§ 4. Правова охорона навколишнього природного середовища на транспорті

Значним забруднювачем довкілля є транспортна галузь, зокрема її рухомі засоби (автомобілі, тепловози, морські та річкові судна), що використовують як пальне різні види нафтопродуктів, а також стаціонарні  об’єкти матеріально- технічного забезпечення (склади  пально-мастильних мате- ріалів, заправні станції, станції технічного обслуговування, майстерні тощо).


Істотної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази автомобілів, зливні води після миття автомобілів та їх агре- гатів, пари різних  шкідливих  речовин,  кислот,  матеріалів, які  використовуються в технологічних процесах  ремонту автомобілів.

Через великі обсяги використання пального авто- транспорт  забруднює навколишнє природне  середовище токсичними компонентами: на рівні  25 відсотків  – соля- ми свинцю, на рівні 50 відсотків – оксидом вуглецю. У 24 великих  містах України,  зокрема  в Києві,  Харкові,  Севас- тополі, Одесі, шкідливі  викиди  в атмосферне повітря  вна- слідок роботи автотранспорту перевищують  50 відсотків загальної їх кількості.

Залізничний транспорт України використовує приблиз- но 170 млн. куб. метрів води на рік. Близько 50 відсотків води використовується на господарсько-питні потреби, безповоротні  втрати води становлять понад 40 відсотків. Щороку  в каналізаційні мережі,  природні  водойми  заліз- ниця  скидає  понад 20 тис. тонн забруднюючих  речовин,  з яких майже 50 відсотків – без очищення.  Основні  забруд- нюючі речовини – це відпрацьовані гази тепловозів, нафто- продукти, фенол, аерозолі, сміття.

Більш  як половина  всього обсягу викидів  забруднюю- чих речовин  в атмосферне повітря  річковим  транспортом припадає на відпрацьовані вихлопні гази двигунів судно- плавних  засобів та автотранспорту – близько  500 тонн на рік на кожний великий річковий порт або транспортний вузол.

Морський транспорт  забруднює море відходами хар- чування, сміттям, нафтою та нафтопродуктами, що значно погіршує  екологічний стан моря, особливо  в припортових зонах (п. 4 Основних  напрямів  державної політики  Украї- ни у галузі охорони довкілля,  використання природних  ре- сурсів та забезпечення екологічної  безпеки,  затверджених


постановою  Верховної  Ради  України  від  5 березня  1998 року № 188/98-ВР).

Незважаючи на зазначені  недоліки  транспортної галузі людство не може від неї відмовитися, оскільки транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспіль- ного виробництва в перевезеннях (ч. 1 ст. 1 Закону  Украї- ни «Про транспорт»  від 10 листопада  1994 року № 232/94- ВР1).

Транспортні засоби повинні відповідати вимогам безпе- ки, охорони праці та екології, державним  стандартам, мати відповідний сертифікат (ст. 10 Закону  України  «Про тран- спорт»).

На підставі ст. 56 Закону  України  «Про охорону на- вколишнього природного  середовища»  підприємства, установи,  організації,  що  здійснюють  проектування, ви- робництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних  засобів, установок  та ви- робництво  і постачання  пального, зобов’язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих  речовин,  що містяться  у від- працьованих газах та скидах транспортних засобів, перехо- ду на менш токсичні  види енергії й пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих  речовин та додержання встановлених рівнів фізичних  впливів.

Виробництво і експлуатація транспортних та інших пе- ресувних  засобів  та установок,  у викидах  та скидах  яких вміст забруднюючих  речовин  перевищує  встановлені нор- мативи, не допускається.

Керівники транспортних організацій  та власники  тран- спортних  засобів  несуть  відповідальність за  додержання

1 Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.


встановлених для відповідного типу транспортного засобу нормативів  вмісту  забруднюючих  речовин  у відпрацьова- них газах, скидів забруднюючих  речовин та впливу фізич- них факторів пересувних джерел на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону  України  «Про заліз- ничний транспорт»  від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР1 рухомий склад, обладнання  та інші технічні засоби, які по- стачаються  залізничному транспорту,  повинні відповідати вимогам безпеки руху, схоронності  вантажів, охорони пра- ці, екологічної безпеки і мати відповідний сертифікат.

З метою відвернення і зменшення  забруднення атмос- ферного повітря транспортними та іншими пересувними засобами і установками та впливу пов’язаних з ними фізич- них факторів  на підставі ст. 17 Закону  України  «Про охо- рону атмосферного  повітря» здійснюються:

-           розроблення та  виконання комплексу   заходів  щодо

зниження викидів, знешкодження шкідливих  речовин і зменшення  фізичного  впливу  під час проектування, виробництва, експлуатації та ремонту транспортних та інших пересувних засобів і установок;

-           переведення транспортних та інших пересувних  засо-

бів і установок на менш токсичні види палива;

-           раціональне планування та забудова  населених  пунк- тів з дотриманням нормативно визначеної  відстані до транспортних шляхів;

-           виведення з  густонаселених  житлових   кварталів   за

межі міста транспортних підприємств,  вантажного транзитного автомобільного транспорту;

-           обмеження  в’їзду автомобільного транспорту  та інших

транспортних засобів та установок  у сельбищні, ку- рортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні та природно- заповідні зони, місця масового відпочинку  та туризму;

1 Відомості Верховної Ради України. – 1996. – 40. – Ст. 183.


-           поліпшення стану  утримання транспортних шляхів  і вуличного покриття;

-           впровадження в містах автоматизованих систем регу-

лювання дорожнього руху;

-           удосконалення технологій транспортування і зберіган- ня палива, забезпечення постійного  контролю  за якіс- тю палива на нафтопереробних підприємствах та авто- заправних станціях;

-           впровадження та вдосконалення діяльності контрольно-

регулювальних і діагностичних пунктів та комплексних систем перевірки нормативів  екологічної безпеки тран- спортних та інших пересувних засобів і установок. Проектування, виробництво та експлуатація транспорт-

них та інших пересувних засобів і установок, вміст забруд- нюючих речовин  у відпрацьованих газах яких  перевищує нормативи  або рівні впливу  фізичних  факторів,  забороня- ються.

В Україні  екологізація транспорту  відповідно  до Кон- цепції національної екологічної  політики  України  на пері- од до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міні- стрів України від 17 жовтня 2007 року № 880-р, передбачає: розвиток екологічно безпечних видів транспорту; упрова- дження  інноваційних проектів,  спрямованих на зменшен- ня рівня шумового забруднення; оптимізацію дорожнього руху на території великих міст, подальший розвиток гро- мадського електротранспорту; підтримку  використання автотранспортних засобів, що відповідають  європейським стандартам;  підвищення вимог  до забезпечення екологіч- ної безпеки та надійності трубопровідного транспорту; гар- монізацію планів розвитку  транспортної структури  з ви- могами, принципами та пріоритетами розвитку  екомережі, невиснажливого використання, відтворення та збереження біо- та ландшафтного різноманіття; стимулювання вико- ристання  альтернативних видів палива.