На характер використання рекреаційних,  курортних  і лікувально-оздоровчих зон надзвичайно впливає  еколо- гічний стан території, рівень соціально-політичного життя суспільства, а також стан економіки.

Згідно з нормами  Земельного кодексу України  (ч. 1 ст.

49, ч. 1 ст. 52) землі рекреаційного та оздоровчого призна- чення можуть перебувати  у державній,  комунальній і при- ватній власності.

На підставі ч. 5 ст. 3 Закону  України «Про туризм» від 18 листопада 2003 року №1284-IV1 під час містобудівного плану- вання, проектування, розміщення, будівництва і реконструк- ції об’єктів містобудування на територіях  рекреаційних  зон відповідні органи виконавчої  влади, власники  об’єктів місто- будування повинні передбачати максимальну інтеграцію спо- руджуваних об’єктів до місцевого соціально-економічного, природного та історико-культурного середовища.

Однією із цілей благоустрою населених пунктів є орга- нізація  належного  утримання та раціонального викорис- тання територій, будівель, інженерних споруд та об’єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого історико- культурного та іншого призначення (ст. 2 Закону  України

«Про  благоустрій  населених  пунктів»  від 6 вересня  2005 року № 2807-IV2).

Водним кодексом України визначені нормативи еко- логічної  безпеки  водокористування (ст. 36). Проте  у разі необхідності для вод водних об’єктів, які використовують- ся для лікувальних, курортних, оздоровчих, рекреаційних  та інших цілей, можуть встановлюватись більш суворі норма- тиви екологічної безпеки водокористування.

1 Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 13. – Ст. 180.


Відповідно до ст. 62 Водного кодексу України  водні об’єкти, що мають природні  лікувальні властивості,  нале- жать до категорії лікувальних, якщо їх включено до спеці- ального переліку.

Перелік водних об’єктів, віднесених до категорії лі- кувальних,  із зазначенням запасів вод та їх лікувальних властивостей,  а також інших сприятливих для лікування і профілактики умов, затверджується Кабінетом  Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого централь- ного органу виконавчої  влади з питань охорони здоров’я і спеціально уповноваженого центрального  органу виконав- чої влади з питань водного господарства.

Водні об’єкти, віднесені у встановленому порядку  до ка- тегорії лікувальних, використовуються виключно у лікуваль- них і оздоровчих цілях (ст. 63 Водного кодексу України).

Користування водами згідно зі ст. 64 Водного кодексу України в оздоровчих, рекреаційних та спортивних  цілях здійснюється в порядку  загального  та спеціального  водо- користування.

Місця  користування водами  в оздоровчих,  рекреацій- них та спортивних  цілях  встановлюються відповідними Радами у порядку, встановленому законодавством.

Користування водними  об’єктами в оздоровчих, рекре- аційних та спортивних  цілях у порядку загального водоко- ристування може бути заборонено  або обмежено відповід- но до статті 45 Водного кодексу України.

На підставі ст. 39 Лісового кодексу України рекреаційно- оздоровчі ліси виконують  переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції.

Використання корисних  властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних,  турис- тичних  і освітньо-виховних цілей та проведення  науково- дослідних  робіт здійснюється з урахуванням вимог  щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з


додержанням правил архітектурного планування примісь- ких зон і санітарних  вимог.

У лісах, що використовуються для відпочинку,  лісоко- ристувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою (ст. 74 Лісового кодексу України).

Значні  запаси та лікувальні властивості  різних типів міне- ральних вод і лікувальних грязей створюють умови для стабіль- ного розвитку курортно-лікувальної індустрії в нашій державі.

Згідно з п. 2 Концепції розвитку санаторно-курортної га- лузі розвиток санаторно-курортних послуг тісно пов’язаний з раціональним використанням природних  територій  ку- рортів, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, клі- матичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для органі- зації відпочинку  та оздоровлення, лікування, медичної реа- білітації та профілактики захворювань.  З метою здійснення зазначеного  необхідно провести медико-біологічну оцінку якості природних  лікувальних ресурсів, а також еколого- економічну оцінку природних територій курортів як скла- дової частини національного багатства країни для:

-           формування ринку природних  лікувальних ресурсів;

-           реалізації платного природокористування;

-           порівняння ефективності рекреаційного та нерекреа- ційного використання території курорту;

-           залучення інвестицій  тощо.

Більшість курортів  має  гідромінеральну базу  на  під-

ставі затверджених запасів. Втім існує значна кількість санаторно-курортних закладів,  які використовують при- родні лікувальні ресурси, стосовно яких не проводилися геологорозвідувальні роботи.  З метою  оцінки  та  затвер- дження  запасів  гідромінеральних ресурсів  для санаторно- курортних  закладів, що використовують природні ліку- вальні ресурси з незатвердженими запасами необхідно здійснити  геологорозвідувальні роботи та провести  пошу-


ки інших гідромінеральних ресурсів для розширення про- філактичних та лікувальних послуг.

Відповідно  до п. 32 Основних  напрямів  державної  по- літики України  у галузі охорони довкілля,  використання природних  ресурсів та забезпечення екологічної  безпеки програма реабілітації  та раціонального використання при- родних лікувальних ресурсів передбачає:

-           розроблення документації, яка регламентуватиме якість

природних  лікувальних ресурсів  (державні  стандарти на всі складові природних лікувальних ресурсів);

-           розроблення та видання карти і кадастрів усіх природ-

них лікувальних ресурсів;

-           здійснення державної   програми   моніторингу   якості сучасного  стану і використання природних  лікуваль- них ресурсів;

-           забезпечення підприємствами, установами та організа-

ціями незалежно від форм власності, які експлуатують лікувальні ресурси, розроблення і затвердження про- ектів округів і зон санітарної охорони курортів, ресур- сів, технологічних схем раціональної експлуатації,  ор- ганізації режимних спостережень  і контролю;

-           розроблення методики  визначення граничних  і опти-

мальних курортних  і рекреаційних навантажень на те- риторії з урахуванням перспектив  розвитку  курортно- рекреаційного будівництва;

-           здійснення наукових  розробок  стосовно  оцінки  пер-

спективних  рекреаційних територій  державного  зна- чення, картування і затвердження їх як зон чи терито- рій, що не підлягають приватизації;

-           проведення  роботи з медичного  зонування курортно-

рекреаційних територій  України, а також складання територіальних комплексних схем охорони довкілля основних курортно-рекреаційних регіонів України1.

1 Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст. 248.