Тваринний світ є невід’ємним компонентом  навколиш- нього середовища  та біологічного  різноманіття Землі,  від- новлюваним та охоронюваним природним  ресурсом, який вимагає раціонального використання.

Основними проблемами у галузі охорони і регулювання раціонального використання тваринного  світу є його недо- статня   вивченість,   відсутність   достовірних   даних  щодо запасів  промислових видів та обсягів їх добування,  погір- шення природних умов існування диких тварин через зрос- таючий  антропогенний вплив  та послаблення їх охорони від незаконного  використання та знищення.  Нині  до Чер- воної книги  України  занесено  382 види рідкісних  і таких, що перебувають під загрозою зникнення, тварин.

Під час проведення  заходів  щодо охорони,  раціональ- ного використання і відтворення тваринного  світу, а також під час здійснення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середовище існування  диких тварин та стан тваринного світу, повинно забезпечуватися додержання таких осно- вних вимог  і принципів:

-           збереження  умов існування  видового і популяційного

різноманіття тваринного  світу в стані природної волі;

-           недопустимість погіршення    середовища    існування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин;

-           збереження   цілісності  природних   угруповань   диких

тварин;

-           додержання науково обґрунтованих нормативів  і лімі- тів використання об’єктів тваринного  світу, забезпе- чення  невиснажливого їх використання, а також  від- творення;

-           раціональне використання корисних   властивостей  і

продуктів життєдіяльності диких тварин;


-           платність за спеціальне використання об’єктів тварин- ного світу;

-           регулювання чисельності   диких  тварин   в  інтересах

охорони здоров’я населення і запобігання заподіянню шкоди довкіллю, господарській та іншій діяльності;

-           урахування висновків   екологічної   експертизи  щодо

об’єктів господарської  та іншої діяльності,  які можуть негативно впливати  на стан тваринного  світу (ст. 9 За- кону України  «Про тваринний світ»).

Згідно  зі ст. 37 Закону  України  «Про тваринний світ»

охорона тваринного світу  забезпечується шляхом:

-           встановлення правил  та науково  обґрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об’єктів тваринного  світу;

-           встановлення заборони та обмежень при використанні

об’єктів тваринного  світу;

-           охорони  від самовільного  використання та інших по- рушень встановленого законодавством порядку  вико- ристання  об’єктів тваринного  світу;

-           охорони  середовища  існування,  умов  розмноження  і

шляхів міграції тварин;

-           запобігання загибелі тварин під час здійснення вироб- ничих процесів;

-           формування екологічної мережі, створення державних

заповідників, заказників і визначення інших  природ- них територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні;

-           встановлення особливого  режиму  охорони  видів тва-

рин, занесених до Червоної  книги України  і до перелі- ків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;


-           розроблення і  впровадження  програм   (планів   дій) щодо збереження  та відтворення видів диких тварин, які перебувають під загрозою зникнення;

-           розведення  в неволі рідкісних і таких, що перебувають

під загрозою зникнення, видів тварин, створення цен- трів та «банків»  для  зберігання  генетичного  матеріа- лу;

-           встановлення науково  обґрунтованих нормативів  і лі-

мітів використання об’єктів тваринного  світу та вимог щодо засобів їх добування;

-           регулювання вилучення тварин  із природного  серед-

овища для зоологічних колекцій тощо.

Підставою   для  занесення   видів  тваринного   світу  до

Червоної  книги України  відповідно до ст. 14 Закону  Укра- їни «Про Червону книгу України»  є наявність  достовірних даних про чисельність популяцій та їх динаміку, поширен- ня і зміни умов існування,  що підтверджують необхідність вжиття особливих термінових заходів для їх збереження  та охорони.

До Червоної книги України в першу чергу заносяться реліктові  та ендемічні види, види, що знаходяться на межі ареалу, види, що мають особливу наукову цінність, а також види, поширення яких швидко зменшується внаслідок гос- подарської діяльності людини.

Пропозиції про занесення  до Червоної  книги  України видів тваринного світу можуть вносити відповідні науково- дослідні установи, державні і громадські  організації, окре- мі фахівці, вчені. Ці пропозиції  мають містити наукове об- ґрунтування необхідності занесення  виду тваринного  світу до Червоної книги України, відомості про його поширення, заходи, необхідні для збереження  та відтворення у природ- них чи штучно створених умовах.

Аналіз та узагальнення пропозицій  щодо занесення  ви- дів тваринного  світу до Червоної  книги України  здійсню-



-           забезпечення реалізації  визначеної  Верховною  Радою України  державної політики у галузі охорони, вико- ристання  і відтворення тваринного  світу;

-           забезпечення державного  регулювання і контролю  у

галузі охорони, використання і відтворення тваринно- го світу;

-           здійснення управління об’єктами   тваринного   світу

державної власності відповідно до закону;

-           розроблення та  здійснення  загальнодержавних  про- грам у галузі охорони, використання і відтворення тва- ринного світу;

-           затвердження порядку          встановлення             екологічних

нормативів,   лімітів   та  видачі   відповідних   дозволів чи інших документів на право використання об’єктів тваринного світу як природного ресурсу загальнодер- жавного значення  та ін.

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки

Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, ра- йонних державних адміністрацій у галузі охорони, викорис- тання і відтворення тваринного світу належить:

-           реалізація  державної політики  у галузі охорони, вико-

ристання  і відтворення тваринного  світу;

-           здійснення контролю  за додержанням вимог  законо- давства про охорону, використання і відтворення тва- ринного світу юридичними та фізичними особами;

-           розроблення та  забезпечення виконання  державних,

місцевих та інших територіальних програм з питань охорони, використання і відтворення тваринного  сві- ту;

-           погодження в установленому порядку  питань, що сто-

суються надання в користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об’єктів;

-           організація  і здійснення державного  регулювання та

контролю за охороною, використанням і відтворенням


тваринного  світу, забезпеченням ведення  моніторин- гу, державного  кадастру та державного  обліку об’єктів тваринного  світу, які перебувають на їх території тощо (ст. 14 Закону  України  «Про тваринний світ»). Відповідно  до ст. 13 Закону  України  «Про  тваринний

світ» до повноважень спеціально уповноважених централь- них органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить:

-           реалізація  державної політики  у галузі охорони, вико-

ристання  і відтворення тваринного  світу;

-           здійснення державного  регулювання і контролю  у га- лузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

-           здійснення нормативного  регулювання у галузі охоро-

ни, використання і відтворення тваринного  світу;

-           організація  робіт з охорони, використання і відтворен- ня об’єктів тваринного  світу, збереження  та поліпшен- ня середовища  їх існування,  умов розмноження і шля- хів міграції;

-           вирішення відповідних  питань  у сфері  користування

об’єктами тваринного  світу;

-           координація діяльності  органів  державної  влади, під- приємств, установ, організацій  та громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного  сві- ту;

-           розроблення порядку  видачі  відповідних  дозволів  чи

інших документів на право використання об’єктів тва- ринного  світу, а також забезпечення видачі таких до- кументів  на право  використання об’єктів тваринного світу, які належать до природних ресурсів загально- державного значення;

-           прийняття рішення   про  припинення  використання

об’єктів  тваринного   світу  у  випадках,  передбачених цим Законом;


-           встановлення лімітів, норм використання об’єктів тва- ринного  світу, вирішення в межах своїх повноважень питань щодо регулювання здійснення полювання,  ри- бальства та інших видів використання об’єктів тварин- ного світу;

-           визначення за погодженням із центральним органом

виконавчої  влади з питань фінансів  вартості відповід- них дозволів чи інших документів на право добування об’єктів тваринного  світу;

-           подання в установленому порядку документів з питань

надання у користування мисливських угідь та рибогос- подарських водних об’єктів органам, які уповноважені приймати  рішення  про надання  у користування таких угідь та об’єктів;

-           видача  відповідних  дозволів  чи інших  документів  на

право переселення об’єктів тваринного  світу, організа- ція роботи з їх штучного відтворення;

-           забезпечення ведення  державного  обліку  чисельності

та обліку обсягів добування  об’єктів тваринного  світу;

-           організація  роботи  щодо укладення відповідно  до за- кону з користувачами мисливських угідь та рибо- господарських водних об’єктів договорів про умови здійснення діяльності  щодо охорони,  використання і відтворення тваринного  світу, здійснення контролю за виконанням цих договорів;

-           ведення  моніторингу  та державного  кадастру  тварин-

ного світу;

-           здійснення інших  повноважень,   передбачених   зако- ном.

Вищезазначені повноваження спеціально  уповноваже-

них  центральних органів  виконавчої  влади  у галузі  охо- рони, використання і відтворення тваринного  світу свід- чать про наявність  у фауністичній сфері таких спеціальних функцій державного управління:


-           забезпечення ведення  державного  обліку  чисельності та обліку обсягів добування  об’єктів тваринного  світу;

-           проведення  моніторингу  тваринного  світу;

-           ведення державного кадастру тваринного  світу тощо.

Для забезпечення охорони та організації раціонального

використання тваринного  світу  проводиться державний облік  чисельності та облік  обсягів добування об’єктів тваринного  світу.  Зазначене здійснюється за  рахунок державного і місцевих бюджетів за єдиними системами. Порядок  ведення обліку тварин та обсягу їх добування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої  влади з охорони  навколишнього при- родного середовища за погодженням із спеціально уповно- важеним  центральним органом виконавчої  влади з питань статистики,   заінтересованими  органами  виконавчої   вла- ди та відповідними науковими установами  (ст. 56 Закону України  «Про тваринний світ»).

На підставі ст. 15 Модельного закону про тваринний світ моніторинг тваринного світу  – це державна система ре- гулярних  спостережень за розповсюдженням, чисельністю, фізичним  станом об’єктів тваринного світу, структурою, якістю та площею середовища їх існування.

Моніторинг тваринного  світу  проводиться відповідно до єдиної державної системи з метою своєчасного вияв- лення, попередження та подолання наслідків  негативних процесів та явищ для збереження  біологічного різноманіт- тя та забезпечення науково  обґрунтованого використання об’єктів тваринного  світу.

Згідно  з п. 1 Положення про порядок  ведення  держав- ного  кадастру  тваринного   світу,  яке  затверджене   поста- новою Кабінету  Міністрів  України  від 15 листопада  1994 року № 7721, державний кадастр тваринного світу  – це систематизована  сукупність  відомостей про  географічне

1 ЗП України. – 1995. – № 1. – Ст. 27.


поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики  середовища їх перебування і сучасного гос- подарського використання,  а також інших даних, необхід- них для забезпечення охорони і раціонального використання тваринного світу.

Він ведеться на всій території України, її континенталь- ному шельфі  та у виключній  (морській) економічній  зоні. Ведення кадастрових робіт на територіях, що не перебу- вають під її юрисдикцією,  Україна  здійснює відповідно  до укладених міжнародних  договорів.

Міністерство охорони навколишнього природного  се- редовища України та його органи на місцях визначають головні і базові наукові  організації  та установи,  на які по- кладається ведення державного  кадастру тваринного  світу і які відповідають за виконання кадастрових  робіт за окре- мими видами (групами  видів) тварин.

Визначення головних  наукових  організацій  та установ, на які покладається його ведення, здійснюється за пого- дженням  з Національною академією  наук та міністерства- ми і відомствами, у віданні яких вони перебувають.

Головні наукові організації та установи розробляють інструкції щодо ведення державного кадастру тваринного світу, координують  роботи базових організацій  та установ, обробляють і узагальнюють одержану інформацію, готують її до розгляду  в Міністерстві охорони навколишнього при- родного середовища України.

Базові наукові організації та установи здійснюють по- точне проведення кадастрових робіт, збір і оброблення пер- винних даних на закріплених за ними територіях  за певни- ми видами (групами  видів)  тварин і передають ці дані для узагальнення відповідним  головним  науковим  організаці- ям чи установам.

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки

Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, ра-


йонних, сільських, селищних, міських, районних у містах (де вони утворені) рад у галузі охорони, використання і відтво- рення тваринного світу належить:

-           організація  розроблення і затвердження республікан-

ських та інших територіальних програм з питань охо- рони, використання і відтворення тваринного  світу;

-           вирішення в установленому законодавством порядку

питань  щодо  надання   в  користування  мисливських угідь та рибогосподарських водних об’єктів;

-           організація  та здійснення заходів  щодо охорони  тва-

ринного  світу  та  поліпшення середовища  його  існу- вання;

-           здійснення інших повноважень, передбачених законом

(ст. 15 Закону  України  «Про тваринний світ»).