§ 2. Правові основи використання тваринного світу

ва  державної або комунальної власності (ст.  6 Закону

України  «Про тваринний світ»).

Згідно зі ст. 7 Закону  України  «Про тваринний світ» об’єкти тваринного  світу, вилучені із стану природної  волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть пе- ребувати  у приватній власності юридичних  та фізичних осіб.

Законність набуття  у приватну  власність  об’єктів тва- ринного світу (крім добутих у порядку загального викорис- тання)  повинна бути підтверджена  відповідними докумен- тами, що засвідчують  законність  вилучення цих об’єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які вида- ються в установленому законодавством порядку.

У передбаченому законом порядку права власників об’єктів тваринного  світу можуть  бути  обмежені  в інтер- есах охорони цих об’єктів, навколишнього природного  се- редовища та захисту прав громадян.

Підставами припинення  права приватної власності на об’єкти тваринного світу законодавець визначив  наступні: жорстоке  поводження з дикими  тваринами;  встановлення законодавчими актами заборони  щодо перебування у при- ватній власності окремих об’єктів тваринного світу; інші випадки, передбачені законом.

Право приватної  власності  на об’єкти тваринного  світу при виникненні вищезазначених підстав може бути при- пинено в судовому порядку  за позовами  органів контролю в галузі  охорони,  використання і відтворення тваринного світу або прокурора (ст. 8 Закону  України «Про тваринний світ»).

Використання об’єктів тваринного світу на праві корис- тування  здійснюється у загальному та спеціальному  по- рядку.

Загальне використання об’єктів   тваринного світу

має наступні особливості:

-           гарантується громадянам;

-           реалізується для задоволення життєво  необхідних по- треб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо);

-           характеризується безоплатністю;

-           здійснюється без вилучення об’єктів тваринного світу з природного  середовища  (за винятком любительського і спортивного рибальства у водних об’єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного  вилову).

У порядку загального використання об’єктів тваринно-

го світу здійснюється використання корисних  властивос- тей життєдіяльності тварин  – природних  санітарів  серед- овища, запилювачів рослин тощо, а також використання об’єктів тваринного  світу в наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілях, не заборонених за- коном.

Під час здійснення загального використання об’єктів тваринного  світу забороняється знищення  тварин,  руйну- вання їхнього житла та інших споруд (нір, хаток, лігв, гнізд, мурашників, бобрових загат тощо), порушення середовища існування тварин і погіршення  умов їх розмноження (ст. 16

Закону  України  «Про тваринний світ»).

Для спеціального використання об’єктів  тваринного світу  на підставі статей 17, 18 Закону  України  «Про тва- ринний світ» характерне:

-           вилучення (добуванням, збиранням) об’єктів тварин-

ного світу із природного середовища;

-           одержання   відповідних  дозволів  чи  інших  докумен- тів, що видаються  в порядку,  визначеному Кабінетом Міністрів  України.  Ця вимога поширюється також на власників  чи користувачів земельними ділянками,  на

яких  перебувають  (знаходяться) об’єкти  тваринного світу;

-           сплата відповідного збору.

Відповідно  до ст. 19 Закону  України  «Про  тваринний

світ» право спеціального використання об’єктів тваринного світу припиняється  в разі:

-           закінчення строку,  на який  було  надано  відповідний

дозвіл чи інший документ на право їх використання;

-           добровільної  відмови  підприємств,  установ,  організа- цій та громадян  від використання об’єктів тваринного світу;

-           припинення діяльності  підприємств,  установ,  органі-

зацій  та громадян,  які  використовували об’єкти  тва- ринного світу;

-           порушення  встановленого законодавством порядку  та

умов спеціального  використання об’єктів тваринного світу.

За умови додержання вимог Закону  України  «Про тва-

ринний  світ» та інших нормативно-правових актів можуть здійснюватися такі види використання об’єктів  тварин- ного світу:

-           мисливство;

-           рибальство,  включаючи  добування  водних  безхребет- них тварин;

-           використання об’єктів  тваринного   світу  в  наукових,

культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях;

-           використання корисних  властивостей життєдіяльнос- ті тварин  – природних  санітарів  середовища,  запилю- вачів рослин тощо;

-           використання диких  тварин  з метою отримання про-

дуктів їх життєдіяльності;

-           добування  (придбання) диких тварин з метою їх утри- мання і розведення  у напіввільних умовах чи в неволі.

Законами можуть  бути передбачені  й інші види  вико- ристання  об’єктів тваринного  світу (ст. 20 Закону  України

«Про тваринний світ»).

Прийняття 22 лютого 2000 року Верховною Радою України Закону «Про мисливське господарство та по- лювання»  є суттєвим  кроком  на шляху  створення юри- дичних засад для припинення подальшої деградації популяцій мисливських тварин і сприяння їх відтво- ренню1.

Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону  мисливство –це вид спеціального використання тваринного світу шляхом до- бування  мисливських  тварин, що перебувають  у стані при- родної волі або утримуються в напіввільних  умовах у межах мисливських угідь.

Право на полювання в межах визначених для цього мис- ливських  угідь відповідно  до ст. 12 Закону  України  «Про мисливське  господарство та полювання» мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали відповідні документи, що засвідчують право на полювання.

На підставі ст. 14 Закону України «Про мисливське гос- подарство  та полювання» документами на право полюван- ня є:

-           посвідчення мисливця;

-           щорічна  контрольна  картка  обліку  добутої  дичини  і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита;

-           дозвіл  на  добування   мисливських тварин  (ліцензія,

відстрільна  картка тощо);

-           відповідний дозвіл на право користування вогнепаль- ною мисливською зброєю  (у разі полювання  з такою зброєю);

1  Лазаренко Я. Використання та відтворення тваринного  світу:

стан  і перспективи правового  регулювання // Право  України.  –

2007. – № 11. – С. 49.

-           паспорт  на  собак  мисливських порід,  інших  ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання  у поточному  році у разі їх використання під час полю- вання.

Зазначені документи  мисливець  зобов’язаний  мати під

час здійснення полювання,  транспортування або перене- сення продукції полювання і пред’являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати  контроль у галузі мислив- ського господарства та полювання.

Посвідчення мисливця та щорічна  контрольна  картка обліку  добутої дичини  і порушень  правил  полювання  ви- даються спеціально  уповноваженим центральним органом виконавчої  влади у галузі мисливського господарства та полювання  або його територіальними органами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території  України  відповідно  до законо- давства може здійснюватися промислове,  любительське  та спортивне рибальство (ст. 25 Закону України «Про тва- ринний світ»).

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про тваринний світ» використання об’єктів тваринного  світу, які  перебувають у стані природної  волі, в наукових, культурно-освітніх, виховних та  естетичних цілях  здійснюється підприєм- ствами, установами,  організаціями та громадянами без- оплатно  і без відповідних  дозволів  чи інших  документів, якщо при цьому об’єкти тваринного  світу не вилучаються (в тому числі  тимчасово) із природного  середовища;  тва- ринам та середовищу  їх існування  не завдається шкоди; не порушуються  права власників  та користувачів природних ресурсів.

Використання корисних властивостей життєді- яльності тварин –  природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо допускається тільки  без їх ви-

лучення  та знищення,  погіршення  середовища  їх існуван- ня і без заподіяння тваринам  іншої шкоди  (ст. 29 Закону України  «Про тваринний світ»).

Використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності на підставі ст. 30 Закону України «Про тваринний світ» допускається тільки без ви- лучення  та знищення  тварин і без погіршення  середовища їх існування.

Відповідно до ст. 31 Закону  України  «Про тваринний світ» підприємствам, установам, організаціям і громадянам дозволяється добування (придбання) диких тварин з ме- тою  утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі для використання цих тварин  та отриманих  про- дуктів їх життєдіяльності.

Тварини, вилучені з природного середовища за відпо- відним дозволом чи іншим документом та за визначену у встановленому законодавством порядку плату, є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, яким цей дозвіл чи інший документ було видано.

Дикі  тварини,  що утримуються підприємствами, уста- новами, організаціями та громадянами у напіввільних умо- вах чи в неволі без відповідного дозволу чи інших доку- ментів на право вилучення їх з природного середовища, що засвідчують  законність  їх набуття,  вважаються незаконно набутими.

Правила добування диких тварин, а також їх утримання і розведення  у напіввільних умовах чи в неволі встановлю- ються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої  влади  з питань  охорони  навколишнього при- родного середовища  за погодженням з спеціально  уповно- важеними  центральними органами виконавчої  влади з пи- тань мисливського господарства та полювання  і рибного господарства.