§ 3. Державне управління у галузі використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів
Одним
із пріоритетних напрямів державної політики України є управління водними
ресурсами, яке розгляда- ється як один із найважливіших чинників сталого
розви-
1 Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 25. – Ст. 172.
2 Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» на
2006-2020 роки: Закон України від 3 березня 2005 року № 2455-IV
// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 15. – Ст. 243.
3 Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
тку
суспільства. Проблема сталого розвитку водогосподар- ського комплексу полягає в
тому, що використання водних ресурсів не обмежується лише сферою водного
господар- ства, а поширюється на більшість міжгалузевих комплексів
національного господарства, кожен з яких відзначається технологічною,
виробничо-технічною та функціонально- продуктовою неоднорідністю. Тому
політика сталого водо- користування має узгоджуватись із реалізацією галузевих
пріоритетів1.
Державне управління у водному господарстві здійсню- ють загальні (Верховна Рада України, Верховна Рада Авто- номної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, органи місцевої державної виконавчої влади) та спеціальні (Міністерство охорони на- вколишнього природного середовища України, Державний комітет України по водному господарству) органи держав- ної влади2. У галузі управління і контролю за використан- ням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здій- снюють також управлінську діяльність органи місцевого самоврядування та громадські об’єднання.
Необхідно відзначити, що питання законодавчого вре- гулювання повноважень Уряду Автономної Республіки Крим та органів місцевої державної виконавчої влади у зазначеній вище галузі не знайшли свого відображення у Водному кодексі України.
До відання Верховної Ради України в галузі регулювання водних відносин згідно зі ст. 7 Водного кодексу України на- лежить:
1
Хвесик М. Водний ресурс як складова інноваційного розвитку
// Урядовий кур’єр. – 2007. – № 152. – С. 6.
2 Рябець К.А. Діяльність органів адміністративної юрисдикції у водному господарстві // Новітні тенденції розвитку демократич- ного врядування: світовий та український досвід: матеріали наук.- практ. конф. за міжнар. участю. – К.: НАДУ, 2008. – Т. 2. – С. 60-62.
- законодавче
регулювання водних відносин та визначен- ня основних напрямів державної
політики в цій галузі;
- розпорядження водним фондом України;
- затвердження загальнодержавних, міждержавних про- грам використання і охорони вод та відтворення вод- них ресурсів;
- встановлення правового режиму використання і охо-
рони вод та відтворення водних ресурсів у зонах над- звичайних екологічних ситуацій;
- регулювання розподілу зборів за спеціальне водоко-
ристування;
- визначення повноважень місцевих Рад і органів дер- жавної виконавчої влади щодо використання і охоро- ни вод та відтворення водних ресурсів;
- вирішення інших питань у галузі законодавчого регу-
лювання водних відносин.
На підставі ст. 8 Водного кодексу України до відання
Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі регулю- вання водних відносин на території республіки належить:
- забезпечення реалізації державної політики у галузі
використання і охорони вод та відтворення водних ре- сурсів;
- розпорядження водними об’єктами місцевого значення;
- погодження державних, цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, участь у їх реалізації;
- розробка, затвердження та реалізація місцевих про-
грам використання і охорони вод та відтворення вод- них ресурсів;
- видача дозволів на спеціальне водокористування з вод-
них об’єктів місцевого значення тощо.
До відання Кабінету Міністрів України у галузі управ-
ління і контролю за використанням і охороною вод та від-
творенням
водних ресурсів відповідно до ст. 14 Водного ко- дексу України належить:
- реалізація державної політики у галузі використання і
охорони вод та відтворення водних ресурсів;
- розпорядження водними об’єктами загальнодержав- ного значення;
- здійснення державного контролю за використанням і
охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
- визначення пріоритетів водокористування;
- забезпечення розробки державних, цільових, міждер- жавних та регіональних програм використання і охо- рони вод та відтворення водних ресурсів, затверджен- ня регіональних програм;
- визначення порядку діяльності органів державної вико-
навчої влади у галузі використання і охорони вод та від- творення водних ресурсів, координація їх діяльності та ін. До відання Міністерства охорони навколишнього природного
середовища України в галузі управління і контролю за використан- ням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить:
- здійснення комплексного управління в галузі охорони
водних ресурсів, проведення єдиної науково-технічної по- літики з питань використання і охорони вод та відтворен- ня водних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій в цій галузі;
- здійснення державного контролю за використанням і
охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
- розробка та участь у реалізації державних, цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
- організація та здійснення державного моніторингу вод;
- розробка і затвердження нормативів і правил, участь у розробці стандартів щодо регулювання використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів в межах сво- єї компетенції тощо (ст. 15 Водного кодексу України).
Згідно
з п. 1 Положення про Державний комітет Укра- їни по водному господарству, яке
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007
року №
882, Державний комітет України по водному господарству є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів Укра- їни через Міністра охорони навколишнього природного се- редовища.
Комітет у своїй діяльності керується Конституцією і за- конами України, постановами Верховної Ради України та указами Президента України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Державний комітет України по водному господарству, а також наказами Міністра охорони навколишнього природного середовища.
Державний комітет України по водному господарству узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства і в установлено- му порядку вносить їх на розгляд Міністра охорони навко- лишнього природного середовища. У межах своїх повнова- жень Комітет:
- організовує виконання актів законодавства та здій-
снює систематичний контроль за їх реалізацією;
- на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання;
- видає у разі потреби разом з іншими центральними і
місцевими органами виконавчої влади спільні акти.
У випадках, передбачених законодавством, рішення
Державного комітету України по водному господарству обов’язкові для виконання іншими центральними і місце- вими органами виконавчої влади, органами місцевого са- моврядування, підприємствами, установами і організація- ми незалежно від форми власності та громадянами.
Обласні,
Київська та Севастопольська міські Ради у га- лузі регулювання водних відносин
на їх території мають по- дібні повноваження що й Верховна Рада Автономної
Рес- публіки Крим, саме тому законодавець їх об’єднав у одній вищезазначеній
ст. 8 Водного кодексу України.
До відання районних Рад у галузі регулювання водних від- носин на їх території згідно зі ст. 9 Водного кодексу Украї- ни належить:
- координація роботи сільських, селищних, міських
(міст районного підпорядкування) Рад під час прове- дення ними міжтериторіальних водогосподарських і водоохоронних заходів та подання їм відповідної мето- дичної допомоги;
- погодження розміщення підприємств, будівель, споруд
та інших об’єктів, діяльність яких пов’язана з викорис- танням водних об’єктів місцевого значення і може за- вдати їм шкоди;
- організація роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків
аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому поряд- ку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;
- організація роботи по винесенню в натуру та влашту-
ванню прибережних захисних смуг вздовж річок, мо- рів та навколо водойм;
- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо
оголошення водних об’єктів об’єктами природно- заповідного фонду до Верховної Ради Автономної Рес- публіки Крим, обласних Рад та ін.
До відання сільських, селищних, міських та районних у
містах Рад у галузі регулювання водних відносин на їх тери- торії належить:
- здійснення заходів щодо раціонального використання
і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
- контроль
за використанням і охороною вод та відтво- ренням водних ресурсів;
- встановлення правил загального користування водни-
ми об’єктами в порядку, визначеному статтею 47 Вод- ного кодексу України;
- обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяль-
ності підприємств та інших об’єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї ком- петенції;
- організація роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків
аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому поряд- ку до цієї роботи підприємств, установ і організацій тощо (ст. 10 Водного кодексу України).
На підставі ст. 11 Водного кодексу України громадяни
та їх об’єднання, інші громадські формування у галузі регу- лювання водних відносин у встановленому порядку мають право:
- брати участь у розгляді місцевими Радами та іншими
державними органами питань, пов’язаних з викорис- танням і охороною вод та відтворенням водних ресур- сів;
- за погодженням з місцевими Радами та іншими держав-
ними органами виконувати роботи по використанню і охороні вод та відтворенню водних ресурсів за влас- ні кошти та за добровільною участю членів об’єднань громадян;
- брати участь у проведенні спеціально уповноваженими
державними органами управління у галузі використан- ня і охорони вод та відтворення водних ресурсів пере- вірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань;
- проводити громадську екологічну експертизу, обнаро-
дувати її результати і передавати їх органам, уповно-
важеним
приймати рішення щодо розміщення, проек- тування та будівництва нових і
реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, пов’язаних з
використанням вод, у порядку, що визначається зако- нодавством;
- здійснювати громадський контроль за використанням
і охороною вод та відтворенням водних ресурсів та ін.
§ 4. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства
Порушення водного законодавства тягне за собою дис-
циплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримі- нальну відповідальність згідно з законодавством України.
Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.
Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:
1) самовільному захопленні водних об’єктів;
2) забрудненні та засміченні вод;
3) порушенні режиму господарської діяльності у водо- охоронних зонах та на землях водного фонду;
4) руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або по- рушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
5) введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд чи пристроїв на- лежної потужності;
6) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спе- ціального водокористування;
7) самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будів- ництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
8)
порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи
внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної
звітності;
9) пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
10) незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну ка- налізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
11) використанні земель водного фонду не за призначенням;
12) неповідомленні (приховуванні) відомостей про ава- рійні ситуації на водних об’єктах;
13) відмові від надання (приховуванні) проектної доку- ментації та висновків щодо якості проектів підпри- ємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які при- ймали об’єкт в експлуатацію;
14) порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення. Законодавством України може бути встановлено відпо-
відальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (ст. 110 Водно- го кодексу України).
До дисциплінарної відповідальності притягаються поса- дові особи, які не виконують або неналежно виконують свої професійні обов’язки щодо охорони та раціонального вико- ристання вод і відтворення водних ресурсів. Притягнення ви- нних осіб до дисциплінарної відповідальності здійснюється на підставі норм Кодексу законів про працю України.
Адміністративна відповідальність наступає у разі по- рушення норм водного законодавства за такі проступки як: порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59 КУпАП); порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 591 КУпАП);
порушення
правил водокористування (ст. 60 КУпАП); по- шкодження водогосподарських
споруд і пристроїв, пору- шення правил їх експлуатації (ст. 61 КУпАП); невиконання
обов’язків по реєстрації в суднових документах операцій з шкідливими речовинами
і сумішами (ст. 62 КУпАП).
Цивільно-правова відповідальність має вияв у від- шкодуванні збитків, які виникли внаслідок порушення водного законодавства. Так, підприємства, установи, ор- ганізації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані від- шкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень вод- ного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених за- конодавством України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спе- ціальне водокористування, а також від необхідності здій- снення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків (ст.
111 Водного кодексу України).
Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства передбачена за такі злочинні діяння: пору- шення правил охорони вод (ст. 242 КК України); забруднен- ня моря (ст. 243 КК України); порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244 КК України).
Контрольні питання
1. Охарактеризуйте поняття права водокористування.
2. Що є об’єктом права водокористування?
3. У чому полягає зміст правової охорони вод?
4. Які нормативно-правові акти регулюють використан- ня та охорону вод?
5. Назвіть органи державного управління у галузі вико- ристання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
6. Викладіть види юридичної відповідальності за пору- шення водного законодавства.