Найбільш широке застосування в сфері екології має ад- міністративна відповідальність.

Кодекс України  про адміністративні правопорушення, який  містить  у Загальній частині  главу 2 під назвою  «Ад- міністративне правопорушення і адміністративна відпові- дальність», не визначає зміст поняття  «адміністративна від- повідальність». На думку В.К. Колпакова,  адміністративна відповідальність – це специфічне реагування держави на ад- міністративне правопорушення, що полягає  в застосуванні уповноваженим органом або посадовою  особою передбаче- ного законом стягнення  до суб’єкта правопорушення1.

Адміністративна відповідальність за  екологічне право- порушення – це вид юридичної відповідальності, яка наступає внаслідок невиконання чи неналежного виконання особою норм ад- міністративного законодавства, що регламентують порядок ви- користання природних ресурсів, охорону навколишнього природно- го середовища та забезпечення екологічної безпеки громадян.

Застосування адміністративної відповідальності в галузі екології забезпечує  належну охорону навколишнього природ- ного середовища, природних ресурсів та екологічну безпеку громадян; реалізацію екологічних прав громадян, підприємств, установ і організацій; сприяє неухильному виконанню  приро- доохоронних обов’язків, попередженню правопорушень.

Своє  вираження адміністративна відповідальність зна- ходить у застосуванні конкретних  видів адміністративних стягнень,  що специфічні  за змістом,  відрізняються від мір кримінальних покарань, дисциплінарного впливу та заходів матеріальної  відповідальності. Адміністративні стягнення накладаються спеціально  уповноваженими на те органами управління та посадовими  особами  з урахуванням їх ком-

1  Колпаков  В.К. Адміністративне право України:  Підручник.  – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 289.


петенції й чітко визначених  повноважень.  Органи (посадові особи), які мають право розглядати справи про адміністра- тивні екологічні правопорушення і накладати адміністра- тивні стягнення  необхідно поділяти на дві групи (рис. 9.4).

Органи (посадові особи), які мають право розгля- дати справи про адміністративні екологічні право- порушення і накладати адміністративні стягнення


спеціальні органи державно- го управління та контролю у галузі екології

Міністерство охорони на- вколишнього природного середовища України

(ст. 2421  КУпАП)

Державна екологічна ін- спекція України

(ст. 2421  КУпАП)

Державний комітет Укра- їни із земельних ресурсів (ст. 2381  КУпАП)

Державний комітет Укра- їни по водному господар- ству (ст. 239 КУпАП)

Державний комітет лісо- вого господарства України (ст. 241 КУпАП)


органи (посадові особи), упо- вноважені розглядати справи про адміністративні правопору- шення у всіх галузях народного господарства (ст. 213 КУпАП)

адміністративні комісії при виконавчих комітетах сіль- ських, селищних, міських рад

виконавчі комітети сіль- ських, селищних, міських рад

районні, районні у місті, міські чи міськрайонні, районні в містах комісії в справах неповнолітніх

районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)

органи внутрішніх справ, ор- гани державних інспекцій та інші органи (посадові особи), уповноважені на те КУпАП


 

Рис. 9.4. Органи (посадові особи), які мають право розглядати справи про адміністративні екологічні правопорушення і на- кладати адміністративні стягнення


Особливість адміністративної відповідальності полягає також у тому, що між правопорушником і органом  (поса- довою особою),  яка накладає  стягнення,  відсутні  службо- ві  відносини.  Посадові  особи  підлягають  адміністратив- ній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані  з недодержанням встановлених правил  в галу- зях охорони порядку  управління, державного  і суспільно- го порядку, порядку охорони природи та здоров’я тощо. Стягнення на посадових  осіб накладаються при умові, що забезпечення виконання зазначених  правил  входило  в їх службові обов’язки1.

Адміністративна відповідальність за екологічні  право- порушення  передбачена  у главі 7 «Адміністративні право- порушення  в галузі охорони  природи,  використання при- родних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури» Особливої частини КУпАП.  На підставі аналізу  положень цієї глави можна здійснити  класифікацію адміністра- тивних екологічних правопорушень залежно  від об’єкта посягання,  а саме:

I.          адміністративні  земельні правопорушення:  псування  і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52); порушення  правил  використання земель  (ст.

53), самовільне  зайняття земельної  ділянки  (ст. 531); приховування або перекручування земельного  када- стру (ст. 532); несвоєчасне повернення тимчасово за- йманих земель або не приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54) та інше;

II.        адміністративні  надрові правопорушення:  порушення вимог щодо охорони надр (ст. 57); порушення  правил і  вимог  проведення  робіт  по геологічному  вивченню надр (ст. 58);

1  Рябець  К.А. Адміністративні правовідносини в галузі  еколо- гії: актуальні  проблеми: Монографія / За заг. ред. В.І. Курила. – К.,

2008. – С. 132.


III. адміністративні водні правопорушення: порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59); порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх мор- ських вод від забруднення і засмічення  (ст. 591); пору- шення правил водокористування (ст. 60) тощо;

IV.                   адміністративні  лісові та рослинні  правопорушення: порушення встановленого порядку використання лісо- січного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготів- лі живиці (ст. 64); незаконна порубка, пошкодження та знищення  лісових культур  і молодняку (ст. 65); само- вільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст. 771); порушення  законодавства про захист рослин (ст. 831) та інше;

V.        адміністративні    атмосферні    правопорушення:    по- рушення  порядку  здійснення викиду забруднюючих речовин  в атмосферу  або вплив на неї фізичних  та бі- ологічних факторів (ст. 78); порушення порядку здій- снення  діяльності  спрямованої на штучні зміни стану атмосфери  і атмосферних явищ (ст. 781); недодержан- ня вимог щодо охорони атмосферного  повітря при вве- денні в експлуатацію  і експлуатації підприємств і спо- руд (ст. 79) тощо;

VI. адміністративні фауністичні правопорушення: пору- шення правил використання об’єктів тваринного  світу (ст. 85); виготовлення та збут заборонених знарядь до- бування  об’єктів тваринного  або рослинного  світу (ст.

851) та інше1.

Адміністративне правопорушення (проступок) харак- теризується низкою ознак. Насамперед,  це дія чи бездіяль- ність – завжди винні. Вина, як психічне відношення особи

1  Рябець  К.А. Питання розвитку  законодавства про адміністра- тивну  відповідальність за правопорушення в галузі  раціонального природокористування і охорони навколишнього природного  серед- овища // Юридична  Україна. – 2006. – № 1. – С. 30.


до своєї поведінки чи її наслідків, може бути навмисною чи необережною.  Навмисна вина  означає,  що особа усвідом- лювала  протиправний характер  свого проступку  і бажала настання  протиправних наслідків (прямий умисел)  чи сві- домо допускала  їх, але не мала на меті вчинити  проступок (непрямий намір). У свою чергу, необережна  вина виявля- ється в недбалості – особа не бажала вчинити проступок, не усвідомлювала протиправності своєї  дії чи бездіяльності, але повинна була і могла її усвідомлювати.

Особи,  що діяли  в стані крайньої  необхідності  (ст. 18

КУпАП), необхідної оборони (ст. 19 КУпАП) або, які зна- ходилися  в стані неосудності  (ст. 20 КУпАП), адміністра- тивній відповідальності не підлягають.

Ступінь,  вид правопорушень враховуються  при накла- денні стягнення,  звільненні від адміністративної відпові- дальності.

Адміністративне правопорушення завжди протиправне та посягає  на визначений об’єкт. Посягання на конкретні відносини  складає матеріальну ознаку адміністративного правопорушення (проступку).

Важливою юридичною ознакою адміністративного пра- вопорушення є караність. Вона виявляє себе у притягненні особи до адміністративної відповідальності за адміністра- тивний проступок. Іншими словами, якщо за порушення відповідних правил у галузі екології адміністративна від- повідальність  не передбачена воно не буде визнаватися ад- міністративним правопорушенням.

Особливе значення має така риса адміністративного пра- вопорушення,  як наявність  суспільної небезпеки. У юридич- ній літературі  висловлювалася думка про те, що суспільно небезпечні лише деякі адміністративні проступки, що грани- чать зі злочинами. Є точка зору, яка зводиться до того, що усі адміністративні проступки  суспільно небезпечні, але в мен- шому ступені ніж злочини.  Зустрічаються твердження, які


категорично  заперечують  суспільну  небезпеку  адміністра- тивних правопорушень, але визнають їхню шкідливість1.

Специфічною ознакою адміністративних екологічних правопорушень, яка  виокремлює їх з загальної  групи  ад- міністративних правопорушень, є негативний  вплив на здоров’я людей, навколишнє природне  середовище  та не- раціональне використання природних  ресурсів.

Крім загальноправових ознак адміністративним пра- вопорушенням властивий ще ряд характерних ознак, які утворюють їх юридичні склади: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Адміністративні стягнення  у галузі екології прийнято поділяти на основні та додаткові (рис. 9.5).

Види адміністративних стягнень у галузі екології


основні


додаткові


 


попередження штраф

позбавлення спеціального

права, наданого громадя- нинові (права полювання)


конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного право- порушення


 

Рис. 9.5. Види адміністративних стягнень  у галузі екології

Попередження  – захід  виховного  впливу,  що виявля- ється в офіційно  вираженій негативній  оцінці поведінки порушника  з боку  державного  органу  (посадової  особи),

1 Советское административное право / Под ред. Р.С. Павловско- го. – К.: Вища школа, 1986. – С. 194-195.


застереження щодо неприпустимості здійснення проти- правних дій у майбутньому.  Воно відрізняється від усного попередження, яке не тягне  за собою правових  наслідків. Попередження, звичайно,  застосовується до осіб, що скої- ли правопорушення незначні за своїми наслідками. Як міра адміністративного стягнення  попередження виноситися в письмовій формі. У передбачених законом випадках по- передження фіксується іншим  установленим способом. В галузі  екології  попередження застосовується, наприклад, за порушення  права державної власності на тваринний світ (ст. 50 КУпАП), за недодержання вимог щодо охорони ат- мосферного  повітря при введені в експлуатацію  і експлуа- тації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП), за порушення законодавства про захист рослин (ст. 831).

Серед  адміністративних стягнень  найбільш  розповсю- дженою і діючою санкцією  в галузі охорони  довкілля,  ра- ціонального  природокористування та забезпечення еколо- гічної безпеки  є штраф. Він застосовується більше  ніж у

80% випадків  порівняно з іншими  стягненнями. Штраф  є грошовим  стягненням, що накладається на громадян  і по- садових осіб за адміністративні правопорушення у випад- ках та розмірах, встановлених КУпАП й іншими законами України (ст. 27 КУпАП). Він передбачений як вид стягнен- ня за будь-яке  адміністративне екологічне  правопорушен- ня. За  псування  і забруднення сільськогосподарських зе- мель та інших земель накладається штраф на громадян від десяти до двадцяти  неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 52 КУ- пАП); за порушення  правил і вимог проведення  робіт по геологічному вивченню надр накладається штраф на поса- дових осіб від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 58 КУпАП) тощо. За допо- могою накладення штрафу  здійснюється вплив  на матері-


альні інтереси порушника  – примусово одержують від ньо- го в доход держави  визначену  суму. У цьому виявляється негативна оцінка порушника, попереджувально-виховний вплив на його свідомість.

З немайнових стягнень  у галузі  екології  становить  ін- терес позбавлення окремих прав. Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне  порушення  порядку користування цим правом (ч. 1 ст. 30 КУпАП). Ця санкція застосовується найчастіше за здійснення тривалих або кіль- каразових  адміністративних проступків.  Вона спрямована не стільки  на покарання винного, скільки  на припинення його неправомірної діяльності  в майбутньому.  На відміну від штрафу, який має короткочасний, разовий характер впливу на порушника, позбавлення прав характеризується тривалістю  правового  впливу.  Реалізація зазначеної  міри обумовлюється тим, що грубе чи систематичне  порушення порядку й умов користування спеціальним правом тягне за собою серйозні наслідки – створює погрозу суспільній без- пеці, майну, об’єктам природи. Спеціальне  право надається громадянину в дозвільному порядку.  Для його одержання необхідно здати іспит на знання  правил, набути визначені навички, стати членом товариства мисливців та рибалок. У галузі екології  позбавлення права полювання  на строк до трьох років застосовується до громадян  у випадку грубого порушення  правил  полювання  (полювання без належного на те дозволу, в заборонених  місцях, у заборонений час, за- бороненими знаряддями або способами)  (ст. 85 КУпАП). Позбавлення права полювання не може застосовуватися до осіб, для яких полювання  є основним  джерелом існування (ч. 4 ст. 30 КУпАП).

Конфіскація, як і штраф,  є майновою  санкцією.  Відпо- відно до ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям  вчинення або безпосереднім об’єктом адміністра-


тивного правопорушення, полягає у примусовій  безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який перебу- ває у приватній власності порушника, якщо інше не передба- чено законами України. У галузі екології конфіскація засто- совується  переважно  як додаткове,  найчастіше  до штрафу, адміністративне стягнення за такі правопорушення: за пору- шення  правил  використання об’єктів тваринного  світу (ст.

85 КУпАП);  за виготовлення та збут заборонених  знарядь добування  об’єктів тваринного  або рослинного  світу (ст. 851

КУпАП);  за незаконне  вивезення з України  і ввезення  на її територію об’єктів тваринного і рослинного світу (ст. 88 КУ- пАП);  за порушення  порядку  придбання чи збуту об’єктів тваринного  або рослинного  світу, правил утримання диких тварин у неволі або напіввільних умовах (ст. 881 КУпАП); за порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, зане- сених до Червоної книги України (ст. 90 КУпАП).