§ 2. Підстава відповідальності в галузі екології

Підставою  юридичної  відповідальності в галузі екології є екологічне  правопорушення. Екологічне правопорушен- ня – це винна протиправна  дія або бездіяльність, яка пору- шує норми екологічного законодавства  та наносить  шкоду навколишньому природному середовищу і здоров’ю громадян.

Відповідно  до ч. 2 ст. 68 Закону  України  «Про охорону навколишнього природного  середовища»  відповідальність за порушення  законодавства про охорону  навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:

1)         порушенні  прав громадян  на екологічно  безпечне  на- вколишнє  природне середовище;

2)    порушенні норм екологічної безпеки;

3)         порушенні  вимог  законодавства України  при  прове- денні екологічної  експертизи,  в тому числі поданні за- відомо неправдивого  експертного висновку;

4)    невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

5)         фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробни- цтво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

6)         порушенні  екологічних  вимог при проектуванні,  роз- міщенні, будівництві,  реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації  підприємств,  споруд, пере- сувних засобів та інших об’єктів;


7)         допущенні наднормативних, аварійних та залпових ви- кидів і скидів забруднюючих речовин й інших шкідли- вих впливів на навколишнє природне середовище;

8)         перевищенні  лімітів  та порушенні  інших вимог вико- ристання  природних  ресурсів;

9)         самовільному  спеціальному  використанні природних ресурсів;

10) порушенні строків внесення зборів за використання природних  ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;

11)  невжитті заходів щодо попередження та ліквідації еко- логічних наслідків  аварій та іншого шкідливого  впли- ву на навколишнє природне середовище;

12)  невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють  дер- жавний  контроль  у галузі охорони  навколишнього при- родного середовища, та вчиненні опору їх представникам;

13) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захо- роненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних  радіоактивних речовин та відходів;

14) невиконанні вимог охорони  територій  та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають  особливій  охороні, видів тварин  і рослин, занесених до Червоної  книги України;

15)  відмові від надання  своєчасної,  повної та достовірної  ін- формації про стан навколишнього природного серед- овища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природ- ного середовища  або фальсифікації відомостей  про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

16)  приниженні честі і гідності працівників, які здійсню- ють контроль  в галузі  охорони  навколишнього при- родного середовища, посяганні на їх життя і здоров’я.


Законодавством України  може бути встановлено відпо- відальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Склад  екологічних  правопорушень включає  в себе чо- тири елементи (рис. 9.1).

Елементи складу  екологічних правопорушень


 

об’єкт


об’єктивна сторона


 

суб’єкт


суб’єктивна сторона


 

Рис. 9.1. Елементи складу  екологічних правопорушень

Об’єкт  екологічних правопорушень – це  екологічні відносини,  за посягання на які до правопорушників засто- совуються заходи покарання.

Об’єктивною стороною екологічних правопору- шень  є зовнішній  вияв  суспільно  небезпечного  посягання на об’єкт (землю,  води, надра, атмосферне повітря  тощо), що перебуває  під охороною  еколого-правових норм. Вона включає в себе, насамперед, такі ознаки: саме протиправне діяння; шкідливі наслідки його скоєння; причинний зв’язок між протиправним діянням  та шкідливими наслідками, що наступили; час, місце, умови, способи й знаряддя вчинення правопорушення.

Суб’єктами екологічних правопорушень можуть бути громадяни  та юридичні  особи. В деяких  складах екологіч- них правопорушень передбачені  спеціальні  суб’єкти – по- садові особи чи особи, які виконують  управлінські функ- ції.

Суб’єктивна сторона екологічних правопорушень включає в себе: вину, яка є її основною, обов’язковою озна- кою; мотив та мету, які є її факультативними ознаками.

Екологічні  правопорушення можна класифікувати за декількома  критеріями (рис. 9.2).


 

Види екологічних правопорушень


залежно від виду природного ре- сурсу


залежно від харак- теру нанесеної шкоди


залежно від виду юридичної відпо- відальності


 


земельні водні лісові гірничі

фауністичні атмосферні тощо


забруднення навколишнього природного середовища та окремих при- родних ресурсів

псування  та знищення  при- родних ресурсів

виснаження природних ресурсів

нераціональне використання природних ресурсів


кримінальні адміністративні дисциплінарні майнові


 

Рис. 9.2. Види екологічних правопорушень