§ 1. Поняття відповідальності

за порушення екологічного законодавства

Забруднення навколишнього природного  середовища, нераціональне використання природних  ресурсів є наслід- ками порушення  норм екологічного законодавства. Еколо- гічний правопорядок не може існувати без налагодженої системи юридичної відповідальності1.

Поняття відповідальності як правового інституту  мож- на розглядати виключно  в безпосередньому зв’язку  з по- няттям  галузі  права.  Питання юридичної  відповідальнос- ті в галузі екології має важливе значення. Вона визначає наслідки неправомірної поведінки  правопорушника, яка порушує законні права та інтереси інших осіб. Її застосу- вання є одним із способів захисту прав і інтересів суб’єктів. Важливою  особливістю  цього способу є застосування міри відповідальності за допомогою державного, в тому числі судового примусу.

Юридична відповідальність за порушення норм  еколо- гічного законодавства – це державно-примусове застосування

1 Рябець К.А. Вплив рівня екологічної правосвідомості громадян на кількість  адміністративних правопорушень // Право України.  –

2008. – № 10. – С. 44.


до правопорушника  заходів покарання. Таким чином, юридич- на відповідальність змушує осіб здійснювати  свою діяльність відповідно до норм екологічного законодавства, а у випадку їх порушення  тягне за собою наслідки у вигляді мір покарання, встановлених законом. Необхідно відзначити, що примус в по- нятті відповідальності за екологічні правопорушення не завжди є державним. Це означає, що в правовідносинах з застосування зазначеної  відповідальності держава (в особі спеціально  упо- вноважених органів в галузі екології, правоохоронних органів, інших уповноважених суб’єктів) не завжди є суб’єктом, яким застосовуються міри примусу. Особливим випадком, є пробле- ма, яка виникає тоді, коли держава як суб’єкт може виступати в якості правопорушника, тобто до неї самої можуть застосо- вувати міри примусу за скоєне екологічне правопорушення. У даному випадку  мова йде про відповідальність відповідно  до норм міжнародного екологічного права.

В юридичній  літературі  зустрічаються думки про наяв- ність «позитивної» екологічної  відповідальності, під якою необхідно розуміти обов’язок здійснювати дії, які відповіда- ють об’єктивним вимогам конкретної  ситуації та об’єктивно обумовленим  ідеалам  часу. Деякі  автори  розглядають еколого-правову відповідальність у ретроспективному та перспективному змісті. Під перспективним змістом розумі- ється обов’язок додержання норм, а під ретроспективним – зазнання  несприятливих наслідків порушення норм.

Юридична відповідальність в галузі екології складається з двох елементів: норм процесуального та матеріального пра- ва. Норми процесуального права регулюють порядок і умови застосування відповідальності. У свою чергу, норми матері- ального права визначають та закріплюють  відповідальність. Визначення у юридичній  відповідальності процесуального і матеріального елементів  є важливим  аспектом.  Усі види відповідальності здійснюються  на основі нормативних кон- струкцій, в основі яких лежить єдність норм процесуального


та матеріального права. Порядок  доказування, визначення того, було чи не було скоєне правопорушення та встановлен- ня осіб, які його здійснили, а також призначення конкретної міри державного  примусу у вигляді санкції регламентують- ся нормами  процесуального права; ознаки  правопорушень та санкції за їх вчинення – нормами матеріального права.

Порушення екологічного законодавства тягне за собою кримінальну, адміністративну, дисциплінарну і цивільно- правову (майнову) відповідальність.