§ 2. Правове регулювання ядерної та радіаційної безпеки

Білорусі,  Росії.  Враховуючи  надзвичайний характер  того, що сталося, всю роботу з організації  щодо ліквідації  аварії та обмеження її наслідків взяло в свої руки союзне керівни- цтво. Тому основні її напрями визначалися рішеннями спе- ціально утвореної оперативної групи, постановами  і розпо- рядженнями ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР.

Відповідно  до ст. 2 Закону  України  «Про правовий  ре- жим території,  що зазнала  радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 року залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів,  величини  перевищення природного  доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому серед- овищі, пов’язаних  з ними  ступенів  можливого  негативно- го впливу на здоров’я населення,  вимог щодо здійснення радіаційного  захисту  населення та інших  спеціальних за- ходів, з урахуванням загальних  виробничих та соціально- побутових  відносин  територія,  що зазнала  радіоактивного забруднення внаслідок  Чорнобильської катастрофи, поді- ляється на зони, а саме:

1)         зона відчуження – це територія,  з якої проведено  ева- куацію населення в 1986 році;

2)         зона безумовного (обов’язкового) відселення – це терито- рія, що зазнала  інтенсивного  забруднення довгоживу- чими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами  цезію від 15,0 Кі/ км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефек- тивна еквівалентна доза опромінення людини з ураху- ванням  коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів  може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала  у доаварійний період;

3)         зона гарантованого добровільного відселення – це тери- торія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварій-

ний рівень ізотопами  цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалент- на доза опромінення людини з урахуванням коефіцієн- тів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв  (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала  у доаварійний період;

4)                     зона посиленого радіоекологічного контролю – це тери- торія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварій- ний рівень  ізотопами  цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів  перевищує  0,5 мЗв  (0,05  бер)  за рік  понад дозу, яку вона одержувала  у доаварійний період. Поняття радіаційної та ядерної безпеки визначені у ст. 1

Закону  України  «Про використання ядерної енергії та ра- діаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року:

-           радіаційна безпека – це дотримання допустимих меж

радіаційного впливу на персонал, населення та навко- лишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки;

-           ядерна безпека – це дотримання  норм, правил, стан-

дартів та умов використання ядерних матеріалів, що забезпечують радіаційну безпеку.

Основними завданнями ядерного законодавства є: пра-

вове регулювання суспільних  відносин під час здійснення всіх видів діяльності  у сфері використання ядерної енергії; створення правових  засад системи управління у сфері ви- користання ядерної енергії і системи регулювання безпеки під час використання ядерної  енергії; встановлення прав, обов’язків і відповідальності органів державної влади, під- приємств, установ і організацій, посадових осіб і персоналу,

а також громадян стосовно їх діяльності, пов’язаної з вико- ристанням ядерної енергії; визначення основних принципів радіаційного  захисту людей та навколишнього природного середовища;  забезпечення участі громадян  та їх об’єднань у формуванні державної політики  у сфері використання ядерної  енергії; сприяння подальшому  зміцненню  міжна- родного режиму  безпечного  використання ядерної  енергії (ст. 3 Закону  України  «Про використання ядерної  енергії та радіаційну  безпеку»).

Радіаційна безпека під час поводження з радіоак- тивними відходами – це неперевищення  допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами, стандартами з безпеки, а також обмеження міграції раді- онуклідів у навколишнє  природне середовище (ст. 1 Закону України  «Про  поводження з радіоактивними відходами» від 30 червня 1995 року № 255/95-ВР1).

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері  використання ядерної  енергії»  від 11 січня  2000 року № 1370-XIV2 метою дозвільної  діяльності  у сфері ви- користання ядерної  енергії є: забезпечення використання тільки тих ядерних установок, джерел іонізуючого випро- мінювання,  об’єктів, призначених для поводження з радіо- активними відходами, рівень безпеки яких визнано  таким, що відповідає міжнародно визнаним вимогам на основі всебічної оцінки усіх факторів, які впливають на безпеку, включаючи  забезпечення фізичного  захисту; забезпечення здійснення діяльності  у сфері використання ядерної енер- гії тільки тими фізичними та юридичними особами, які мо- жуть  гарантувати виконання вимог  законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки.

1 Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 198.

2 Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 9. – Ст. 68.

На  підставі  п.  18  Основних   напрямів   державної  по- літики України  у галузі охорони довкілля,  використання природних  ресурсів  та забезпечення екологічної  безпеки, затверджених постановою Верховної Ради України  від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР, пріоритетними завдання- ми радіаційної безпеки є:

а)         розробка  заходів  щодо забезпечення радіаційного  за- хисту населення України, які передбачають:

-           встановлення дозових рівнів втручання,  спрямованих

на  запобігання виникненню детермінованих ефектів шляхом обмеження  опромінення до рівнів, значно нижчих від порога виникнення цих ефектів (норму- вання річної дози), та вжиття необхідних заходів до зниження імовірності  виникнення віддалених  стохас- тичних  медичних  наслідків  з урахуванням економіч- них та соціальних  факторів;

-           проведення    оперативної   оцінки    радіаційного    ста-

ну території України, зокрема мінімізації сукупного впливу іонізуючого випромінювання та екологічних, соціально-психологічних і економічних  наслідків ре- алізації заходів щодо переселення, обмеження спожи- вання продуктів харчування місцевого виробництва, зміни традиційного способу життя тощо на здоров’я населення;

-           оптимізацію  комплексу  заходів  щодо  радіологічного

захисту населення;

-           забезпечення соціальної  захищеності  населення,   яке проживає  на територіях  радіаційного  забруднення та пов’язаних з ним шкідливих  чинників;

б)         розробка  заходів  щодо забезпечення радіаційного  за- хисту населення України  у зв’язку з Чорнобильською катастрофою.  Вплив наслідків  Чорнобильської ката- строфи на здоров’я населення і нині є однією з нагаль- них проблем в Україні  у зв’язку із суттєвими змінами

соціально-психологічного стану людей, які прожива- ють  на  забруднених  територіях  або  були  переселені із зон радіоактивного забруднення, та погіршенням їх здоров’я, особливо дітей.

Результати наукових досліджень усього комплексу про- блем, які виникли  у зв’язку  з аварією  на Чорнобильській АЕС, набутий за останні роки досвід ліквідації її наслідків, зміна пріоритетних напрямів  розв’язання цієї проблеми,  а також необхідність удосконалення законодавства в частині захисту прав громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та наступних  поколінь  вима- гають розробки  нової Концепції  захисту населення Украї- ни у зв’язку з Чорнобильською катастрофою.

Екологічна безпека підприємств ядерної галузі має оціню- ватися на всіх етапах проектування, будівництва,  експлуата- ції та зняття їх з експлуатації. Наслідки впливу таких підпри- ємств слід визначати на весь життєвий цикл та з урахуванням усіх видів небезпечних викидів (радіаційних, хімічних, тепло- вих), а також синергетичних ефектів. Необхідно також врахо- вувати вплив наслідків Чорнобильської аварії.

Підприємства, установи  та організації,  що здійснюють господарську  чи іншу діяльність,  пов’язану  з використан- ням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою, зобов’язані забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виключала  б можливість  радіоактивного за- бруднення  навколишнього природного  середовища  та не- гативного  впливу  на здоров’я людей у процесі видобутку, збагачення,   транспортування,  переробки,   використання та захоронення радіоактивних речовин  (ч. 2 ст. 54 Закону України  «Про охорону навколишнього природного  серед- овища»).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про використання ядер- ної енергії та радіаційну  безпеку» норми, правила і стан- дарти  з  ядерної та  радіаційної безпеки – це критерії,

3araJIDHa '!aCTHHa

BUMozu i yMoeu 3a6e3nf?11emm 6e3neKu nia 11ac BUKopucmamm

RaepHof eHepzif.

}loTpHMaHH5!  HOpM, rrpaBHJI iCTaH):(apTiB 3 5l):(epHO"i Ta pa):(i­ al.(iJ'mo"i 6e3ITeKH €  o6oB'5!3KOBHM rrpH 31J:iHCHeHHi 6y):(b-5IKOfO BH!J:Y ):(i5IJibHOCTi y ccpepi BHKOpHCTaHH5!  5l):(epHO"i eHepri"i. BH­ MOfH 3a3HaqeHHX HOpM, rrpaBHJI Ta CTaH):(apTiB I1pHHMaBJTbC5!

3 ypaxyBaHH5IM peKOMeH):(al.(iH  MiJKHapO!J:HHX opraHi3al.(iH y ccpepiBHKOpHcTaHH5! 5!1J:epHo"i eHepri"i. HopMH, rrpaBHJia icTaH­

):(apTH 3  5l):(epHo"i Ta pa):(ial.(iHHO"i  6e3ITeKH 3aTBep!J:JKYBJTbC5!  y rrop5!1J:KY, II(O BH3HaqaETbC5! 3aKOHO!J:aBCTBOM YKpa"iHH,  rri!J:JI5!­ raBJTb orry6JiiKyBaHHBJ  i E o6oB'5!3KOBHMH Ha TepHTopi"i  YKpa­ "iHH.

IIpaea zpoMaa5liJ ma fxo6'eaiJaiJb Ha oaepJ!GaiJiJ5l iHrjJopMaU;if

y crjJepi euKopucmaHHR RaepHof eHepzif ma paaiaU;iuHof 6e3neKu

3aKpirrJieHi y  3aKOHi YKpa"iHH dJpo BHKOpHCTaHH5! 5l):(epHO"i eHepri"i Ta pa):(ial.(iHHY 6e3rreKy(q.   1-3 cT. 10), a caMe:

ITo-rrepwe, rpoMa):(5!HH Ta "ix  o6'EIJ:HaHH5! MaBJTb rrpaBo Ha

3a!1HT  Ta  O):(epJKaHH5! Bill:  Bi!J:ITOBi!J:HHX ITi!J:ITpHEMCTB, ycTaHOB Ta  opraHi3al.(iH y MeJKaX "ix  KOMITeTeHI.(i"i ITOBHO"i  Ta !J:OCTOBip­ HO"i iHcpOpMal.(i"i II(O!J:O 6e3ITeKH  5l):(epHO"i ycTaHOBKH q11 o6'EKTa, I1pH3HaqeHOfO ):(JI5! ITOBO):(JKeHH5!   3  pa):(iOaKTHBHHMH Bi!J:XO):(a­ MH, 6y):(iBHHI.(TBO 5IKHX ITJiaHyETbC5! a6o  31J:iHCHBJ€TbC5!, Ta THX, II(O   eKCITJiyaryBJTbC5! a6o  3HiMaBJTbC5! 3  eKCITJiyaTal.(i"i, 3a BH­ H5ITKOM Bi!J:OMOCTeH, II(O  CTaHOBJI5!Tb ):(epJKaBHY TaEMHHI.(BJ.

ITo-!J:pyre,  rpoMa):(5IHH MaBJTb rrpaBo oTpHMyBaTH iHcpop­ Mal.(iBJ Bill: ycTaHOB ):(epJKaBHO"i CHCTeMH KOHTpOJIBJ 3a  pa):(ia­ l.(iHHOBJ o6cTaHOBKOBJ  Ha TepHTopi"i YKpa"iHH rrpo piBHi pa):(ia­

!1iHHoro BHI1pOMiHBJBaHH5! Ha TepHTOpi"i Y Kpa"iHH, B MiCI.(5IX "ix

I1pOJKHBaHH5! q11 po60TH. 3a Bi!J:MOBY B  Ha):(aHHi TaKO"i  iHcpop­ Mal.(i"i, YMHCHe rrepeKpyqeHH5! a6o I1pHXOByBaHH5! o6'EKTHBHHX

):(aHHX 3 ITHTaHb, !10B'5!3aHHX 3 6e3ITeKOBJ ITi!J: qac BHKOpHCTaH­

H5! 5l):(epHO"i eHepri"i, ITOCa):(OBi OC06H ITi!J:ITpHEMCTB, ycTaHOB Ta opraHi3al.(iH, o6'E):(HaHb rpOMa):(5IH i3aco6iB MaCOBO"i iHcpOpMa­ l.(i"i HecyTb Bi!J:ITOBi):(aJibHiCTb 3fi!J:HO 3 3aKOHO):(aBCTBOM.

По-третє, громадяни України з пізнавальною метою мають право на відвідування у встановленому порядку ядерних  установок,  а також об’єктів, призначених для по- водження з радіоактивними відходами.

Для реалізації прав громадян органи державної влади, установи державної системи контролю за радіаційною об- становкою, підприємства, установи та організації, діяль- ність яких пов’язана з використанням  ядерної енергії, їх по- садові особи зобов’язані:

По-перше, періодично поширювати через засоби масової інформації  офіційні  відомості  про радіаційну  обстановку на території, де знаходяться, експлуатуються підприємства по видобуванню  уранової руди, ядерні установки,  об’єкти, призначені  для  поводження з радіоактивними відходами, джерела іонізуючого випромінювання, а також відомості щодо безпеки  ядерної  установки  чи об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, будівництво яких  планується або здійснюється,  та тих, що експлуату- ються або знімаються  з експлуатації,  за винятком відомос- тей, що становлять державну таємницю.

По-друге, надавати можливість  громадянам України  на їх вимогу безпосередньо відвідувати з пізнавальною метою у встановленому порядку ядерні установки та об’єкти, при- значені для поводження з радіоактивними відходами  (ч. 4 ст. 10 Закону  України  «Про використання ядерної  енергії та радіаційну  безпеку»).