§ 4. Суб’єкти і об’єкти права природокористування

В юридичній  літературі  суб’єкт права природокорис- тування розглядається в двох аспектах: 1) як дозволений згідно з законодавством власник такого права користуван- ня і 2) як власник суб’єктивного права користування  при- родними ресурсами, носій встановлених законом прав та обов’язків, який є суб’єктом правовідносин з приводу корис- тування землею, її надрами, водами і лісами, об’єктами тва- ринного світу та атмосферним повітрям.

Суб’єкти права природокористування


фізичні особи

-           громадяни  України;

-           іноземні громадяни;

-           особи без громадянства


юридичні особи

-           підприємства,  установи, організації;

-           суб’єкти права орендного природокористування;

-           іноземні підприємства, установи, організації;

-           іноземні держави;

-           громадські об’єднання;

-           військові формування;

-           релігійні організації;

-           міжнародні організації


 

Рис. 6.3. Суб’єкти права природокористування


Суб’єктами  права  природокористування можуть  бути як фізичні, так і юридичні особи (рис. 6.3).

Необхідною передумовою набуття права природоко- ристування є правосуб’єктність – наявність правоздатності та дієздатності.

Закон встановлює різницю між суб’єктами права при- родокористування залежно від підстав його виникнення.

Суб’єктом    права    загального    природокористування може бути будь-яка людина, оскільки вона відповідно до законодавства має право користуватися землею, водами, лісами тощо. В межах права загального  користування лю- дина  може  користуватися  природними  ресурсами   лише для задоволення власних потреб, а не для підприємницької діяльності.

На  відміну  від  права  загального  природокористуван- ня, суб’єктами якого можуть бути тільки громадяни, право спеціального  природокористування набувається поряд з фізичними і юридичними особами.

Суб’єктами  права  орендного  природокористування є орендодавець  та орендар (рис. 6.4).

Об’єктом права природокористування є індивідуаль- но визначена частина природного ресурсу (земельна ділянка, водний об’єкт, ділянка лісового фонду), яка виділена в натурі (на місцевості), а також закріплена на праві користування за фізичною чи юридичною особою.

Характеристика об’єктів права природокористування має специфіку залежно від виду природокористування. Об’єктами  права спеціального  природокористування є ін- дивідуально визначені  частини природних  ресурсів. Щодо права загального природокористування відокремлення конкретних частин природних ресурсів (земель загального користування населених пунктів, водних об’єктів, лісів) за- коном не передбачається.


 

Суб’єкти права орендного природокористування


орендодавець


орендар


 


громадяни  та юридичні особи, у власності яких перебувають природні ресурси

міські, сільські, селищні, районні, обласні ради та Верховна Рада Автоном- ної Республіки Крим

районні, обласні, Київ- ська і Севастопольська міські державні адміні- страції, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міні- стрів України


районні, обласні, Київ- ська і Севастопольська міські державні адміні- страції, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міні- стрів України

сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автоном- ної Республіки Крим

громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадян- ства, іноземні юридич- ні особи, міжнародні

об’єднання та організації, а також іноземні держави


 

Рис. 6.4. Суб’єкти права орендного природокористування

Відокремлення конкретних   частин  природних   ресур- сів, які передаються  у використання на праві спеціально- го природокористування, здійснюється двома способами. Перший спосіб має вияв у виділенні відповідної частини природного  ресурсу у натурі (на місцевості),  а другий – у визначені правового статусу об’єкта спеціального природо- користування в актах, які мають юридичну силу.

Природні ресурси, які надані у користування, продовжують перебувати у приватній, державній, комунальній власності.