§ 3. Принципи  права природокористування

Праву  природокористування характерна  низка  важли- вих принципів (рис. 6.2).


 

Принципи права природокористування

похідність права користування природними ресурсами від права власності на них

цільове і раціональне природокористування

платність спеціального  природокористування

відтворення природних  ресурсів

лімітування природокористування

ліцензування природокористування

Рис. 6.2. Принципи права природокористування

Похідність права користування природними ресур- сами від права власності на них є одним з головних прин- ципів права природокористування. Зміст даного принципу полягає в тому, що поряд з інститутом  права власності  ви- никає та існує інститут права природокористування, похід- ний від права власності, оскільки  створюється з ініціативи власника.

Принцип цільового і раціонального природокористу- вання закріплений нормами екологічного законодавства.

Надання у користування природного  ресурсу завжди обумовлене  цільовим призначенням.  Наприклад, з цією ме- тою згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України  всі землі України поділено на категорії. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється лише у встановленому по- рядку спеціально уповноваженими на те органами держав- ної влади.


Раціональне  використання  природних  ресурсів – це су- купність заходів щодо розумно обґрунтованого доцільного використання природних ресурсів з метою задоволення по- треб суспільства1.  Прикладом законодавчого закріплення зазначеного  є ст. 2 Кодексу  України  про надра, в якій ви- значено завданням Кодексу України  про надра регулюван- ня гірничих  відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині  та інших потреб суспільного  вироб- ництва  та ін. Правовими критеріями раціонального вико- ристання відповідного природного ресурсу є додержання вимог щодо забезпечення його невичерпності та екологічне обґрунтування експлуатації природних  багатств.

Принцип платності спеціального природокористу- вання полягає  в обов’язку суб’єкта спеціального  природо- користування оплачувати  використання певного  природ- ного ресурсу.

Згідно зі ст. 43 Закону  України  «Про охорону навко- лишнього природного середовища» збір за спеціальне ви- користання природних  ресурсів встановлюється на основі нормативів  зборів і лімітів їх використання.

На підставі ст. 30 Водного кодексу України  збір за спе- ціальне водокористування справляється з метою стимулю- вання раціонального використання і охорони вод та відтво- рення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об’єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів  збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води.

Закон  України  «Про плату за землю» регламентував ви- користання землі в Україні платним. Плата за землю справ-

1  Рябець  К.А. Адміністративно-правове регулювання екологіч- ної діяльності: Дис. … к.ю.н.: 12.00.07. – К., 2007. – С. 51.


ляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель (ст. 2).

В Кодексі України про надра (ст. 28) зазначено, що користування надрами є платним, крім випадків, перед- бачених статтею 29 цього Кодексу.  Плата  справляється за користування надрами  в межах території  України,  її кон- тинентального шельфу і виключної (морської) економічної зони у вигляді:

1)         платежів за користування надрами;

2)         відрахувань  за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3)         збору за видачу спеціальних дозволів;

4)         акцизного збору.

Відповідно до ст. 77 Лісового кодексу України спеціаль- не використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним. Розподіл зборів за використання лісових ресурсів на землях державної та комунальної власності визначаєть- ся законом.

Принцип платності  має важливе  значення,  оскільки  є засобом забезпечення підвищення зацікавленості приро- докористувачів щодо ефективного та раціонального вико- ристання природних ресурсів, збереження та відновлення навколишнього природного середовища.

Принцип відтворення природних ресурсів передбачає безперервне   поновлення  ресурсів  природи.  Ігнорування його може привести до виснаження або деградації природ- них ресурсів. Їх недостатньо лише охороняти та раціональ- но використовувати, потрібно  ще проводити  заходи щодо їхнього відновлення.

Принциплімітуванняприродокористуванняпов’язаний з тим, що запаси природних  ресурсів обмежені і їх необхідно раціонально використовувати. Система визначених  екологіч- них обмежень у використанні природних  ресурсів – це ліміт природокористування.


Прикладом законодавчого закріплення змісту понять лімітів на природні  ресурси є положення ст. 1 Водного ко- дексу України,  які визначають:  ліміт забору води  як гра- ничний обсяг забору води з водних об’єктів, який встанов- люється в дозволі на спеціальне водокористування; ліміт скиду  забруднюючих речовин  як граничний  обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; ліміт використання води як граничний  обсяг використан- ня води, який  встановлюється дозволом  на спеціальне  во- докористування.

Ліміти на природні ресурси встановлюються на підставі норм законодавства спеціально  уповноваженими на те ор- ганами державного екологічного управління.

Принцип ліцензування природокористування має в своїй основі один із способів, за допомогою якого держава здійснює регулювання та контроль у галузі природокористування.

Природноресурсова ліцензія (дозвіл) є правовою фор- мою передачі державою та іншими суб’єктами, власникам природних ресурсів права користування  визначеною части- ною природного об’єкта, механізмом встановлення, фіксації права природокористування. За своєю правовою природою вона відрізняється від ліцензій на здійснення господарської діяльності, як механізмів владного контролю з боку держа- ви, яка в таких відносинах виступає в зовсім іншій ролі1.

У кожній сфері природокористування застосовуються свої види ліцензій  чи прирівняні до них дозвільні  докумен- ти: при використанні лісів – лісовий квиток, лісорубний кви- ток; вод – ліцензії на водокористування та дозвільні  ліцен- зії; надр – ліцензії на користування надрами; атмосферного повітря  – дозвіл на викид забруднюючих  речовин  тощо. У

1 Кобецька Н.Р. Співвідношення ліцензування господарської ді- яльності та природноресурсового ліцензування // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 10. – С. 32.


зміст ліцензії на право природокористування входять відо- мості про об’єкт права природокористування, суб’єкт права природокористування, цілі та способи використання при- родного  об’єкту, його  просторові  межі,  строки,  обсяги  та умови використання, вимоги щодо раціонального викорис- тання природного ресурсу та охорони довкілля  тощо.