§ 1. Поняття та елементи еколого-правового статусу  людини і громадянина

Екологічні права і обов’язки людини та громадянина регла- ментовані нормативно-правовими актами. Їх широта, реальність, гарантованість виражають  не тільки фактичний та юридичний статус особи у суспільстві, а й суть діючої в країні демократії.

Правовий статус – це юридично закріплене  станови- ще особи в державі та суспільстві. Є кілька  видів  право- вого  статусу: 1)  загальний,  або конституційний, статус людини  і громадянина;  2) спеціальний,  або родовий,  ста- тус окремих категорій громадян; 3) індивідуальний статус, який характеризує стать, вік, сімейний стан тощо; 4) статус іноземців,  осіб без громадянства, осіб з подвійним  грома- дянством; 5) галузеві правові статуси1. Еколого-правовий статус людини  та громадянина відноситься до останнього виду правового статусу, а саме галузевого.

Під еколого-правовим статусом людини і громадянина необхідно розуміти загальні, основоположні засади, за допомо- гою яких у Конституції України та інших нормативно-правових актах визначаються екологічні права, свободи і обов’язки люди- ни та громадянина, а також гарантії їх здійснення.

1 Конституційне право України: Підручник для студентів вищих на- вчальних закладів / За ред. академіка АПрН України, доктора юридич- них наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничій Дім «Ін Юре», 2002. – С. 118.


Зміст еколого-правового статусу людини і громадянина включає в себе основні елементи (рис. 4.1).

Основні  елементи еколого-правового статусу  людини та громадянина

громадянство

загальна правоздатність

принципи  еколого-правового статусу людини і громадянина

конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в галузі екології

гарантії екологічних прав людини та громадянина

відповідні правові норми

Рис. 4.1. Основні  елементи еколого-правового статусу  людини та громадянина

Загальним для зазначених  елементів є те, що норми, які їх утворюють, регулюють зв’язки і відносини між державою в цілому та її людьми і громадянами. Проте в той же час кож- ний елемент виконує власну роль в юридичному оформлен- ні статусу людини і громадянина в суспільстві та державі.

Згідно зі ст. 4 Конституції України  в Україні існує єди- не громадянство. Підстави  набуття  і припинення грома- дянства України  визначаються законом.

Громадянство України – це стійкий,  необмежений  у просторі правовий зв’язок фізичної особи з Українською державою, заснований  на юридичному  визнанні  державою цієї  особи  громадянином України  внаслідок  чого особа і


держава набувають взаємних  прав і обов’язків в обсязі, пе- редбаченому Конституцією та законами  України1.

Громадяни  України  утворюють  її народ. Саме тому вони можуть реалізовувати право власності Українського народу на природні ресурси відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України. Але реалізувати дане право громадяни  України  мають змогу лише у передбаченому законом порядку. У галузі використан- ня природних  ресурсів діють деякі заборони  щодо іноземних громадян та осіб без громадянства. Так, наприклад, вони не мо- жуть мати у приватній власності землі сільськогосподарського призначення (ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України).

Загальна правоздатність – це  принципова можли- вість особи мати будь-які права і обов’язки в тих чи інших галузях права2. У людини загальна правоздатність виникає з моменту її народження і припиняється зі смертю.

Принципи еколого-правового статусу людини і гро- мадянина – це вихідні засади, на основі яких визначаються зміст і умови реалізації екологічних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.

Основні  принципи   еколого-правового статусу  людини і громадянина (рис. 4.2) закріплені Конституцією України, Законом України   «Про  охорону  навколишнього природ- ного середовища», іншими національними нормативно- правовими актами, а також Загальною декларацією прав лю- дини (1948  р.), Європейською конвенцією  про захист прав людини  і основних  свобод (1950  р.), Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні  права (1966 р.) тощо.

Конституційно-правовий статус людини і громадя- нина  в галузі екології – це сукупність  правових  норм, що

1  Фрицький О.Ф.  Конституційне право України:  Підручник.  – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 122.

2  Юридична  енциклопедія. – Т. 5. – К.: Вид-во «Українська ен-


містяться в Конституції України та визначають екологіч- ні права, свободи та обов’язки людини і громадянина.

Права,  свободи  та  обов’язки  людини  і громадянина є основоположною частиною чинної Конституції України. Вирішення в ній проблем прав людини характеризується принципово новими  для України  підходами.  В Основному Законі  права і свободи людини  розглядаються не як даро- вані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині  від народження, існують  незалежно  від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними. Правам лю- дини мають відповідати  зобов’язання  держави.  Саме права і свободи людини  та їх гарантії визначають  зміст і спрямо- ваність діяльності держави. Їх затвердження й забезпечення є головним  обов’язком держави, вона відповідає за свою ді- яльність перед людиною (ст. 3 Конституції України)1.

Основні  принципи еколого-правового статусу  людини і громадянина

рівність у реалізації екологічних прав

невідчуженість та непорушність  екологічних прав і свобод

гарантованість екологічних прав, свобод і обов’язків людини та громадянина

невичерпність конституційного переліку екологічних прав і свобод людини та громадянина

єдність екологічних прав людини та громадянина і їх обов’язків перед суспільством

Рис. 4.2. Основні  принципи еколого-правового статусу  людини і громадянина

1  Фрицький О.Ф.  Конституційне право України:  Підручник.  – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 122.


Питанню  гарантій  реалізації  екологічних  прав  люди- ни та громадянина присвячений § 3 цього розділу. Тому у даному параграфі лише зазначимо, що головними харак- теристиками гарантій екологічних  прав  людини і гро- мадянина є, по-перше,  їх матеріальний зміст, по-друге, їх функціональне призначення.

Відповідні правові норми, які утворюють зміст еколого- правового статусу людини і громадянина,  вміщуються у Конституції України,  в міжнародно-правових документах, у нормативно-правових актах національного екологічного законодавства.