В Україні система державного екологічного управління базу- ється на організаційному поєднанні діяльності органів державної влади, які і є суб’єктами державного управління1. Орган держави – частина державного апарату – група осіб або одна особа, які наділе- ні юридично визначеними державно-владними повноваженнями для виконання завдань і функцій держави2. Система управління екологічною діяльністю, крім державних органів, включає у себе також органи місцевого самоврядування й громадські організації. Таким  чином, екологічне  управління залежно  від суб’єктів, які його здійснюють, можна чітко поділити на державне, самоврядне і громадське. Звичайно, вирішальне значення у даному питанні ві- діграє державний рівень управління.

Державне  управління є однією з найважливіших форм реалізації   державної  влади.  З позиції  юридичної  науки, воно визначається як  виконавча  й розпорядча  діяльність держави. Його зміст в кожному окремому випадку може розрізнятись в досить широких межах – від прямого опера- тивного  управління владно-розпорядчими, тобто «коман- дитними», засобами до використання сугубо стимулюючо- го впливу державно-владних повноважень3.

Поняття державного  управління у галузі екології є по- хідним від поняття державного управління в цілому4. Орга-

1 Рябець К.А. Адміністративно-правове регулювання охорони навко- лишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів: актуальні проблеми // Право України. – 2006. – № 3. – С. 99.

2  Молдован  В.В., Чулінда  Л.І. Правознавство: Навч. посібник за модульно-рейтинговою системою. – К.: Центр навчальної  літерату- ри, 2006. – С. 19.

3   Авер’янов  В.Б.  Органи  виконавчої  влади  в Україні.  – К.: Ін

Юре, 1997. – С. 3.

4  Екологічне  право України. Академічний  курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка»,

2005. – С. 163.


ни державного екологічного управління поділяються залеж- но від виконуваних ними функцій на загальні і спеціальні.

Систему загальних органів державної влади у галузі екології складають Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів  України, Рада  Міністрів  Автономної  Республіки Крим,  Президент України, місцеві державні адміністрації.

Міністерство охорони навколишнього природного  се- редовища України,  Державний комітет України  із земель- них ресурсів, Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет України  по водному госпо- дарству  є основними  спеціально уповноваженими орга- нами  державного екологічного управління.

На Верховну Раду України у галузі екології покладають- ся наступні обов’язки:

-           визначення засад внутрішньої й зовнішньої  екологіч- ної політики;

-           розробка   і  прийняття  нормативно-правових актів  у сфері екології;

-           затвердження загальнодержавних програм  з охорони довкілля;

-           затвердження бюджету  і визначення обсягів  коштів, спрямованих на охорону  довкілля,  раціональне вико- ристання  та відтворення природних  ресурсів та забез- печення  екологічної  безпеки тощо (ст. 85 Конституції України).

У складі  Верховної  Ради  України  функціонує Комі- тет з питань  екологічної політики, природокористуван- ня  та  ліквідації  наслідків  Чорнобильської  катастрофи. На підставі  ст. 2 Закону  України  «Про  комітети  Верхо- вної Ради  України»  від 22 грудня 2005 року № 3277-IV1 організація, повноваження й порядок  діяльності  коміте- тів Верховної  Ради  України  визначаються Конституці-

1 Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 17. – Ст. 146.


єю України, цим Законом, Законом України  «Про статус народного  депутата  України»,  іншими  законами  Украї- ни, Регламентом Верховної  Ради  України  та постанова- ми Верховної  Ради  України.  Основними функціями, які виконує Комітет з питань екологічної політики, приро- докористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи є такі: законопроектна, організаційна та контрольна (ст. 11 Закону України «Про комітети Вер- ховної Ради України»).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим згідно зі ст.

136 Конституції України  у межах своїх повноважень при- ймає рішення й постанови, в тому числі і у екологічній сфе- рі, які є обов’язковими до виконання на території Автоном- ної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 116 Конституції України  Кабінет Мі- ністрів України в галузі екології забезпечує проведення державної екологічної  політики;  спрямовує й координує роботу спеціальних органів державного  управління; утво- рює, реорганізовує та ліквідовує  згідно із законом цен- тральні органи виконавчої влади. У свою чергу, в п. 2 ч. 1 ст.

20 Закону  України  «Про  Кабінет  Міністрів  України»  від

16 травня 2008 року № 279-VI1 зазначені наступні повнова- ження вищого органу у системі органів виконавчої  влади в екологічній галузі: забезпечує проведення державної полі- тики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та при- родокористування; забезпечує  розроблення та виконання державних  і міждержавних екологічних  програм; здійснює в межах  своїх повноважень державне  управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, вод- них ресурсів, рослинного  і тваринного  світу, інших при- родних ресурсів; приймає рішення про обмеження, тим- часову  заборону  (зупинення) або припинення діяльності підприємств,  установ та організацій  незалежно  від форми

1 Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 25. – Ст. 241.


власності у разі порушення  ними законодавства про охоро- ну навколишнього природного  середовища;  координує  ді- яльність органів виконавчої  влади, органів місцевого само- врядування, підприємств, установ та організацій, пов’язану з охороною навколишнього природного  середовища, вико- нанням державних, регіональних і міждержавних екологіч- них програм.

У повноваження Ради Міністрів Автономної Республі- ки Крим згідно з Конституцією України,  законами  Украї- ни, нормативно-правовими актами Автономної Республіки Крим входить реалізація екологічного законодавства Укра- їни і Автономної  Республіки Крим;  організація  розробки екологічних  програм; координація діяльності  республікан- ських міністерств, відомств в галузі екології тощо.

Президент України, який є гарантом державного  суве- ренітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадяни- на (ст. 102 Конституції України) у галузі екології має пра- во вносити на розгляд Верховної Ради України  відповідні проекти законодавчих актів; підписує закони екологічного характеру,  прийняті Верховною  Радою України;  зупиняє дію екологічних актів Кабінету Міністрів України  з моти- вів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України  щодо їх конституцій- ності (ст. 106 Конституції України).

Статтею 119 Конституції України  на органи місцевої державної виконавчої влади – місцеві державні адміністра- ції покладене здійснення повноважень відповідно до тери- торії. Подальший розвиток  положення цієї статті отрима- ли в Законі  України  «Про місцеві державні адміністрації». На підставі  зазначених  законодавчих актів повноваження місцевих державних  адміністрацій  у галузі екології перед- бачають:


-           здійснення фінансування заходів, пов’язаних з охоро- ною природи,  забезпеченням ефективного викорис- тання природних  ресурсів та екологічної безпеки;

-           розробку   та  виконання програм  щодо  раціонально-

го використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, які перебувають у державній власності;

-           здійснення заходів щодо приватизації земель і їх вилу-

чення для державних  потреб;

-           розробку  та забезпечення виконання місцевих  еколо- гічних програм і внесення пропозицій  щодо регіональ- них й державних  екологічних програм тощо.

Спеціально  уповноваженим центральним органом  ви-

конавчої  влади  з питань  охорони  навколишнього природ- ного середовища,  раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки в Україні є створене у ре- зультаті чисельних реорганізацій Міністерство охорони на- вколишнього природного середовища України. Головна мета його природоохоронної діяльності – досягнення оптималь- ного  балансу  між  шкідливими для  довкілля  наслідками, що супроводжують розвиток  суспільства,  і потенційними можливостями природних  ресурсів до самовідтворення.

На підставі п. 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного  середовища  України, затвер- дженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 лис- топада 2006 року № 15241, на Міністерство охорони навко- лишнього природного середовища України покладені такі основні повноваження:

-           готує пропозиції  щодо формування державної політи-

ки у сфері охорони навколишнього природного  серед- овища, раціонального використання, відтворення та охорони природних  ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами),  не- безпечними хімічними  речовинами,   пестицидами та


агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетен- ції радіаційної  безпеки,  заповідної  справи, формуван- ня, збереження  та використання екологічної  мережі, геологічного вивчення  надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності;

-           бере участь у розробленні проектів Державної  програ-

ми економічного і соціального розвитку  України, Дер- жавного бюджету України, Програми діяльності Кабі- нету Міністрів України;

-           відповідно  до законодавства забезпечує  розроблення

і виконання державних  програм з питань охорони на- вколишнього природного середовища, формування на- ціональної  екологічної  мережі, забезпечення екологіч- ної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, геологічного вивчення та раціо- нального  використання надр,  топографо-геодезичної та картографічної діяльності,  сприяє  розробленню  ре- гіональних  програм  із зазначених  питань  і координує їх виконання та ін.

Відповідно  до постанови  Кабінету  Міністрів  України

«Про урядові  органи  державного  управління у складі Мі- ністерства  охорони  навколишнього природного  середови- ща» від 16 червня  2004 року № 7701  до складу спеціально уповноваженого центрального  органу державної  виконав- чої влади в галузі екології входять – Державна  екологічна інспекція, Державна служба заповідної справи, Державна гідрометеорологічна служба.

Державний комітет України із земельних ресурсів, Дер- жавний комітет лісового господарства України, Державний комітет України  по водному господарству  є центральними органами виконавчої  влади. У своїй діяльності  вони керу- ються  Конституцією України,  законами  України,  актами


Президента України й Кабінету Міністрів України, а також спеціальними положеннями.

Пункт 4 Положення про Державний комітет України  із земельних ресурсів, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів  України  від 19 березня 2008 року № 2241, визна- чає повноваження Державного комітету України із земель- них ресурсів, а саме:

-           складає  та подає на погодження Міністра  охорони на-

вколишнього природного  середовища  план заходів щодо реалізації  основних напрямів  та стратегічних  ці- лей діяльності Держкомзему;

-           виконує  акти Кабінету  Міністрів  України,  що випли-

вають з Програми діяльності Кабінету Міністрів Укра- їни, а також інші завдання  та доручення  Міністра охо- рони навколишнього природного середовища;

-           подає в установленому порядку  пропозиції  щодо роз-

порядження землями  державної  та комунальної влас- ності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища,  регулювання земельних  відно- син;

-           бере участь у виконанні державних  програм  з питань

розвитку  земельних  відносин, раціонального викорис- тання земель, їх відтворення та охорони;

-           здійснює  відповідно  до законодавства державне  регу-

лювання  у сфері  оцінки  земель, організовує  та забез- печує виконання відповідних робіт, видає витяги з тех- нічної документації  про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, організовує професійну підготовку оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ді- лянок, веде Державний реєстр оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, яким видано ква- ліфікаційне свідоцтво, готує пропозиції  щодо вдоско-


налення  методики  та порядку  виконання робіт з гро- шової оцінки земель;

-           забезпечує  підготовку  та  здійснення організаційних,

економічних, екологічних та інших заходів, спрямо- ваних на раціональне використання земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, а також на від- творення  і підвищення родючості,  продуктивності та корисних  властивостей ґрунтів, дотримання режиму використання земель  природоохоронного, оздоровчо- го, рекреаційного та історико-культурного призначен- ня, інших територій та об’єктів екомережі, організовує здійснення заходів  щодо відтворення корисних  влас- тивостей земельних ділянок;

-           здійснює  державний   контроль  за  використанням  та

охороною земель відповідно  до Закону  України  «Про державний  контроль  за використанням та охороною земель» та інших законів тощо.

До повноважень Державного комітету  лісового госпо-

дарства України відповідно до п. 4 Положення про Держав- ний комітет лісового господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 8831, відноситься:

-           розробка  та подання  на розгляд  Міністра  охорони на-

вколишнього природного  середовища  плану заходів щодо реалізації  основних напрямів  та стратегічних  ці- лей діяльності Держкомлісгоспу;

-           участь у межах своїх повноважень у розробленні про-

ектів Державного бюджету України, Державної про- грами економічного і соціального розвитку  України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, за- гальнодержавних, державних   і  регіональних   (місце- вих) програм з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісових ресурсів, використання та від-


творення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства;

-           забезпечення проведення єдиної науково-технічної по-

літики  у сфері  лісового  і мисливського господарства, виступ у встановленому порядку замовником науково- дослідних  та дослідно-конструкторських робіт, необ- хідних для виконання програм розвитку  лісового і мисливського господарства;  організація  відповідно  до законодавства діяльності метрологічної служби на під- приємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

-           розробка   та   видання   в  межах   своїх   повноважень

нормативно-правових актів з питань ведення лісового і мисливського господарства, полювання  (в тому числі в умовах радіоактивного забруднення) та мисливсько- го собаківництва, полювання із собаками мисливських порід, іншими ловчими звірами і птахами та ін.

Серед  повноважень Державного комітету  України  по

водному господарству на підставі пункту 4 Положення про Державний комітет України  по водному господарству,  за- твердженого  постановою  Кабінету  Міністрів  України  від

27 червня 2007 року № 8821, слід відзначити:

-           розробку  та подання  на розгляд  Міністра  охорони на- вколишнього природного  середовища  заходів з фор- мування державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, виконання завдань Міністра охорони навколишнього природного  серед- овища, пов’язаних з реалізацією  такої політики;

-           участь  у розробленні економічних  цільових  програм

розвитку  галузей  національної економіки  з урахуван- ням забезпечення раціонального використання водних ресурсів;


-           визначення потреби населення і галузей національної економіки   у  водних  ресурсах,  розробку   пропозицій щодо визначення пріоритетів  розвитку  водного госпо- дарства і меліорації земель;

-           участь  у межах  своїх  повноважень у розробці  про-

ектів Державного бюджету України, Державної про- грами економічного і соціального  розвитку  України, Програми діяльності  Кабінету Міністрів України тощо.

Ефективне державне  екологічне  управління можливе

лише при комплексній і якісній роботі з органами місцево- го самоврядування, громадськими організаціями.

На підставі ст. 15 Закону  України  «Про охорону навко- лишнього природного середовища»  повноваженнями орга- нів місцевого самоврядування у галузі  охорони  навколиш- нього природного середовища є:

-           забезпечення реалізації екологічної політики  України, екологічних прав громадян;

-           надання дозволу на розміщення на своїй території під- приємств, установ і організацій;

-           затвердження з урахуванням екологічних  вимог про- ектів планування і забудови  населених  пунктів, їх ге- неральні плани та схеми промислових вузлів;

-           видання  і скасування дозволів  на відособлене  спеці- альне використання природних  ресурсів місцевого значення  та ін.

Громадськість  є одним із найважливіших національних ресурсів для розвитку і впровадження екологічного законо- давства. Кожна людина особисто зацікавлена, щоб оточую- че її середовище було чистим, здоровим і неушкодженим, а тому залучення громадськості до формування екологічної політики  держави  є вирішальним чинником  у створенні


ефективного режиму  охорони навколишнього природного середовища1.

Особливе  значення  в Україні  відіграє діяльність  Укра- їнського товариства охорони природи, яке було створене за ініціативою відомих вчених та громадських діячів ще в 1946 році. Воно є добровільною, незалежною, неприбутковою масовою організацією.  У 1992 році Українське  товариство охорони природи офіційно  зареєструвалося у Міністерстві юстиції за номером реєстраційного свідоцтва № 335, що розкрило  нові можливості  для цієї організації.

Українське  товариство  охорони природи  вміщує у собі громадські  галузеві секції: охорона надр, земельних  ресур- сів,  водних  ресурсів,  атмосферного   повітря,   тваринного світу, рослинного світу, лісів, заповідної справи, правових засад природокористування, юнацька, психоекологічна.

Воно наділене певними повноваженнями, серед яких: розробка, пропагування й забезпечення виконання своєї природоохоронної програми, участь у розробці й виконанні державних  екологічних  програм; здійснення громадського контролю  за дотриманням природоохоронного законо- давства; внесення до визначених  органів пропозицій  про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду; для проведення  просвітницької діяльності, ви- ховання і освіти може створювати екологічні культурно- просвітницькі заклади, народні університети, учбові комбі- нати, організовувати лекції, виставки, конкурси, благодійні акції; здійснення видавничої  роботи,  оскільки  має власні друковані  органи; вступ у міжнародні  зв’язки з питань, що відносяться до його статутної діяльності2.

1  Мороз  Г.В. Правове  регулювання участі громадськості в при- йнятті  рішень  у галузі  охорони  довкілля:  Автореф.  дис. …  к.ю.н.:

12.00.06. – К., 2006. – С. 20.

2   Українське  товариство  охорони  природи  // Рідна  природа.  –

2001. – № 1. – С. 85.


Не менш важливою неурядовою громадською організа- цією у галузі екології є Всеукраїнська  екологічна ліга. Вона об’єднала у своїх лавах видатних  учених, громадських  ді- ячів, депутатів Верховної Ради України, вчителів, підпри- ємців, державних  службовців, громадян з активною життє- вою позицією. Об’єднання зусиль громадськості, науковців і представників органів влади дає змогу комплексно підхо- дити до розв’язання екологічних  проблем. Всеукраїнська екологічна  ліга має свій дорадчий  орган – Наукову  Раду, до якої увійшли провідні вчені-екологи1.