Управлінська діяльність, у тому числі й в сфері екології, передбачає наявність  методів.

Методи державного екологічного управління  –  це способи впливу управлінської дії на керовані об’єкти з метою досягнення поставленої цілі1.

У державному екологічному  управлінні визначальними є адміністративні, економічні і правові методи.

Адміністративні  методи державного управління базу- ються на встановлені для підприємств норм, стандартів, правил охорони довкілля,  раціонального природокористу- вання  та екологічної  безпеки.  Крім  того, вони  передбача- ють застосування різних адміністративних покарань.

Економічні методи державного управління мають  вияв у виконанні того чи іншого завдання  шляхом створення системи умов, які роблять його здійснення економічно  ви- гідним або невигідним.  Даний  метод виявляється у вико- ристанні різноманітних важелів (цін, платежів, податкових пільг та покарань).

Економічні  методи державного  управління ґрунтують- ся на застосуванні інструменту, який визначає стан керо- ваного об’єкту і його відповідність  поставленій задачі. Та- ким інструментом  повинна виступати  система показників, які характеризують об’єкт державного  управління. Тільки вони можуть забезпечити найбільш  ефективне виконання директивних вказівок. У галузі екології без наявності  пла- нових та звітних  показників виключена  дія такого важли- вого фактору  як економічне  стимулювання. Окрім того, зазначене  робить  неможливим проведення   економічного

1    Рябець   К.А.  Адміністративно-правове регулювання приро- доохоронної та природоресурсової діяльності  на сучасному етапі державотворення України  // МЕНЕДЖМЕНТ: Збірник наукових праць.  – Вип.  5. – К.: Міжгалузевий інститут  управління МОН,

2006. – С. 60.


аналізу  діяльності  підприємств в екологічній  сфері; не до- зволяє  розкрити резерви підвищення ефективності вироб- ництва  з врахуванням завдань  щодо зниження забруднен- ня довкілля,  нераціонального природокористування.

Отже, адміністрування, не пов’язане з матеріальною зацікавленістю, не може змусити  підприємство постійно, ефективно та дбайливо  ставитись  до навколишнього при- родного  середовища.  У  свою  чергу,  при  вирішенні   най- більш  важливих  проблем  економічні  методи,  не підсиле- ні безпосереднім примусом, теж не завжди забезпечують необхідний  якісний  рівень і терміни  здійснення природо- охоронної  діяльності.  При цьому слід враховувати,  що де- які адміністративні й економічні методи переплітаються. Наприклад, штраф – це й адміністративний і економічний захід, а встановлення лімітів користування та забруднення природних  ресурсів спирається на такий адміністративний захід, як нормування. Тому найкращих  результатів  можна досягти при розумному поєднанні економічної зацікавле- ності  з достатньо  жорстоким  контролем  й позаекономіч- ним примусом.

У системі державного екологічного управління важливе значення  мають правові методи управління.  Вони передба- чають сукупність  способів впливу  суб’єкта управління на об’єкт управління за допомогою правових  норм та право- відносин, які ґрунтуються на визначених  повноваженнях.

Держава завжди повинна створювати такі умови, щоб матеріально більш вигідним і прибутковим було дотриман- ня екологічного законодавства, ніж його порушення.

Метою правових методів державного управління є юри- дична фіксація  чинних управлінських відносин та їх по- дальший розвиток відповідно до визначених управлінських цілей.

Зміст і особливості правових методів державного управ- ління в галузі екології безпосередньо залежать від стану ке-


рованої підсистеми, суспільного призначення цілей, змісту законів й підзаконних нормативно-правових актів, що ста- новлять  у своїй єдності джерела екологічного права.

Система правових норм, які регулюють державне еко- логічне управління, визначає  його мету, завдання,  а також повноваження та функції  суб’єктів  державного  управлін- ня.

Правовим  методам державного управління відводиться визначальна роль у провадженні адміністративних методів. В Україні формування і здійснення процесу державного екологічного управління забезпечується чітко регламен- тованою процедурою підготовки, прийняття і реалізації рі- шень на підставі офіційно  визначених  вітчизняних та між- народних нормативно-правових актів.