Управлінська діяльність, у тому числі й в сфері екології, передбачає наявність методів.
Методи державного екологічного управління – це способи впливу управлінської дії на керовані об’єкти з метою досягнення поставленої цілі1.
У державному екологічному управлінні визначальними є адміністративні, економічні і правові методи.
Адміністративні методи державного управління базу- ються на встановлені для підприємств норм, стандартів, правил охорони довкілля, раціонального природокористу- вання та екологічної безпеки. Крім того, вони передбача- ють застосування різних адміністративних покарань.
Економічні методи державного управління мають вияв у виконанні того чи іншого завдання шляхом створення системи умов, які роблять його здійснення економічно ви- гідним або невигідним. Даний метод виявляється у вико- ристанні різноманітних важелів (цін, платежів, податкових пільг та покарань).
Економічні
методи державного управління ґрунтують- ся на застосуванні інструменту, який
визначає стан керо- ваного об’єкту і його відповідність поставленій задачі.
Та- ким інструментом повинна виступати система показників, які характеризують
об’єкт державного управління. Тільки вони можуть забезпечити найбільш
ефективне виконання директивних вказівок. У галузі екології без наявності пла-
нових та звітних показників виключена дія такого важли- вого фактору як
економічне стимулювання. Окрім того, зазначене робить неможливим
проведення економічного
1 Рябець К.А. Адміністративно-правове регулювання приро- доохоронної та природоресурсової діяльності на сучасному етапі державотворення України // МЕНЕДЖМЕНТ: Збірник наукових праць. – Вип. 5. – К.: Міжгалузевий інститут управління МОН,
2006. – С. 60.
аналізу
діяльності підприємств в екологічній сфері; не до- зволяє розкрити резерви
підвищення ефективності вироб- ництва з врахуванням завдань щодо зниження
забруднен- ня довкілля, нераціонального природокористування.
Отже, адміністрування, не пов’язане з матеріальною зацікавленістю, не може змусити підприємство постійно, ефективно та дбайливо ставитись до навколишнього при- родного середовища. У свою чергу, при вирішенні най- більш важливих проблем економічні методи, не підсиле- ні безпосереднім примусом, теж не завжди забезпечують необхідний якісний рівень і терміни здійснення природо- охоронної діяльності. При цьому слід враховувати, що де- які адміністративні й економічні методи переплітаються. Наприклад, штраф – це й адміністративний і економічний захід, а встановлення лімітів користування та забруднення природних ресурсів спирається на такий адміністративний захід, як нормування. Тому найкращих результатів можна досягти при розумному поєднанні економічної зацікавле- ності з достатньо жорстоким контролем й позаекономіч- ним примусом.
У системі державного екологічного управління важливе значення мають правові методи управління. Вони передба- чають сукупність способів впливу суб’єкта управління на об’єкт управління за допомогою правових норм та право- відносин, які ґрунтуються на визначених повноваженнях.
Держава завжди повинна створювати такі умови, щоб матеріально більш вигідним і прибутковим було дотриман- ня екологічного законодавства, ніж його порушення.
Метою правових методів державного управління є юри- дична фіксація чинних управлінських відносин та їх по- дальший розвиток відповідно до визначених управлінських цілей.
Зміст і особливості правових методів державного управ- ління в галузі екології безпосередньо залежать від стану ке-
рованої
підсистеми, суспільного призначення цілей, змісту законів й підзаконних
нормативно-правових актів, що ста- новлять у своїй єдності джерела
екологічного права.
Система правових норм, які регулюють державне еко- логічне управління, визначає його мету, завдання, а також повноваження та функції суб’єктів державного управлін- ня.
Правовим методам державного управління відводиться визначальна роль у провадженні адміністративних методів. В Україні формування і здійснення процесу державного екологічного управління забезпечується чітко регламен- тованою процедурою підготовки, прийняття і реалізації рі- шень на підставі офіційно визначених вітчизняних та між- народних нормативно-правових актів.