§ 1. Поняття та зміст управління в галузі екології

Управління – це свідомий  вплив  людини  на різнома- нітні господарські  і природні об’єкти та процеси, що відбу- ваються  в навколишньому середовищі,  а також на людей, пов’язаних із ними, який  здійснюється для отримання ба- жаних результатів1.

Відповідно  до ст. 16 Закону  України  «Про охорону на- вколишнього природного  середовища»  управління охо- роною  навколишнього природного  середовища  полягає  у здійсненні в цій галузі функцій  спостереження, досліджен- ня, екологічної експертизи,  контролю, прогнозування, про- грамування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Управління в галузі екології – це спрямування та ке- рівництво діями з приводу забезпечення виконання норм і вимог екологічного законодавства. Дане визначення ґрунту- ється на тому, що управління, як суспільна діяльність з ко- ординації, регулювання, контролю соціально-екологічних процесів у сфері взаємодії  суспільства  і природи, насампе- ред, повинно забезпечувати додержання норм та вимог за- конодавства в разі виникнення екологічних відносин.

1  Екологічне  управління: Підручник / В.Я. Шевчук,  Ю.М. Са- талкін, Г.О. Білявський та ін. – К.: Либідь, 2004. – С. 154.


Сучасна система державного управління в галузі еколо- гії спрямована  на реалізацію заходів, які мають покращити стан довкілля  (рис. 3.1).

Заходи адміністративного впливу щодо покращення якості довкілля

облік природних  ресурсів, аналіз стану навколишнього середовища і його можливі зміни під дією господарського розвитку

прогнозування та екологічне планування

матеріально-технічне забезпечення й фінансування природозахисних заходів

удосконалення екологічного законодавства

екологічний контроль

удосконалення системи екологічного управління

наукові дослідження,  екологічна освіта

Рис. 3.1. Заходи адміністративного впливу щодо покращення якості довкілля

Структура правового механізму системи державного екологічного управління підпорядкована загальному  за- вданню із забезпечення оптимальної якості середовища проживання людини й природокористування на основі узгодженого  сполучення  господарських і природоохорон- них інтересів.

Метою державного екологічного управління є дія на ке- ровану підсистему, таким чином, щоб вона позитивно відо-


бразилась  би на якості  навколишнього середовища  і його окремих складових1.

Систему державного екологічного управління можна оха- рактеризувати як комплекс  керуючої й керованої  сукуп- ності. Її необхідно розуміти  як органічну  частину  системи державного  управління народним  господарством  у цілому. В системі державного  екологічного  управління до цих пір не розроблена  власна оптимальна організаційна структура, яка б дозволила здійснювати  управління з одного центру за допомогою  однотипних розпоряджень. На  практиці  це призводить  до значних труднощів і порушень. Максималь- но ефективною системою державного управління може на- зиватися  лише така система, яка дозволяє переходити  від вертикальної системи  галузевого  керівництва до горизон- тальної системи територіального управління та одночасно враховує  аспекти  охорони навколишнього природного  се- редовища,  раціонального використання природних  ресур- сів та забезпечення екологічної безпеки на всіх рівнях дер- жавного управління народним господарством. Але взаємне накладення територіального і галузевого  принципів дер- жавного управління робить таку систему занадто складною для практичної  реалізації в галузі екології.

Керуюча підсистема державного екологічного управління створена  сукупністю  організаційних одиниць  і інструмен- тів, якими  вона діє на керовану.  Така підсистема  не вини- кає мимовільно,  а створюється свідомою діяльністю.  Для свого функціонування й прийняття рішень  вона повинна володіти  необхідними  повноваженнями. Рішення – якісне ядро  державного  управління. Змістом  його є вибір  з усіх

1  Рябець  К.А. Організаційно-правові засади функціонування та діяльності  спеціальних органів управління у галузі охорони навко- лишнього  природного  середовища  в Україні  // Сучасні  проблеми управління: Матеріали III Міжнар.  наук.–практ. конференції. – К.: ВПІ ВПК «Політехніка», 2005. – С. 160.


можливих варіантів  дій. Якщо  керуючий  орган не має та- кої можливості,  значить  він не вирішує,  а відповідно  і не управляє процесом.

Організаційні одиниці виступають суб’єктами держав- ного управління, елементами  керуючої підсистеми  і пред- ставлені різними організаціями та установами.

В якості інструментів у загальному  розумінні можна назвати ті заходи, до яких вдається керуюча підсистема при здійсненні  державного  управління в екологічній  галузі. Їх можна  поділити  на  наступні  види:  технічні,  технологіч- ні, економічні, законодавчі, організаційні,  виховні й інші. Вони завжди направлені  на досягнення  основної мети дер- жавного екологічного управління.

Керована підсистема державного управління представ- лена об’єктом управління, яким в галузі екології є якість довкілля,  доцільність  використання природних  ресурсів, оптимальний рівень екологічної безпеки.