§ 3. Конституційні основи екологічного права

Конституція України  від 28 червня 1996 року, тобто Основний Закон  України, має найвищу юридичну силу. Відповідно  вона є основним  джерелом  усіх галузей  права, у тому  числі  й екологічного.  Конституційне закріплення екологічних  відносин, перш за все, стосується  екологічних прав людини, її місця в державі та суспільстві.

Потрібно відзначити, що за весь час конституційного розвитку  нашої  держави,  вперше  лише  у чинній  Консти- туції України  було закріплено положення про визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки  в Україні  найвищою  соціальною  цінністю  (ст. 3

Конституції України).

Врегулювання природоресурсових відносин на кон- ституційному рівні передбачається статтями  13 та 14 Кон- ституції України. Так, на підставі ч. 1 ст. 13 Конституції України:  «земля,  її  надра,  атмосферне повітря,  водні  та інші природні  ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної  (морської) економічної  зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського на- роду права власника  здійснюють  органи  державної  влади та органи  місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією».

1   Рябець  К.А. Природоресурсове законодавство потребує  вдо- сконалення // Юридична  Україна. – 2005. – № 8. – С. 58.


Ч. 2 ст. 13 Основного  Закону  України  наділяє  кожного громадянина правом користування природними об’єктами відповідно до вимог закону. Важливою конституційною гарантією  є норма, яка встановлює,  що власність  надає не тільки конкретні повноваження, але й зобов’язує, а тому не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ч. 3 ст. 13 Конституції України). У цьому контексті держа- ва повинна  забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності  та господарювання, виходячи  з рівності їх перед законом (ч. 4 ст. 13 Конституції України).

Проголошення у ст. 14 Конституції України землі осно- вним національним багатством, що перебуває під охороною держави, створило  необхідні умови для зміцнення в Укра- їні законності  у сфері  земельних  відносин,  а також  зумо- вило необхідність пошуку нових і вдосконалення існуючих засобів для її забезпечення1.

Згідно з конституційними положеннями в Україні при- родні ресурси можуть перебувати у праві власності: по- перше, Українського народу (ст. 13 Конституції України); по-друге,  громадян  (конкретно на землю)  (ст. 14 Консти- туції України); по-третє, юридичних  осіб (конкретно на землю)   (ст.  14  Конституції України);  по-четверте,   дер- жави  (конкретно на  землю)  (ст.  14  Конституції Украї- ни); по-п’яте, територіальних громад (ст. 142 Конституції України)2.

1  Мірошниченко О.С. Адміністративно-правові засоби охорони земельних  відносин в Україні: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.07. – Х.,

2005. – С. 1.

2  Рябець  К.А. Удосконалення адміністративно-правового регу- лювання  забезпечення конституційного права громадян  України щодо  користування природними об’єктами  права  власності  наро- ду // Актуальні  проблеми  прав людини  та держави  в умовах  сві- тової  глобалізації:  Збірник наукових  праць  / Матеріали науково- практичної  конференції молодих науковців.  – К.: НАУУ.  – 2006. – С. 38-40.


Стаття 16 Конституції України визначила забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської ка- тастрофи  – катастрофи планетарного  масштабу, збережен- ня генофонду Українського народу обов’язком держави.

Найважливіше положення щодо екологічних  прав лю- дини закріплено в ст. 50 Конституції України,  яка перед- бачає, що кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля  та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного досту- пу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів  і предметів  побуту,  а також  право  на її поши- рення.  Така  інформація ніким  не може бути засекречена. Обов’язок кожного громадянина не заподіювати  шкоди природі  та відшкодовувати завдані  ним збитки  регламен- тований статтею 66 Конституції України.

Вищезазначені положення Конституції України  є сут- тєвими складовими екологічної  політики  України,  яка на- правлена на покращення стану навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної  безпеки людини і підвищення раціональності використання природних  ре- сурсів.