8.3. Амортизація основних засобів та методи її нарахування

Амортизація — це систематичний розподіл вартості необо- ротних активів, що амортизуються (первісна  мінус ліквідацій- на вартість)  упродовж строку їх корисного використання (екс- плуатації).

Амортизаційні відрахування  —  це  грошове  відображен- ня розміру амортизації, міри зносу основних засобів. Вони включаються  до собівартості продукції та компенсуються при її продажу у виторгу (доходу),  від реалізації продукції суми амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову  фінансових  ресурсів, призначених для відтворення зношених  у процесі виробництва необоротних  активів і мате- ріальних активів.

Для нарахування амортизаційних відрахувань згідно з податковим обліком  основні засоби поділяються на чотири групи:

Група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, пе- редавальні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні части- ни, вартість капітального поліпшення землі;

Група 2 — автомобільний транспорт  і запчастини  до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти.

Група  3 — робочі машини  й устаткування, вимірювальні і регулювальні  прилади.

Група 4 — електронно-обчислювальні машини, інформа- ційні системи, телефони, мікрофони, радіо, інші машини для автоматичного оброблення  інформації,  їх програмне  забезпе- чення, засоби зчитування або друку інформації,  вартість  яких вище вартості малоцінних  предметів.

Амортизаційні відрахування підприємства здійснюються щокварталу,  виходячи  зі встановлених єдиних  норм та балан- сової (залишкової) вартості основних засобів за окремими гру- пами, а також від методів їх нарахування:


 

група 1 — 8 % річна,            2 % квартальна норма; група 2 — 40 % річна,      10 % квартальна норма; група 3 — 24 % річна,            6 % квартальна норма; група 4 — 60 % річна,      15 % квартальна норма.

За законодавством України  існують два підходи до здій- снення  амортизаційних відрахувань.  Це зумовлено  двома під- ходами  до ведення  обліку  на  підприємствах: податковим та бухгалтерським.

Податковий облік  за встановленими ставками  для кожної групи основних засобів припускає рівномірне  нарахування амортизаційних відрахувань  на основні засоби протягом  усьо- го терміну їхньої служби визначається за формулою:

Б          Н

А =        а        ,           (8.2)

100 %

де  А — сума амортизаційних відрахувань (грн.);

Б

 

 

а

 

— балансова вартість відповідної групи основних засобів

на початок звітного періоду (грн.);

Н — норма амортизаційних відрахувань  до балансової  вар- тості кожної групи основних засобів (%).

За бухгалтерським обліком (відповідно до П(С)БО 7) амор- тизація основних засобів нараховуються такими методами:

− прямолінійний (рівномірний) метод;

− метод зменшення  залишкової  вартості;

− метод прискореного  зменшення  залишкової  вартості;

− кумулятивний метод;

− виробничий метод.

Прямолінійний (рівномірний)  метод  передбачає  щорічне перенесення до собівартості  продукції  однакової  частини  вар- тості основних засобів протягом усього терміну їх служби. Річ- на сума амортизації  визначається за формулою:

Б

Т

 

А =      а          ,           (8.3)

н


 

де  А — річна сума амортизації;

В

 

 

а

 

— вартість, яка амортизується;

Т

 

 

н

 

— термін корисного використання основних засобів.

Метод  зменшення залишкової вартості  передбачає  визна- чення амортизації,  за яким річна сума амортизації  визначаєть- ся як добуток залишкової вартості основних засобів на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нараху- вання амортизації  та річної норми амортизації, яка визначаєть- ся за формулою:

А = 1 —          100 %, (8.4)

 

де  В В


–первісна вартість об’єкта основних засобів;

п

 

ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів;

 

)

 

л —

н

 

n — термін корисного використання основних засобів (Т

(років).

Метод  прискореного зменшення залишкової вартості, за яким  річна сума амортизації  визначається як добуток  залиш- кової вартості об’єкта на початок звітного періоду (або первіс- ної вартості на дату початку  нарахування амортизації) та річ- ної норми  амортизації,  яка обчислюється, виходячи  зі строку корисного  використання об’єкта, і подвоюється,  визначається за формулою:

А

 

 

Т

 

 

=

 

 

а

 

Ва        2,         (8.5)

Н

Кумулятивний метод,  за яким  річна сума амортизації  ви- значається як добуток вартості, що амортизується, та кумуля- тивного  коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт визначається діленням  кількості років, що залишаються до кінця очікувано- го строку використання об’єкта основних  засобів, на суму по- казників  кількості  років  його використання n = (1+2+3+4…+ n), визначається за формулою:


 

А

 

 

=        П                                 Л                      i

 

(В   — В ) n

а          n          ,           (8.6)

і

 

де  n — кількість  років, що залишається до закінчення корис- ного строку використання.

Виробничий метод  амортизації передбачає,  що річна сума амортизації  визначається як добуток  фактичного  річного  об-

 

сягу (робіт,  послуг)  (Q


) та виробничої  ставки  амортизації

 

факт

 

 

А

 

(С  ), визначається за формулою:

 

 

А = Q

 

 

А

 

факт


С , грн.,          (8.7)

 

 

Q

 

 

С

 

 

А

 

= ВП  — ВП ,            (8.8)

факт

 

А

 

де  С Q


— виробнича  ставка амортизації;

— загальний  обсяг продукції (робіт, послуг), який під-

 

факт

приємство  передбачає виконати  за період експлуатації об’єкта.

У П(С)БО 7 визначено такі види оцінки основних засобів. Первісна (історична, фактична) основних засобів — вар- тість нематеріальних активів у сумі грошових коштів або спра- ведливої  вартості активів, сплачених  (переданих), витрачених

для придбання (створення) необоротних  активів.

Справедлива вартість  — це сума, за якою можна здійснити обмін активу в результаті  операції між обізнаними,  зацікавле- ними і незалежними сторонами. Застосовується при визначен- ні первісної вартості основних засобів, що отримані безоплатно та внесені до первісного капіталу.

Переоцінена вартість  — визначається множенням  їхньої балансової вартості на коефіцієнт індексації.

Залишкова вартість  (балансова) необоротних  активів — це первісна вартість за вирахуванням зносу (знос основних засо- бів — це втрата ними своїх споживчих якостей, а отже, і вартос- ті; розмір зносу відповідає сумі нарахованої амортизації).


 

Ліквідаційна вартість необоротних активів — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вираху- ванням витрат, пов’язаних із їх продажем або ліквідацією.

Норми  амортизаційних відрахувань  встановлюються у від- сотках до балансової  вартості  кожної  з груп основних  засобів на початок звітного періоду.

Нарахування амортизаційних відрахувань  дозволяє визна- чити поточну вартість незношеної частини основних засобів, одночасно визначається накопичена  частина фінансових  ре- сурсів для майбутньої заміни основних засобів.

Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість основних засобів з урахуванням витрат на їхнє поліп- шення.