7.3. Порядок надання банківського кредиту

Банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господар- ської діяльності  незалежно  від їх галузевої належності  й форм власності  за наявності  в них  кредитних  ресурсів  і правових форм  забезпечення своєчасного  повернення  позик  та оплати відсотків за ними.

Кредитні  ресурси у банків формуються за рахунок їх влас- них коштів, залишків  коштів  клієнтів  на їх поточних  (валют- них) рахунках, залучених коштів юридичних і фізичних осіб на депозитні  рахунки до запитання і строкові, кошти від випуску цінних паперів, покупних коштів у НБУ тощо.

Розмір  наданого клієнтові  кредиту визначається, виходячи з планових обсягів виробництва і реалізації продукції та інших видів господарсько-фінансової діяльності  позичальників, що підтверджуються відповідними планами, договорами, контр- актами та іншими господарсько-правовими документами.

Конкретні суми видачі й строки користування позиками встановлюються у кредитних  договорах, виходячи  з вартості та строків здійснення заходів, які кредитуються, їх окупності й забезпеченості.  В окремих  випадках  при зміні умов вироб- ництва та реалізації  продукції (виконання робіт, надання  по- слуг)  і з інших об’єктивних  причин,  банк може у визначених розмірах задовольнити додаткову потребу позичальника у кредиті на умовах, передбачених у додатковому кредитному договорі.

Кредитні  взаємовідносини банку з підприємством регулю- ються  кредитним  договором,  який  укладається між кредито- ром і позичальником у письмовій  формі після згоди банку на видачу позики позичальнику.

До укладання кредитного  договору позичальник, який  ба- жає отримати  в банку, що його обслуговує,  кредит, з’ясовує в цьому банку (в усних переговорах з відповідними працівника- ми банку) можливість  позитивного вирішення цього питання.


 

Отримавши позитивну відповідь, позичальник звертається в банк офіційно  з клопотанням — заявою, де вказує мету отри- мання кредиту, його суму, строк використання, передбачене забезпечення,  економічну  характеристику заходів,  що креди- туються, і джерела погашення  кредиту. З клопотанням-заявою позичальник подає банку такі документи:  техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу; копії контрактів (догово- рів) між продавцем і покупцями;  копії договорів оренди землі, приміщень,  обладнання  тощо; розрахунки  очікуваних  доходів від здійснення кредитованого заходу, за рахунок яких сплачу- ватиметься  майбутній  кредит; бухгалтерські  й фінансові  звіти (за звітний  рік і квартал; виписки  за рахунками  позичальника, відкритими в інших банках; висновки  аудиторських фірм про фінансовий стан позичальника; договір застави, поручництва, гарантії, страхування (один з цих документів  або кілька за ви- могою банку); бізнес-план нового здійснюваного заходу; розра- хунки надходження і витрачання грошових коштів; розрахунок одержання  та розподілу прибутку.

Одержання довгострокового кредиту на фінансування капі- тальних витрат, позичальник подає в банк документи, необхід- ні для відкриття кредитування капітальних вкладень,  а також контракт на побудову, договори на постачання  необхідного ви- робничого обладнання, документи  на відведення  земельної  ді- лянки  (землекористування), проектно-технічну документацію на заходи,  які  здійснюватимуться, основні  техніко-економіч- ні показники проекту, бізнес-план,  розрахунок  дохідності та окупності капітальних витрат, що кредитуються, та ін.

Після  одержання  клопотання-заяви і необхідних докумен- тів для надання кредиту, вивчення цих документів банк оцінює економічне становище та ділову репутацію позичальника, його кредитоспроможність, можливість  видачі йому кредиту та сво- єчасність погашення.

До показників, на основі яких банк приймає рішення про видачу позичальнику кредиту, найважливішим є кредитоспро-


 

можність, тобто наявність  умов для видачі кредиту та можли- вості своєчасного його погашення.

Кредитоспроможність позичальника оцінюється  на основі кількох  показників,  які характеризують дохідність  підприєм- ства, його платоспроможність, ліквідність, забезпеченість влас- ними джерелами  та ін.

Вибір  показників для  оцінки  кредитоспроможності пози- чальника  залежить  від форми власності, галузі економіки, осо- бливості виробничо-фінансової діяльності  тощо. Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, велику увагу приділяють розрахунку  та аналізу  коефіцієнтів, які характеризують ефек- тивність вкладень у виробництво,  ліквідність балансу, забезпе- ченість власними  джерелами, платоспроможність.

Після  розрахунку  та аналізу  відповідних  показників (кое- фіцієнтів), вивчення  умов роботи клієнта  банк здійснює  (ви- водить) загальну оцінку фінансового стану позичальника шля- хом розрахунку  інтегрального  показника і на рівні колективу приймає  рішення  про доцільність  видачі підприємству креди- ту. У разі позитивного вирішення банк укладає  з позичальни- ком кредитний договір.

Кредитний договір — це документ, що укладається між банком  і позичальником про взаємні  зобов’язання  щодо ви- дачі,  використання  і погашення   позик.  У  ньому  вказують- ся найменування сторін,  вид  кредиту,  який  видається,  його мета, сума, строк видачі, розмір оплати, умови забезпечення і зобов’язання сторін: з одного боку — за своєчасністю і повною видачею кредиту, з іншого — за цільовим використанням, своєчасністю погашення  позики і відсотків за нею. У цьому договорі обумовлюються також відповідальність сторін (кре- дитора і позичальника) за порушення  умов договору та їх юридичні адреси.

Після  укладення кредитного  договору  банк відкриває  по- зичальнику позиковий рахунок, на який зараховується перед- бачена договором сума кредиту.