6.2. Організація оборотних активів.

Методи розрахунку нормативів

оборотних активів підприємств

Організація оборотних активів  — це встановлення на під- приємствах  необхідного  складу та структури  оборотних  акти- вів, визначення потреби в них та джерел їх формування, а та- кож контроль за зберіганням та ефективністю їх використання.

Організація оборотних  активів  побудована  на таких прин- ципах:

− створенні мінімального  обсягу оборотних  активів, що за- безпечує  неперервність процесу  виробництва та обігу, а також їх ефективне використання;

− раціональному розміщенні  наявних  оборотних  активів  за сферами відтворювального процесу в межах підприємства;

− формуванні та поповненні  оборотних  активів  за рахунок власних та позикових джерел залежно  від обсягів вироб- ництва;

− створенні фінансових  резервів;

− контролі за рухом оборотних активів.

Оборотні  активи підприємств класифікуються за трьома ознаками:

− залежно від участі їх у кругообігу;


 

− за методами планування, принципами організації та регу- лювання;

− за джерелами  формування.

Залежно від участі  в кругообігу оборотні  активи  поділя- ються на активи  у сфері  виробництва та у сфері  обігу. Вста- новлення   оптимального   співвідношення  оборотних   активів, що перебувають  у цих сферах,  сприяє  ефективнішому їх ви- користанню. Водночас, що більшою є питома вага оборотних активів у сфері виробництва та меншою у сфері обігу, то ефек- тивніше вони використовуються. Отже, важливим  напрямком підвищення ефективності використання оборотних активів на підприємствах є вдосконалення їх розподілу за стадіями круго- обігу, зниження питомої ваги фондів обігу.

Залежно від методів планування, принципів організації та регулювання оборотні активи поділяються на нормовані та не- нормовані.

Нормованими називають оборотні активи, за якими об- числюється   норматив.  До  них  належать   виробничі   запаси, готова  продукція,   незавершене   виробництво,   витрати   май- бутніх періодів та ін. Обчислення нормативів  (мінімальної потреби) за цими видами оборотних активів дає можливість забезпечити їх ефективне використання та нормальний про- цес виробництва.

Ненормованими є оборотні  активи,  за якими  норматив  не обчислюється. До них належать грошові кошти в касі та на ра- хунках у банках, кредиторська заборгованість та ін.

Нормування оборотних  активів  може здійснюватися трьо- ма методами: прямого  рахунку,  аналітичним та методом кое- фіцієнтів.

Метод  прямого  рахунку полягає  в тому, що спочатку  ви- значаються  відповідно  до діючого порядку  норми та нормати- ви за окремими  елементами  оборотних  активів,  а потім дода- ванням їх сум — сукупний  норматив.

Аналітичний метод виключає розрахунок нормативу за окремими  елементами  оборотних  активів,  а сукупний  норма-


 

тив на запланований рік обчислюється, виходячи  з чинного нормативу  в поточному році, скоригованого на зміну обсягу виробництва (обсягу  товарної  продукції) та розміру  приско- рення обігу оборотних активів у запланованому році.

Застосування методу  коефіцієнтів нормативів  власних оборотних активів на запланований рік розраховується за нор- мативом,  що діяв у попередньому році, і розміром  змін відпо- відних запасів та витрат у запланованому році.

Використання того чи іншого методу розрахунку  нормати- ву власних  оборотних  активів  залежить  від часу функціону- вання та економічного становища підприємств.  При створенні підприємств,  а також в умовах їх функціонування для розра- хунку нормативів власних оборотних активів найдоцільніше застосовувати метод прямого рахунку.