5.3. Непряме оподаткування підприємств

В Україні використовуються три види непрямих податків:

− податок на додану вартість;

− акцизний збір;

− мито.

Непрямі податки включають до цін товарів, що реалізують- ся, робіт, що виконуються,  послуг, що надаються. Отже, ці по- датки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний  рівень цін.

Непрямі податки мають, переважно,  фіскальне  спрямуван- ня. На суму непрямих податків відповідно зростає ціна товарів, що впливає  на їх виробництво й реалізацію.

Платниками непрямих  податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (на- селення); юридичні особи; фізичні особи — суб’єкти госпо- дарської діяльності; організації, установи, що не є суб’єктами господарювання.

Населення сплачує непрямі  податки зі своїх власних дохо- дів. Відтак  більше податків  сплачують  ті категорії  населення, які більше споживають товарів, мають більш високі доходи.

Розглянемо сутність  зазначених  видів непрямих  податків, порядок їх стягування і сплати до бюджету.

5.3.1.  Податок на додану вартість (ПДВ)

Податок на додану вартість — один з основних непрямих податків в Україні. Сутність ПДВ полягає в тому, що він є час- тиною новоствореної вартості, яка стягується з покупців  у ви- гляді цін на товари  і послуги,  що продаються  (надаються) на кожному етапі їх виробництва і продажу.

Податок на додану  вартість  — це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до ціни на товари, роботи, послу- ги, які їм продаються,  а сплачується до бюджету продавцями цих товарів, робіт та послуг.


 

Відповідно до законів України, платниками ПДВ є всі юри- дичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені вироб- ничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно  від форм власності та господарювання.

Платниками ПДВ є:

− особи, якщо  обсяг  виконуваних ними  операцій,  що під- лягають оподаткуванню з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, перевищує  3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

− особи, які ввозять  (пересилають) товари  на митну тери- торію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання чи споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не заре- єстровані як платники податку, у випадках, коли такі осо- би ввозять  (пересилають) товари  (предмети) в обсягах, що не оподатковуються згідно із законодавством;

− особи, які здійснюють  на митній  території  України  під- приємницьку торговельну  діяльність  за готівку незалеж- но від обсягів продажу, за винятком фізичних  осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством;

− особи, які на митній  території  України  надають послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;

− особи,  які  несуть  відповідальність за  внесення  податку до бюджету за об’єктами оподаткування на залізничному транспорті, що визначені в порядку, встановленому Кабі- нетом Міністрів України;

− особи, які  надають  послуги  зв’язку  і здійснюють  консо- лідований  облік доходів і витрат, пов’язаних  з наданням згаданих послуг і отриманих  іншими  особами, які підпо- рядковані  таким особам.

Об’єктом оподаткування при нарахуванні ПДВ є обороти з продажу продукції, товарів, виконання робіт і надання  послуг.


 

При цьому при продажу товарів об’єктом оподаткування є обо- роти не лише з продажу товарів власного виробництва, а й ку- пованих. При продажу робіт об’єктом оподаткування є вартість виконаних будівельно-монтажних, ремонтних,  науково-до- слідних та інших робіт, у тому числі робіт, виконаних господар- ським способом. При продажу послуг об’єктом оподаткування є вартість послуг, наданих автотранспортом, вантажно-розван- тажувальних, зв’язку, побутових, рекламних  та ін., а саме:

− продаж  товарів  (робіт,  послуг)  без сплати  їх вартості  в межах підприємства для потреб власного споживання, ви- трати на які не відносяться до собівартості виробництва, а також для своїх працівників;

− з передачі товарів (робіт, послуг) без сплати їх вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги);

− з передачі  безоплатно  або з частковою  оплатою  товарів

(робіт, послуг) іншим підприємствам чи громадянам;

− з реалізації предметів застави, ураховуючи їх передачу за- ставоутримувачу при невиконанні зобов’язання,  забезпе- ченого заставою.

Згідно  із Законом України  «Про  податок  на додану  вар- тість», об’єктом оподаткування є такі операції платника:

− продаж товарів (робіт, послуг) на митній території Украї- ни, у тому числі операції, пов’язані з оплатою вартості по- слуг за угодами оперативної оренди (лізингом) і переда- ванням  права власності  на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості;

− ввезення   (пересилання)  товарів   на   митну   територію України  та отримання робіт (послуг), що надаються  не- резидентами для їх використання або споживання на мит- ній території України, у тому числі операції, пов’язані з ввезенням (пересиланням) майна за угодами оренди (лі- зингу), застави та іпотеки;

− вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України  та надання  послуг (виконання робіт) для їх спо- живання  за межами митної території України.


<Diuaucu ni,u:npueMCTB

He BBa:IKaJOThCH o6'€KTaMH OIIO/IaTicyBannH TaKiorrepauji:

- BIUIYCK1  po3MiiiJ;eHH51 Ta  rrpo;r:: ;aJK  3a rpoiiiOBi KOIIITH QiHHHX II3IIepiB, eMiTOB3HHX (BHIIYII1eHHX  B  o6ir) cy6'EKT3MH IIi/1- rrpHEMHHI.J;bKOl;r::I;i51JibHOCTi;

- crrJI3T3 opeH/IHHX (ni3HHrOBHx)  ITJI3TeJKiB 33  yMoB3MH yro11 cpiH3HCOBOlopeH/IH (ni3HHry) 360 opeH/IH JKHTJIOBOfO cpoH­

;r::I;Y1 IIJ;O E OCHOBHHM MiCIJ;eM rrpoJKHBaHH51 opeH;r:: ;ap51;

- rrepe;r:: ;aBaHH51  Mai1Ha B  opeH;r:: ;y i Horo rroBepHeHH51  rric.rr51 3a­ KirrqerrH5! CTpoKy /IOfOBDpy opeH/IH;

- H3/13HH5! rrocnyr 3i cTp3xyB3HH5! i rrepecTp3XYB3HH5!, rrepell-

63qerrHx 33KOHOM YKp3lHH <<ITpo cTp3xyB3HH5!>>, colji3JibHO­

ro i rreHcii1Horo cTpaxyBaHHR;

- Ha;r:: ;aHH51  rroc.rryr  3   iHKacau:iY1   po3paxyHKOBO-KacoBoro  o6- c.rryroByBaHH511 3a.rryqeHH511  po3MiiiJ;eHH51 i IIOBepHeHH51 rpo­

IIIOBHX KOIIITiB 3fi;r::I;HO 3 yro;r::  ;aMH  II03HKH1  ;r::I;eii03HTY1  BKJia;r::I;y1

CTp3xyB3HH5! 360 /IDpyqeHH5I;

- H3/13HH5!, yrrp3BJiiHH5! i rrepeBi/ICTYITJieHH5!  cpiH3HCOBHX Kpe­

/IHTiB, Kpe/IHTHHX r3p3HTiH i 63HKiBCbKHX rropyqHHijTB OC0-

6mo, Il10 H3/13JI3 T3KiKpe/IHTH, r3p3HTii 360 rropyqHHijTB3;

- TOpriBJI5! 33 rpoiiiOBi KOIIITH 360 IjiHHi !13!1epH 6oprOBHMH

1

3060B 513aHH51MH1  3a  BHH51TKOM orrepau;ii1: 3  iHKacau;iY 6opro­

BHX BHMOf T3 cp3KTOpHHry (cp3KTOpHHfOBi orrep3!1ii);

- OIIJiaTa BapTOCTi ;r:: ;epJKaBHHX  IIJiaTHHX IIOCJIYf1  51Ki Ha;r::I;aiOTb­

513KOBiCTb  OTpH­

 

C5! cpi3HqHHM 36o IDPHIIHqHHM oco63M opr3H3MH BHKOH3Bqo\ BJia;r::I;H i MiCIJ;eBOfO  CaMOBp51;r::I;yBaHH511  o60B 1

MaHH51 (Ha;r::I;aHH51)  51KHX  BCTaHOBJIIOETbC51 3aKOHO;r::I;aBCTBOM1  y

TDMY qHcni ITJI3T3 33 peEcTp3!1iiD,  DTPHM3HH5! niljeH3il (llo-

3Bony), cepTHcpiK3TiB y BHrJI5l/li36opiB, /lepJK3BHOfO MHTa;

- BHIIJiaTH 3apo6iTH01IIJiaTH1 IIeHcii11 CTHIIeH;r::I;ii11 cy6cH;r::I;ii11 ;r::I;O­ Tau;ii11 iHIIIirpoiiiOBia6o Mai1HOBiBHIIJiaTH ¢i3nqHHM oco6aM

33  p3XYHOK 610/IJKeTiB 360  COiji3JibHHX qH CTp3XOBHX cpDH/IiB

y IIOp51;r::I;KY1 BCTaHOBJieHOMY 3aKOHOM;

- BHITJI3TH /IHBi/leH/IiB y rpoiiiOBiH cpopMi 360 y cpopMi IjiHHHX

rr3rrepiB (Koprrop3THBHHX rrp3B), H3/13HH5! 6poKepcbKHX, IIH­

.rrepcbKHX rroc.rryr;


 

− передавання основних  фондів  як  внеску  до  статутного фонду юридичних  осіб для формування їх цілісного май- нового комплексу  в обмін на їх корпоративні права;

− оплата  вартості  фундаментальних досліджень,  науково- дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які здій- снюються за рахунок державного бюджету України.

База оподаткування залежить  від сфери та виду діяльності суб’єкта господарювання. База оподаткування з продажу това- рів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної (контр- актної) вартості цих товарів (робіт послуг), розрахованої за вільними  або регульованими цінами  (тарифами). У базу для розрахунку  ПДВ включається акцизний збір та інші загально- державні податки і збори.

У разі бартерних операцій база оподаткування визначаєть- ся, виходячи з фактичної ціни вказаних операцій, але не нижче за звичайну  ціну.

Для  товарів,  які  ввозяться на  митну  територію  України, база оподаткування включає  митну  вартість,  ввізне  мито, ак- цизний збір.

Вартість тари, що згідно з договором (контрактом) є пово- ротною, до бази оподаткування не включається.

Сфера і види діяльності суб’єктів господарювання дуже різ- номанітні.  Тому в процесі їхньої діяльності  важливо  врахову- вати, які операції звільнено від податку на додану вартість.

Важливим для  покупця-суб’єкта господарювання — є ви- значення  джерела  сплати  і подальшого  відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ), включеного до ціни.

Встановлені такі джерела відшкодування вхідного ПДВ:

− для придбаних  товарів (робіт, послуг), вартість яких від- носиться  до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) суб’єктом господа- рювання, а також із коштів державного бюджету;

− для  суб’єктів  господарювання, звільнених  від оподатку- вання  ПДВ, суми ПДВ, сплачені  у зв’язку з придбанням


 

товарів  (робіт,  послуг),   вартість   яких  включається  до складу валових витрат виробництва;

− якщо суб’єкт господарювання — платник податку — купує товари (роботи, послуги), вартість яких не належить до складу валових витрат виробництва і не підлягає аморти- зації, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок відповід- них джерел придбання товарів (робіт, послуг) і до складу податкового кредиту не включається.

Податковий кредит складається із сум податків, сплачених підприємством у звітному періоді за придбану продукцію, вар- тість якої відноситься до валових витрат, основних засобів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Погашення  податкового  кредиту  здійснюється за рахунок сум ПДВ від реалізації продукції підприємством.

Податкове зобов’язання — це загальна  сума податку, яку зобов’язаний сплатити (нарахувати) платник податку у звітно- му (податковому) періоді.

Податковий кредит  — це сума, на яку підприємство (плат- ник податків) має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Для розрахунку  ПДВ встановлені ставки:

− 20 % від бази  оподаткування, що включаються  до ціни продукції;

− Нульова ставка.

Нульова ставка  оподаткування ПДВ застосовується до та- ких операцій:

− продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платни- ком податку за межі митної території України;

− продаж  робіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України;

− продаж  товарів  (робіт,  послуг)  підприємствами роздріб- ної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);

− надання  транспортних послуг з перевезення пасажирів  і вантажів за межами митного кордону України;


 

− продаж  вугілля  та продуктів  його збагачення,  вугільних і торф’яних брикетів, електроенергії, імпортованого газу. Отже,  застосування нульової  ставки  оподаткування ПДВ

до  перелічених   вище  операцій   уможливлює  включення  до суми податкового  кредиту ПДВ, сплаченого  на придбані това- ри (роботи, послуги),  що були використані для продажу това- рів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

Підставою  для включення ПДВ  до податкового  кредиту  є податкова  накладна,  що передається покупцеві  продавцем  то- варів (робіт, послуг). Податкову накладну складають у двох примірниках у момент виникнення податкових  зобов’язань продавця.  Оригінал податкової  накладної  передається покуп- цеві, а копія залишається в продавця.  Податкова  накладна  є важливим  розрахунковим і податковим документом. У разі звільнення від податку на додану вартість у податковій наклад- ній робиться  запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні  за- конодавчі документи.

Не  дозволяється включати  до податкового  кредиту  витра- ти на сплату ПДВ, що не підтверджені  податковою або митною декларацією.  За  імпортування робіт (послуг) підтвердженням факту  виникнення податкового  кредиту  є акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що свідчить про переказ грошей на оплату таких робіт (послуг). Коли на час перевірки платника  податку податковим органом включені до складу по- даткового кредиту суми не підтверджуються відповідними доку- ментами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на суму непідтвердженого документами податкового кредиту.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету суб’єктом госпо- дарювання — платником податку, визначається як різниця між загальною  сумою його податкових  зобов’язань, що виникли  у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового  кредиту, що сформувався протя- гом того самого періоду.

Якщо  за  результатами звітного  періоду  сума  податково- го кредиту  перевищує  суму податкових  зобов’язань  платника


 

ПДВ,  різниця   підлягає   відшкодуванню платнику   податку  з державного бюджету.

Сума ПДВ, що підлягає  сплаті до бюджету або сума подат- кового кредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації  за звітний  період. Відшкоду- вання з бюджету податкового кредиту платнику  ПДВ має бути здійснене після подачі звіту через три звітні періоди (крім опо- даткування за нульовою ставкою).  На вимогу платника  подат- ку сума бюджетного  відшкодування може бути повністю  або частково  зарахована  до суми наступних  платежів  з ПДВ  або інших податків, які зараховуються до державного бюджету.

Терміни  сплати  ПДВ до бюджету. Вибираючи  податковий період, платник має врахувати можливість  отримання бюджет- ного відшкодування податкового кредиту. Таке відшкодування безпосередньо пов’язане з податковим періодом.

Для платників  податку, у котрих обсяг операцій, що опо- датковуються, за попередній  календарний рік перевищує  7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оподатковува- ний (звітний) період дорівнює  календарному місяцю. Сплата ПДВ має здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Платники податку, обсяг операцій яких з продажу менший від 7200 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян,  мо- жуть  застосовувати податковий   період  за  власним  вибором, який  дорівнює  календарному місяцю  чи кварталу.  Заяву про своє рішення з цього питання  платник  податку подає до подат- кового органу за місяць до початку календарного  року. Протя- гом календарного  року  дозволяється змінювати  квартальний період на місячний  з початку  будь-якого  кварталу  поточного року. Заява про таку зміну подається платником податку до по- даткового органу за місяць до початку кварталу.  Зворотні змі- ни в одному календарному році не дозволяються.

Якщо за декларацією  сума податкового  кредиту перевищує суму податкових  зобов’язань, різниця  зараховується в пога- шення існуючих заборгованостей з ПДВ інших платежів, а за-


 

лишки підлягають відшкодуванню з бюджету протягом 30 днів, наступних за днем подання декларації, шляхом зарахування на рахунок платника  або видання йому казначейського чека.

Для отримання бюджетного відшкодування платником по- датку у строки, визначені  для подання  щомісячної  податкової декларації, до податкового органу подається розрахунок  бю- джетного відшкодування спеціальної форми.

До податкової декларації з ПДВ за скороченою формою розрахунок  бюджетного відшкодування не подається.

Суми, що не відшкодовані  платнику  податку протягом  ви- значеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

На суму бюджетної заборгованості нараховуються відсотки в розмірі 120 % облікової  ставки  Національного банку Украї- ни, встановленої на момент її виникнення, протягом  строку її дії, включаючи день погашення.

5.3.2.  Акцизний збір

Акцизний збір — це непрямий податок, який встановлюєть- ся на високорентабельні монопольні  товари  і включається до їхньої ціни.

Платниками податку акцизного збору  є:

− суб’єкти  підприємницької  діяльності,   також  їхні  філії, відділення  (інші  відокремлені  підрозділи) — виробники підакцизних товарів на митній території  України,  у тому числі  з давальницької сировини  за товарами  (продукці- єю), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники,  з доручення яких виготовля- ється  продукція на давальницьких умовах  за товарами, на які встановлено ставки акцизного  збору у відсотках до обороту, що сплачують акцизний збір виробнику;

− нерезиденти, що здійснюють  виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України, безпосеред- ньо або через їх постійні представництва або осіб, прирів-

няних до них відповідно до законодавства;


 

− будь-які суб’єкти  підприємницької діяльності, інші юри- дичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені  під- розділи, що імпортують на митну територію України  під- акцизні товари, незалежно  від наявності  вкладених  у них іноземних інвестицій;

− фізичні  особи-резиденти або  нерезиденти, які  ввозять підакцизні  речі на митну територію  України  та у вигляді супроводжувального або не супроводжувального багажу, а також фізичні  особи, які одержують підакцизні  товари, переслані через митний кордон України  у вигляді пошто- вих чи інших відправлень,  в обсягах або за вартістю, що перевищують  визначені  митним  законодавством норми безмитного  перевезення (пересилання) для таких фізич- них осіб, визначені митним законодавством;

− юридичні або фізичні  особи,  які купують (одержують) в інші формування володіння,  користування чи розпоря- дження підакцизні  товари в податкових агентів.

Під податковим агентом  розуміється суб’єкт підприєм- ницької діяльності, створений у вигляді підприємства з інозем- ними інвестиціями, що уповноважений здійснювати  нараху- вання та стягнення  акцизного  збору з його платників,  а також вносити суми акцизного  збору, стягнуті з платників  цього збо- ру, до бюджету.

Податковим агентом  вважається також уповноважений державний орган, що здійснює продаж підакцизних товарів, вилучених  з вільного обігу або конфіскованих у випадках, пе- редбачених законодавством. Податковий агент не є платником акцизного збору, але це особа, уповноважена законодавством нараховувати, стягувати акцизний збір з його платників та вно- сити його до бюджету.

Об’єктом оподаткування є:

− обороти з реалізації вироблених в Україні  підакцизних товарів  (продукції) шляхом  їх продажу,  обміну  на інші товари (продукцію, роботи, послуги),  безкоштовного пе- редавання товарів або з частковою їх оплатою;


 

− обороти з  реалізації товарів  (продукції) для  власного споживання, промислової переробки  (крім  оборотів з ре- алізації  для  виробництва підакцизних товарів),  а також для своїх працівників;

− митна   вартість   товарів   (продукції),  які  імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

При продажу підакцизних товарів (продукції) податкови- ми агентами  об’єктом оподаткування є обороти з реалізації:

− вироблених на території  України  товарів (продукції) або робіт;

− імпортованих  (ввезених, пересланих) на  митну  терито- рію України  товарів (продукції), але не менше від митної вартості  таких  підакцизних товарів  (продукції) з ураху- ванням  сум сплаченого  (нарахованого) ввізного (імпорт- ного) мита.

Законом України «Про  акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» визначено, що до об’єктів оподаткуван- ня належать також:

− обороти з реалізації  вироблених на території України  ал- когольних напоїв та тютюнових виробів шляхом їх прода- жу, обміну на іншу продукцію  (товари,  роботи, послуги), безоплатного  передавання,  з частковою оплатою, а також на умовах комісії, консигнації;

− обороти з реалізації (передавання) алкогольних напоїв та тютюнових виробів для власного споживання і промисло- вої переробки;

− вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виго- товлених  українськими виробниками на давальницьких умовах;

− митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які ввозяться на територію  України,  у т.ч. виготовлені за межами  митної  території  України  з давальницької сиро- вини,  реімпортовані, а також  митна  вартість  продукції,


 

яка повертається на митну територію України  із зони митного контролю, перерахована  у валюту України  за ва- лютним курсом НБУ,  що діяв на дату митного оформлен- ня товарів, з урахуванням фактично  сплачених  сум мит- них зборів та мита.

Акцизний  збір обчислюється:

1)  за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів:

− товарів, що реалізовуються за вільними цінами, — оподат- кований  оборот визначається, виходячи  з їхньої вартості за вказаними цінами, без урахування акцизного  збору без ПДВ;

− товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами — оподаткований оборот визнача- ється, виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами без урахування торговельних  знижок, а також суми ПДВ;

− імпортних  товарів  — оподаткований оборот визначаєть- ся, виходячи  з їхньої митної вартості, збільшеної  на суму ввізного мита, без урахування акцизного збору.

2)  утвердих сумах  з одиниці  реалізованого товару  (продук- ції).Ставки акцизного збору  є єдиними  на всій території України.

Якщо ставка встановлена в грошовому  еквіваленті,  акциз- ний збір визначається таким чином:

1.   При застосуванні  акцизного збору в гривнях:

А = С   К,       (5.1)

де  С — ставка акцизного збору;

К — кількість  товару, визначена  у фізичних  одиницях  ви- мірювання.

2.   При застосуванні  ставки акцизного збору в євро:

А = С   Є   К, (5.2)

де  Є — курс гривні до євро за станом на перший відповідного кварталу.


 

3.   Якщо ставка встановлена у відсотках:

 

а

 

А = С


В,        (5.3)

 

 

а

 

де  С — ставка акцизного збору;

В — вартість підакцизного товару.

Акцизним збором не обкладаються такі операції:

− продаж  підакцизних товарів  на експорт  за іноземну  ва- люту;

− продаж  легкових  автомобілів  спеціального  призначення для інвалідів, вартість яких оплачують органи соціально- го забезпечення,  а також легкових  автомобілів  спеціаль- ного призначення (швидка медична допомога, міліція, по- жежна тощо) за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

− вартість підакцизних товарів, що провозяться через тери- торію України  транзитом;

− оборот  з  реалізації  спирту  етилового,  що  використову- ється на виготовлення лікарських засобів і ветеринарних препаратів;

− митна  вартість  ввезених   і  конфіскованих  на  території України  алкогольних напоїв та тютюнових виробів, щодо яких не визначено  власника,  а також тих, які перейшли  у власність держави за правом успадкування;

− митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що перевозяться через територію України  транзитом;

− митна вартість імпортованої  сировини  або обороти з реа- лізації (передавання) української  сировини,  яка ввозить- ся або використовується для виробництва підакцизних товарів;

− вартість  алкогольних напоїв  та тютюнових  виробів,  що експортуються за межі митної  території  України  за іно- земну  валюту  за умови  надходження цієї валюти  на ва- лютний рахунок підприємства;


 

− митна  вартість  алкогольних напоїв  та тютюнових  виро- бів, які ввозяться (пересилаються) фізичними особами на територію України  в межах норм, визначених  законодав- ством України для безмитного ввезення цих видів товарів. Сплата  акцизного  збору до бюджету  за алкогольні  напої і тютюнові вироби має певні особливості.  Акцизний  збір за ал- когольні  напої  і тютюнові  вироби  сплачується шляхом  при-

дбання продавцями цих товарів марок акцизного збору.

Марка акцизного збору  — це спеціальний паперовий  знак, що наклеюється на алкогольні  напої і тютюнові вироби для підтвердження сплати акцизного збору.

Марки  акцизного  збору продаються  державними податко- вими органами України. Придбані марки акцизного збору ви- користовуються виробниками алкогольних напоїв і тютюно- вих виробів для маркування цих видів продукції.

Підприємства-виробники, що є платниками акцизного збо- ру, щомісяця  не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця складають і подають до державних податкових адміністрацій за місцем розташування (реєстрації) розрахунок  суми акцизного збору за встановленою формою за минулий місяць, складений, виходячи з фактичних обсягів і цін реалізації.

5.3.2.  Податок мито

Мито податком, стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон кра- їни по поставках митного тарифу.

Митний тариф — перелік товарів, з яких стягуються мита, із вказівкою ставок митного податку на одиницю даного товару.

Поряд з суто фіскальними, мито виконує стимулюючу і за- хисну функції.

Захисна функція мита передбачає формування бар’єрів, що перешкоджають проникненню на територію  держави  товарів, більш конкурентоспроможних.


 

Стимулююча функція формує  передумови  зацікавленості у збільшенні  експорту.  Економічно розвинуті  країни  орієнто- вані, насамперед, на регулювання імпортних надходжень.

Експорт  товарів, вироблених у країні, не обмежується, оскільки такі процеси сприяють розвитку економіки.

Мито має багато спільного з непрямими податками, насам- перед, з акцизним  збором:

− як і акциз, сплачується в підсумку за рахунок споживача;

− збільшує  ціну товару, включаючись  до неї на стадії фор- мування ціни реалізації;

− контроль  за правильністю сплати  як  акцизу,  так  і мита

здійснюється податковими органами.

Ряд відмінностей,  і, насамперед, умовний  характер  мита — перетинання митного кордону — не дозволяє віднести його до податків.

За  характером спрямованості переміщуваних товарів, об’єктів  — мита поділяються на:

а)  ввізні;

б) вивізні;

в) транзитні.

Платником мита є особи, що ввозять  чи переміщають  то- вари  через митний  кордон  держави.  Специфікою платника  в цій ситуації  є те, що ним може бути як власник  товару, так і уповноважена особа (декларант). На відміну  від податкового регулювання тут можлива передача обов’язку зі сплати митних платежів іншій особі, що не має відношення до товару.

За характеристикою платника  мито поділяється на:

а)  сплачуване юридичними особами;

б) сплачуване фізичними особами.

Ставки розрізняються: для особистого користування (став- ки великі), для виробничого  (рівень ставок вищий).

Об’єкт   мита  є  митною  вартістю  переміщуваних товарів, щодо яких має нараховуватися мито. Митна вартість перерахо- вується  в національну валюту за курсом НБУ,  що діє на день подання митної декларації. Ставки мита єдині на всій території.


 

На практиці розрізняють кілька видів ставок:

Адвалерні — ставки встановлюються у відсотках до митної вартості їх товарів, що підлягають оподаткуванню.

Специфічні — ставки, що нараховуються у встановленому розмірі  за одиницю  вимірювання ввезеного  товару  (кілограм, метр тощо). Ця ставка припускає специфічну  характеристику товару, тоді як попередня задовольняється знеособленим пред- метом обкладання.

Комбіновані (змішані) — ставки, які використовують поєд- нання адвалерних  і специфічних зборів при нарахуванні мита.

Сезонні — ставки, за допомогою яких можливе оперативне реагування  на ввезення на територію держави і вивезення з неї сезонних  товарів.  Зазвичай, термін їхнього введення  не може перевищувати 6 місяців.

Особливі — це ставки, що реалізують захисні функції мита. Антидемпінгові — ставки, що є певною надбавкою  до зви- чайного імпортного  мита. Застосовуються при ввезенні  на те- риторію  держави  товарів  за цінами, нижчими  (демпінговими, непридатним) ніж їхня ціна в країні, яка ввозить, що загрожує підірвати основи вітчизняного виробника.  За допомогою анти- демпінгового мита ціни імпортованих  товарів піднімаються  до

рівня, на якому з ними можуть конкурувати вітчизняні.

Спеціальні — митні ставки, що захищають митну територію від ввезення  товарів, що загрожують  вітчизняним виробникам (аналогічних чи безпосередньо конкуруючих). Іноді спеціальні мита використовуються як відповідний захід стосовно  дій ін- ших держав.

Компенсаційні — митні ставки, застосовувані  до ввезених товарів, щодо яких використовується механізм субсидій, що відповідно  занизило їхню ціну і цим загрожує  завдати  шкоди вітчизняному виробництву.

Механізм застосування пільг при сплаті  мита досить  різ- номанітний і включає:

− звільнення від сплати мита певних категорій платників;

− зменшення  митних ставок;


 

− повернення  раніше сплачених сум мита;

− звільнення від мита певних предметів.

Порядок  сплати  і ставки  мита визначаються єдиним  мит- ним тарифом  України. Митний  тариф є системою ставок мит- них зборів, застосовуваних до товарів, переміщуваних через митний кордон.

Митні платежі

Мито  входить  до системи  митних  платежів, якими  є усі види зборів, відрахувань, платежів при перетині митного кор- дону держави.

Систему  митних  платежів можна  розділити  на дві групи:

основні та додаткові.

Основні — обов’язкові платежі, стягувані в більшості ви- падків  при перетині  митного  кордону  і стягувані  із суб’єктів, що не характеризуються специфічними особливостями:

а)  мито;

б) митні збори та митне оформлення;

в) непрямі податки (ПДВ, акцизний збір).

Додаткові — митні платежі  стягуються  з платників  за до- датково надані послуги або характеризують платника,  який відрізняється специфічними особливостями (збір за зберіган- ня товарів, збори за митний супровід вантажів, збори за видачу ліцензій, плата за участь у митних аукціонах тощо).

Додаткові митні платежі становлять систему зборів, що ре- гулюють сплату за різних митних режимів. Особливості їх на-

рахування регулюються  Державним  митним комітетом.