4.3. Собівартість продукції

Собівартість є узагальнюючим,  якісним  показником діяль- ності підприємства,  показником його ефективності. Є певні особливості  у формуванні собівартості  продукції  (робіт,  по- слуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Собівартість продукції (робіт,  послуг) —  це виражені  в грошовій  формі поточні витрати  підприємства на їх виробни- цтво (виконання).

Витрати  на виробництво продукції  утворюють  виробничу собівартість; витрати  на виробництво та реалізацію — повну собівартість.

Підприємство може  суттєво  впливати  на формування со- бівартості.  Однак  при цьому необхідно  взяти  до уваги те, що склад  (перелік) витрат,  які  можна  відносити  на собівартість, регламентований законодавством. Однак варто брати до уваги існуючу нормативно-законодавчу базу, що регламентує склад витрат і порядок визначення собівартості (положення, інструк- ції, установлені нормативи  відрахувань):  Положення — стан- дарт бухгалтерського обліку № 16 «Витрати»  та Методичні рекомендації  з формування собівартості  продукції, затвердже- ні наказом  № 47 Державним  комітетом  промислової політики України  від 02.02.2001 р.

Розрахунок собівартості  продукції дозволяє визначити фі- нансовий  результат  виробничо-господарської діяльності  під- приємства.  Зниження витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим  фактором  збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок ви- користання численних  факторів, що впливають  на скорочення витрат на виробництво продукції. При розрахунку собівартості необхідно знати повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат  з урахуванням сфери й галузі ді- яльності підприємства.

Виробнича  собівартість продукції включає:

− прямі матеріальні  витрати;

− прямі витрати на оплату праці;


 

− відрахування на соціальні заходи;

− інші прямі витрати;

− загальновиробничі витрати.

До складу прямих  матеріальних витрат входить вартість сировини  та основних матеріалів, що є основою продукції, яку виробляють, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути без- посередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Прямі витрати на оплату праці — це заробітна плата та інші виплати  робітникам,  які займаються  виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням  послуг.

До складу інших прямих витрат входять усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо  віднесені до конкрет- ного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація вироб- ничих основних засобів тощо.

До складу  загальновиробничих витрат включають:

− витрати  на управління виробництвом (оплата  праці апа- рату  управління цехами,  дільницями тощо; відрахуван- ня  на соціальні  заходи  та медичне  страхування апарату управління; витрати  на оплату службових  відряджень, персоналу цехів, дільниць тощо);

− амортизацію  основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

− витрати  на утримання,  експлуатацію,  ремонт, страхуван- ня, операційну  оренду основних засобів, інших необорот- них активів загальновиробничого призначення;

− витрати на вдосконалення технології та організації вироб- ництва;

− витрати на опалення, освітлення,  водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

− витрати на обслуговування виробничого  процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників  та апа- рату  управління  виробництвом, витрати  на  здійснення


 

технологічного  контролю  за виробничими процесами  та якістю продукції, робіт, послуг);

− витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону на- вколишнього природного середовища;

− інші витрати (втрати  від браку, оплата простоїв тощо). Витрати,  пов’язані  з операційною  діяльністю,  які  не вхо-

дять до собівартості реалізованої продукції, поділяють на:

− адміністративні;

− витрати на збут;

− інші операційні  витрати.

До адміністративних витрат  належать  такі загальногоспо- дарські витрати,  спрямовані  на обслуговування та управління підприємством:

− загальні   корпоративні  витрати   (організаційні  витрати, витрати на проведення  річних зборів, представницькі ви- трати тощо);

− витрати  на службові  відрядження та утримання апарату управління підприємством, а також  іншого загальногос- подарського персоналу;

− витрати на утримання основних засобів, інших матеріаль- них  необоротних  активів  загальногосподарського вико- ристання  (операційна оренда, страхування майна,  амор- тизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона тощо);

− винагороди  за  професійні  послуги  (юридичні,  аудитор- ські, з оцінки майна тощо);

− витрати  на зв’язок  (поштові,  телеграфні,  телефонні,  те- лекс, факс тощо);

− амортизація  нематеріальних  активів   загальногосподар- ського використання;

− податки, збори та інші передбачені законодавством обов’я- зкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових плате- жів, які включають  до виробничої  собівартості  продукції, робіт, послуг);

− плата за розрахунково-касове обслуговування та інші по-

слуги банків;


 

− інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати  на збут — це витрати, пов’язані з реалізацією  про- дукції, тобто витрати:

− пакувальних  матеріалів   для  затарювання  готової  про- дукції;

− на ремонт тари;

− на оплату праці та комісійні  винагороди  продавцям,  тор- говим агентам та працівникам підрозділів,  що забезпечу- ють збут;

− на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

− на передпродажну підготовку товарів;

− на відрядження працівників, зайнятих збутом;

− на утримання основних засобів, інших матеріальних нео- боротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортиза- ція, ремонт, опалення, освітлення,  охорона);

− на транспортування та страхування готової продукції;

− на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

− інші витрати, пов’язані зі збутом продукції.

До інших операційних витрат належать:

− витрати на дослідження та розробки;

− собівартість реалізованої іноземної валюти;

− собівартість  реалізованих виробничих запасів (їх обліко- ва вартість та витрати, пов’язані з реалізацією);

− сума безнадійної  дебіторської  заборгованості та відраху- вання до резерву сумнівних боргів;

− втрати  від операційної  курсової  різниці  (тобто  від зміни курсу валюти за операціями, активами та зобов’язаннями, що пов’язані з операційною  діяльністю  підприємства);

− втрати від знецінення запасів;

− нестачі й втрати від псування  цінностей;

− визнані штрафи, пеня, неустойка;

− витрати на виплату матеріальної  допомоги, на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

− інші витрати операційної діяльності.


 

Розрахунок прибутку від реалізації продукції

Розрахунок прибутку  від реалізації  продукції  є важливою складовою  частиною в процесі роботи підприємства.  Цей роз- рахунок має специфічні  особливості  залежно від сфери діяль- ності підприємства (виробнича сфера, торгівля, сфера послуг) і види самої діяльності (промисловість і сільське господарство, транспорт, будівництво).

У виробничій  сфері  можуть  бути використані три методи

розрахунку  прибутку від реалізації продукції:

− прямого розрахунку;

− за показником витрат на одну гривню продукції;

− економічний (аналітичний) метод.

1.   Метод прямого  розрахунку.

Прибуток  розраховується за окремими  видами  продукції, що виробляються і реалізуються.  Розрахунок здійснюється на основі таких показників:

− плановий  обсяг  реалізації  продукції  відповідної  номен- клатури (асортименту);

− планова собівартість одиниці продукції;

− планова ціна (виробника) ціна одиниці реалізованої про- дукції (ціна виробника) за її асортиментом.

Цей метод розрахунку застосовується при виробництві щодо невеликого  асортименту  продукції, та не дає можливості  аналі- зувати вплив різних факторів прибутку від реалізації продукції.

2.   Метод  розрахунку прибутку на основі  показника витрат на 1 грн продукції. Може застосовуватись по підприємству загалом  при  розрахунку  прибутку  від випуску,  реалізації всієї продукції.

Для розрахунку  необхідні такі вихідні дані:

− виробничі витрати;

− реалізація  продукції за попередній період;

− очікувана  зміна реалізації,  що прогнозується в наступно- му періоді.

− 3. Економічний (аналітичний)  метод  використовується для  розрахунку  прибутку  за порівнянною і непорівнян-


 

ною продукцією.  Порівнянна продукція — це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція — це продукція,  що не вироблялася на підпри- ємстві в попередньому періоді.

У першому випадку розрахунок прибутку від реалізації продукції припускає визначення очікуваного базового прибут- ку і базової рентабельності.

Базовий прибуток — це прибуток від реалізації продукції в попередньому (базовому) періоді.

При її розрахунку  здійснюється коригування базового й очікуваного  прибутку  з урахуванням факторів,  що впливають на прибуток тільки в базовому періоді (наприклад, зміна гурто- вих цін, рентабельності, собівартості  за окремими  видами про- дукції, асортименту  та якості продукції).

Б

 

Базова рентабельність (Р  ) — це рентабельність продукції в попередньому (базовому) періоді, розраховується за формулою:

П

С

 

(Р  ) =        б   100 %,  (4.1)

Б

б

 

 

б

 

де  П


 

— базовий прибуток від реалізації продукції;

 

б

 

С — собівартість продукції в базовому періоді.

− планова собівартість  визначається на основі попередньо- го періоду;

− плановий  прибуток  розраховується на основі рівня базо- вої рентабельності;

− визначається вплив окремих факторів  на зміни прибутку в плановому періоді (за рахунок зниження собівартості продукції, збільшення обсягу випуску продукції).

В другому випадку прибуток від реалізації продукції роз- раховується методом прямого розрахунку, а за відсутності роз- рахункових  даних використовується показник  середньої  рен- табельності по підприємству.


 

Застосування розглянутих методів на основі показника — загальний  випуск продукції припускає облік зміни прибутку в залишках  нереалізованої продукції, що, можливо, розрахувати методом прямого розрахунку  або на основі показника рента- бельності продукції.