3.2. Доходи від операційної діяльності

Підприємство як суб’єкт господарювання для здійснення господарської діяльності повинно мати відповідні обсяги осно- вних виробничих фондів  і оборотних  активів,  а в їх складі  — грошові кошти.  Вони формуються за рахунок  різних  джерел. Згідно із Господарським кодексом України, джерелами форму- вання майна і коштів підприємств є грошові та матеріальні вне- ски засновників; доходи від реалізації продукції та інших видів діяльності; доходи від випуску і продажу цінних паперів; дохо- ди від здачі майна в оренду; надходження від роздержавлення


 

та приватизації власності; безкоштовні  та благодійні внески, пожертвування організацій,  підприємств і громадян;  кредити банків та ін. Основним видом доходів підприємств,  одержаних у процесі їх виробничої  діяльності, є дохід від продажу продук- ції, товарів, надання послуг та інших видів діяльності.

Процес  виробництва завершується доведенням  продукції до споживача.

Виручка від реалізації продукції — це сума грошей, що на- дійшла на рахунок підприємства,  чи в касу за реалізовану про- дукцію (виконані роботи, надані послуги).

Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покуп- цями.

Для підприємства-виробника реалізація  продукції є свід- ченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асор- тиментом відповідає і потребам покупців, суспільному попиту.

В Україні застосовують два методи визначення моменту ре- алізації продукції:

− касовий метод;

− метод нарахування.

Касовий метод — надходження від продажу визначають  за коштами,  які надійшли  на рахунок  у вигляді  платежів  за від- вантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги або оприбуткованих матеріальних цінностей.

Метод  нарахування — надходження від продажу  продукції визначають за вартістю відвантажених товарів на відповідну дату.

Розмір  виручки  від реалізації  продукції,  за інших однако- вих умов, залежить  від:

− кількості,  асортименту  та якості  продукції,  що підлягає реалізації.

Збільшення реалізованої продукції  прямо  впливає  на роз- мір виручки,  а сама кількість  реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни розміру перехідних   залишків   нереалізованої  продукції  на  початок  і кінець року. Асортимент реалізованої продукції справляє дво-


 

який вплив на величину  виручки.  Зростання в загальному  об- сязі реалізованої продукції  питомої ваги асортименту  з більш високою ціною збільшує величину  виручки, і навпаки.

− рівня реалізаційних цін.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпус- кних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають  якість  і спо- живчі властивості,  строки реалізації  продукції,  попит і пропо- нування  на ринку.

На розмір виручки  від реалізації  продукції  (товарів,  робіт, послуг) впливають  такі фактори  (рис. 3.4).

Розрізняють фіксовані, регульовані і вільні ціни.

Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (держа- вою), переважно  на послуги  першої  необхідності  і на товари, які монопольно  виготовляються державою (наприклад, газ, електроенергія та ін.).

Фактори впливу на виручку

 

у сфері виробництва


 

у сфері обігу


не залежать від діяльності

 

 

 

-  обсяг виробни- цтва;

-  кількість  про- дукції;

-  асортимент про- дукції;

-  ритмічність ви- пуску;

-  інші


-  ритмічність від- вантаження;

- своєчасне оформ- лення транспорт- них і розрахунко- вих документів;

-  строки докумен- тообігу;

- форми розрахун- ків;

- рівень цін


-  порушення строків догово- рів постачаль- никам ТМЦ;

-  недоліки в робо- ті транспорту;

-  несвоєчасна оплата продукції покупцями

 

 

Рис. 3.4. Фактори, що впливають  на розмір виручки від реалізації продукції


 

Регульовані ціни  встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності (наприклад, хлібо- булочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо). Дер- жава встановлює  мінімальний і максимальний рівнь регульо- ваної (індикативної) ціни.

Вільні ціни встановлюються під впливом  попиту  і пропо- зицій на ринку.

Розрахунок ціни продукції здійснюється за формулами:

Ц

 

 

1

 

= С + П           (3.1)

1

 

де  Ц  — ціна продукції (ціна виробника); С — собівартість продукції;

П — прибуток.

Ц

 

 

2

 

= С + П + ПДВ,         (3.2)

2

 

де  Ц — ціна продукції з урахуванням податку на додану вартість; ПДВ — податок на додану вартість.

Ц

 

 

3

 

= С + П+ АЗ + ПДВ,             (3.3)

3

 

де  Ц — ціна продукції з акцизним збором і податком на додану вартість;

АЗ — акцизний збір.

Ц

 

 

4

 

= С + П + ПДВ+ АЗ + ТН.   (3.4)

4

 

де  Ц — роздрібна ціна продукції; ТН — торгова націнка.

Планову виручку від реалізації продукції визначають мето- дом прямого  рахунку,  множенням  кількості  реалізованих ви- робів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визна- чають за формулою:


 

 

 

де  В — виручка;


В = Р   Ц,        (3.5)

 

Р — кількість реалізованих виробів; Ц — ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації  можна розрахувати,  виходячи  з товарного випуску виробів у плановому  періоді, додаючи залишки  виро- бів на початок  планового  періоду і віднімаючи  такі на кінець планового періоду.

Плановий обсяг реалізації обраховують з формули:

 

1

 

Р = З


+ Т — З ,         (3.6)

 

 

2

 

де  Р — обсяг реалізації в плановому  періоді;

З

 

 

1

 

— залишки  кожного  виду готових  виробів  на складі  та

відвантажених на початок планового періоду;

Т — випуск товарної продукції в плановому  періоді;

3

 

 

2

 

— залишки кожного виду виробів на складі на кінець пла-

нового періоду.

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового періоду, які коригують  на передбачувані зміни в плановому  періоді, у тому числі з урахуванням попиту  і про- понування.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок  плану реалізації  можна здійснювати  комбінованим методом. Вируч- ку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого  рахунку,  а для підрахунку  виручки  від реалізації  ви- робів іншого асортименту  користуються укрупненим методом.

Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенкла- турою залишків  виробів,  додають до нього вартість  залишків на початок планового  періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними  цінами і за собівартістю.

Виручка від реалізації  продукції, робіт і послуг є основним джерелом  відшкодування коштів на виробництво і реалізацію


 

продукції, утворення доходів і формування фінансових  ресур- сів. За ринкової  економіки  обсягу продажу і виручці приділя- ється особлива увага. Від величини  виручки  залежить  не тіль- ки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність  і повнота податкових  платежів, по- гашення банківських кредитів, які впливають  на рівень випла- чених відсотків,  що в підсумку  позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства (рис. 3.5).

Виручка від реалізації товарів (продукції,  робіт, послуг)

 

Мате- ріальні витрати


Витрати на оплату праці та внески до позабю- джетних фондів


Аморти- заційні відраху- вання


Комерційні та управ- лінські витрати


 

Інші ви- трати


Вало- вий прибу- ток

 

Сальдо

операцій- них доходів і витрат


Сальдо поза-

реалізацій- них доходів і витрат


Фінансовий

результат до оподат- кування

 

 

 

 

Реальні інвестиції

Фінансові


 

Податок на прибуток

Фонди


Сальдо над- звичайних доходів і витрат


 

Чистий прибуток

 

інвестиції                   Фонди споживання

Виплата дивідендів


Фонди  соці- ального при- значення


Інше витра- чання чисто- го прибутку

 

 

Рис. 3.5. Рух коштів на підприємстві


 

Виручка  від реалізації  продукції  є фінансовою  категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і спожи- вачами товару. Вона є основним  джерелом грошових доходів і фінансових  ресурсів підприємств.

Залишок виручки становить валовий дохід.

Валовий  дохід є важливим  показником діяльності  підпри- ємства і характеризує її ефективність. У ньому відображаєть- ся підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення  матеріаломісткості продукції.  Використан- ня  валового  доходу  як  основного  узагальнюючого   показни- ка ефективності дає змогу визначити реальний  економічний ефект,  котрий  отримується від діяльності  кожного  підприєм- ства. Переваги  показника валового  доходу полягають  у тому, що в ньому найбільш  реально  відбито такий  важливий бік ді- яльності, як підвищення продуктивності праці. Валовий  дохід, показуючи  міру ефективності виробництва, є величиною  знов створеної вартості — основного джерела національного доходу. Валовий  дохід — основне  джерело  утворення фінансових  ре- сурсів не тільки підприємств,  а й державного бюджету, поза- бюджетних фондів.

Валовий дохід є тією частиною валового продукту, яка зали- шається після відрахування частини цього продукту, що вико- ристовується на відтворення виробництва. Водночас, вартість цієї частини  продукту  — валового  доходу, утворена  у вигляді заробітної плати і вартості додаткового продукту, набирає гро- шової форми і є фінансовою  категорією. Однак у практиці  об- ліку і планування цей важливий показник  не обраховується і не планується (крім  колективних сільськогосподарських під- приємств).

Валовий  дохід — це грошовий  вираз вартості знов створе- ної продукції.  Він визначається як різниця  між виручкою  та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі  собівартості  реалізованої продукції.  З народногоспо- дарського погляду валовий дохід є складовим  елементом наці- онального доходу країни.


 

Чистий  дохід  виражає  в грошовій  формі  вартість  додат- кового  продукту  і визначається як перевищення виручки  від реалізації  продукції  над вартістю  матеріальних витрат,  амор- тизаційних відрахувань  і заробітної  плати, або як різниця  між валовим  доходом і заробітною  платою. Чистий  дохід реалізу- ється  у вигляді  акцизів,  податку  на додану вартість,  відраху- вань до фондів пенсійного й соціального страхування, інших держав цільових  фондів тощо. Значна  частина чистого доходу реалізується у формі  прибутку.  Таким  чином, чистий  дохід є найважливішим джерелом  фінансових  ресурсів не тільки  під- приємств, а й держави.