2.2.  Готівкові і безготівкові операції та розрахунки

Грошові розрахунки можуть набувати як готівкової, так і безготівкової  форми. Безготівковим грошовим розрахункам, зазвичай,  надають перевагу. Це пояснюється тим, що за вико- ристання  безготівкових  розрахунків досягають значної еконо- мії витрат на їх здійснення.  Широкому застосуванню  безготів-


 

кових розрахунків сприяють  банківські  установи, у них також заінтересована держава — не тільки  з погляду  економного  ви- трачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контр- олю грошового обороту. Між готівковими і безготівковими розрахунками існує тісний взаємозв’язок.

Готівкову  форму розрахунку застосовують:

− для   розрахунків  із  працівниками  (виплата  заробітної плати, грошових  компенсацій,  премій, дивідендів,  пенсій тощо);

− забезпечення нагальних  господарських потреб  (на  при- дбання канцелярських товарів, оплату витрат на відря- дження тощо);

− розрахунки  між підприємствами — діловими  партнерами (розрахунки за сировину, матеріали,  товари тощо, але не більше ніж 10 000 грн на день), за умови відсутності в них податкової заборгованості.

Розрахунки в готівковій  формі  для  підприємств усіх  ви- дів діяльності і форм  власності проводяться з оформленням таких документів:

− податкова накладна;

− прибуткові  і видатковий касові ордери;

− касовий або товарний  чек;

− квитанції;

− договір купівлі-продажу;

− актів  про  закупівлю  товарів,  виконання робіт  (надання послуг).

Касові операції підприємства пов’язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Усі підприємства,  які мають поточні рахун- ки в банку, зобов’язані саме там зберігати свої кошти. Отриман- ня готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека, що є розпорядженням банкові видати вповно- важеній особі зазначену в чекові суму готівки. Порядок ведення касових операцій в Україні затверджено постановою НБУ «Про затвердження Змін  до Положення ведення касових операцій  у національній валюті України»  від 10.08.2005 р. № 277.


 

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються лімі- ти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками  за місцем відкриття ра- хунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.

Якщо  підприємство має податкову  заборгованість і одно- часно здійснює  розрахунки  готівкою (крім  розрахунків із по- датків і обов’язкових платежів), сума тих коштів ураховується як фактичні  залишки  готівки в касі з подальшим  їх порівнян- ням зі встановленим лімітом каси.

Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі.

Згідно  з чинним  законодавством України,  до підприємств застосовуються штрафні санкції:

− за перевищення встановлених лімітів каси;

− не оприбуткування (неповне оприбуткування) в касах го- тівки;

− перевищення встановлених строків  використання вида- ної під звіт готівки;

− використання одержаних в установі банку готівкових ко- штів не за цільовим призначенням тощо.

Безготівкові розрахунки  —  це  грошові  розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача  коштів.

Між  готівковою  і безготівковою  формами  розрахунків іс- нує тісний зв’язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій  формі, підприємство повинно отри- мати  в установленому порядку  в банківській  установі  готів- ку для  виплати  заробітної  плати,  покриття різних  витрат,  на господарські  потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій  формі, можуть бути отримані  в банку в готів- ковій формі. Підприємства торгівлі, сфери обслуговування на-


 

селення,  реалізуючи  товари, виконуючи  замовлення, надаючи послуги, отримують  плату за це, зазвичай,  готівкою. Водночас їхні розрахунки  з постачальниками, фінансово-кредитними установами,  цільовими фондами  в переважно  здійснюються  в безготівковій  формі.

Система  безготівкових розрахунків включає:

− класифікацію розрахунків;

− організацію розрахунків;

− форми відповідних документів;

− взаємовідносини платників  з банками.

У класифікації безготівкових  розрахунків слід розрізняти:

− розрахунки  за товарними  операціями  і господарськими договорами;

− розрахунки  за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов’язані з реаліза- цією продукції, виконанням робіт, наданням  послуг. Вони ста- новлять переважну частину всього грошового обороту в держа- ві й обслуговують  поточну фінансово-господарську діяльність підприємств.  Від організації  розрахунків за товарними  опера- ціями залежать розрахунки  за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов’язані з фі- нансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Відповідно  до територіального розміщення підприємств (покупців — продавців) і банківських установ, що їх обслуго- вують, безготівкові розрахунки  поділяються на:

− місцеві;

− міжміські;

− міжнародні.

Місцеві  розрахунки здійснюються  між покупцем  і поста- чальником  продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку, або коли банк постачальника і банк покупця  розміщені в тому самому населеному пункті.


 

Міжміські — це розрахунки, які здійснюються  між покуп- цем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.

Міжнародні — це розрахунки, які здійснюються  за опера- ціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зару- біжний банк.

Організація розрахунків передбачає  їх здійснення записом (переказуванням) коштів  з  рахунка  покупця   (платника  ко- штів)  на рахунок  постачальника (отримувача коштів)  або за- ліком  взаємних  розрахунків між покупцем  і постачальником продукції.

Правові основи організації безготівкових  розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивними документами.  Національний банк України виступає  методичним  центром  з розробки  форм і засобів роз- рахунків у народному господарстві, правил документообігу, ор- ганізації банківського  контролю за проведенням розрахунків.

Організація безготівкових  розрахунків повинна активно сприяти  вирішенню завдань:

− удосконаленню комерційного розрахунку на підприємстві;

− підвищенню  відповідальності підприємств за  своєчасне і в повному  обсязі здійснення платежів  за всіма зобов’я- заннями;

− зміцненню договірної дисципліни;

− прискоренню  обороту оборотних коштів.