1.4. АНГЛІЯ

1.4.1. Загальні положення

КримінальноBпроцесуальне право Англії є найстарішою процесуальною системою,  її правила  характеризуються дея- кою архаїчністю. Досі в Англії вважаються чинними багато процесуальних актів, прийнятих ще сотні років тому, напри- клад, “Велика хартія вольностей” 1215 р., якою англійські юристи  обрунтовують   право  кожної  людини  бути  судимою собі рівною, а також відомий “Хабеас корпус акт” 1679 р., яким обрунтовується право кожного  обвинуваченого бути залише- ним до суду на волі під заставу.

Англійське  кримінальноBпроцесуальне право складається із загального,  тобто неписаного,  права й статутного, тобто ок- ремих парламентських актів, які накопичувалися протягом століть. Загальне право — це право, засноване на судових пре- цедентах. Якщо прийнято судове рішення  вищих судових інстанцій, яке встановлює  нове правове положення або тлума- чить якийBнебудь закон, дає відповідь на запитання, не перед- бачене  законом,  то  воно  стає  зразком   для  інших  судів  за подібних фактичних обставин.

Оксфордський словник  визначає  поняття  “прецедент” як приклад або як справу, що приймається чи може бути прийня- тою зразком  або правилом  для наступних  справ чи з допомо- гою якого може бути підтверджений або витлумачений якийBнебудь аналогічний акт чи обставина. Прецедентами мо- жуть бути рішення  Апеляційного суду і Палати  лордів з кон- кретних  кримінальних  справ.  Таке  рішення  є  обов’язковим для  інших  судів при вирішенні  ними  аналогічних  справ. Від

1865 р. почалася  офіційна  публікація прецедентів.


У XX ст. роль статутного права в Англії значно зросла. Зо- крема, були прийняті закони про обвинувальні акти, криміна- льне правосуддя, докази, апеляції у кримінальних справах, су- ди присяжних засідателів, юридичну допомогу, мирових суддів, магістратські суди. Усі вони, однак, регулюють лише окремі питання  кримінального процесу. В цілому криміналь- ноBпроцесуальне право Англії, як й інші галузі права, неко- дифіковані.  Формальна дія старовинних законодавчих актів, відсутність кодифікації, численність  джерел англійського кримінальноBпроцесуального права роблять його дуже громіздким,   заплутаним  і  складним.   Тільки   досвідчений юрист зможе розібратися в різноманітному й суперечливому правовому матеріалі. Тому в англійському суді адвокату нале- жить особлива роль.

Були   неодноразові   спроби   реформи   кримінального й кримінальноBпроцесуального права, створювалися комісії, але їхня робота не закінчувалася створенням кодексів.  У 1978 р. була утворена Королівська комісія з питань кримінального процесу, однак її робота не принесла  успіху. Традиційні,  старі форми  права  розглядаються англійцями як  оплот  і гарантії їхніх свобод. Панує  думка, що кодифікація права суперечить традиціям  англійського  права та юридичного побуту.

За  формою  англійський кримінальний процес  є обвину- вальним, або змагальним, тобто таким, у якому весь рух кримінального процесу спрямовується зусиллями обвинува- ча. Крім того, він будується  на засадах змагальності,  полягає в тому, що на всіх стадіях являє  собою спір, боротьбу формаль- но рівноправних сторін — обвинувача  й обвинуваченого, суд же є лише арбітром у їхньому спорі (змаганні).

Формально проти обвинуваченого виступає король (коро- лева), обвинувач же, навіть якщо він є потерпілим від злочину, здійснює кримінальне переслідування від імені корони. Ос- новна турбота про збирання доказів, на підставі яких вирішується справа, покладається на сторони — обвинувача та обвинуваченого.


 

Структура англійського  кримінального процесу: Необхідно відмітити, що норми прецедентного  права дещо

втрачають  своє значення.  Про це свідчать  прийняті останнім часом  закони:  “Про суди  і правове  обслуговування” 1990  р.; “Про апеляцію  у кримінальних справах” 1995 р.; “Про кримінальний процес і розслідування” 1996 р.; “Про криміна- льну  юстицію” 1998 р.; “Про правосуддя  для неповнолітніх і докази у кримінальних справах” 1999 р.; “Про правосуддя  з кримінальних справ і поліцію” 2001 р.; “Про антитероризм, злочинність і безпеку” 2001 р. тощо.

Діють на території  Англії, як члена Ради Європи,  і норми міжнародних договорів щодо захисту прав і свобод людини. Причому  надається  пріоритет  міжнародним нормам відносно відповідності  їх нормам свого внутрішнього як писаного, так і неписаного права.

Останніми роками значного розповсюдження набули підзаконні  (відомчі) акти, що виходять від судів, Міністерства внутрішніх справ, Генерального атторнея, Директора публічних переслідувань, ЛордBканцлера (детальніше див.: Гу- ценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов  Б.А. Уголовный процесс западных государств. — М., 2002. — С. 52—57).


1.4.2. Органи, які здійснюють провадження у кримінальних справах

1. Судові органи. 2. Генеральний атторней. 3. Ко- ролівська служба переслідувань.  4. Поліція. 5. Адвока- тура.

1. Судові органи.


 

 

 

Tprr6yHaJI i3

3eMeJibHIIX

crroptB

Tprrh6yHarr  3

IIIIT3Hb TPYI\OBIIX Bii(HOCHH

68


 

Cyl\  y crrpasax IUOI\O

rropyrneHIDI cso60I\H

1111\IIpHE:MHHUTBa

Tpn6yHarr i3 rriiTaHb couiaJihHoro

3a6e3rreqeHH!i

IIosirp!iHIIX cnrr

BiJi:cLKOBi  cy,11,11


Ilol(aTKOBJIM

rpn6yHarr

KoMrreHcauii1HHi1

TpH6yHaJI

Bii\O Hi1

TpH6yHaJI

CyxorryrHIIX

CJIJI

Bii1cbKOBo­ MOpcbKicyi\H

Bii1chKOBO­

rrorrboBHi1cyl\


 

CydoycmpiU WomnaHdJi"

CY.lJ: IIAJIATil JIOP.lJ:IB

(aneJIJII.(iillia iHcTaHL(i.JI 3 L(l1BiJihHHX cnpaB)

Bu111i cyu llloTJiaH i'i

8HCOKHIT cy):( IOCTHqiapiiB Tieprna

iHCTaHI i5!

(rrpHC5!JKH)i

--

 

I    Cyu cneqiaJibHOi' IOpuc HKQii' llloTJiaH ii'     I

7          r---

 

cy):( coniciTopiB

 

l.lepKoBHi cy):(H  l


 

]llioTJiaH


):(ChKHIT 3eMeJThHHIT cy):(  l     ,[(HCUHIIJiiHapHHIT

I           .......

 

TpaHcrropTHi JiiueH3irrHi    A):(MiHicTPaTHBHi TpH6YHa.JIH y crropax

TpH6YHa.JIH            TPH6YHa.JIH            TPH6YHa.JIH            rrpo CT5II'HeHH5!

opeH,UHOlrmarn

(lleTan:hHillle ,[(HB.: Mollaoemt B.B. Cy.[(oycTpii1: YKpai:Ha, Be­ JIHKa  EpinaHiR, Pocii1chKa C!>e.[(epau;L5I, CiliA, cD PH,  cDpaHU:iR. Cy.[(oBi opraHH OOH.- K., 2003.- 256 c.)


Магістратські суди — основна ланка судової системи Ве- ликої  Британії.  Розглядають понад 95% кримінальних справ. Застосовують  штраф   або  позбавлення  волі  на  строк  до  6 місяців. Якщо магістрати  приходять  до висновку,  що обвину- вачений заслуговує більш тяжкого покарання,  вони передають справу до Суду корони.  Магістратські суди проводять  також попереднє  слухання  в справах про злочини, що переслідують- ся за обвинувальним актом. Вирішують питання  щодо достат- ності доказів для віддання  обвинуваченого до Суду корони.

Суд корони — кримінальний суд. Розглядає по першій інстанції за участю присяжних справи про найбільш  серйозні злочини.  Кількість  присяжних від 10 до 12. Виправдувальні вироки,  винесені  судом присяжних, апеляційному оскаржен- ню не підлягають.

Апеляційний суд  має цивільне  і кримінальне відділення. До складу суду входять  лордBканцлер, колишні  лордBканцле- ри, лорд — головний  суддя, який очолює цивільне  відділення, а також до 18 лордів апеляційного суду. Апеляції на судові ви- роки  розглядаються не менше  як трьома  суддями.  Проміжні апеляції  можуть розглядатися одним чи двома суддями.

Відділення королівської лави Високого суду  розглядає по першій  інстанції  найбільш  складні  цивільні  справи  й апе- ляції на вироки магістратських судів з кримінальних справ. На правах складових  частин цього відділення  функціонують: Суд адміралтейства, в якому розглядаються спори з морських пе- ревезень,  зіткнення  кораблів  і  відшкодування пов’язаних  з цим збитків тощо; Комерційний суд, якому підсудні спори тор- говельного характеру.

Суд коронера. Коронер — посадова особа, обов’язком якої є проведення дізнання  щодо нещасних  випадків  з летальним кінцем або смерті за неясних обставин. Під час проведення розслідування здійснює  огляд  трупа,  опитує  свідків,  прово- дить розшук підозрюваної  особи, може заарештувати її без санкції суду. Коронер скликає спеціальне журі присяжних, які мають визначити причини смерті, спираючись на докази, вста-


новлені коронерським дізнанням,  та зафіксувати її відпо- відним вердиктом. Якщо коронерське  журі дійде висновку, що смерть була природною або внаслідок випадку чи неспровоко- ваного самогубства, то на підставі вердикту справа закри- вається.  При встановленні обставин, які свідчать про насиль- ницьку смерть або спровоковане самогубство, ухвалюється вердикт  для суду, але дізнання  коронера  не повинно  закінчу- ватись висновком  щодо винуватості когось у вчиненні  злочи- ну чи остаточним висновком щодо причини насильницької смерті. Цей вердикт разом з матеріалами дізнання  направ- ляється до суду або до прокурора,  який проводить  повне розслідування. Суд і органи обвинувачення не зв’язані вер- диктом коронерських присяжних і проводять  слухання  у зви- чайному порядку, де коронер може виступати  як свідок.

Військові суди здійснюють правосуддя  у Збройних Силах Великої Британії.  Розглядають справи про серйозні порушен- ня військового  права.  Однак  справи  про навмисне  вбивство, зраду та зґвалтування, вчинені в межах Сполученого  Ко- ролівства, розглядаються судами звичайної юрисдикції. Військовий  апеляційний  суд  розглядає  апеляції   на  рішення судів першої інстанції. Скарги на рішення Військового апе- ляційного  суду можуть подаватися до Суду Палати  лордів.

2. Генеральний атторней (Attorney General) — королівсь- кий юрист, юридичний  радник Уряду і Королеви.  Така посадо- ва особа діє з XV ст. Призначається безпосередньо  Королевою. Здійснює загальне керівництво Королівською службою пе- реслідування, приймає рішення про доцільність переслідування конкретних осіб, підтримує  обвинувачення в судах у справах про нанесення  шкоди Королеві, Уряду або його членам.

3. Королівська служба переслідування (Crown Prosecu- tion Service). Почала свою діяльність з 1986 р. Являє собою си- стему  спеціалізованих державних  органів  виконавчої  влади, до якої входять:

а) місцеві підрозділи, які здійснюють основну роботу з ор- ганізації та здійснення кримінального переслідування;


б) середня  ланка, яка здійснює  переслідування у справах про злочини  підвищеної  небезпеки  і складності, а також коор- динує діяльність  місцевих підрозділів;

в)  дирекція  публічних  переслідувань.  Директора  публіч- них переслідувань призначає  Генеральний  атторней,  він же і керує діяльністю  служби переслідування.

Функції та повноваження служби переслідування:

w   доручення  поліції початку провадження кримінальних справ;

w   нагляд за дотриманням законності  розслідування орга-

нами поліції;

w  здійснення кримінального переслідування в судах та інструктаж адвокатів, яким ця служба доручає провад- ження  конкретних кримінальних справ  і які  виступа- ють як переслідувачі  в судах;

w   взаємодія  з іншими правоохоронними органами.

З кожної  кримінальної справи,  яка  надходить  із поліції, королівський переслідувач  має відповісти на 2 питання:

1) чи зібрані достатні докази для здійснення кримінально- го переслідування певної особи в суді;

2) чи буде відповідати публічним інтересам таке перес- лідування.

Дирекція публічних  переслідувань у 1994 р. опублікувала стандарти,  яких  мають дотримуватись юристи  при досудовій підготовці кримінальних справ. У 1999 р. нею ж опубліковані стандарти, якими встановлюються правила визначення розміру гонорарів за ведення кримінальних справ у судах.

4. Поліція  (Police). Заснована ще в 1663 р. На даний час нараховується понад 40 регіональних  поліцейських служб, більшість із яких очолюють старші констеблі (Chief Constables). Найбільшою є Лондонська  столична поліція (London’s Metropolitan Police), штабBквартира якої іменується Скотленд  Ярдом.

Ядро поліції — констеблі. Вони проводять  основну роботу з виявлення, попередження та розслідування злочинів.  Деякі


із поліцейських займаються  детективною  діяльністю  на постійній основі у складі підрозділів  (criminal  investigation divisions).  Детективи в контакті  з криміналістами (працівни- ками науковоBтехнічних підрозділів) займаються  розслідуван- ням найбільш складних справ.

Розслідуванням кримінальних справ займаються  також й інші органи:  Податкова  служба (Inland Revenue);  Інспекція охорони здоров’я і санітарної безпеки (Health and Safety Inspectorate); Департамент соціального  забезпечення (Depar- tment  of Social Security); Митна  служба (Customs and Excise); Інспекція з  питань  заробітної  плати  (Wages   Inspectorate) тощо.

5. Адвокатура. Адвокатами вважаються  представники юридичної професії, які входять до корпорації баристерів (barrister) та солісіторів  (solicitor). З’явились вони ще в кінці XIII ст. Різниця між ними заключається в тому, що баристери вважаються  юристами вищого ґатунку, завжди мають справу с судами, а солісітори ведуть підготовчу роботу з клієнтами, мо- жуть виступати  лише в судах низового рівня. Законом про су- ди та правове обслуговування 1990 р. статус солісіторів набли- жений до статусу баристерів. За певних умов перші можуть виступати  і в судах більш високого рівня (судах корони, висо- ких судах), можуть призначатись на посади суддів.

Слід відмітити, що англійські  адвокати можуть виступати і як обвинувачі за дорученням не лише приватних осіб, а й дер- жавних органів, здійснювати функцію переслідування осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Вони можуть вести паралельне  розслідування кримінальної справи.

Останнім  часом отримало  значний  розвиток  законодавст- во, яке регламентує надання  юридичної  допомоги  малозабез- печеним  і незабезпеченим громадянам.  Так, Законом Про за- безпечення  доступу  до правосуддя  (Access to Justice  Act)  від

27.07.1999 р. розроблений чіткий і реальний  механізм надання безкоштовної юридичної  допомоги із державного  бюджету та інших фінансових джерел.