1.3. ФРАНЦІЯ

1.3.1. Загальні положення

1. Загальні положення. КримінальноBпроцесуальне право Франції являє  собою форму  змішаного  чи континентального процесу, який прийшов  на зміну інквізиційному процесу фео- дальної абсолютистської держави. Для цієї форми криміналь- ного процесу характерні такі чинники: наявність самостійної стадії попереднього розслідування, чітке розмежування розслідування і стадії судового розгляду  кримінальної справи по суті, причому на відміну від попереднього розслідування судовий розгляд  заснований на принципах  гласності, усності, безпосередності й змагальності у веденні  процесу.  Змішаний кримінальний процес Франції слугував зразком  для інших держав континентальної Європи.  Законодавче вираження він одержав   у  КримінальноBпроцесуальному  кодексі  Франції

1808 р. (кодексі  Наполеона), який  діяв  150 років  з деякими змінами й доповненнями.


У 1959 р. набув чинності новий КримінальноBпроцесуаль- ний кодекс Франції.  Він вирізняється високим рівнем законо- давчої техніки, якістю і детальністю.  Весь кодекс складається із п’яти частин, кожна з яких має власну нумерацію статей (всього їх понад 800).

Перша частина складається із п’яти книг: книга 1 “Про провадження з публічного  позову та про наслідки”,  книга 2 “ Про юрисдикції,  що вирішують  справи по суті”, книга 3 “Про надзвичайні способи  оскарження”,  книга  4 “Про  деякі  особ- ливі види провадження” та книга 5 “Про виконавче  провад- ження”. У 2000 р. КПК  доповнений  преамбулою  і загальними положеннями.

Друга  частина, статті якої  мають літеру  “R” — reglement (постанова) складається із постанов уряду та декретів, затвер- джених Державною  Радою, стосовно регламентації провад- ження з кримінальних справ.

Третя частина, статті якої мають літеру “D” — decret (дек- рет), складається із нормативних актів, що іменуються декрета- ми, більша частина яких присвячена пенітенціарному режиму.

Четверта частина, статті якої мають літеру “A” — arrкte (акт   виконавчої   влади),   складається  з  актів  міністерств   і відомств  (МВС,  Мін’юсту),  які  стосуються  конкретних пи- тань, що мають кримінальноBпроцесуальне значення.

П’ята частина, статті якої  мають літеру  “С” — circuleire (циркуляр, інструкція). Це загальна  інструкція щодо застосу- вання КПК, прийнята Мінстерством юстиції при введенні ко- дексу в дію 2 березня 1959 р.

З моменту дії до КПК  внесені численні  зміни і доповнен- ня. Проведена  4.01.1993 р. реформа  кримінальноBпроцесуаль- ного права торкнулася близько 250 статей кодексу. Ця рефор- ма була проведена  у ліберальному дусі, особливо  щодо стадії попереднього  розслідування. Застосування зміненого КПК на практиці  викликало певні непорозуміння між інтересами суспільства  та  особами,  які  піддавались   кримінальному пе-


реслідуванню.  Не пройшло  і року, як послідували нові зміни КПК.  Закон  від 24.08.1993 р. підправив  найбільш  радикальні зміни і повернув функціонування кримінального судочинства у нормальне  русло.

Суттєві   зміни  до  КПК   внесені  від  15  червня   2000  р. Більшість його положень  введені в дію з 1.01.2001 р., а деякі з

15.06.2002 р., про що буде більш детально висвітлено в наступ- них параграфах  роботи.

Конститутція Французької Республіки 1958 р. має розділ VIII  “Про судову владу”, в якому  закріплено принципи  неза- лежності, незмінності судової влади, законності. У преамбулі Конституції міститься норма, яка підтверджує дію “Декларації прав людини  і громадянина”  1789 р. і презумпцію  невинува- тості.

Джерелами французького кримінальноBпроцесуального права є також і норми міжнародного  права:

w   Конвенція про захист  прав людини  і основних  свобод

1950 р., ратифікована в 1973 р.;

w   Міжнародний пакт про громадянські і політичні  права

1966 р., ратифікований в 1971 р.;

w   Європейська конвенція  про видачу 1957 р.;

w   Європейська конвенція  про взаємноBправову допомогу з кримінальних справ 1959 р.;

w   Закон  від 26.02.2002 р., який  доповнив  КПК  положен-

нями про співробітництво з Міжнароджним криміналь- ним судом, та ін.


1.3.2. Органи, які здійснюють провадження у кримінальних справах

1. Судові органи. 2.Прокуратура.  3. Органи попереднь- ого розслідування.  4. Адвокатура.

1. Судоустрій.


 

(Детальніше див.: Молдован В.В. Судоустрій: Україна, Ве- лика Британія, Російська  Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН.  — К., 2004. — С. 243).

2. Прокуратура є однією із найстаріших державних установ Франції,  створена ще у XIV ст. Нинішня її назва “Публічне міністерство” (ministere public). Основні напрямки діяльності — здійснення кримінального переслідування, керівництво діяльністю  судової поліції, порушення кримінальтого позову, підтримання обвинувачення в суді, забезпечення виконання су- дових рішень, які набрали законної сили.

Призначаються прокурори  Президентом Франції за про- позицією Міністра юстиції і у відповіднсті  з висновком  Вищої Ради  магістратури.  При кожному  трибуналі  великої  інстанції є прокурор республіки,  його заступники і помічники. В апе- ляційних судах є генеральний прокурор і генеральні адвокати. При  Касаційному суді Франції існують посади Генерального


прокурора, Першого генерального  авдоката і 18 генеральних адвокатів. Очолює прокуратуру міністр юстиції.

3.   Органи    попереднього  розслідування.   Попереднє

слідство проводять: слідчі судді, слідчі камери, “судді з волі та ув’язнення” (juge des libertes et de la detention). Слідчі судді та “судді з волі та ув’язнення” діють у складі трибуналів  великої інстанції. До складу слідчих камер входять три члени апе- ляційного  суду, один з яких  виконує  функцію  голови слідчої камери. Ці камери здійснюють контроль за діяльністю  слідчих суддів, нагляд за органами дізнання, займаються  питаннми ек- страдиції, реабілітації. Спеціалізованими органами поперед- нього слідства є судді та слідчі судді зі справ неповнолітніх, слідчий суддя і палата з контролю за слідством при військових судах, слідчі комісії при Високій  палаті правосуддя  та Палаті правосуддя  Республіки. Органами дізнання  є національна поліція, яка підпорядкована Міністерству внутрішніх  справ, і національна жандармерія — підпорядкована Міністерству оборони.

4. Адвокатура заснована ще ордонансом Філіпа ІІІ у 1274 р. На неї покладені  обов’язки забезпечення права на юридич- ну допомогу учасникам процесу (затриманому, обвинувачено- му, потерпілому,  свідкам).  Якщо  будьBякий із цих учасників процесу  висунув  клопотання про  безкоштовну допомогу,  то він зобов’язаний надати обгрунтування того, що його щомісячний прибуток  не перевищує  відповідної  грошової су- ми, розмір  якої  щорічно  визначається спеціальним фінансо- вим законом.

Існують територіальні колегії адвокатів при трибуналах великої  інстанції. Кожна  колегія  управляється Радою  ордена адвокатів,  що обирається на 3 роки всіма членами  колегії, ад- вокатамиBстажерами, і почесними членами колегії. Загальну координацію  діяльності  французької адвокатури  здійснює Національна рада колегії адвокатів,  що обирається представ- никами всіх територіальних колегій.