1.2. ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНА

1.2.1. Предмет і основні поняття

1. Загальні положення. 2. Завдання  кримінального про- цесу.

1. Загальні положення. КримінальноBпроцесуальне право Федеративної Республіки Німеччини є одним із най- стабільніших  у Європі. КримінальноBпроцесуальний кодекс ФРН, прийнятий у 1887 р., і нині діє в редакції від 7.04.1987 р. У ньому  знайшли  своє  відображення загальні  демократичні ідеї реформ  кримінального процесу  XIX  ст., які в Німеччині отримали  свій розвиток  у результаті  перемоги буржуазної  ре- волюції 1848 р., також позитивно  вплинув  і французький КримінальноBпроцесуальний кодекс (кодекс  Наполеона 1808 р.). Йдеться про такі принципи, як незалежність суддів; роз- поділ функцій  обвинувачення та вирішення справ; створення самостійної прокуратури; гласність та усність судового роз- гляду; участь у кримінальному правосудді народних представ- ників (шеффенів та присяжних); заборона “повороту до гіршо- го” (reformatio in pejus); вільна  оцінка доказів; захист прав та свобод особи від зловживань та свавілля  у кримінальному су- дочинстві.

Нова організація кримінального процесу, заснована  на за- значених принципах, прийшла на зміну німецькому інквізиційному процесу,  постулатами якого  були: суміщення усіх процесуальних функцій  у руках судді; таємне та письмове судочинство  у справі;  позбавлення обвинуваченого права  на захист, застосування тортур як засобів визнання вини.


Починаючи  з 1964 р., КримінальноBпроцесуальний кодекс ФРН піддавався  численним  змінам. Насамперед потрібно відмітити  Закон  від 19 грудня 1964 р. “Про зміни криміналь- ного судочинства  та судоустрою”, який  став відомий  під на- звою “Мала реформа  кримінального процесу  ФРН”. Цей За- кон закріпив:

w   вимогу обов’язкового обґрунтування взяття  під варту;

w   обмеження  строку тримання  під вартою шістьма  міся- цями;

w   надав право обвинуваченому після закінчення поперед-

нього розслідування знайомитись з матеріалами спра- ви;

w   розширив  права захисника  на листування та побачення

з обвинуваченим, який знаходиться під вартою, тощо.

З метою прискорення розвитку кримінального судочинст- ва в 1974 р. ліквідовано  інститут  попереднього  слідства, який до цього традиційно  розглядався як попереднє  слідство судді, що надавало більше прав обвинуваченому на захист у порівнянні з дізнанням;  скасовані  норми, які надавали  право обвинуваченому за участю захисника  знайомитися з ма- теріалами  справи,  заявляти  клопотання, просити  прокурора про додаткове  заслуховування (це було передбачено  “Малою реформою  кримінального процесу 1964 р.”); введено інститут виключення захисника  з процесу (якщо  захисник  підо- зрюється  в конспіративних контактах  з підзахисним,  зловжи- ває своїм правом  відвідування місця  ув’язнення  або це ство- рює загрозу небезпеці ФРН тощо).

Стадія попереднього розслідування звужена до форми прокурорського дізнання,  обмежені  конституційні права гро- мадян на недоторканність житла, поліції надані додаткові по- вноваження щодо затримання громадян тощо.

Закон   про  зміну  кримінальноBпроцесуального  кодексу від 14.04.1978  р. обмежив  конституційні права  громадян  на недоторканність житла, свободи особи. З метою затримання


осіб, причетних до терористичних організацій, розширив підстави обшуку житлових приміщень; надав право судді, прокурору   і  поліції   створювати   на  вулицях,   майданах   та інших громадських  місцях контрольні  пункти,  де громадяни зобов’язані засвідчити  свою особу і надати речі для обшуку; закріпив  право прокуратури і поліції  затримувати громадян не тільки з метою з’ясування причетності  особи до злочину, а й будьBяку особу, оскільки  це забезпечує  розслідування зло- чину; в справах  про терористичні організації  при особистих переговорах захисника  і обвинуваченого тюремне помешкан- ня, де проходить побачення, обладнане так званим роз- подільним  склом,  яке б виключало  передачу  письмових  ма- теріалів і предметів.

У 1986 р. закон “Про всезагальний поліцейський розшук” надав поліції  право  з метою затримання підозрюваних і роз- криття  злочинів  вводити в комп’ютери поліцейських опера- тивноBдовідкових систем оперативну інформацію, зібрану на громадян, а також автоматично  “прочитувати” за допомогою комп’ютерів спеціально виготовлені  паспорти і посвідчення особи із закодованими в них відомостями про їх власників.

У 1987 р. законом “Про зміни КримінальноBпроцесуально- го кодексу” передбачено  ряд доповнень  до КПК  з метою при- скорення  провадження з кримінальних справ і посилення ефективності кримінального судочинства,  зокрема можли- вості перегляду  суддівського  наказу  про покарання,  який  на- брав законної сили.

У 1992 р. законом “Про боротьбу з нелегальною  торгівлею наркотиками та іншими  формами  організованої  злочинності” КПК доповнено параграфами, що регулюють провадження не- гласних оперативноBрозшукових заходів, зокрема оперативне впровадження офіційних співробітників поліції  в якості  сек- ретних агентів у злочинні організації; таємне фотографування; негласне зовнішнє спостереження; негласне використання відповідних  технічних засобів.


У 1993 р. законом “Про розгрузку кримінального судочин- ства”  розширено   перелік   підстав  зупинення  кримінальних справ; обмежено  з цією ж метою оскарження в апеляційному порядку  вироків  з призначенням покарань  у вигляді  незнач- них грошових штрафів; посилено каральну  владу дільничного суду,  надавши  йому  повноваження призначати покарання з позбавленням волі до чотирьох років, а в одноособовому  суді

— до двох років;  передбачено  додаткові  заходи  захисту  здо- ров’я і життя свідків.

У 1997—2001 рр. до КПК  внесені доповнення,  які розши- рили підстави негласного прослуховування телефонних та інших переговорів громадян; розширили права потерпілих; підвищили незалежність суддів і судів, розширили поняття подружжя  у  зв’язку  з  відповідною  реформою   в  сімейному праві ФРН, що буде детальніше  висвітлено  в наступних  пара- графах.

Необхідно відмітити, що КПК ФРН не містить норм, які б прямо регулювали завдання німецького кримінального проце- су (Strafverfarensrecht). Ці завдання вирішуються і досліджу- ються в теоретичних працях, в яких відзначаються такі завдан- ня кримінального процесу ФРН:

w   викриття і покарання винуватих   і тим  самим  захист

суспільства  від злочинних  посягань;

w   недопустимість   притягнення до        юридичної відповідальності і засудження невинуватих;

w   якомога  менше  втручання  державних  органів  у сферу

особистої свободи обвинувачених;

w   забезпечення прав і свобод, честі і гідності обвинуваче- ного, як і будьB якої людини у правовій державі;

w   виключення  будьBяких  поліцейськоBдержавних   зло-

вживань  органів кримінального переслідування.


 

1.2.2. Принципи кримінального процесу

1. Система принципів. 2. Принцип офіційності. 3. Прин- цип обвинувачення,  4. Принцип законності. 5. Принцип обов’язку дослідження всіх обставин кримінальної справи. 6. Принцип безпосередності. 7. Принцип ус- ності. 8. Принцип  прискореного судочинства. 9. Прин- цип гласності судочинства. 10. Презумпція  невинува- тості. 11. Принцип  допустимого оскарження судових рішень. 12. Принцип обов’язковості судових рішень.

1. Система принципів.  У німецькій  теорії немає  єдиного підходу до визначення системи принципів кримінального про- цесу. Так, в одних випадках система включає всі принципи, які називаються  загальними  кримінальноBпроцесуальними. До них відносяться принципи: офіційності;  обвинувачення; за- конності;  обов’язку  дослідження всіх обставин  кримінальної справи; правового  судового заслуховування; швидкості  судо- чинства; безпосередності;  усності; вільної оцінки доказів; тлу- мачення сумнівів на користь підсудного; гласності; презумпції невинуватості;  припустимого оскарження судових рішень; обов’язковості  рішень суду.

В інших випадках  — приблизно ті ж самі принципи  кла- сифікуються за окремими  ознаками. Наприклад, принципи порушення провадження у справі, до яких належать принципи офіційності,  обвинувачення і законності.  Або принципи  дока- зування  — обов’язковість  дослідження всіх обставин криміна- льної справи, безпосередність, вільна оцінка доказів, тлума- чення сумнівів на користь підсудного.

Із усіх принципів КПК ФРН прямо закріплює такі прин- ципи:

w   офіційності  — Legalitдtsgrundsatz (ч. 1 § 152);


w   обвинувачення — Akkusationsprinzip (§§ 151, 155, 264);

w    законності  — Gesetzlichkeit (ч. 2 § 152);

w   обов’язку дослідження всіх обставин кримінальної спра- ви — erstrecken alle Tatsachen und Beweismittel, die fьr die Entscheidung von Bedeutung sind (ч. 2 § 155, 244).

2. Принцип офіційності (Legalitдtsgrundsatz) заключа- ється в тому, що кримінальне переслідування здійснюється відповідними державними органами незалежно  від волі по- терпілого (ex officio).

Винятком із цього принципу є справи приватного обвину- вачення,  які порушуються за скаргою потерпілого.  Дія прин- ципу офіційності також обмежена відносно деяких державних злочинів.  Для кримінального переслідування з цих справ обов’язково потрібен спеціальний дозвіл відповідного  органу, який вирішує  це за власним розсудом, виходячи  із політично- го значення  справи, чи потрібно взагалі порушувати криміна- льне переслідування, чи краще від нього відмовитися. Напри- клад, кримінальне переслідування за образу федерального президента допускається тільки з його дозволу; образа консти- туційних органів (законодавчих органів, конституційних судів, їх членів)  — з дозволу  вказаних  органів; розголошення державної таємниці  — з дозволу федерального уряду.

3.  Принцип  обвинувачення (Akkusationsprinzip). Зміст цього принципу  заключається в обмеженні вироку суду обви- нуваченням,  яке висунула  прокуратура в досудовій стадії. Діє правило: нема обвинувача — немає судді. При цьому суд пов’язаний  діяннями і особами, вказаними у обвинувальному висновку  (§ 200 КПК  ФРН). Судовий  розгляд  кримінальної справи може бути розпочато  на основі порушення публічного обвинувачення. Виходячи  з цього, розслідування і рішення  в справі можуть стосуватися тільки дій та осіб, указаних в обви- нуваченні.  Можливість додаткового  обвинувачення відносно інших дій та осіб при дотриманні  визначених вимог закону не суперечить  цьому принципу.


Таким  чином,  при  дотриманні  принципу  обвинувачення КПК  ФРН вимагає  участі двох осіб: обвинувача  і судді, який не може бути обвинувачем. У діючому кримінальному процесі цей принцип  означає, що судове слухання  справи формально розпочинається тільки актом пред’явлення обвинувачення.

4. Принцип  законності (Gesetzlichkeit) проголошує,  що прокуратура зобов’язана застосувати  заходи відносно всіх пе- реслідуваних в кримінальному порядку діянь, за наявності до- статніх  приводів  і підстав. Однак,  як визнається в німецькій процесуальній літературі, принцип  порушується внаслідок численних  винятків,  і практично  діє принцип  не законності,  а принцип  доцільності  (Opportunistдtsprinzip).

КПК ФРН передбачає велике коло підстав, з яких проку- ратура має право відмовитися від кримінального пересліду- вання або закрити справу. Це не тільки справи про малозначні кримінально карані діяння  і справи приватного  обвинувачен- ня. Восьмий  закон “Про зміни в кримінальному праві” від 26 липня  1968 р. увів принцип  доцільності  відносно  державних злочинів  (так  звані справи  про захист держави) і передбачив невизначені основи закриття справ цієї категорії. Так, Гене- ральний прокурор ФРН має право відмовитися від криміналь- ного переслідування державних  злочинів, якщо проведення судового процесу викликало б небезпеку серйозної шкоди Фе- деративній Республіці Німеччини,  і якщо переслідування про- тирічило  б іншим вищим публічним  інтересам.

“Вступний  закон  до кримінального кодексу  ФРН” від 2 березня 1974 р. надав право прокурору  закривати кримінальні справи з проступків  до порушення публічного обвинувачення, якщо  обвинувачений у встановлений термін  виконає  покла- дені на нього обов’язки, наприклад внесе визначену  грошову суму в доход загальнокорисної установи або в державну казну. З цього приводу в процесуальній літературі  ФРН був вислов- лений погляд, що ці норми закону перетворюють  кримінальне правосуддя  в комерційну  угоду. З іншої сторони, визнається,


що на практиці  спонукання до виконання покладених обов’язків не виключає  застосування методів, заборонених  за- коном.

5. Принцип  обов’язку дослідження всіх обставин кримінальної справи  (erstrecken alle Tatsachen und Beweismittel, die fьr die Entscheidung von Bedeutung sind) озна- чає, що суд за обов’язком служби зобов’язаний дослідити всі обставини  справи і при цьому не пов’язаний з клопотаннями і показаннями учасників процесу. В кримінальноBпроцесуаль- ному законі ФРН прямо передбачено, що розслідування та розгляд справи поширюється на вказані в обвинуваченні діян- ня особи та що в межах цього обвинувачення суд має право і зобов’язаний  здійснити  самостійне дослідження фактичних обставин справи. Закон також підкреслює, що суд з метою встановлення істини зобов’язаний  за обов’язком служби досліджувати всі факти і докази, які мають значення  для вирішення справи (ч. 2 § 244 КПК ФРН).

Інші принципи  прямо не вказані в КПК  ФРН, а лише ви- водяться  із аналізу діючих норм кримінальноBпроцесуального закону.

6. Принцип  безпосередності (Prinzip der Unmittelbarkeit) сформульований, виходячи  з вимог § 250 КПК ФРН, який проголошує: “Якщо доказування факту засноване на сприй- нятті особи, то ця особа повинна бути допитана в судовому засіданні. Допит не може бути замінений  оголошенням прото- колу раніше проведеного  допиту або письмових  пояснень  цієї особи”.

7. Принцип  усності  (Mьndlichkeit) означає, що тільки  ус- но, як правило, німецькою мовою, дослідження зібраного у справі доказу може бути покладено в основу вироку. Цей принцип  виводиться із двох передбачених  законом  положень

— принципу  вільної оцінки доказів і предмету вироку. Про ре- зультати  дослідження доказів вказує § 261 КПК ФРН, суд приймає  рішення  на свій власний  розсуд, заснований на роз-


гляді всіх обставин справи у їх сукупності. А предметом виро- ку, згідно з § 264 КПК ФРН, є кримінально каране діяння, яке встановлене  в результаті розгляду справи. При визначенні принципу  тлумачення сумнівів на користь підсудного береть- ся до уваги, поBперше, вимога  вільної  оцінки  доказів  у тому, що якщо для засудження підсудного необхідне переконання суду у винності, то сумнів в цьому повинен перешкоджати вирішенню  питання  про покарання,  і поBдруге,  — презумпція невинуватості.

8. Принцип прискореного судочинства (Schnellgericht- sverfahren) кримінальної справи виникає  з аналізу  ряду норм КПК  ФРН, наприклад,  негайної доставки  затриманих компе- тентному судді на допит (§§ 115, 128 КПК  ФРН), обмеження тримання  під вартою обвинуваченого в порядку  застосування слідчого арешту шести місяцями (§ 121 КПК  ФРН), обов’яз- кової явки обвинуваченого, свідків, експертів за викликом прокурора  (§§ 228, 229 КПК ФРН) та ін.

9. Принцип  гласності  судочинства (Цffentlichkeit f des Gerichtsverfarens) врегульований в Законі  про судочинство ФРН 1877р. Згідно з § 169 цього Закону  розгляд  справи в су- довому засіданні, включаючи проголошення вироку, прово- диться  гласно. Учасники процесу, а також кореспонденти га- зет, радіо, телебачення  мають право вести записи про хід судо- вого процесу, а фотографування — тільки  з дозволу головую- чого. Радіо, телевізійні  передачі, кінозйомка в залі суду з ме- тою публічного освітлення судового процесу не допускаються.

Гласність судового розгляду  може бути виключена  у пе- редбачених   законом   випадках:   якщо   виникає   загроза   дер- жавній  безпеці,  публічному  порядку  або  моралі,  якщо  мова йде про розголошення відомостей про особисте життя підсуд- них або свідків, відомостей, які складають комерційну,  вироб- ничу, винахідницьку, податкову таємницю, якщо непра- вомірне розголошення таємниці  може сприяти  покаранню в кримінальному порядку свідків і експертів, якщо допитуються


особи, які не досягли 16 — річного віку. На основі § 48 Закону про суди в справах неповнолітніх всі справи цієї категорії роз- глядаються  в закритих  судових засіданнях,  включаючи прого- лошення  вироку.

10. Принцип  презумпції невинуватості КПК  ФРН окремо не закріплює.  Але він сформульований у Конвенції  про захист прав людини і основних свобод, ратифікований ФРН в 1952 р. Згідно з ч. 2 ст. 6 цієї Конвенції  обвинувачений вважається не- винуватим  у скоєнні  кримінально караного  діяння,  поки його винуватість не буде доказана в передбаченому законом порядку.

Юридичний зміст цього принципу  складають такі пра- вила:

1) ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину або меншу винуватість, або наявність  обста- вин, які виключають  його кримінальну відповідальність;

2)  обов’язок доказування винуватості обвинуваченого по- кладено на слідчого, прокурора,  а в справах приватного  обви- нувачення  — на потерпілого  або його представника;

3)  заборонено  перекладати обов’язок  доказування на об- винуваченого, домагатись його показань шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів;

4)  обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одер- жаних незаконним шляхом, а також на припущеннях;

5)  усі сумніви  щодо доведеності  вини особи тлумачаться на її користь;

6)  недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочи- ну в юридичному відношенні означає його невинуватість і тяг- не за собою закриття кримінальної справи на досудовому слідстві та постановлення виправдувального вироку — в стадії судового розгляду;

7)  факт притягнення особи до участі у справі як підозрю- ваної, обвинуваченої, підсудної, обрання щодо неї запобіжного заходу  не повинні  розцінюватися як доказ  її винуватості,  як покарання винуватого;


8) до остаточного  вирішення кримінальної справи  і офіційного  визнання особи винною у вчиненні  злочину  з нею не можна поводитись  як з винуватою,  а також публічно, в за- собах масової інформації  або в будьBяких офіційних докумен- тах стверджувати, що дана особа є злочинцем.

11.  Принцип  допустимого оскарження  судових рішень (Statthaftigkeit der Beschwerde  des Gerichtsurteils) ре- алізується поданням  скарги (Appell)  на всі рішення,  винесені судом першої інстанції, або в апеляційному провадженні, на постанову  головуючого, судді на досудовому розслідуванні та судді, який  діє на підставі прохання  або доручення  (§§ 312 —

319 КПК ФРН).

Свідки,  експерти  та інші учасники  процесу також мають право подавати скарги на ухвали і постанови, які їх стосують- ся.

Скарга на рішення  про покладення обов’язків, про судові витрати  та відшкодування витрат  допускається лише  в тому випадку,  якщо ціна предметау  скарги перевищує  200 DM. На інші  рішення  про  судові  витрати  та  відшкодування витрат скарга  допускається, якщо  ціна  предмета  скарги  перевищує

100 DM.

На  ухвали  і постанови  Верховного  Суду  ФРН подання скарги не допускається. Це ж правило  застосовується віднос- но ухвал та постанов вищого земельного  суду, по яких він ви- ступає в якості суду першої інстанції. Виняток  складають  ли- ше скарги які, стосуються:

1. Ув’язнення, тимчасового поміщення  в психіатричну лікарню, до наркологічного диспансеру, поміщення  в спеціальний заклад для дослідження і спостереження, обшуку та виїмки.

2.  Відмови в порушенні судової справи.

3. Призначення судового розгляду  при відсутності підсудного.

4.  Ознайомлення з матеріалами справи.


Скасування умовного  засудження,   відмови  у звільненні від покарання (§ 304 КПК ФРН).

12. Принцип обов’язковості судових рішень (Notwendigkeit des Gerichtsurteils) полягає в тому, що судові рішення ухвалю- ються судами іменем народу землі і є обов’язковими до вико- нання на території держави. З цього випливає, що вирок, ухва- ла і постанова суду, що набрали законної сили, є обов’язкови- ми для всіх державних  і громадських  підприємств,  установ і організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконан- ню на всій території Німеччини (§ 36 КПК ФРН).

За  чинним  КримінальноBпроцесуальним  кодексом  ФРН вже на початку справи можуть з’ясовуватися питання, які сто- суються особи підсудного (автобіографічні дані, відомості про фізичний та психічний  стан, колишні судимості тощо).

У зв’язку з тим, що в даний час німецьке кримінальноBпро- цесуальне  законодавство велику увагу приділяє  питанням  ре- соціалізації  злочинців,  прогнозування подальшого розвитку особи підсудного, виникає  необхідність дослідження великого обсягу інформації про особу підсудного. Але передчасне ого- лошення  несприятливих для підсудного відомостей про особу може викликати несприятливе враження  про винуватість  об- винуваченого.  Тому з метою охорони  особистих  прав підсуд- ного недопустиме  розголошення в суді відомостей про його інтимне життя.

Вторгнення в особисту сферу підсудного і оголошення відомостей, які характеризують його особу, будуть допускати- ся лише в другій частині судового розгляду після визнання підсудного винуватим.


 

1.2.3. Органи, які здійснюють провадження у кримінальних справах

1. Судові органи. 2. Прокуратура.  3. Органи попереднь- ого розслідування.  4. Адвокатура.

1. Судові органи.


 

 

)J;i.JJbHH'IHicy H

 

QHBiJihHicnp3BH

KpHMiH3JihHicnpasH

 

Cy,!l3IDI- T3Hb BHKO·

Ha.HJ-UI cy-

,li.OBHX pl·

W<Hh

Cy.n: 311H-

T3Hb 33·

6oproBa-

HOcri

Cy.Q3MaH-I    Cy,!J; 3 Ci-

HOBH.X            uefumx

cnp:w cnp:w

Cy.Qwetjl-      Cy.Q wetjl-    I  Cy.Q .Q1Il!

eHi.n .ztrnl      <fleHiB Jl:IDI   Jl:OpocJIHX

.Q;OpOCJIHX            uono,rV.

I

Cy.Q.Q1Il!

I Mono;ti

 

 

 

 

 

 

Cnel!ianbHi cyou

I           06'c uauuii ceuaT BH  Hx cy oBHX oprauiB            I

            \                      

 

<De/.lep311bHHH

I           a)IMiHiCT(JaTHBHHH C)ll.l


<De/.lep311bHHH C)i/.1 y

II         T(J)II.IOBHX cnopax


<De/.lep311bHHli cy11 i3

I I        COL(i3JibHHX nHTaHb       I

 

            I                                   I                       I          

 

BHII(Hli a,J MiHic'f(JaTHBHHli

I           C)ll.l


3eMeJibHHH cy11 y

II         T(J)II.IOBHX cnopax


3eMeJibHHH C)ll.l i3

I I        COL(i3JibHHX nHTaHb       I

 

            I                                   I                       I          

 

I           A.r\MiHiCT(JaTHBHiC)II.IH


II C)II.IH y T(J)II.IOBHX cnopax   I I CyiiH iJ col(iaJihHHX nHTaHb  I

 

 

<De11epaJibHHH ljliHaHCOBHH C)ll.l      <DiHaHcosiCYIIH 3eMeJib

(naJiaTa)                      I

<Dellep311bHHli C)ll.l y cnpasax      3eMeJibHi cylln y cnprunLx

 

C)IMiBCbKOf CJI)IlKOH


            cynn:iBChKOJ CJIY)I(6H     I

 

 

                                 I

 

<Dellep311bHHH /.IHCL(HnJiiHapHHH    HCL(HnJiiHapHiC)II.IH

cyll

H                      I

 

CeHaTH y cnpasax     HCL(HnniHapHisomHiCYIIH BiHCbKOBOCJiylKtlOBL(iB

ljle/.lepanbHOro a)IMiHiCT(JaTHBHOfO cy11y

            <Dellep311bHHH naTeHTHHH cy11           I

I

 

CemrrH 3 po3rJI»IIY no30BHHX 3a»B     I CeHaTH 3 BH3HaHH» naTeHTiB HellilicHHMH    I

 

<De/.lep311bHiBO£HHO-KpHMiH3JibHi

cH (Mo)Kyn. ymoproBanteh 3I'i,!ll-lo  3i      I

cT. 96 KoHc'!HT)'Ui'i <!>PH)


Cy/.IH '!eCTiTaiHIIIi

 

 

47


 

У ФРН є суди федерації і земель.  Переважну більшість справ роз- глядають суди земель. Завдання федеральних судів полягає у забез- печенні єдності судової практики.  Як видно із наведеної таблиці, не рахуючи конституційних судів, юрисдикція у Німеччині поділяється на п'ять самостійних  галузей: ординарну  (загальну), адміністративну, фінансову,  трудову, соціальну. Кожну з цих галу- зей очолює вищий суд.

Суди  ординарної (загальної) юрисдикції  компетентні у всіх кримінальних справах, спорах в галузі  цивільного  і торговельного права, непозовного  судочинства  (справи  про опікунство, спадщину, реєстрацію  в поземельній книзі).  Рішення у певних питаннях  про- мислового правового захисту виносить федеральний патентний суд.

Дільничні  суди компетентні розглядати всі майнові  спори на суму до 5000 марок, а також спори (наприклад, за договором найму)  не- залежно від суми позову, який є в таких випадках останньою інстанцією, причому оскарженими можуть бути лише позови на су- му більш як 500 марок.

Для всіх інших цивільних справ першою інстанцією слугують земельні суди, в яких рішення  приймають  як одноособовий  суддя, так і колегія  із трьох суддів. Апеляційною інстанцією  виступають вищі земельні суди. Подальше звернення до Федеральної земельної палати можливе тільки з питань права на суму позову, який переви- щує  40000  марок.  Для  німецького  цивільного  судочинства  харак- терна детальна  спеціалізація. Особливі відділення в судах діють у справах: будівництва, сільського господарства, судноплавства, торгівлі.

Розподіл компетенції  з кримінальних справ судами ординарної юрисдикції більш складний. У якості судів першої інстанції в залежності   від  віку  підсудного   і  суспільної   небезпеки   діяння можуть виступати  8 судів різного складу — від одноособового  судді до палат, які засідають у складі трьох професійних суддів і двох засідателів. Вибір суду в багатьох випадках залежить від прокуратури.

Одноособовий суддя розглядає справи  про злочини,  покарання за які не може перевищувати одного  року  позбавлення волі. Справи


 

про злочини, за які покарання може бути призначено  до трьох років позбавлення волі, розглядається колегією із професійного судді і двох засідателів.  Загальне правило  формування кримінального су- ду — чим складніша  справа, тим більший склад суду і тим більше в ньому  професійних  суддів.  У  вищій   судовій  інстанції   —  феде- ральній  судовій палаті — справи вирішують  5 професійних суддів без засідателів.

В особливе провадження виділені справи  про злочини  непо- внолітніх.  Ними  займаються  особливі  відділення  дільничних  і зе- мельних судів. Особи, які здійснили  правопорушення, поділяються на дві вікові групи: від 14 до 18 років та від 18 до 21 року. Судді по- винні  мати  досвід спілкування з молоддю; якщо  суд діє з участю двох засідателів,  то в якості одного з них повинна виступати  жінка; одноособовий суддя може приймати рішення лише про заходи ви- ховного характеру.

Відносно вищих земельних судів слід відмітити, що вони не є еле- ментом федеральної структури;  вищий земельний суд не є Верхов- ний суд певної землі. В деяких  землях  діє декілька  вищих земель- них  судів,  наприклад,  у Баварії  їх 4. Всього  в ФРН таких  судів більше 20. В галузі цивільних справ ці суди виступають  як апе- ляційна інстанція; в галузі кримінальної юрисдикції вони розгляда- ють деякі найбільш складні і значні справи по першій інстанції.

Федеральна судова  палата  як вищий судовий орган країни покли- кана забезпечити єдність судової практики,  хоча її рішення фор- мально  і не мають  сили  прецеденту.  Це  ревізійна  інстанція.  В її складі 11 сенатів з цивільних справ і 5 з кримінальних. У середньо- му щорічно  Федеральна судова палата  в порядку  ревізії розглядає

2—2,5 тис. цивільних і близько 3,5 тис. кримінальних справ (Судеб- ные системы западных государств. — М., 1991. — С.153).

Адміністративні суди компетентні у всіх публічноBправових спорах не конституційноBправового характеру (оскарження громадянами дій адміністративних органів які відмовляють їм, наприклад,  у доз- волі на будівництво  будинку,  позов про заборону  спорудження чи експлуатації  атомних установок, аеропортів, у разі відмови прийня-


 

ти до вузу, скарги іноземних громадян, що просять притулку). Роз- глядають адміністративні суди також позови чиновників до своїх установ.Система адміністративних судів має три інстанції: суди першої інстанції, вищі адміністративні суди на рівні земель і феде- ральний  адміністративний суд. Усі ці суди діють колегіально,  при- чому в перших двох інстанціях разом з трьома професійними суддя- ми діють по два засідателі, а федеральний адміністративний суд розглядає справи у складі п'яти професійних суддів. Засідателі адміністративних судів обираються на чотири роки і не належать до певної професійної групи  громадян.  Суди  другої і вищої інстанції можуть у певних випадках функціонувати як суди першої інстанції. Наприклад, Федеральний адміністративний суд розглядає спори між федерацією  і землями  або між окремими  землями.

Процес в адміністративному суді здійснюється у формі так званого розшукового  провадження, коли суд сам досліджує обставини спра- ви, не будучи пов'язаний претензіями чи доказами сторін, залучаю- чи за власною ініціативою до розгляду третіх осіб. Рішення адміністративного суду першої інстанції може бути оскаржене у ви- щий земельний суд, а його рішення, у свою чергу, — в  касаційному провадженні перед Федеральним адміністративним судом.

Федеральний адміністративний суд приймає  до розгляду  справи у випадках, коли мова йде про порушення норм федерального права. Якщо  оспорюються     правильність    застосування    права    землі, Вищий адміністративний суд (в землі) приймає остаточне рішення.

Особливим видом адміністративних судів, які діють на підставі спеціальних  нормативних актів, є дисциплінарні та фінансові суди. Останні  виносять  рішення  у спорах між громадянином і державою щодо податків і зборів.

Суди у трудових справах займаються  конфліктами між найманими працівниками і підприємцями у галузі трудових правовідносин, спорами між сторонами, що укладають тарифні угоди, а також таки- ми питаннями, як участь найманих працівників в управлінні підприємством. Трудові суди мають три інстанції. Управління тру- довими судами і службовий нагляд за їх діяльністю  здійснюють міністри праці земель за погодженістю із земельними управліннями


 

юстиції. Всі трудові справи розглядаються професійними суддями і засідателями. В палатах  трудових  суддів, в яких  діють два засіда- телі, один з них представляє робітників,  інший B  роботодавців. Засідателі обираються на чотири роки і повинні забезпечувати інте- реси кожної із сторін в ході розгляду.

Справи  в трудових спорах розглядаються в основному у відповідності  з нормами  цивільного  процесу,  однак  допускається ряд спрощень процедур для його прискорення і здешевлення. Слу- хання справи в трудовому  суді починається із спроби примирення сторін суддею. У разі невдачі такого намагання  воно переноситься на розгляд  колегії, в трудовому  суді першої інстанції  сторони  мо- жуть виступати  самі або бути представлені  довіреними  особами від профспілок або спілки підприємців.  Адвокати у цій інстанції допу- скаються лише як виняток, у земельних трудових судах сторони по- винні бути представлені  адвокатами  або довіреними  від своїх про- фесійних організацій, у Федеральному трудовому суді обов'язкове представництво через адвоката. Рішення трудових спорів можуть бути оскаржені в земельних трудових судах тільки у випадках, коли майнові інтереси сторін оцінюються в сумі більше як 800 марок або земельний суд допускає оскарження справи з точки зору її принци- пової важливості.

Вищою інстанцією з трудових спорів є Федеральний трудовий  суд. Касаційне провадження у Федеральному трудовому суді може бути почато за клопотанням трудового суду першої інстанції. Як прави- ло, воно починається з дозволу земельного трудового суду. Цей суд може  своїм  спеціальним рішенням  просити  Федеральний суд  не про касаційне провадження, а про розгляд справи по суті.

Суди із соціальних питань займаються конфліктами в галузі соціаль- ного страхування, страхування на випадок безробіття, соціального за- безпечення  жертв війни, прав лікарів, лікарняних кас. У судовому розгляді в більшості випадків повинні передавати розгляд скарги зацікавленої особи у відповідному  відомстві. У випадку відмови відомства справа може бути передана в соціальний  суд, який розгля- дає її в службовому  порядку, не будучи пов'язаним заявами і доказа- ми сторін. Для полегшення доступу громадян до соціальних  судів провадження в них безкоштовне.  Позов або апеляція не обов'язково повинні подаватися в письмовій  формі, скарги можуть бути продик- товані в секретаріаті  суду. Суд має три інстанції, першою з яких вис- тупають  соціальні  суди  в  земельних,  наступною  інстанцією  є  зе-


 

мельні  соціальні  суди, а вищою  — Федеральний соціальний  суд. У соціальних  судах діють спеціалізовані палати з різних видів справ: з соціального страхування, страхування на випадок безробіття, у спра- вах інвалідів війни, лікарняних кас тощо. У всіх інстанціях  соціальні суди працюють  колегіально.  В першій  інстанції  — це суддя з двома засідателями. У двох вищих — це три судді з двома засідателями. В палатах і сенатах, які розглядають справи про соціальне страхування та виплати  з безробіття,  один із засідателів  представляє інтереси за- страхованих  осіб, інший —  підприємців;  у палатах, які розглядають позови інвалідів війни, один — із кола осіб, які отримують таке стра- хування, інший — із кола осіб, які це страхування здійснюють.

Касаційне провадження в Федеральному соціальному суді можли- ве у випадках, коли це допускає земельний або сам Федеральний соціальний  суд. Справа розглядається лише тоді, якщо має принци- пове значення з точки зору права, або рішення земельного суду вхо- дить у протиріччя із раніше прийнятим рішенням Федерального су- ду. Достатньою  підставою  для   касаційного  провадження є суттєві порушення процесуальних норм. Федеральний соціальний  суд підлягає службовому нагляду з боку федерального міністра праці та соціального порядку.

Об'єднаний сенат  вищих  федеральних судів  складається з прези- дентів усіх цих судів і суддів тих же судів, колегії яких міняються  в залежності  від характеру конкретної  справи. На цей сенат покладе- но  обов'язок підтримання єдності  правосуддя.  У  випадках,  коли один із вищих федеральних судів приймає  з конкретної  справи рішення, яке не відповідає рішенню іншого суду такого ж рангу або існуючому  рішенню  Об'єднаного сенату, остаточне  рішення  вино- сить Об'єднаний сенат.

Федеральний Конституційний Суд слідкує за тим, щоб зафіксова- не конституційне право не порушувалося. Судді конституційного суду мають усі можливості,  щоб перевірити  правову норму, міжна- родноBправову угоду, судовий вирок чи окреме рішення  державно- го органу з погляду їх узгодженості  з Основним законом. Кожен громадянин може, пройшовши  до цього усі передбачені  інстанції, звернутися до Федерального Конституційного Суду із скаргою на дію німецької публічної влади, якщо він вважає, що цією дією були порушені його основні права.


Створений у 1951 р. Федеральний Конституційний Суд  до цього розглянув понад 90000 справ, 95% яких стосувались  консти- туційних  скарг і 3% — контролю  правових  норм. Усі інші справи стосувались  спорів між федерацією  і землями,  конфліктів органів з федерацією та землями і 2% — заборони партії. (Німеччина: консти- туція і правопорядок, 1994). Кожен суд може — і повинен — зверну- тись до Федерального Конституційного Суду, якщо він вважає, що закон, застосовуваний ним у вирішенні спору, суперечить Основно- му закону. Уряди федерації та земель, а також Бундестаг, якщо цьо- го вимагають  не менше третини  депутатів, можуть у будьBякий час передати федеральний чи земельний закон на перевірку його узгод- женості з Основним законом. Рішення Федерального  Консти- туційного  Суду  є  обов'язковим для  всіх конституційних органів, а також для усіх суддів і установ. До компетенції  Конституційного Суду належать  також  притягнення до відповідальності суддів, ви- ключна компетенція у питанні заборони політичних  партій, вирішенні  спорів, що мають конституційноBправовий характер між федерацією  і землями  чи між землями.

Федеральний Суд є самостійним і незалежним. Він складається з двох сенатів, у кожен з яких входить 8 суддів. Половину його суддів обирає Бундестаг  і половину  — Бундесрат.  Цю посаду вони займа- ють протягом  12 років. Повторне  обрання  не допускається. Суддя- ми Федерального Конституційного Суду обираються не тільки працівники органів юстиції, а й політичні  діячі, представники юри- дичної науки.

Про  значущість  різної  юрисдикції  в системі  правосуддя

ФРН дає уявлення таблиця.


2. Прокуратура. Прокурор  (Staatsanwalt) бере активну участь у провадженні кримінальних справ. Здійснює розсліду- вання у формі дізнання або дає доручення поліції щодо розслідування справ, пред’являє обвинувачення, висуває ви- могу щодо покарання. Після набуття вироком законної сили прокурор  забезпечує  його виконання. Здійснює нагляд за місцями  позбавлення волі.

Прокуратура не має жорсткого підпорядкування за верти-

каллю. Прокурори працюють в судах, а організаційно вони підпорядковані міністерствам юстиції земель. Федеральна прокуратура розміщується при Федеральній судовій палаті. Федеральна прокуратура надає висновки  щодо ревізійної скарги з кримінальної справи.

При кожному  верховному  суді землі є генеральна  проку- ратура, прокурори якої працюють при судах нижчих рівнів у межах юрисдикції верховного суду землі. При кожному зе- мельному  суді є прокуратура, до сфери  діяльності  якої нале- жать дільничні  суди.

3. Органи  попереднього розслідування. Досудове розслідування у формі дізнання  (vorbereitende Untersuchung) проводиться прокуратурою і поліцією. Провадження дізнання в  поліції  покладено   на  визначену   категорію  урядовців,   які згідно з Законом про судоустрій  ФРН  називаються допоміж- ними урядовцями прокуратури. Вони стають такими не за осо- бистим призначенням, а за належністю  до певного розряду урядовців,   наприклад,   інспектор   поліції   (Polizeiinspektor). Цей розряд  визначається урядом  землі за погодженням з уп- равлінням юстиції землі.

Провадження дізнання  в повному обсязі відноситься до компетенції  прокуратури. Поліція  виконує  лише окремі дору- чення прокуратури, а також за власною ініціативою  розслідує кримінальні злочини з метою попередження заплутаних справ. У цьому випадку вона зобов’язана негайно передати всі матеріали справи прокурору  (§ 163 КПК ФРН).


Основним завданням  прокурорського дізнання  є встанов- лення підозри у скоєнні кримінально караного діяння.

За ступенем вірогідності і функціональним призначенням розрізняють три види підозри: проста, достатня, серйозна.

Проста підозра, яка необхідна для початку дізнання,  — це мінімальна  вірогідність здійснення кримінально караного діяння. На даному етапі розслідування сумнів в тому, що зло- чин, який мав місце, може бути. Однак, простого припущення про  здійснення злочину  недостатньо.  Дізнання починається як за фактом, так і відносно конкретної  особи.

Достатня  підозра, як роз’яснює Верховний  Суд ФРН, оз- начає “Наявність фактів, які з аналізу практичного  досвіду вказують на можливість засудження обвинуваченого судом на основі  беззаперечного доказування. При  цьому  прокуратура не повинна  з’ясовувати  питання  про  здійснення злочину  та про  вину  в  повному  обсязі,  в  усіх  деталях,  а досліджувати тільки достатню підозру в здійсненні  злочину та вині, яка вка- зує на вірогідність  засудження обвинуваченого. Для цього по- винні бути доказані лише деякі обвинувальні моменти, а вияс- нення протиріч між показаннями обвинуваченого і отримани- ми результатами дізнання  надається  суду”.

Поняття серйозної підозри пов’язане з вирішенням питан- ня про застосування такого  заходу  процесуального примусу, як тримання  під вартою. Оскільки цей захід є найбільш  ради- кальним  вторгненням у сферу особистої свободи громадян, охоронювану Конституцією, то визначена гарантія законного і обґрунтованого її застосування проглядається в тому, що підо- зра повинна бути серйозною. Згідно з § 112 КПК ФРН взяття під варту може бути застосоване, якщо обвинувачений серйоз- но підозрюється у здійсненні  злочину  і є основи для арешту. Серйозна підозра мається на увазі тоді, коли на момент розслідування підозра є високою та вказує на те, що обвинува- чений здійснив злочин і є вірогідність засудження його судом. Ступінь вірогідності підозри має бути достатньою.


Як тільки  прокуратурі стало відомо із заяв  громадян  або інших  джерел   (повідомлень  поліції,  судових  органів)   про скоєне кримінально каране діяння, вона зобов’язана для вирішення питання  про порушення публічного  обвинувачен- ня розслідувати обставини справи. Заяви та повідомлення мо- жуть бути залишені без наслідків з правових або фактичних основ, і прокуратура не зобов’язана повідомляти приватним особам причини, з яких відмовлено  в проведенні  дізнання.

При провадженні дізнання  прокурор  має право вимагати від відповідних органів різні відомості (про освіту, майновий стан, податки,  місце роботи, стан здоров’я обвинуваченого та ін.);  допитати   свідків,  обвинувачених;  застосовувати  запо- біжні заходи. Згідно з Законом “Про обмеження  поштової, те- леграфної  і телефонної  таємниці” від 13 серпня 1968 р. проку- рор також  має право дозволяти відомству  з охорони  консти- туції, управлінню безпеки бундесверу, федеральної служби розвідки  розкривати та переглядати кореспонденцію, а також прослуховувати і записувати на магнітофон  телефонні  роз- мови.

Прослуховування телефонних розмов обвинуваченого призначається на основі §100а КПК ФРН при наявності  підо- зри в здійсненні  злочину, обґрунтованої фактичними даними, і тільки в справах про тяжкі злочини, вказані в законі. Прослу- ховування   і запис  телефонних розмов  згідно  з  §100b  КПК ФРН можуть бути проведені  тільки  з дозволу судді, а при невідкладності дій — з дозволу прокурора  з наступним суддівським  підтвердженням. У письмовому  суддівському  на- казі вказується особа, відносно якої застосовується цей захід, вид, обсяг та строк прослуховування. В КПК ФРН встановле- ний строк до трьох місяців  (§100  КПК  ФРН) . Але він може бути продовжений. Цей наказ відсилається в органи федераль- ної пошти, які повинні  забезпечити суддю, прокурора  або до- поміжних  поліцейських службовців  прослуховуванням теле- фонних  розмов  і ознайомленням з записом.  Кабіни  для про-


слуховування телефонних розмов розміщуються в примі- щенні поліції.  Службовці пошти  лише забезпечують  підклю- чення  до телефонної  мережі на час і в обсязі, вказаному  суд- дею. Якщо підстави,  передбачені  в §100а КПК  ФРН відпали, то прослуховування негайно припиняється. Основний зміст звукозапису повинен бути викладений письмово у формі про- токолу і доданий до матеріалів  кримінальної справи.

4. Адвокатура (Rechtsanwaltschaft). Це поняття  охоплює як усіх осіб, покликаних в якості  адвокатів  (Rechtsanwalt) за законами  ФРН, так і організацію  адвокатів,  яка  має правові основи  і власну  компетенцію.  Адвокатом  може бути лише та особа, яка набула право кандидатувати на посаду судді за за- гальними вимогами. Дозвіл на зайняття адвокатською  практи- кою при земельному чи вищому земельному суді надається відповідними земельними судовими  управліннями, а при Фе- деральній  судовій палаті — Федеральним міністром юстиції після внесення  кандидатури спеціальною  виборчою комісією. При  інших  федеральних судах  адвокатури   не  існує,  і тому вільно допускаються акредитовані адвокати.

Захисником у кримінальному судочинстві  адвокат може брати участь в будьBякому суді на території Німеччини. Адво- кат зобов’язаний  виконувати функцію захисника  за призна- ченням суду в справах, у яких підсудний  не може вільно ско- ристатися вибором через неплатоспроможність. Адвокат може займатися консультативною практикою. Статус і завдання  ад- воката врегульовані Федеральним положенням про адвокатів (Bundesrechtsanwaltordnung) від 1 серпня 1959 р. В Німеччині є близько  55 тисяч  адвокатів,  акредитованих при  земельних або вищих земельних  судах. Усі адвокати, які здійснюють  ад- вокатську  практику  в судовому окрузі Верховного суду землі, входять  до палати  адвокатів  (Rechtsanwaltskammer), а ті, що мають дозвіл на практику  у Федеральних судах — складають Палату  адвокатів  при Федеральній судовій палаті. Усі палати адвокатів  Німеччини,  що є корпораціями публічного  права,


об’єднані у Федеральну палату (Bundesrechtsanwaltskammer), яка розміщується поки ще в Бонні.

У кримінальному судочинстві  захисником може виступа- ти будьBякий адвокат в будьBякому суді на території Німеччи- ни.  Викладачі   права  німецьких   університетів  також  мають право виступати  як захисники у кримінальному судочинстві. Свобода й незалежність захисника  у кримінальній справі є однією з суттєвих ознак кримінального процесу в правовій державі. Захисник за призначенням виконує  свої функції  так само, як і захисник за вільним вибором (детальнішео див.: Шишкін В.І. Судові системи країн світу // Книга друга. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — С. 98 — 100.).