5.5. СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

1.  Форми   оскарження  судових  рішень.  2.  Апеляція.

3. Процедура “Хабеас корпус”. 4. Перегляд вироку за но- вовиявленими  обставинами.

1. Федеральні правила  апеляційної процедури, як і від- повідні правила штатів, передбачають дві основні форми ос- карження — апеляцію  і перегляд  на підставі “Хабеас корпус”, а також перегляд справ за нововиявленими обставинами.

2. Апеляцію  можна подати як з питання  факту, тобто ос- каржити  вердикт присяжних і резолюцію судді, якими підсуд- ний визнаний винним  у вчиненні  злочину, так і з питань пра- ва, тобто оскаржити вирок  суду з мотивів  неправильного за- стосування  кримінального закону або порушення в ході судо- вого розгляду  процесуальних норм.

Апеляційними  інстанціями  в  кримінальних  справах   у

штатах є: а) суди першої інстанції (суди загальної юрисдикції)


— щодо нижчих судів (судів обмеженої юрисдикції); б) проміжні  апеляційні суди — стосовно  судів першої інстанції; в) вищі суди — щодо всіх нижчестоящих судів штатів.

Рішення вищих  судів штатів є остаточними,  за винятком тих випадків, коли в них розглядається так зване “федеральне питання”, тобто таке важливе  для вирішення даної справи пи- тання, на яке можна відповісти лише шляхом тлумачення й за- стосування  Конституції США,  федеральних законів  та угод. При вирішенні кримінальних справ “федеральне питання” мо- же виникнути, наприклад,  у випадку порушення гарантій, закріплених у Конституції США (недоторканності особи, житла, свободи слова, друку). Виникнення “федерального  пи- тання” — єдина підстава для апеляційного оскарження рішен- ня вищого суду штату до Верховного суду США.

У системі федеральних судів апеляційними інстанціями в кримінальних справах  є: а) окружні  суди — стосовно  рішень комісіонерів;  б) апеляційні суди — щодо окружних  федераль- них судів. Розгляд справи  здійснюється трьома членами  апе- ляційного суду; в) Верховний суд США — щодо окружних і апеляційних судів, а також  вищих  судів штатів. Як правило, скарги на рішення федеральних окружних  судів розглядають- ся лише після того, як справу вже було розглянуто в федераль- ному апеляційному суді. Рішення Верховного суду США оста- точне й може бути переглянуте і скасоване в результаті будьBякого політичного  заходу, здійсненого  конгресом  США, або в результаті  зміни Конституції США.

В США поширена доктрина, згідно з якою основним за- вданням  федерального Верховного суду є не виправлення по- милок, допущених іншими судами при розгляді конкретних справ, а забезпечення однакового  застосування федеральних законів і єдності судової практики.  Тому конкретні  справи він розглядає лише тоді, коли у зв’язку з цим виникають  питання, які мають принципове значення  для судової практики.

Закон  передбачає  три  процедури  надходження справ  до

Верховного  суду як вищої федеральної апеляційної інстанції:


“в порядку  апеляції,  “в порядку  витребування”, “за посвідчен- ням”.

“У порядку апеляції” надходять справи за скаргами на такі рішення  нижчестоящих федеральних судів і верховних  судів штатів, у яких зачіпається питання  про відповідність  феде- рального закону штату Конституції США. При цьому справа, яка приймається “в порядку  апеляції”, має містити “суттєве федеральне  питання”.

“У порядку витребування” Верховний  суд приймає  справи з нижчестоящих судів після розгляду  петиції заінтересованої сторони, яка вважає, що в результаті застосування закону в ос- карженій  справі  її конституційні права  істотно  порушені.  “В порядку витребування” суд приймає справи за власним розсу- дом, за наявності  “особливих і важливих  підстав”.

“За посвідченням” до Верховного  суду надходять  справи з апеляційних судів США, які, звертаючись  до цієї процесуаль- ної форми,  намагаються  тим  самим  з’ясувати  думку  вищого суду країни  з будьBякого правового  питання,  яке виникає  під час розгляду  конкретної  справи.

Незважаючи на технікоBюридичні відмінності процедур надходження справ до Верховного суду, його апеляційна юри- сдикція має дискреційний характер, тобто фактично  справа будьBякої категорії  приймається ним  за своїм  розсудом.  За- вдання  апелянта  — спробувати  переконати  вищий  федераль- ний суд не стільки  в тому, що нижчестояща судова інстанція винесла помилкове рішення, скільки в тому, що справа справді зачіпає “федеральне  питання  принципового значення”.

Щороку до Верховного суду США надходить близько 2000 справ усіх видів, але розглядається ним лише 14 відсотків і ви- носиться рішення лише із 100—120 справ. У більшості випадків цей суд вважає, що за своїм значенням  справа не заслуговує  на його втручання,  й обмежуються  відповідною заявою про це.

Рішення у Верховному суді приймається більшістю го- лосів. При розгляді  справи мають бути присутніми не менше


шести членів суду. Для прийняття рішення необхідна більшість у чотири голоси. Якщо голоси розділилися порівну, може бути призначений новий  розгляд  справи  у Верховному суді або залишене в силі оскаржене рішення. Результати голо- сування заносяться до спеціальної  книги.

У нескладних  справах голова суду або за його дорученням один із членів Верховного суду коротко викладає суть прийня- того рішення.  В складних  справах одному з членів суду дору- чається викласти  з детальним  обґрунтуванням думку більшості. Проект цієї думки узгоджується з усіма членами су- ду, а потім затверджується шляхом голосування.  Судді, які по- годжуються з висновками,  але не погоджуються з обґрунту- ванням  рішення,  можуть  викласти  свою додаткову  думку,  а судді, які залишилися в меншості, мають право викласти  особ- ливу думку з детальною аргументацією.  Рішення і думки сис- тематизуються, друкуються  в збірнику  рішень Верховного су- ду США і є одним із джерел права для всіх судів країни.

Засуджений може не пізніше, ніж через 10 днів після того, як в офіційних документах  кримінальної справи будуть за- реєстровані  оскаржений вирок чи інше оскаржене рішення су- ду,  подати  апеляцію  (або  так  зване  повідомлення про  апе- ляцію, яке зупиняє перебіг строку подання детальної апе- ляційної скарги) на вердикт присяжних і резолюцію суду, яки- ми він визнаний винним, або на вирок суду на тій підставі, що він незаконний або занадто суворий, або на те й інше водночас. Він може скаржитися також на те, що суд допустив  процесу- альні порушення,  які обмежили  його права й призвели  до не- правильного рішення.

Думка  скаржника має бути підтверджена  посиланням на відповідні документи кримінальної справи. Це може бути здійснено  в формі  викладення змісту документа  або в формі доданої до скарги копії такого документа. На підтримку  своєї думки скаржник  може посилатися на судову практику,  тобто на прецеденти, які для нього сприятливі.


За законодавством штатів строк подачі апеляційних скарг коливається в широких межах — від кількох днів в одних шта- тах до кількох місяців в інших.

Представник обвинувачення згідно з федеральними пра- вилами апеляційної процедури  може подати апеляційну скар- гу протягом 30 днів з моменту офіційної реєстрації оскаржено- го вироку або судового рішення. Апеляція  може бути поданою на вирок  суду на тій підставі, що він незаконний, а також  на неправильні постанови  й вказівки  суду з питань права, які су- перечать інтересам обвинувачення.

Після подачі скарги суд визначає сторонам строк для підготовки  до апеляційного розгляду.  Як правило,  він стано- вить  кілька   місяців   унаслідок   завантаженості  апеляційних судів. За цей строк один із суддів, який розглядатиме апе- ляційну  скаргу (їх повинно  бути не менше трьох), вивчає  ма- теріали  справи,  а  також  аргументи   сторін  і  готує  коротку довідку, з якою можуть ознайомитися інші судді й сторони.

Розгляд апеляційної скарги починається, як правило, з то- го, що судді вислуховують усні аргументи  сторін: насамперед апелянта, а потім іншу сторону. Після з’ясування обставин, які цікавлять суддів, відбувається закрита  нарада суддів, і за апе- ляційною  скаргою приймається рішення. Прийняті суддями рішення та обгрунтування цих рішень публікуються в збірни- ках рішень апеляційних судів і стають не лише обов’язковими щодо кожної з розглянутих справ, а й слугують керівництвом для судів першої інстанції та підставою для майбутніх  рішень апеляційних судів.

Якщо оскаржено вердикт про засудження, апеляційна інстанція  може скасувати,  змінити  або залишити його в силі. При його скасуванні  втрачає силу й вирок.

Вердикт не підлягає  скасуванню, якщо апеляційна ін- станція, розглянувши подані документи, не прийде до виснов- ку,  що  була  допущена   така  помилка,   яка  завдала   шкоди суттєвим правам апелянта.


Апеляційна  інстанція може скасувати вердикт і направити справу на новий розгляд. Перегляд  справи, як правило, відбу- вається  в тому ж суді, на рішення  якого подана скарга, й так, нібито раніше не було ніякого розгляду справи. При цьому підсудний може бути визнаний винним  у будьBякому злочині, інкримінованому в обвинувальному акті або заяві про обвину- вачення, незалежно  від вердикту або визнання вини при попе- редньому розгляді  справи.

Слід зауважити,  що на федеральному рівні апеляційні су- ди обмежені в розгляді питання  про обгрунтованість вердикту присяжних. Поправкою  УП до Конституції США, в якій, зок- рема, зазначено, що “факт, розглянутий присяжними, не пови- нен переглядатися будьBяким судом Сполучених Штатів, інак- ше як на підставі положень загального права”. Тому можна вважати, що таке можливе  апелювання до федерального суду, якщо в ході процесу виникло  в справі “федеральне  питання”.

3. Процедура “Хабеас корпус” передбачає  розгляд  скар- ги і видання  судового наказу про захист недоторканності осо- би від неправомірного арешту. Особа, яка перебуває під вар- тою, фактично  виявляється змушеною доводити непра- вомірність свого арешту, хоч теоретично передбачається, що працівники поліції мусять довести правомірність арешту. Але вони звільняються від такого доказування, спираючись  на до- кумент, який підтверджує  правомірність арешту, в даному ви- падку на вирок суду.

Суд, до якого подана скарга, має вивчити матеріали кримінальної справи й вирішити, чи є перебування під вартою законним. Ніяких  формальних обмежень у строках подання скарги  за процедурою  “Хабеас корпус”  не існує, клопотання про одержання наказу належить подавати до федерального ок- ружного суду.

Установлення судом незаконності чи необґрунтованості перебування засудженого  під вартою має своїм наслідком  ви- дання судового наказу про звільнення скаржника як позбавле-


ного волі з порушенням закону.  Наказ  має виконуватися не- гайно.

Розглянувши петицію про видання  судового наказу про звільнення, федеральний суддя  має право  повернути  справу до суду штату для нового процесу або звільнити засудженого залежно  від  того,  яку  помилку  було  зроблено  в процесі,  за яким був винесений  вирок, і які докази ще є в розпорядженні обвинувальної влади. Однак будьBяке рішення  судді може бу- ти, в свою чергу, апельоване  до федерального суду вищої інстанції.

4.  Перегляд  вироків   за  нововиявленими  обставинами (writ of coram nobis). До цієї форми перегляду засуджений  мо- же вдатися  з метою скасування вироку  або припинення його виконання вже після  того, як він використав всі можливості, надані йому щодо реалізації права на апеляцію. Переглядаючи такі справи, федеральні суди мають право перевіряти за- конність  і обгрунтованість тримання  під вартою  як  тих, хто був засуджений  федеральними судами, так і тих, кого судили суди штатів.

Подання  петиції про перегляд вироку за нововиявленими обставинами не обмежене строками. Звичайно, ці обставини мають бути настільки  важливими, що якби вони були відомі в ході судового  розгляду  справи,  обвинувальний вирок  не був би винесений.  Петиція  подається  до суду, котрий виніс вирок. Якщо прохання засудженого про перегляд справи задоволь- няється,  попередній  вирок скасовується й відбувається новий судовий розгляд з урахуванням нововиявлених обставин.