4.4. АНГЛІЯ

1. Загальні положення. 2. Провадження в справах, які розглядаються  в Суді Корони. 3. Віддання обвинуваче- ного до суду. 4. Обвинувальний акт. 5. Пред’явлення об- винувачення.  6. Формування малого журі. 7. Сумарне провадження.

1. Загальні положення. В Англії кримінальні справи роз- глядають такі суди: магістратські, Суд Корони, кримінальне відділення  Апеляційного суду, Апеляційний комітет палати лордів.

Слід зауважити,  що англійське  кримінальне право розрізняє три категорії  злочинів,  з урахуванням яких  визна- чається, який суд розглядатиме справу в першій інстанції — магістратський чи Суд Корони:

1) сумарні — малозначні злочини, що належать лише до компетенції  магістратів;

2) індайтебл — злочини, які підлягають розгляду в Суді Корони  (державна зрада,  убивство,  зґвалтування,  розбій  та інші тяжкі злочини);

3) злочини  з подвійною підсудністю (гібридні). Це — най- поширеніші  злочини.  Обвинуваченому дається  право самому вирішувати:  хоче він, щоб його справу розглядав  магістрат чи суд присяжних.

Магістратські суди називають  ще судами малих сесій або судами  сумарної  юрисдикції.   Вони  складаються   з  мирових суддів (магістратів), які призначаються лордомBканцлером. Більшість з них без юридичної  освіти, тому в таких судах ве- лику роль відіграють судові клерки. Це — юристи, які не менш як п’ять років працювали  адвокатами.  Посада мирового  судді не  оплачується.  Як  винятки,   в  Лондоні   та  інших  великих містах магістратів  призначають  з числа професійних юристів


зі стажем роботи не менш як сім років. Магістрати розгляда- ють кримінальні справи без участі присяжних. Крім того, вони проводять  попереднє  судове розслідування в справах, які суд повинен слухати з участю присяжних, перевіряючи  при цьому достатність  доказів і здійснюючи  процедуру  віддання  до суду для передачі в Суд Корони.

Суд Корони  — вищий  кримінальний суд присяжних. Він входить до Верховного суду. Справи  в ньому розглядають ок- ружні судді, рекордери  й судді з відділення  королівської лави Високого  суду. Призначення того чи іншого  судді залежить від категорії кримінальної справи.

Окружні  судді підпорядковані лордуBканцлеру. До їх спи- ску входять усі постійні судді графств. ЛордBканцлер може до- повнювати  список особами, яких він забажає призначити, але вони обов’язково повинні не менш як 10 років бути членами адвокатської  корпорації  баристерів або не менш як п’ять років

— рекордерами.

Рекордери — це окружні судді, які виконують ці обов’язки за сумісництвом. Рекордерами можуть бути призначені  члени обох адвокатських корпорацій  — баристерів  і солісіторів  — з

10Bрічним стажем, їх призначення, час і місце роботи залежать від вказівок  лордаBканцлера.

Апеляційний суд Верховного суду складається з 8—11 лордів — апеляційних суддів, лорда — хранителя свитків, лор- да — головного судді, голови сімейного відділення Високого суду; голови — лордBканцлера.

Кримінальне відділення  Апеляційного суду розглядає апеляції  на вироки й апеляційні постанови  Суду Корони.

Апеляційний комітет Палати лордів — вища й остаточна апеляційна інстанція.  Голова — лордBканцлер. Судовий  склад для розгляду  справ — від трьох до п’яти лордівBсуддів із числа довічних членів палати — професійних юристів.

2. Провадження в справах, які розглядаються в Суді Ко- рони.   Початком   провадження  є  подача   мировому   судді


(магістрату) графства  заяви про обвинувачення. Ця заява мо- же бути подана особою, котрій відомі факти, про які вона повідомляє, незалежно  від того, чи є ця особа потерпілою. За- ява має містити формулювання злочину, вчинення  якого інкримінується обвинуваченому. Вона може бути зроблена  в будьBякій формі. Винятком є вимога заявника про видачу на- казу про арешт правопорушника. В цьому випадку зразу ж по- дається письмова заява про обвинувачення, котра має бути підтверджена  під присягою.

Обвинувачений може бути викликаний до суду трьома способами:

1) наказом про виклик (судовою повісткою), яка надси- лається або вручається обвинуваченому й містить наказ з’яви- тися до суду в певний час. Перш ніж видати судовий наказ, магістрат  повинен  пересвідчитися в тому,  що він  має  на це право й що в справі є достатньо доказів проти особи, названої в заяві про обвинувачення;

2) наказом про арешт, коли є достатньо підстав для вис- новку, що одного лише виклику  буде недостатньо для забезпе- чення  явки  обвинуваченого.  Цей  наказ  адресується поліції або, за певних обставин, приватним особам. Він пропонує аре- штувати  обвинуваченого й доставити  його до суду (наказ  про виклик  і наказ  про  арешт  називають  “варрант”).  Наказ  про арешт також мусить містити формулювання злочину, в якому особа обвинувачується на підставі заяви про обвинувачення;

3) арешт без наказу, коли це дозволено  законом. Арешто- ваною може бути особа, раніше не судима, яка вчинила  такий злочин, за яким на підставі закону може бути позбавлена  волі на п’ять і більше років, а також будьBякий злочин, покарання за яким точно визначене законом, або ж замах на злочин однієї з цих категорій.  Це — фізичний напад, що спричинив тілесне ушкодження, напад  з метою здійснити  пограбування, зброй- ний напад, змова вчинити  вбивство, заподіяння смерті небез- печним   або  недбалим   управлінням  транспортним  засобом,


розповсюдження наркотиків,  убивство, піратство, зґвалтуван- ня, шахрайство  та інше.

Стосовно деяких злочинів може бути виданий наказ про проведення обшуку. Арештованого  дозволяється обшукувати без спеціального  наказу.

Свідки  викликаються до суду через наказ про виклик  або привід. Якщо свідок, який з’явився, відмовляється давати по- казання,  суддя має право взяти його під варту на тиждень.

Попередній  судовий  розгляд  (процедура перед  суддями, які допитують)  провадиться магістратським судом стосовно будьBякого злочину,  вчиненого  особою, викликаною або до- ставленою до суду. Попередній  допит може мати місце і перед одним суддею. Засідання суду, на якому ведеться допит, за- крите.

Попередній  допит починається з виступу обвинувача, кот- рий  дає  необхідні  пояснення:  проголошує  вступну  промову, щоб дати суддям  загальне  уявлення про факти,  які викрива- ють обвинуваченого у вчиненні злочину. Потім він подає дока- зи. Після  цього свідки обвинувачення піддаються  головному, перехресному  й повторному  допитам,  їхні показання запису- ються судовим клерком. Якщо обвинувачений забажає, він мо- же підвести підсумок показанням свідків.

До  надання  обвинуваченому можливості   висловитися з приводу пред’явленого обвинувачення суд мусить його офіційно попередити  в такій формі: “Вам буде надана мож- ливість  дати показання під присягою  і викликати свідків, але перед усім я повинен Вас запитати, чи маєте Ви щоBнебудь сказати у відповідь на пред’явлене Вам обвинувачення. Ви мо- жете нічого не говорити,  якщо не бажаєте. Вам не слід ні по- кладатися на обіцянки, ні боятися  погроз, мета яких полягає в тому, щоб спонукати  Вас до зізнання  або визнання своєї вини. Все що Ви скажете, буде записане і може бути використане як доказ при розгляді справи в суді. Чи бажаєте Ви що небудь сказати у відповідь на обвинувачення?”. Хоч би що сказав об-


винувачений з приводу пред’явлення обвинувачення одразу ж після цього офіційного  попередження, його показання мають бути записані, зачитані йому й підписані одним із суддів, а та- кож самим обвинуваченим, якщо він захоче поставити свій підпис. Даний  запис може бути потім використаний як доказ на суді й не потребує додаткового підтвердження.

Після  заяви  обвинуваченого провадяться головний,  пере- хресний і додатковий  допити свідків обвинуваченого, їхні по- казання  також записуються і після зачитання підписуються ними та суддею.

Адвокат обвинуваченого, навіть коли обвинувачений вик- ликав  своїх свідків, проголошує  лише одну промову  — до до- питу обвинуваченого і його свідків або після показань обвину- ваченого, якщо останній не викликав свідків.

У даний час ця процедура, яка передує прийняттю рішен- ня про віддання  обвинуваченого до суду, має назву “віддання до суду за старим  методом”, і настає  її черга лише тоді, коли неможливо  скористатися процедурою, передбаченою Законом

1967 р., який  дещо змінив  цю процедуру.  Тепер можна відда- вати обвинуваченого до суду “без розгляду  доказів”, якщо всі докази  складаються  з письмових  заяв  за передбаченою  зако- ном формою. Такі заяви,  як правило,  робляться свідками  об- винувачення, бо на цій стадії захист, як правило, не розкриває свої докази.  Заяви мають бути підписані  й містити  урочисте твердження, що вони дійсно відповідають фактам, відомим ав- торам  цих показань.  Перед  врученням  їх копії розсилаються всім процесуальним сторонам (тобто обвинувачення надсилає їх захисту),  і суд їх прийме, якщо жодна із сторін не стане за- перечувати  проти цього.

Коли передані захисту заяви не викликали заперечень, суд дає вказівку,  щоб суть обвинувачення була викладена  в пись- мовій формі й зачитана обвинуваченому, якщо це не було зроблено  раніше, а потім може сам отримати  заяву  і згідно з нею відразу  ж віддати  обвинуваченого до суду без перевірки


переконливості показань на користь обвинувачення і навіть не читаючи їх. Однак коли адвокат обвинуваченого скаже, що за- ява не містить  показань,  достатніх  для віддання  до суду при- сяжних його клієнта, воно провадиться “за старим методом”.

3. Віддання обвинуваченого до суду. Суд (або один суд- дя) визначає,  чи достатньо підстав для віддання  до суду, а та- кож вирішує питання: яке обвинувачення він повинен пред’явити обвинуваченому; в яке місцезнаходження Суду Корони  має бути надіслана  справа; чи слід брати обвинуваче- ного під варту, чи можна залишити його на волі, віддавши  на поруки; чи буде зроблене “попередження про алібі”? Суд попе- реджує обвинуваченого, що під час розгляду  справи в суді йо- му не дозволяється подавати докази на підтвердження алібі (крім  як за дозволом суду), якщо він не подасть обвинувачеві детальне алібі протягом семи днів з моменту закінчення попе- реднього судового розгляду. Якщо обвинувачений не зробив повідомлення про  алібі  до  попереднього  судового  розгляду або під час його, то робиться  попередження про алібі, яке має містити ім’я й адресу обвинувача, якому може бути вручено повідомлення.

Після віддання обвинуваченого до суду суддя повинен надіслати в суд, в якому слухатиметься справа, показання свідків  і заяву  обвинуваченого. Обвинувачений має право за плату отримати  копію протоколу  показань.

Після того, як свідок підписав свої показання,  суддя зо- бов’язує  його з’явитися  до суду, де розглядатиметься справа по суті. Він може піддати тюремному ув’язненню особу, яка відмовляється прийняти на себе обов’язок  давати  показання на суді.

Свідки  й обвинувачені  самі дають поручительство в тому, що вони з’являться  до розгляду справи, обвинувачений же по- винен ще представити одного або двох поручителів за себе. Поручительство фіксується в протоколі. Сума поручительства визначається суддею.


На тих свідків, показання яких не можуть бути корисними при розгляді справи, тому що обвинувачений визнав себе вин- ним, або ж через суто формальний характер цих показань, мо- же бути покладене так зване умовне зобов’язання, тобто зо- бов’язання з’явитися в тому випадку, коли вони отримають від обвинувача  повідомлення про те, що повинні з’явитися. Якщо їм не було  надіслано  таке  повідомлення, їхні показання мо- жуть бути оголошені при розгляді  справи в суді.

4. Обвинувальний акт. Обвинувач подає до Суду Корони проект обвинувального акту, однак сам по собі він не має юри- дичної сили. Він стає законним  документом  і перетворюється на обвинувальний акт лише тоді, коли його підписує відповідний чиновник  Суду Корони. Обвинувальний акт складається з трьох частин: вступної, формулювання обвину- вачення  й опису обставин злочину. На звороті обвинувально- го акту вказується список  свідків, яких  необхідно  викликати до суду.

5. Пред’явлення обвинувачення. Обвинувачений, щодо якого складений  обвинувальний акт, повинен  особисто з’яви- тися до суду для пред’явлення йому обвинувачення. Якщо об- винувачений був відпущений  на поруки, то він мусить з’яви- тися до суду й буде направлений у спеціальну камеру, щоб че- кати там початку судового розгляду.

У разі неявки обвинуваченого суд видає наказ про його арешт, проводить  стягнення з його поручителів і подовжує  на невизначений час зобов’язання  обвинувачів  і свідків щодо яв- ки до суду.

Обвинуваченого приводять із камери до залу суду, де вста- новлюється його особа, а потім оголошується обвинувальний акт і його просять дати пояснення.

Після оголошення обвинувального акту обвинувачений може обрати одну з декількох  ліній поведінки:

1) визнати свою вину. У цьому випадку адвокат обвинува- чення коротко  викладає  факти  й викликає поліцейського чи-


новника,  який  вів справу, для того, щоб той охарактеризував обвинуваченого. Характеристика являє  собою документ, у якому містяться  відомості про сімейний стан, освіту, місце ро- боти, попередні судимості, а також усе, що стосується  справи. Поліцейський чиновник  може бути підданий перехресному допиту захисником підсудного. Потім захисник  подає аргу- менти на користь пом’якшення покарання.  Інколи його виступ підкріплюється показаннями свідків і самого підсудного. Після  цього підсудному  надається  можливість виступити пе- ред судом, а потім виноситься вирок;

2) відповісти  на обвинувачення мовчанням.  У такому ви- падку передусім з’ясовують причину мовчання, тобто чи він просто відмовляється відповідати  на запитання, або він німий від природи, або ж у даний момент втратив дар мови. Якщо встановлюється, що обвинувачений мовчить навмисно, роз- гляд справи продовжуватиметься так, ніби обвинувачений не визнав себе винним. В інших випадках з обвинуваченим спілкуватимуться за допомогою знаків;

3) не визнавати вини в пред’явленому обвинуваченні, виз- навати вину з одного пункту обвинувального акта й не визна- вати з іншого; не визнавати себе винним  у пред’явленому  об- винуваченні,  а зізнатися в будьBякому іншому злочинові;

4) зробити будьBяку заяву з приводу обвинувального акта, зокрема про непідсудність  справи даному судові, про закриття справи.

6. Формування малого  журі.  Якщо  підсудний  не визнав себе винним у пред’явленому обвинуваченні або будьBякій йо- го частині, то тим самим він визначив  характер суперечки, яка виникла  між ним і короною. Ця суперечка має бути вирішена судом — малим журі з 12 присяжних засідателів.

Кожна людина може бути викликана як присяжний, а бу- дучи викликаною, мусить виконувати обов’язки  присяжного, коли вона: а) зареєстрована як виборець до парламенту чи місцевих органів влади, віком не менш як 18 і не більш як 60


років; б) постійно проживає  в Об’єднаному Королівстві,  на ос- тровах ЛаBМаншу або на острові Мен протягом будьBякого періоду, але не менше як п’ять років до досягнення 30Bрічного віку.

У кожному графстві шериф складає список кандидатів у присяжні і викликає їх. Із усіх викликаних присяжних за же- ребком обираються  12 чоловік, яким пропонується зайняти місця в ложі для присяжних.

Потім судовий  клерк  звертається до підсудного  з такими словами: “Підсудний,  який  стоїть перед нашим  судом; Ви за- раз почуєте прізвища присяжних, які будуть розглядати Вашу справу; Якщо Ви заперечуєте  проти них або проти будьBкого з них; Ви повинні повідомити  суду Ваші заперечення до того, як вони принесуть  присягу, бо присягатимуть вони на Біблії”.

Це робиться для того, щоб підсудний міг скористатися правом відводу присяжних. Мотиви  відводу можуть не вказу- ватися  підсудним  або відвід може бути мотивованим. Особа, котрій пред’явлено обвинувачення, може відвести до семи присяжних, не оголошуючи причин або навіть не маючи таких. Відвід може бути заявлено всьому складу журі (якщо шериф через свою заінтересованість у справі склав його неналежним чином). У справах про державну зраду підсудний може заяви- ти 35 немотивованих відводів. Сторона обвинувачення не має права на немотивований відвід.

Потім кожен член журі присягає  окремо. Формула прися- ги така: “Я присягаюсь всемогутнім Богом, що буду чесно роз- глядати  спір між її Величністю  — королевою і підсудним і ви- несу справедливий вердикт  згідно з доказами. Нехай  допомо- же мені Бог”.

Після цього судовий клерк робить виклад присяжним суті обвинувачення в злочині, в якому підсудний не визнав себе винним, та інформує  їх про те, що обов’язок присяжних поля- гає в тому, щоб, вислухавши показання,  вирішити,  винен підсудний чи ні.


Починається судовий  розгляд  вступною  промовою  пред- ставника  обвинувачення. Баристер обвинувачення робить ви- клад суті справи, наводить основні факти, на які він має намір спиратися.  Потім він викликає свідків

обвинувачення, які після принесення присяги  піддаються головному,  перехресному  і повторному  допитам. Як правило, викликаються всі свідки, прізвища  яких вказані  на зворотній стороні обвинувального акта. Допускається також виклик  до- даткових свідків за умови, що обвинуваченому й суду було повідомлено  про наміри обвинувача  їх викликати і що їм були вручені копії їхніх показань.

Потім  до присяжних звертається підсудний  або його за- хисник,  якщо він у нього є, проводиться головний,  перехрес- ний і повторний  допити свідків захисту, в тому числі й підсуд- ного, коли він бажає давати показання,  а також наводить пись- мові докази.

Суддя має право сам викликати таких свідків, яких не вик- ликала  жодна із сторін; він може також допитати  свідка, щоб з’ясувати всі незрозумілі питання  або глибше вникнути в них.

Потім із заключними промовами  виступають сторони. Ад- вокат обвинувача  виступає  першим, за ним — адвокат підсуд- ного.

Після того, як сторони повністю подали свої докази, суддя робить висновки, вказуючи присяжним на встановлені  законом правила про докази, фіксуючи їхню увагу на важливих  доказах, які є в справі. У кінці свого резюме суддя звертає увагу присяж- них на можливість винесення  вердикту більшістю голосів.

Коли справа проста, присяжні можуть винести вердикт, не залишаючи свого місця, але вони, як правило, виходять у відведену для них кімнату, їх доручають двом судовим приста- вам, які присягають у тому, що нікому не дозволять  розмовля- ти з присяжними й самі не будуть перемовлятися з ними без дозволу  суду, крім того моменту,  коли  запитують  у присяж- них, чи дійшли вони згоди щодо вердикту.


Після  виходу із залу суду для обговорення  вердикту  жо- ден з присяжних не має права покинути  кімнату  без дозволу суду, який  дається  лише у випадку  “очевидної необхідності”, якщо, наприклад,  один із присяжних захворіє  під час обгово- рення вердикту, їм немає необхідності весь час перебувати в одній і тій же кімнаті, доки не дійдуть згоди, але вони ніколи не повинні  розділятися, за винятком указаних  вище особли- вих випадків, і бажано, навіть важливо, щоб вони завжди були під опікою одного з приставів, наприклад уночі в готелі.

Присяжні можуть просити суддю дати їм додаткові вказівки  з будьBякого питання  права або відносно доказів, ко- ли в цьому виникає  необхідність,  але їхнє звернення із запи- танням  і відповідь  на нього мають відбуватися в суді. Якщо присяжні  звернулися  із  запитанням  у  записці,  надісланій судді, то ця записка читається  вголос, а потім на неї дається відповідь.

Вердикт  оголошується у відкритому  судовому засіданні в присутності  всіх присяжних і підсудного.

Винесений  присяжними вердикт  не є остаточним,  бо суд може  запропонувати  присяжним  переглянути  його.  Лише після того, як суддя схвалить  вердикт  і дасть розпорядження клерку занести його до протоколу, він вважається остаточним.

Після винесення  обвинувального вердикту суддя поста- новляє  вирок.  Перед  постановленням вироку  він надає мож- ливість обвинувачеві  та захиснику  висловити свої міркування щодо міри покарання і знайомиться з довідкою поліції про на- явність  попередніх  судимостей  у обвинуваченого, його репу- тацію та обставини його життя. Підсудному надається мож- ливість зробити  всі заяви, які він бажає, в доповнення до про- мови захисника  про пом’якшення  вироку.

Винесення   обвинувального вироку  інколи  відкладається, щоб дати можливість підсудному пом’якшити вирок шляхом відшкодування вчиненого  злочином  збитку  або повідомлення про співучасників. Вироки в англійських судах не мотивуються.


Якщо присяжні засідателі винесуть виправдувальний вер- дикт, то суддя постановляє виправдувальний вирок, яким звільняє підсудного від обвинувачення і зBпід варти.

7. Сумарне провадження. В порядку  сумарного (спроще- ного) провадження розглядаються справи про злочини, які пе- реслідуються  за обвинувальним актом. Як правило, розгляд справи  в суді сумарної  юрисдикції  займає  всього кілька  хви- лин. Ці суди розглядають до 98 відсотків кримінальних справ.

Розгляд справи розпочинається за скаргою або за “заявою про обвинувачення”, зробленою  перед мировим  суддею граф- ства, в межах якого вчинений  злочин. Заява  і скарга подають- ся, як правило, в письмовій  формі й можуть робитися, хоч і не обов’язково, під присягою. У них вказуються прізвище й рід занять обвинуваченого, характер правопорушення, час і місце його вчинення.

Якщо заява про обвинувачення або скарга зроблені під присягою, наказ про арешт обвинуваченого може бути видано навіть як початковий захід. В інших випадках можливий лише виклик  обвинуваченого. Однак  якщо він ухиляється від явки за викликом,  може бути видано наказ про його арешт.

Судове засідання  починається з ознайомлення обвинува- ченого із суттю заяви про обвинувачення або скарги, після чо- го йому ставлять  запитання, чи визнає  він себе винним.  По- дальший хід слухання справи залежить від відповіді обвинува- ченого.

Якщо  обвинувачений визнав  себе винним,  суд, не прово- дячи подальшого розгляду, обмежується лише швидким огля- дом доказового  матеріалу,  а часто і взагалі  без такого огляду виносить вирок. Причому ті фактичні дані, на підставі яких виноситься вирок, не одержують необхідного оформлення. По суті, це — матеріали, зібрані поліцією і не оформлені  як судові докази.

Якщо обвинувачений заперечує  правильність обвинува- чення, справа слухається.  Слухання починається з промови обвинувача  або  скаржника.   Потім  обвинувач  або  скаржник


викликає своїх свідків, які піддаються головному, перехресно- му й повторному  допитам, досліджуються інші докази.

Підсудний  або його представник може виступити із за- явою, що докази, подані обвинувачем, непереконливі, й дати короткий  огляд доказів захисту, які будуть подані, та подає ці докази. Обвинувачений завжди має право давати показання.

Після цього обвинувач може виступати  із спростуванням і подати докази. Потім знову з реплікою може виступити захист і обвинувачення. На відміну від розгляду  справи за участю присяжних сторони не мають права проголошувати промови у відповідь, за винятком випадків, коли виникає будьBяке право- ве питання.

Дослідивши докази  й заслухавши  сторони, суд переходить до розгляду питання про винність підсудного. Через те, що серед англійських магістратів  немало людей, які не мають юридичної освіти, встановлена  спеціальна  процедура  відкладення справи після судового слідства для консультацій з клерком суду.

За результатами розгляду справи суд може призначити винному позбавлення волі на строк до 14 діб і штраф до одно- го фунта стерлінгів (при одноособовому  розгляді), позбавлен- ня  волі  строком   до  шести  місяців   і  штраф   до  25  фунтів стерлінгів, а за деякими категоріями  справ — позбавлення волі до 12 місяців  і штраф  до однієї тисячі  фунтів  стерлінгів  (при розгляді справи двома й більше магістратами або магістра- томBюристом одноособово).  Суд може призначити одночасно й позбавлення волі, й штраф.

Щороку  в Англії та Уельсі понад півтора мільйона  людей засуджується за сумарні злочини.  Велика кількість  обвинува- чень у незначних правопорушеннях, таких як перевищення швидкості руху і недозволена  стоянка автомобілів. У зв’язку з цим Законом 1957 р. про магістратські  суди введена процеду- ра, яка дає можливість особам, які обвинувачуються в незнач- них сумарних  злочинах,  визнавати себе винними,  не з’являю- чись до суду, з допомогою пошти. Позбавлення волі за резуль- татами заочного розгляду  справи не допускається.