4.3. ФРАНЦІЯ

1.Загальні положення. 2. Порядок розгляду справ про злочини в суді присяжних. 3. Порядок складання списків присяжних. 4. Порядок дослідження доказів. 5. Поста- новлення і проголошення вироку. 6. Порядок розгляду кримінальних  справ у виправних  і поліцейських трибу- налах.

1. Загальні положення. Прокурор  у стадії судового  роз- гляду не має права відмовитися від обвинувачення. Прокурор

— представник суспільства у кримінальному процесі. Суспільство довіряє прокурору  право пред’явити публічний позов, але не передає йому право відмовитися від позову. Про- курор не може укласти з обвинуваченим мирову угоду. Він не праві відмовитись  від кримінального переслідування. Якщо прокурор вважає, що обвинувачення було пред’явлено помил- ково, це не усуває компетенцію  суду і не знімає  з останнього обов’язку розглянути справу по суті і винести вирок.

Розгляд кримінальних справ за першою інстанцією відбу- вається:

а) в судах присяжних (справи  про злочини). Вони є при апеляційних судах, яких у Франції налічується 50 (по одному на кілька департаментів; Франція розділена на 92 департамен- ти);

б) у виправних  трибуналах  (справи  про делікти).  Ці суди функціонують на базі трибуналів  великої  інстанції. У кожно- му з адміністративних округів департаменту є один або декілька таких судів;

в)  у  поліцейських трибуналах   (справи   про  проступки). Вони функціонують на базі трибуналів  малої інстанції, які є в кожному окрузі (один або декілька),  але їх у цілому значно більше.


Справи   про  злочини   неповнолітніх,  які  не  досягли   16 років, а також про серйозні делікти й проступки неповнолітніх розглядають суди в справах  неповнолітніх, які запроваджені за місцем  знаходження трибуналів  великої  інстанції,  справи осіб, які досягли  16 років, розглядаються судами  присяжних для неповнолітніх, створеними при апеляційних судах.

Справи  про обвинувачення Президента Республіки в дер- жавній зраді й міністрів у змові проти безпеки держави та в злочинних діях, вчинених ними при виконанні службових обов’язків,  розглядає згідно  зі ст. 68 Конституції Верховний суд Франції.  До його складу входять в однаковій кількості представники Національних зборів і Сенату, яких обирають після кожного повного або часткового відновлення цих палат. Віддати на розгляд  Верховного суду справу щодо Президента й міністрів можуть лише обидві палати парламенту відкритим голосуванням і абсолютною більшістю голосів.

2. Порядок розгляду справ  про злочини  в суді присяж- них. На вимогу генерального  прокурора  апеляційний суд мо- же видати розпорядження про створення  такої кількості відділень суду присяжних, які необхідні в інтересах правосуд- дя. Сесії суду присяжних проводяться один або кілька разів на квартал  за місцем знаходження апеляційного суду, в головно- му місці відповідного  округу, а у виняткових випадках — в іншому місці департаменту,  де є трибунал  великої інстанції.

Список справ, що підлягають розгляду на кожній сесії, встановлюється головою суду присяжних за поданням  проку- ратури. Остання сповіщає обвинуваченому день, коли він по- винен з’явитися  до суду.

Суд присяжних складається із суду у власному  розумінні цього слова й журі. До складу суду у власному розумінні  цьо- го слова входять голова й два асесори. Вони призначаються кожен квартал і для кожного суду присяжних постановою пер- шого голови апеляційного суду зі складу цього суду. Асесори можуть бути призначені зі складу трибуналу великої інстанції,


в  межах  компетенції   якого  проводить   сесії  (засідання)  суд присяжних.

Журі складається з громадян, внесених до списків при- сяжних.   Присяжними  можуть   бути  громадяни   чоловічої   і жіночої статі, які досягли 30Bрічного віку, уміють читати й пи- сати французькою мовою, користуються політичними, грома- дянськими та сімейними  правами й не підпадають під випадки позбавлення права виконувати функції  присяжних і випадки несумісності посад, передбачені в законі.

Позбавлені права виконувати функції  присяжних:  засуд- жені й особи, стосовно яких є мандат на затримання або на арешт; чиновники й державні  службовці  департаментів і ко- мун, усунені від виконання своїх функцій; звільнені зі своїх постів посадові особи міністерств  і члени професійних корпо- рацій, щодо яких  є судове рішення  про заборону  виконувати свої обов’язки; не відновлені в правах банкрути, неспро- можність яких оголошена судовим рішенням; особи, які тричі не з’явилися  без законних  підстав за викликом суду для вико- нання функцій  присяжного;  особи з обмеженою дієздатністю; особи, стосовно яких у судовому порядку  встановлено  піклу- вання; особи, направлені  в будинки для душевнохворих.

Виконання функцій  присяжного несумісне із займанням таких посад: члена уряду, парламенту,  Конституційної ради, Вищої ради магістратури,  Економічної і Соціальної рад; члена Виконавчої ради, Сенату й Арбітражного суду французького співтовариства; генерального  секретаря  уряду або міністерства; члена Державної  ради, Касаційного  суду або Лічильної палати; префекта, супрефекта, генерального секретаря префектури, магістрата судового відомства; магістрата адміністративного трибуналу; чиновника поліцейської служби, військовослужбов- ця, який перебуває на командній  посаді в сухопутних  військах, морському флоті чи авіації; митного чиновника або чиновника, який перебуває на службі в установі з непрямого податкообкла- дання або на державній  службі щодо охорони вод і лісів.


Крім того, ніхто не може бути присяжним у справі, в якій він виконував  будьBякі дії судової поліції або слідчі дії, або як- що він брав участь як свідок, перекладач, експерт, скаржник чи цивільний позивач (потерпілий).

Від виконання функцій  присяжного звільняються особи, котрі досягли 70 років, і особи, які вже виконували такі ж функції в цьому або в минулому році, крім випадків, коли про- водяться  додаткові сесії суду присяжних.

3. Порядок складання списків  присяжних. Існують  такі види  списків   присяжних:   попередні,   щорічні,  додаткові   й сесійні.

Попередні списки кандидатур для щорічного списку при- сяжних складають комісії під головуванням судді трибуналу малої інстанції. У ці комісії входять генеральні радники округу, мер комуни,  на території  якої знаходиться трибунал,  або його помічник,  а в деяких випадках  — і чотири муніципальних рад- ники.  Число  кандидатур  має  бути  вдвоє  більшим,  ніж  число осіб, які мають бути включеними в щорічний список для даного округу.  Попередній   список  складається в  двох  примірниках, один з яких зберігається в канцелярії трибуналу малої інстанції, а другий надсилається до канцелярії суду присяжних.

На підставі попередніх списків спеціальною комісією за місцем знаходження кожного суду присяжних складається щорічний  список. До складу  комісії входять  по одному судді від кожного  трибуналу  малої інстанції, члени департаментсь- кої комісії, мер комуни,  на території  якої діє суд присяжних, або його помічник. Головою комісії є перший голова апе- ляційного суду, голова трибуналу великої інстанції або при- значена ним особа. Список присяжних складають в алфавітно- му порядку, підписують на засіданні комісії і здають на зберігання  в канцелярію суду присяжних.

Незалежно від щорічного списку членів журі ця ж комісія кожного року складає спеціальний список додаткових при- сяжних із числа присяжних міста, який є місцем дії даного су- ду присяжних.


Не пізніше ніж за 15 днів до початку сесії перший  голова апеляційного суду, а в містах, де його немає, — голова трибуна- лу жеребкуванням вибирає у відкритому  засіданні із щорічно- го списку 27 присяжних, які створюють сесійний список. Крім того, в такому ж порядну обирається 6 додаткових присяжних зі спеціального  списку.

Не пізніше ніж за 8 днів до відкриття сесії префект надси- лає кожному  з присяжних виписку  із сесійного  списку. Дата відкриття сесії вказується в повідомленні.

З числа  присяжних, внесених  до сесійного  списку,  ство- рюється  журі, яке вирішує  справу. Воно складається з 9 при- сяжних.

Порядок  створення  журі такий. У день, призначений для розгляду справи, суд відкриває  засідання і дає розпорядження доставити  до залу обвинуваченого. Відсутність  захисника  об- винуваченого  не тягне за собою визнання провадження недійсним.  Голова  суду  ставить  обвинуваченому запитання про його прізвище, ім’я, дату й місце народження, професію та місце проживання. Потім він проводить  переклик  присяжних і бюлетені з їхніми прізвищами опускаються  в урну. В міру то- го, як бюлетені виймаються з урни, обвинувачений та його за- хисник,  а потім  прокурор  заявляють відвід  тим  присяжним, яких вони вважають за потрібне відвести; при цьому мотиви відводу не викладаються.

Обвинувачений, а якщо їх кілька, то всі обвинувачені,  ма- ють право відвести не більше п’яти присяжних, а прокурор  — не більше чотирьох. Обвинувачені можуть об’єднатися для спільної заяви всіх або частини відводів. Якщо ж обвинувачені не об’єдналися, то черговість заявлення ними відводів уста- новлюється жеребкуванням. У цьому випадку присяжні, відведені в порядку  черговості  одним обвинуваченим, вважа- ються відведеними всіма обвинуваченими до тих пір, поки не буде вичерпана  допустима кількість  відводів.

Журі вважається сформованим з того моменту, коли з ур-

ни будуть вибрані 9 бюлетенів з прізвищами,  щодо яких не за-


явлено відводу, а якщо це потрібно, то й бюлетені з прізвища- ми додаткових присяжних.

Присяжні займають  місце поряд  з членами  суду, якщо  є така можливість,  або навпроти  місця, призначеного обвинува- ченому. Стоячи і без головного убору вони вислуховують таке звернення голови суду: “Ви присягаєтесь і обіцяєте  перед Бо- гом і людьми розглянути найретельнішим чином обвинува- чення, висунуті проти X., захищати однаковою мірою інтереси обвинуваченого й інтереси суспільства,  яке його обвинувачує; не спілкуватися ні з ким до моменту прийняття свого остаточ- ного рішення; не піддаватися ні ненависті,  ні злобі, ні страху, ні особистій прихильності; приймати  рішення відповідно до матеріалів обвинувачення й захисту, згідно зі своєю совістю та внутрішнім  переконанням, з безсторонністю і твердістю, які притаманні чесній і вільній  людині, й зберігати  таємницю  на- радчої  кімнати   навіть  після   припинення  ваших  функцій”. Потім кожен з присяжних відповідає, піднявши  руку: “Я при- сягаюсь у цьому”. Після завершення цієї процедури  голова су- ду оголошує про остаточне створення  журі, й починається су- довий розгляд.

Судовий розгляд проходить публічно, однак голова може заборонити всім неповнолітнім або деяким з них доступ до за- лу засідань. Засідання може вестися  при закритих  дверях ли- ше у випадках,  коли гласність може завдати  шкоди громадсь- кому порядку або моралі. Вирок завжди проголошується у відкритому  засіданні.

Розгляд справи не може перериватися і має тривати до тих пір, доки не завершиться вироком  суду присяжних. Він може бути  лише  зупинений  на  час,  необхідний   для  відпочинку суддів і підсудного.

Голова суду має великі права. Він відповідає за дотриман- ня порядку  в судовому засіданні та керує судовим розглядом. Якщо хтось із присутніх  на засіданні  будьBяким чином пору- шує  порядок,  голова  розпоряджається про  виведення   такої


особи із залу засідання. У разі приведення цього заходу до ви- конання винна особа чинить опір, то негайно видається мандат на її арешт, а суд піддає її покаранню у вигляді тюремного ув’язнення  на строк від двох місяців до двох років.

Асесори й присяжні можуть ставити запитання обвинува- ченому й свідкам лише з дозволу голови, а обвинувачений, йо- го захисник, цивільний позивач і його представник — лише че- рез головуючого. Однак прокурор має право безпосередньо ставити запитання обвинуваченому й свідкам.

Голова суду наділений дискреційними повноваженнями, згідно з якими він може “по совісті й честі” вживати  будьBяких заходів, які вважає корисними для встановлення істини. Він вправі  під час розгляду  викликати й заслуховувати будьBяку особу, видаючи в разі необхідності мандат про привід, або дава- ти розпорядження доставити  в суд речові докази. Свідки, вик- ликані  в такому  порядку,  не приносять присягу,  і їхні заяви розглядаються як такі, що мають довідковий  характер.  Обви- нувачення  в суді присяжних підтримує  генеральний прокурор апеляційного суду чи прокурор  Республіки особисто або через своїх заступників. Прокурор іменем закону звертається до суду з усіма вимогами, які він вважає корисними.  Суд зобов’язаний вислухати, обговорити й винести щодо них рішення. При- сутність захисника  обвинуваченого в судовому засіданні обов’язкова, за відсутності ж обвинуваченого справа може слу- хатися. Якщо обвинувачений не бажає з’явитися до суду, голо- ва може розпорядитися, щоб він був доставлений примусово. Однак голова може також після зачитання на засіданні прото- колу про ухилення обвинуваченого від явки  до суду розпоря- дитися про продовження судового розгляду  без нього. Після кожного засідання обвинуваченому, що не з’явився, а також об- винуваченому, який видалений із залу судового розгляду за по- рушення  порядку,  дається  через секретаря  судового засідання для  ознайомлення протокол  судового  засідання  і вручаються копії вимог, заявлених прокурором,  та постанови суду.


Обвинувачений, цивільний позивач  та їхні представники можуть заявити  клопотання, про вирішення яких суд зо- бов’язаний винести постанову.

4. Порядок дослідження доказів. Голова дає секретарю розпорядження про оголошення списку свідків, указаних  про- курором, обвинувачем  і цивільним позивачем, про яких зробле- но взаємне  повідомлення. Потім судовий  розпорядник прово- дить переклик цих свідків, голова дає розпорядження видалити їх в окрему кімнату, звідки можна викликати для дачі показань. За  необхідності  голова  вживає  заходів,  які  не  дали  б змоги свідкам спілкуватися між собою до дачі ними своїх показань.

Після цього голова пропонує обвинуваченому уважно вис- лухати постанову про віддання до суду, дає розпорядження се- кретареві  суду читати цю постанову, допитує обвинуваченого й вислуховує його показання.  Потім у порядку, встановленому головою, допитуються свідки. Перш ніж дати свої показання вони приносять присягу. Після дачі показань свідку можуть ставити  запитання голова, а також прокурор,  обвинувачений, цивільний позивач і їхні представники. Після дачі показань свідок залишається в залі до закінчення судового розгляду, як- що голова не дасть іншого розпорядження.

У ході та після допиту голова суду дає розпорядження, як- що це необхідно, про пред’явлення обвинуваченому та свідкам речових  доказів  і вислуховує  їхні міркування. Якщо  в цьому виникає  необхідність, голова дає розпорядження також про пред’явлення речових  доказів  асесорам  і присяжним. Після закінчення судового слідства суд вислуховує  цивільного  пози- вача і його представників, потім прокурор викладає  свої вимо- ги, а обвинувачений і його захисник  подають доводи захисту. Цивільний позивач і прокурор мають право на репліку, але ос- танній виступ у дебатах завжди належить обвинуваченому або його захисникові.

Після цього голова оголошує судовий розгляд закінченим, дає розпорядження про передачу  секретарю  суду присяжних


усіх матеріалів  справи, крім постанови  обвинувальної камери про віддання  до суду, оголошує запитання, на які повинні дати відповідь суд і журі в нарадчій кімнаті. Оголошення питань не обов’язкове, якщо вони сформульовані так само, як у постанові про віддання до суду або якщо обвинувачений чи його захисник відмовляються від оголошення питань. Якщо з приводу питань виникає суперечка, суд, вислухавши думку прокурора, сторін та їхніх представників, вирішує її своєю постановою.

До того, як суд присяжних вийде на нараду, голова оголо- шує таку інструкцію: “Закон не вимагає у суддів звіту про засо- би, за допомогою  яких  вони прийшли  до переконання; він не нав’язує їм правил, на підставі яких вони повинні судити про повноту й вагомість доказів; він пропонує  їм звертатися до са- мих себе мовчки й зосереджено  і відповісти собі щиросердно  й по совісті, які враження  залишили в їхній свідомості докази, зібрані  проти обвинуваченого, й доводи на його захист. Закон ставить їм лише це єдине запитання, яке вміщує у собі всю міру їхнього обов’язку: “Чи маєте Ви внутрішнє  переконання?”

Оголосивши  цю  інструкцію,  голова  дає  розпорядження про видалення обвинуваченого із залу засідань, викликає на- чальника  караулу й віддає йому розпорядження виставити охорону біля виходів із нарадчої кімнати  й оголошує  засідан- ня закритим.

5. Постановлення і проголошення вироку. Всі члени суду присяжних переходять  до нарадчої  кімнати,  до якої  ніхто не може увійти з будьBякої причини  без дозволу голови.

Голосування відбувається шляхом  подачі письмових  бю- летенів. Спочатку висловлюються з питань про головний факт (тобто  про винність  чи невинність), а потім, якщо про це по- ставлені запитання, про кожну із обтяжуючих  обставин, з до- даткових питань (про перекваліфікацію діяння на підставі ре- зультатів  судового розгляду), з питань  про кожну  обставину, яка виключає  кримінальну відповідальність, і, нарешті, з пи- тань про пом’якшуючі обставини, які голова зобов’язаний  ста-


вити в усіх випадках,  коли винність  обвинуваченого визнана доведеною. Результати голосування голова зазначає  на полях опитувального листа під кожним запитанням.

БудьBяке несприятливе для обвинуваченого рішення, в то-

му числі й відмова визнати  наявність  пом’якшуючих вину об- ставин, приймається більшістю не менш ніж у вісім голосів. У разі стверджувальної відповіді на запитання про винність  суд присяжних відразу ж вирішує  питання  про міру покарання. Після цього проводиться таємне й роздільне  голосування сто- совно кожного обвинуваченого.

Якщо діяння,  яке інкримінується обвинуваченому, не підпадає або перестало підпадати під дію кримінального зако- ну або якщо обвинувачений оголошений невинним, суд при- сяжних  виправдовує його. Якщо  на користь  обвинуваченого встановлені  обставини, які виключають  застосування пока- рання, суд присяжних звільняє його від покарання.

Про прийняті рішення  робиться  помітка на опитувально- му листі, який підписується в ході засідання  головою і при- сяжним,  призначеним першим  після  жеребкування, а якщо той не може підписати, то це робить особа, уповноважена більшістю членів суду присяжних. Відповіді  суду присяжних на поставлені запитання є остаточними.  Після повернення су- ду присяжних до залу засідань голова дає розпорядження вве- сти обвинуваченого, оголошує відповіді на запитання, вирок суду й тексти законів, які застосував суд.

У разі засудження або звільнення від покарання обвину- вачений присуджується до сплати витрат державі й одночасно вирішується питання  про заміну сплати цих витрат позбав- ленням волі.

Після винесення вироку голова, за наявності підстав, роз’яснює обвинуваченому його право оскаржити вирок у ка- саційному   порядку   й  повідомляє  йому  строки   подачі  ка- саційної скарги.

Виправдана  особа не може бути  знову  затримана  і їй не

може бути знову пред’явлено  обвинувачення у вчиненні  того


ж самого діяння,  навіть якщо йому дають іншу кваліфікацію. Коли ж у ході судового розгляду  виявлені  докази про вчинен- ня обвинуваченим інших діянь, ніж ті, за які він був відданий до суду, й прокурор заявляє про порушення кримінального пе- реслідування, то голова дає розпорядження, щоб виправданий обвинувачений був негайно під вартою направлений до проку- рора Республіки, який  зобов’язаний  негайно  заявити  вимогу про початок розслідування.

Після того, як суд присяжних виніс рішення щодо кримінального позову, він без участі журі, заслухавши  попе- редньо сторони й прокурора,  вирішує  питання  про відшкоду- вання збитків за вимогою цивільного  позивача до обвинуваче- ного або виправданого обвинуваченого до цивільного  позива- ча. Обвинувачений, визнаний винним, присуджується до сплати витрат, які поніс цивільний позивач.

На цивільного  позивача, якому відмовлено  в позові, може покладатися сплата судових витрат, але лише в тому випадку, якщо кримінальний позов був порушений  з його ініціативи.

З метою фіксації  дотримання передбаченої  законом  про- цедури розгляду справи секретар складає протокол не пізніше, ніж в триденний  строк з моменту винесення  вироку. Протокол підписує голова й секретар. До протоколу не заносяться ні відповіді обвинувачених, ні зміст показань свідків, якщо голо- вуючий  не дасть іншого розпорядження з власної  ініціативи чи за клопотанням прокурора  або сторін.

6. Порядок розгляду кримінальних справ  у виправних і поліцейських трибуналах. У загальних  рисах він такий же, як і в суді присяжних, але є й багато відмінностей.

Виправний трибунал  приймає  до свого  розгляду  справи про делікти на підставі або постанови про віддання до суду, на- правленої   йому  слідчими   органами,  або  добровільної   явки сторін  за викликом прокурора,  чи на підставі  повідомлення про явку, безпосередньо  направленого трибуналом  обвинува- ченому  або  цивільним відповідачам,  або  згідно  з  порядком


провадження в справах про явні делікти (особа, яка затримана при вчиненні явного делікту, негайно направляється на засідання  трибуналу).

До складу виправного трибуналу входять голова й двоє суддів. Деякі  справи, зокрема  про обвинувачення в автошля- хових злочинах, розглядаються професійним суддею одноосо- бово. Державне  обвинувачення підтримує  прокурор  Рес- публіки або один із його помічників.

Справа  може бути в окремих випадках  розглянута без об- винуваченого,  якщо він заявив  про це в письмовій  формі або не з’явився без поважних  причин.

У  випадках,  коли  працівники судової  поліції  уповнова- жені на основі спеціальних  вказівок  закону констатувати вчи- нення деліктів за допомогою протоколів  і рапортів, спросту- вання  фактів,  установлених цими  протоколами й рапортами, допускається лише шляхом подання письмових доказів або показань  свідків. Факти,  зафіксовані в протоколах,  вважають- ся достовірними, доки не заявлено  про фальшивість прото- колів.

У ході судового засідання секретар веде протокол, в якому за вказівкою  голови чітко та повно фіксує  показання свідків і відповіді обвинуваченого.

Вирок  виноситься того ж дня, коли було закінчено  судо- вий розгляд, або через декілька днів. У останньому випадку го- лова повідомляє присутнім сторонам про день, коли вирок бу- де оголошений.  Кожен вирок має містити мотивувальну й ре- золютивну  частини.  Вирок, винесений  за відсутності  обвину- ваченого, доводиться  до його відома спеціальним повідомлен- ням. Протягом  10 днів з дня повідомлення або одного місяця, якщо  він  проживає  за межами  Франції,  обвинувачений має право подати  заперечення проти  виконання вироку  в цілому або в частині, яка стосується  частки цивільного  позову. В ті ж самі строки заперечення на вирок, винесений  за їх відсутності та проти  їхніх інтересів,  можуть  подати  цивільний позивач  і


цивільний відповідач. Заперечення на вирок не має сили, як- що особа, яка подала його, не з’явиться в строк, установлений трибуналом  для розгляду  заперечення.

Поліцейський трибунал  розглядає справи  про проступки на підставі або передачі йому справи зі слідчого органу, або до- бровільної  явки сторін, або виклику  до трибуналу,  надіслано- го безпосередньо  обвинуваченому й цивільному відповідачеві у справі. Розгляд справ спрощений  і здійснюється одним суд- дею.

Функції прокуратури в поліцейському трибуналі здійсню- ють комісари або офіцери поліції, призначені генеральним прокурором  при апеляційному суді, а в справах про лісопору- шення — інженери,  начальники дільниць  або технічні інспек- тори, призначені службою з охорони вод і лісів, а також проку- рор Республіки особисто чи через своїх заступників, якщо по- карання, передбачене за проступок, перевищує  10 днів тюрем- ного ув’язнення або 400 франків  штрафу, та в інших випадках, коли він вважає це за доцільне.

Факти  вчинення   проступків   доказуються   протоколами або рапортами  судової поліції, а за їх відсутності або ж для підтвердження — показаннями свідків. Присутність обвинува- ченого при розгляді справи не обов’язкова, але обвинувачений може подати заперечення на вирок.

Справа може взагалі не розглядатися. Не викликаючи об- винуваченого  до трибуналу, суддя на підставі поліцейського протоколу  дає вказівку повідомити  особі, яка вчинила просту- пок, про її право сплатити  штраф, розмір якого визначає  суд- дя. Лише якщо штраф не виплачено  в установлений для цього строк, суддя приступає до розгляду справи й виносить своє рішення.