3.5. СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

3.5.1. Досудове провадження

1. Початок провадження кримінальної справи 2. Привілей свідка. 3. Особи і органи, що мають право на кримінальне  переслідування.  4. Атторней.  5. Коронер.

6. Попереднє слухання  справи у суді.

1. Провадження з конкретної  кримінальної справи вва- жається розпочатим  з моменту отримання інформації  про зло- чин та її реєстрації, як правило, в поліції. Далі проводиться пе- ревірка  і оформлення фактичних даних. За  результатами до- судового етапу провадження приймаються рішення,  які і виз- начають долю справи і особи, яка притягується до криміналь- ної відповідальності, — про припинення досудового розсліду- вання, порушення кримінального переслідування тощо.

Поліцейським дозволено  виявляти і збирати  предмети  та документи, опитувати потерпілих, свідків, підозрюваних, уп- роваджувати  інформаторів  і  отримувати  необхідні  дані  від них, оглядати  житлові та службові приміщення.

Зібрані  поліцією фактичні  дані використовуються для за- стосування   заходів  процесуального примусу.  Для  таких  за- ходів примусу, як арешт і обшук, встановлений особливий правовий  режим, “Право народу на охорону особи, житла, па- перів та майна від необґрунтованих обшуків або арештів не по- винно  порушуватися і ордера на обшук або арешт не будуть видаватися без достатніх підстав, підтверджених присягою або урочистою обіцянкою. Такі ордера мають містити детальний опис місця обшуку, а також осіб і майна, які підлягають  ареш- ту” (IV поправка до Конституції США).


При  взятті   під  варту  (за  наказом   суду  чи  без  нього)

поліція:

w   обшукує  підозрюваного  і вилучає  у нього зброю, пред- мети, які можуть слугувати  як докази у справі;

w   заносить у поліцейський журнал прізвище та ім’я ареш-

тованого, час його доставки та суть того, в чому він підозрюється;

w   фотографує і знімає відбитки пальців;

w   дає   можливість  хоча   б  один   раз   зателефонувати будьBякій особі (родичам,  друзям, адвокату).

У справах про менш тяжкі злочини затриманий може бути відпущений  під письмове зобов’язання  про явку за викликом, під заставу або обіцянку, що він вишле поштою узгоджену су- му грошової застави  і буде своєчасно  з’являтися за викликом суду чи особи яка проводить  розслідування справи.

Найрозповсюдженішою слідчою дією є допит. Особ- ливістю його є те, що в законі відсутній чітко зафіксований по- рядок  його оформлення. Не  вимагається установлена  форма (дані про особу допитуваного, попередження про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, час допиту, за- стосування  звукозапису). Поліцейський фіксує показання в своєму записнику,  а потім — у звіті за результатами розсліду- вання справи. Цим звітом він може користуватися, коли його викличуть у суд і запропонують дати під присягою показання з приводу того, що і як він довідався у ході розслідування справи.

Закон  основну увагу надає створенню  умов, які б виклю- чали можливість зловживань при провадженні допитів. Однією із таких умов є рішення Верховного суду США у спра- вах Ескобедо і Міранди:

w   визнання своєї  вини  підозрюваним під  час  допиту  в

поліції  не можна  вважати  допустимим  доказом,  якщо воно було зроблено після відмови надати підозрювано- му можливість зустрітись  зі своїм захисником;


w   до того, як буде задано будьBяке питання,  особа має бу- ти попереджена, що у неї є право на мовчання, що будьBяка заява, яку особа зробить, може бути викорис- тана в якості доказу проти неї, а також що в неї є право на те, щоб був присутній  його або призначений захис- ник.

2. Привілей свідка (witness  privilege). “БудьBяка особа мо- же бути свідком, якщо інше не передбачено Федеральними правилами доказування” (правило 601). Винятки:

w   свідок  не  може  давати  показання з  приводу  якогось

факту,  якщо  не подані  докази,  достатні  для  висновку про те, що даний свідок особисто сприймав  цей факт (правило 602);

w   свідок не може давати показання,  якщо не принесе при-

сягу  або  урочисто   не  запевнить,   що  буде  говорити тільки правду (правило 603);

w   суддя, головуючий  при розгляді конкретної  криміналь-

ної справи, не може бути свідком по даній справі (пра- вило 605);

w   не може давати  показання і присяжний з приводу  об-

ставин, пов’язаних зі справою, у розгляді  якої він брав участь. Він також має право відмовитись  від дачі пока- зань  про  те,  як  проходило   обговорення   у  нарадчій кімнаті  при постановленні вердикту  і що вплинуло  на зайняту  ним позицію (правило 606).

Ряд привілеїв  свідка закріплено в інших нормативних ак-

 

тах:


 

w   свідок може не давати показання проти себе (привілей проти самообвинувачення);

w   право свідка на адвокатську, лікарську, комерційну, по-

дружню, сімейну таємницю, таємницю сповіді (Звід  за- конів штату Флорида);

w   обвинувачений у кримінальній справі має привілей  не

бути викликаним в якості свідка і не давати показань;


w  будьBяка особа має привілей  відмови  від розкриття (disclose) будьBякого матеріалу, який може бути інкри- мінований  їй;

w   особа, яка перебуває у шлюбі має право відмовитися від

дачі показань  проти особи або власності  своїх родичів, а також осіб, які проживають  разом з нею (§§ 930, 940,

972 Доказового  кодексу штату Каліфорнія).

Існують  й  інші  привілеї   (більш   детально  див.:  Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов  Б.А. Уголовный процесс запад- ных государств. — М., 2002. — С. 234—238).

Законом про реформу інституту безпеки свідків 1984 р. визначаються заходи, які можуть  бути застосовані  правоохо- ронними  органами:

w   забезпечення зміни  місця  проживання з наданням  до-

помоги  з  перевезення  меблів  і  товарів   домашнього вжитку;

w   сприяння у зміні місця роботи;

w   заміна документів, що ідентифікують особу;

w   нерозголошення  відомостей   про  нове  місце  прожи- вання.

3. Особи  і органи,  що мають  право  на кримінальне пе- реслідування.  Порушувати кримінальне переслідування й підтримувати обвинувачення в суді може потерпілий від зло- чину. Але не всякий потерпілий має необхідну освіту, хист, за- соби, необхідні для збирання  доказів. У США є численні при- ватні  розшукові бюро, які за плату проводять  розшуки на ко- ристь того, хто до них звертається. Агенти розшукових бюро часто виступають у суді як свідки обвинувачення і на їхніх по- казаннях грунтуються вироки. До послуг таких бюро і пов’яза- них з ними юридичних контор, як правило, звертаються фірми й об’єднання, якщо вони є потерпілими й бажають порушити й вести кримінальне переслідування.

Як уже зазначалось у попередній  главі, в більшості ви- падків кримінальне переслідування в США порушується і ве-


деться  поліцією,  федеральним бюро  розслідувань (ФБР)  і органами атторнейської служби.

Основним органом розслідування є поліція, до складу якої входять численні установи, які створюються різними владами. Прийнято розрізняти поліцію федеральну,  поліцію штатів і місцеву.

ФБР розслідує  найнебезпечніші злочини,  які  пересліду- ються за федеральними законами.  ФБР — це також  і контр- розвідувальна служба США.

Характер діяльності  інших федеральних органів розсліду- вання  у межах поліції визначений федеральним законодавст- вом з урахуванням їхньої належності до тієї чи іншої галузі ви- конавчої влади. Так, Секретна служба, яка є частиною Міністерства фінансів  США, розслідує  фальшування грошей та інші злочини, які завдають шкоди фінансовій системі США. На  неї ж покладено  розслідування і попередження злочинів, які стосуються  безпеки  президента  й віцеBпрезидента, членів їхніх сімей, а також безпеки деяких членів уряду США.

Федеральне бюро імміграції та натуралізації МініBстерства  юстиції  США  здійснює  розслідування  пору- шень законів про імміграцію та натуралізацію.

Компетенція органів розслідування, які входять до струк- тури поліції  кожного  із штатів, визначається законодавством штатів, їхня територіальна юрисдикція обмежена штатом. На- чальник поліції підпорядковується губернатору.

Компетенція федеральних органів розслідування і від- повідних органів у штатах чітко не розмежована, оскільки відповідальність за деякі злочини  може бути передбачена й федеральним законом, і законом штату. Місцева поліція являє собою багато різних  за структурою  так званих  поліцейських сил: очолювана шерифом поліція округу, поліція самоврядних населених пунктів, поліція міст.

4. Атторней  — особа, яка здійснює правозастосовну діяльність від імені та в інтересах довірителя.  Таким довірите-


лем може бути, наприклад,  федеральний уряд, уряд штату чи орган місцевого самоврядування. Один із основних обов’язків атторнея  — проведення розслідування порушень закону і пред’явлення обвинувачення в кримінальних справах.

Для виконання своїх обов’язків атторнеї багатьох ад- міністративноBтериторіальних одиниць, великих  міст мають у своєму  розпорядженні спеціальні  відділи  слідчих, сформова- них із співробітників атторнея,  або із співробітників поліції, які передаються  в його розпорядження тимчасово.

Федеральна атторнейська служба  складається з окружних атторнеїв (один на два—три штати), генералBатторнея (міністра юстиції) та їхніх помічників. Всіх їх призначає  президент США за порадою і згодою сенату строком на чотири роки.

У більшості штатів атторнеї обираються  населенням на чотири  роки, в інших штатах — призначаються губернатором або генералBатторнеєм. ГенералBатторней обирається або при- значається губернатором  штату і майже не залежить від нього, а останній — не підпорядковується федеральній владі.

Атторней має широкі повноваження. Він може порушити кримінальне переслідування, припинити справу одноособо- вим рішенням, у тому числі й тоді, коли справа вже знаходить- ся на розгляді  суду. При цьому він не зобов’язаний  виносити мотивовану  постанову.

Як уже відмічалося, “атторней” часто перекладається як “прокурор”, становище атторнея  в системі органів влади, сфера діяльності й правомочності його мають значні відмінності порівняно з тими, які є в країнах, де існує інститут прокуратури.

Як повірений  у юридичних  справах виконавчої  влади ат- торней  має у зв’язку з цим велику  владу, значно  більшу, ніж прокурор  у тій чи іншій західноєвропейській країні. Він може виступати  як адвокат у цивільній  справі та обвинувач у кримінальній  справі,  як  урядовий   юрисконсульт з технікоBюридичних питань і як радник із широких проблем політики.  Атторнейські  служби управляють тюрмами і займа-


ються  справами  іммігрантів;  співробітники цих служб  діють як слідчі й розшукові  агентства; у віданні генерального  аттор- нея США знаходяться контррозвідка й політичний розшук — функції, які в інших країнах покладені на відомства, ор- ганізаційно  не пов’язані з прокуратурою.

5. Органом  розслідування в США є також коронер. Він встановлює причини смерті у тих випадках, коли вони не відомі або коли є підстави припускати, що смерть була насильною. Ко- ронер проводить  розслідування з участю присяжних, кількість яких установлене процесуальним законодавством штатів. Якщо в межах округу виявлено  труп, коронер  проводить  його попе- редній огляд. Потім із числа місцевих жителів він скликає  при- сяжних, які беруть участь в огляді трупа й допиті свідків. Коли коронер і присяжні не можуть визначити причину смерті, вони вправі розпорядитися про проведення судовоBмедичного розти- ну трупа. Висновки  коронерського розслідування називаються вердиктом. У ньому вказується, чи мало місце вбивство, яка ме- дична причина смерті, коли, де і яким чином було здійснено вбивство, а також ім’я винного, якщо воно встановлене.

Цей вердикт не є актом віддання до суду. Відповідно до порядку,  встановленому у штаті, він направляється окружно- му атторнею, який  складає  обвинувальний акт і передає його до органу  віддання  до суду — великого  журі, якщо  законом штату воно передбачене,  або безпосередньо  до суду. Вердикт разом  із матеріалами розслідування може бути  направлений коронером  також безпосередньо  до суду, при якому  має бути скликане  велике  журі. Ні обвинувач,  ні велике  журі, ні суд у своїх рішеннях  не зв’язані цим вердиктом.  Вони можуть уста- новити, наприклад, що смерть була наслідком злочину, хоч ко- ронерське розслідування дійшло висновку, що мав місце не- щасний випадок. Коронер і судовоBмедичний експерт виступа- ють потім у суді як свідки.

Органами  розслідування  в  США  є  також  різного  роду

комітети й комісії, створювані  органами  виконавчої  влади


(комітет  з розслідування організованої  злочинності,  комісія з розслідування вбивства президента  Джона Кеннеді та ін.).

Формально вважається,  що дані, зібрані органами розслідування, не мають доказової ваги і призначені  як ма- теріал для підтримання обвинувачення, а не для суду. Поліцейські і співробітники ФБР виступають  як свідки в суді з приводу виявлених ними обставин, а також подають суду за- яви допитаних осіб. Після закінчення розслідування справа передається до суду. Потерпілий може звернутися до суду й безпосередньо.

6. Попереднє слухання справи  у суді. Офіційно вва- жається, що процесуальною стадією розслідування криміналь- ної справи є попереднє  слухання  справи в суді, діяльність  же поліції та ФБР з розслідування злочинів  виходить  за межі кримінального процесу, тобто є не процесуальною. У зв’язку з цим  теоретично   першим   кроком   кримінального  процесу   в США вважається доставка до мирового судді (магістрату) осо- би, яка заарештована за підозрою у вчиненні злочину, для з’ясування  питання  про обгрунтованість порушення криміна- льного переслідування і про запобіжний захід.

Після приводу обвинуваченого суддя повинен повідомити йому про висунуте  проти нього обвинувачення, про право на сприяння захисника  під час попереднього  розслідування і на відмову від такого розслідування. Якщо обвинувачений відмо- вився від попереднього  розслідування, суддя пред’являє  йому обвинувачення і вирішує  питання  про те, відпустити  його під заставу чи взяти під варту. Суддя з власної ініціативи  може, а за клопотанням атторнея  — зобов’язаний  допитати свідків об- винувачення і зафіксувати їхні показання.  Якщо обвинуваче- ний не відмовився  від розслідування справи, суддя може нада- ти йому певний строк для запрошення захисника  й для викли- ку свідків.

Розслідування має бути закінченим,  як правило, в одному засіданні.  Спочатку  допитуються  свідки  обвинувачення. Об-


винувачений і його захисник  можуть піддати їх перехресному допиту. Після цього обвинувачений має право дати пояснення щодо пред’явленого  йому обвинувачення, а також  показання під присягою як свідок захисту. Потім допитуються  свідки за- хисту, яких обвинувач може піддати перехресному допиту. Показання свідків, а також пояснення і показання обвинуваче- ного заносяться до протоколу  або стенографуються.

Заслухавши показання і пояснення, суддя вирішує питан- ня про те, чи достатньо підстав для притягнення обвинуваче- ного до кримінальної відповідальності. Якщо таких підстав не- має, він постановляє зняти  з обвинуваченого обвинувачення, тобто припинити справу. З’ясувавши ж, що таких підстав до- статньо, суддя притягує  обвинуваченого до кримінальної відповідальності і, якщо справа йому підсудна, у тому ж засіданні вирішує справу по суті й виносить вирок. Якщо ж справа йому не підсудна, нижчий  суд направляє її до того су- ду, якому вона підсудна.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

УКРАЇНА

1. Які  завдання  вирішуються на  стадії  порушення кри- мінальної справи?

2. Які приводи  до порушення кримінальної справи перед- бачені законом?

3. Які є способи перевірки  заяв і повідомлень  про злочи-

 

ни?


 

4. Що є підставою до порушення кримінальної справи?

5. Хто має право порушити  кримінальну справу?

6.  Який   порядок   порушення  або  відмови  в  порушенні

 

кримінальної справи?

7. Які форми має досудове розслідування?


8. Які строки провадження досудового розслідування?

9. Які слідчі дії передбачає закон?

10. Який порядок допиту свідка й потерпілого?

11. Чим відрізняється очна ставка від допиту?

12. Який порядок  проведення очної ставки й оформлення її результатів?

13. Які є види огляду?  Який процесуальний порядок  про- вадження  й оформлення огляду?

14. Який процесуальний порядок  пред’явлення особи для впізнання передбачає закон?

15. Які мета й порядок  відтворення обстановки  та обста- вин події?

16. У чому полягають  відмінності обшуку та виїмки?

17. У яких випадках  слідчий має право проводити  обшук: а) без мотивованої  постанови судді; б) без винесення  постано- ви про проведення обшуку?

18. Які основні процесуальні правила  проведення обшуку та виїмки?

19. У чому полягають  особливості  проведення обшуку та виїмки в приміщеннях дипломатичних представництв?

20. Які підстави та порядок призначення експертизи?

21. Що є підставою для притягнення особи як обвинуваче- ного?

22. Який порядок пред’явлення обвинувачення?

23. Які правила  оформлення проколу  допиту обвинуваче- ного?

24. Які підстави та умови для зупинення досудового слідства?

25. Які підстави і порядок закриття кримінальної справи?

26. Коли і в якому порядку досудове слідство закінчується складанням обвинувального висновку?

27. Яке юридичне значення має обвинувальний висновок?

28. Які вимоги до форми та змісту обвинувального виснов- ку передбачає закон?


 

ку?


29. Які документи  додаються  до обвинувального виснов-

30. Які питання  має з’ясувати прокурор, одержавши  спра-

 

ву з обвинувальним висновком?

31. Які  рішення  може  прийняти прокурор  у справі,  що надійшла до нього з обвинувальним висновком?

ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНА

32. Кому належить  право порушення публічного  обвину- вачення в німецькому  кримінальному процесі?

33.  Які  особливості   публічного  обвинувачення за  КПК ФРН?

34.  Які  особливості   провадження  в  справах  про  мало- значні діяння?

35. Хто розслідує кримінальні справи?

36. Який порядок і строк затримання підозрюваного?

37. Який порядок застосування застави?

 

 

ви?


ФРАНЦІЯ

38. На кого покладається порушення кримінальної спра-

39. Яка система органів прокуратури?

40. Які є форми попереднього  розслідування?

41. За якими справами попереднє  слідство є обов’язкове?

42. Які права має слідчий суддя?

43. Що таке мандат про явку, привід, затримання, арешт?

44. Які строки тримання  обвинуваченого під вартою?

45. Хто має право  проводити  дізнання  в кримінальному

 

процесі?

46. Хто здійснює віддання  обвинуваченого до суду?

47. Як відбувається розгляд  справ при відданні обвинува- ченого до суду?


АНГЛІЯ

48. Хто має право порушити  кримінальну справу?

49. Хто проводить  попереднє  розслідування?

50. Хто такий коронер, які його права й обов’язки?

51. Які  завдання  виконує  дирекція  публічних  пересліду- вань?

52. Які права має директор публічних  переслідувань?

53. Які органи мають обвинувальні повноваження?

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ  АМЕРИКИ

54. Які особи і органи мають право порушити кримінальну справу?

55. Хто такий атторней?

56. Яка структура  федеральної атторнейської служби?

57. Які повноваження атторнея?

58. Які повноваження коронера?

59. Коли  офіційно  починається процесуальна стадія  роз- гляду кримінальної справи?

60. Які дії проводить мировий суддя при доставці затрима- ного до суду?

61. Які питання  вирішує мировий  суддя?