3.2. ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНА

3.2.1. Попереднє розслідування

1. Порушення  публічного  обвинувачення.  2. Дізнання.

3. Проста підозра.   4. Достатня  підозра. 5. Серйозна підозра.

1. Порушення публічного  обвинувачення. Право пору- шення  публічного  обвинувачення належить   прокуратурі (§

152  КПК  ФРН). Якщо  предметом  процесу  є  проступок,  то прокуратура має право за згодою суду вирішити  питання  про


віддання   до  суду  обвинуваченого  без  кримінального  пе- реслідування (якщо  вина правопорушника незначна).

У справах про малозначні  діяння прокуратура може відмовитися від публічного обвинувачення і одночасно покла- сти на правопорушника такі зобов’язання:

w   виконати певну роботу з метою усунути шкоду, завдану

діянням;

w   внести  певну  грошову  суму на користь  установи  чи в державну казну;

w    виконати  громадськокорисну роботу.

При  цьому  встановлюється певний  строк  (до  одного ро- ку). Якщо обвинувачений виконує ці обов’язки, то він звільняється від відповідальності.

2. Досудове розслідування у формі дізнання (vorbereit- ende  Untersuchung)  проводиться прокуратурою і поліцією. Провадження дізнання  в поліції покладено на визначену  кате- горію урядовців, які згідно з Законом про судоустрій ФРН на- зиваються  допоміжними урядовцями. Вони стають такими  за належністю  до певного розряду  урядовців,  наприклад інспек- тор поліції  (Polizeiinspektor). Цей  розряд  визначається уря- дом землі за погодженням з управлінням юстиції землі.

Провадження дізнання  в повному обсязі відноситься до компетенції  прокуратури. Поліція  виконує  лише окремі дору- чення прокуратури, а також за власною ініціативою  розслідує кримінальні злочини з метою попередження заплутаних справ. У цьому випадку вона зобов’язана негайно передати всі матеріали справи прокурору  (§ 163 КПК ФРН).

Основним завданням  прокурорського дізнання  є встанов- лення підозри у скоєнні кримінально караного діяння.

В дізнання  не входить доведення  вини обвинуваченого, а тільки встановлення підозри, так як доведення  її ускладнюва- ло б розшук інших підозрюваних і надавало  б дізнанню обви- нувальний характер. Оскільки поняттю підозри в німецькому кримінальному процесі надається  велике значення,  то в теорії


розроблена  концепція підозри, яка за змістом є теоретичною  і правовою основою стадії попереднього  розслідування.

З методологічної точки зору підозра в кримінальному про- цесі ФРН відповідає філософській категорії вірогідності і ви- ражає так звану персоналістську інтерпретацію  вірогідності (точніше, той чи інший ступінь віри суб’єкта в існуванні  яко- гось явища, якщо віра складає елемент раціонального). Понят- тя підозри визначається Г. Кюне як ретроспективно — прогно- стичний висновок, оснований на фактах і такий, що має якість перевірки. За ступенем вірогідності і функціональним призна- ченням розрізняють три види підозри: проста, достатня, серйозна.

3. Проста підозра, яка необхідна для початку дізнання,  — це мінімальна  вірогідність здійснення кримінально караного діяння. На даному етапі розслідування сумнів в тому, що зло- чин, який мав місце, може бути. Однак  простого припущення про  здійснення злочину  недостатньо.  Дізнання починається як за фактом, так і відносно конкретної  особи.

4. Достатня підозра,  як роз’яснює  Верховний  Суд ФРН, означає  “Наявність фактів,  які з аналізу  практичного  досвіду вказують на можливість засудження обвинуваченого судом на основі  беззаперечного доказування. При  цьому  прокуратура не повинна  з’ясовувати  питання  про  здійснення злочину  та про  вину  в  повному  обсязі  в  усіх  деталях,  а  досліджувати тільки достатню підозру в здійсненні  злочину та вині, яка вка- зує на вірогідність  засудження обвинуваченого. Для цього по- винні бути доказані лише деякі обвинувальні моменти, а вияс- нення протиріч між показаннями обвинуваченого і отримани- ми результатами дізнання  надається  суду”.

5. Поняття серйозної підозри  пов’язане з вирішенням пи- тання про застосування такого заходу процесуального приму- су, як тримання  під вартою. Оскільки цей захід є найбільш ра- дикальним вторгненням у сферу особистої свободи громадян,


охоронювану Конституцією, то визначена гарантія законного і обґрунтованого її застосування проглядається в тому, що підо- зра повинна бути серйозною. Згідно з § 112 КПК ФРН взяття під варту може бути застосоване, якщо обвинувачений серйоз- но підозрюється у здійсненні злочину і є основи арешту. Серй- озна підозра мається на увазі тоді, коли на момент розсліду- вання підозра є високою та вказує на те, що обвинувачений здійснив   злочин   і  є  вірогідність   засудження  його  судом. Ступінь вірогідності підозри має бути достатньою.

Як тільки  прокуратурі стало відомо із заяв  громадян  або інших  джерел   (повідомлень  поліції,  судових  органів)   про скоєне кримінально каране діяння, вона зобов’язана для вирішення питання  про порушення публічного  обвинувачен- ня розслідувати обставини справи. Заяви та повідомлення мо- жуть бути залишені без наслідків з правових або фактичних основ, і прокуратура не зобов’язана повідомляти приватним особам причини, з яких відмовлено  в проведенні  дізнання.

При  провадженні дізнання  прокурор  має право  вимагати від відповідних органів різні відомості (про освіту, майновий стан, податки,  місце роботи, стан здоров’я обвинуваченого та ін.); допитати свідків, обвинувачених; застосовувати запобіжні заходи. Згідно з Законом “Про обмеження  поштової, телеграф- ної і телефонної  таємниці”  від 13 серпня  1968 р. прокурор  та- кож має право дозволяти відомству з охорони конституції,  уп- равлінню  безпеки Бундесверу, федеральної служби розвідки розкривати та переглядати кореспонденцію, а також прослухо- вувати і записувати на магнітофон  телефонні  розмови.

Прослуховування телефонних розмов обвинуваченого призначається на основі § 100а КПК ФРН за наявності підозри в здійсненні  злочину,  обґрунтованого фактичними даними,  і тільки  в справах про тяжкі  злочини,  вказані  в законі. Прослу- ховування  і запис  телефонних розмов  згідно  з § 100b  КПК ФРН можуть  бути  проведені  тільки  з  дозволу  судді,  а при


невідкладності дій — з дозволу прокурора з наступним суддівським  підтвердженням. У письмовому  суддівському  на- казі вказується особа, відносно  якої застосовується цей захід, вид, обсяг та строк прослуховування. В КПК ФРН встановле- ний строк до трьох місяців (§ 100 КПК ФРН), але він може бу- ти продовжений. Цей наказ відсилається в органи федеральної пошти, які повинні забезпечити суддю, прокурора  або до- поміжних  поліцейських службовців  прослуховуванням теле- фонних розмов і ознайомленням з записом. Кабіни для прослу- ховування  телефонних розмов розміщуються в приміщенні поліції. Службовці пошти лише забезпечують  підключення до телефонної  мережі на час і в обсязі, вказаному  суддею. Якщо підстави, передбачені  в § 100а КПК  ФРН, відпали, то прослу- ховування негайно припиняється. Основний зміст звукозапису повинен бути викладений письмово у формі протоколу  і дода- ний до матеріалів  кримінальної справи.

При розслідуванні справи прокуратура має право вимага- ти від усіх органів  і осіб різні відомості.  Поліція  зобов’язана виконувати усі вимоги і доручення  прокуратури.

Затримання громадян  з метою встановлення особи не мо- же продовжуватися більше як 12 годин. Затриманий має бути негайно доставлений до дільничного  судді для дачі санкцій на взяття під варту. При допиті обвинуваченого суддею дозво- ляється присутність  представника прокуратури і захисника. При допиті свідків або експерта дозволяється присутність представника прокуратури, обвинуваченого і захисника.

КримінальноBпроцесуальним кодексом  ФРН (§  169)  пе- редбачені посади слідчого судді вищого земельного суду і слідчого судді Верховного суду ФРН (які розслідують складні злочини).