2.3. ФРАНЦІЯ

2.3.1. Докази у кримінальному процесі

1. Проблеми обов’язку доказування. 2. Проблеми засобів доказування.  3. Проблеми доказової сили.

Загальна теорія доказів у сучасному французькому кримінальному процесі складається з трьох частин: проблеми обов’язку  доказування (onus  probandi); проблеми  засобів  до- казування;  проблеми  доказової сили.

1. Проблема обов’язку доказування (charde  de la prevue) тісно пов’язана із засадою презумпції  невинуватості. З 2000 р. у КПК  Франції у статтіBпреамбулі записано: “будьBякий підо- зрюваний чи особа, яка переслідується у кримінальному по- рядку, презумується невинуватою,  доки її вина не установле- на”. Звідси і виходить, що обов’язок доказування покладається на обвинувачення, тобто на прокуратуру, яка пред’являє обви- нуваченому  порушений  нею ж публічний  позов і на цивільно- го позивача, який пред’явив цивільний позов.

Прокуратура зобов’язана:

w   довести  відсутність  деяких  формальних обставин,  та- ких як амністії, закінчення строку давності притягнен- ня до кримінальної відповідальності, зміну чи скасу- вання відповідного  кримінального закону тощо;

w   довести “матеріальний елемент злочину” (чи мало місце

злочинне  діяння,  що  його  здійснила  певна  особа,  що діяння здійснено при обтяжуючих  обставинах і. т. д.);

w   довести  вину  особи  у  здійсненні   злочину,  тобто  на-

явність у його діях умислу чи необережності.

У деяких  випадках  обов’язок доказування покладається і на захист.


Захисник зобов’язаний:

w  довести наявність обставин, що виключають злочинну діяльність,   наприклад — необхідну оборону;

w   довести     неосудність    обвинуваченого        у          момент

здійснення злочину;

w  довести наявність імунітету від кримінальної відпові- дальності;

w   довести факт засудження за той же злочин в іноземній

державі.

У деяких випадках обов’язок доказування своєї невинува- тості покладається на обвинуваченого.

Обвинувачений зобов’язаний:

w   довести  легальність   отримання  прибутку   (ст.  225—6

КК Франції);

w   довести, що товари, вилучені  у митній  зоні у зв’язку з відсутністю  належних  документів,  не є контрабандни- ми (ст. 418 Митного кодексу)  тощо.

Обов’язок  доказування на практиці  лежить  і на слідчому судді, а також і на суді. Під час попереднього розслідування слідчий суддя самостійно  в таємній  і письмовій  формі збирає докази. Суд зобов’язаний  встановити  істину у справі незалеж- но від ініціативи  сторін і вправі самостійно здійснювати дока- зування. Він є господарем процесу (dominus litis).

2. Проблеми засобів доказування (mouens de preuve). КПК Франції не містить вичерпного переліку доказів, які підлягають використанню у процесі доказування. БудьBякий доказ допус- тимий незалежно  від того, названий  він у законі чи ні. Існують винятки із принципу свободи доказів, наприклад, доказ не може бути отриманий із переписки  між підсудним та його адвокатом (ст. 432 КПК Франції); незначні порушення кримінального за- кону, так звані правопорушення, доказуються  лише протокола- ми і рапортами, складеними співробітниками судової поліції.

3. Проблеми доказової сили (force probante). Ці проблеми пов’язані з питанням  про те, яку силу мають ті чи інші докази, як вони оцінюються і яким чином суддя приймає рішення, як-


що він має певну сукупність суперечливих доказів. Французь- ка система доказування основана  на вільній  оцінці доказів за внутрішнім  переконанням слідчого, прокурора,  судді.

Винятком із вільної оцінки доказів слід вважати особливу

доказову  силу  поліцейських протоколів  і рапортів  у справах про правопорушення (ст.ст. 431, 537 КПК Франції). Спросту- вати відомості, які містяться  в таких протоколах,  можна лише за допомогою письмових документів або показань свідків. Існують  також  протоколи  і рапорти  із особливою  доказовою силою, для спростування яких необхідне рішення Касаційного суду (ст.ст. 642 — 674 КПК Франції). Доки Касаційний суд не визнав  такий  протокол  дізнання  фальшивим, його  доказова сила абсолютна для судді.

2.3.2. Джерела доказів

1.  Показання   свідків.  2.  Показання   обвинуваченого.

3. Висновок  експерта.  4. “Уліки та матеріальні  кон- станції”.

Джерелами доказів у французькому кримінальному процесі є показання свідків, обвинуваченого, висновок експерта, прото- коли  поліцейських  і  слідчих  дій,  речові  й  письмові  докази, “уліки та матеріальні  констанції”. Докази  оцінюються  суддями вільно,  за їхнім внутрішнім  переконанням, що грунтується на тих враженнях,  які зробили на суддів подані їм докази.

1. Показання свідків  — усні повідомлення зроблені  судді або  офіцеру   судової  поліції   особою,  викликаною  в  якості свідка, про відомі їй обставини злочину. Показання потерпіло- го не розглядаються як особливий  вид доказів — вони прирівнюються до показань свідків. Цивільний позивач наділений  деякими  додатковими правами, яких не мають інші свідки, наприклад,  правом на присутність  адвоката при прова-


дженні допиту. Свідки  допитуються  з приводу  діянь обвину- ваченого, його особи та моральності. Перед допитом свідки приносять присягу про те, що вони будуть “говорити без нена- висті  й страху  всю правду  й нічого, крім правди”. Потерпілі теж допитуються  як свідки.

Особа, названа  в скарзі потерпілого,  що супроводжується пред’явленням цивільного  позову, має право відмовитися да- вати показання як свідок. Після ознайомлення зі скаргою слідчий суддя повинен попередити про це названу особу й зро- бити відмітку в протоколі. У разі відмови давати показання як свідок ця особа може бути допитана як обвинувачена.

Забороняється допитувати  як свідків осіб, проти яких є серйозні докази щодо їхньої вини, коли це завідомо тягне за собою порушення права на захист.

Не можуть заслуховуватися під присягою показання бать- ка, матері, сина, дочки та інших родичів обвинуваченого по висхідній  і низхідній  лініях,  братів і сестер, свояків,  подруж- жя, в тому числі й після розлучення, цивільного позивача (по- терпілого),  дітей віком до 16 років. Однак, коли хтоBнебудь із цих осіб був допитаний під присягою, то це не означає недійсності   його  показань,   якщо  ні  прокурор,   ні  жодна  із сторін не заперечують проти принесення присяги. У разі ж за- перечень  свідок може бути заслуханий у порядку  одержання відомостей так званого довідкового характеру.

Кожна особа, викликана до слідчого судді або в суд, зо- бов’язана з’явитися, принести присягу й дати показання.  За порушення цих зобов’язань КПК встановлює  досить суворі штрафні санкції. Крім того, свідок, який не з’явився без поваж- них причин, підлягає  примусовому  приводу.

Якщо через неявку свідка до суду розгляд справи було пе- ренесено на найближчу  сесію, і свідок не навів поважних  при- чин неявки,  всі витрати  щодо підготовки  справи до слухання покладаються на свідка, що не з’явився, а сам він підлягає при- воду в судове засідання  на вимогу прокурора.


КримінальноBпроцесуальне законодавство передбачає особливий  порядок допиту членів уряду й повноважних пред- ставників  іноземних держав.

Прем’єрBміністр та інші члени уряду Франції можуть вис- тупати перед судом як свідки лише з дозволу Ради Міністрів, прийнятого за доповіддю міністра юстиції. Такий дозвіл оформляється декретом. Якщо суд не вимагає  особистої явки зазначених  осіб або на неї не було дозволу, то за дорученням суду,  який  розглядає  справу,  вони  допитуються   за  місцем їхнього проживання в письмовій  формі першим головою апе- ляційного  суду  або головою  трибуналу  великої  інстанції.  У суді присяжних такі показання оголошуються публічно  й ви- користовуються в дебатах.

Письмові  показання представників іноземної держави мо- жуть бути витребувані  судом через міністра зовнішніх зносин. Якщо вимога буде прийнята, допит провадить  перший голова апеляційного суду або магістрат, якого він уповноважить.

Інститут  “асистованого  свідка” (temouin assiste).  Тривалий час однією із проблем попереднього слідства у французькому кримінальному процесі був статус особи, вказаної у вимозі про- курора або у скарзі цивільного  позивача, так як, з одного боку, ця особа ще не стала обвинуваченим і, відповідно, не може ре- алізувати  своє право на захист, будучи не більш як свідком, але з іншого боку очевидно, що кримінальне переслідування пору- шено якраз проти цієї особи. Закон  1987 р. вирішив цю пробле- му з допомогою особливої категорії свідків — “асистованих свідків”, тобто свідків, які мають адвоката. У 2000 р. у КПК Франції з’явились нові статті 113B1—113B8, спеціально  присвя- чені статусу і порядку допиту “асистованого свідка”.

Якщо особа, вказана в якості підозрюваного  у вимозі про- курора про провадження попереднього слідства або у скарзі цивільного позивача, або якщо проти неї показує будьBякий свідок у справі, або проти особи існують докази, що дозволя- ють правдоподібно вважати, що вона могла брати участь у здійсненні злочину (ст. 113B2 КПК),  то вона доки залишається свідком і несе обов’язки:


w   з’явитися  за викликом слідчого судді;

w   давати показання.

Але, з іншого боку, особа стає “асистованим свідком” і наділяється рядом прав обвинуваченого:

w   мати  адвоката  (тобто  асистента  або помічника), який

має право бути присутнім на всіх допитах; знайомитися зі справою;

w   давати показання без присяги.

Виникають  у нього і особливі права:

w   клопотати про проведення очної ставки  з особою, що показує проти нього;

w   вимагати   свого  “переводу”  в  розряд   обвинувачених

(для отримання більш широких прав). Ця вимога авто- матично тягне за собою зміну процесуального статусу і не потребує формального пред’явлення обвинувачення.

Статус “асистованого” свідок може мати тільки під час по- переднього слідства. В судовому засіданні він стає звичайним свідком.

2. Показання обвинуваченого має подвійне  значення: поBперше, це засіб доказування, необхідний  для встановлення істини у справі, поBдруге, показання обвинуваченого розгляда- ються як один із засобів здійснення права на захист. Слідчий суддя і суддя зобов’язані допитати обвинуваченого з метою от- римання  його показань  як мінімум двічі (під час розслідуван- ня і судового розгляду). При допиті обвинувачений не прино- сить присягу. Обвинувачений має право не давати ніяких  по- казань. Під час першої ж явки  обвинуваченого слідчий  суддя зобов’язаний  роз’яснити йому це право. У протоколі  робиться відмітка про це роз’яснення.  Якщо ж обвинувачений виявить бажання дати показання,  слідчий суддя негайно провадить до- пит.

У французькому кримінальному процесі  визнання обви- нуваченим своєї вини у вчиненні злочину не є вирішальним доказом і не тягне за собою припинення дослідження доказів у справі.


3. Висновок експерта. Як доказ  є результат  експертизи, яка проводиться тоді, коли  “виникає  питання  технічного  по- рядку”. Експертиза не може проводитись під час дізнання. Французький кримінальний процес дає право слідчому  судді чи суду в разі необхідності дати розпорядження про проведен- ня експертизи на вимогу прокуратури, за власною ініціативою або за клопотанням сторін.

Експерти  обираються з числа осіб, які занесені до на- ціонального списку, складеного бюро Касаційного суду, або до одного із списків,  складених  апеляційними судами, узгодже- них з генеральним прокурором.  Спеціалісти, які бажають ста- ти експертами, подають про це заяву до відповідного суду. Во- ни мають бути не молодшими 30 років й не старшими 70 років. При занесенні  їх до одного із списків експерти  приносять пе- ред апеляційним судом, у районі компетенції якого знаходить- ся їхнє постійне  місце проживання, присягу  про те, що вони будуть виконувати свої обов’язки, подавати доповіді й робити свої висновки  по честі й совісті. Вони не повинні відновлюва- ти присягу за кожним викликом.  Ці фахівці називаються при- сяжними  експертами.

Лише  як виняток  експерт  за мотивованою  ухвалою може бути обраний із осіб, не внесених до жодного із списків. Ці ек- сперти приносять присягу перед слідчим суддею чи магістром, призначеним судовим органом, за кожним викликом.

Якщо питання, поставлене на експертизу, дуже важливе, призначається не менше двох експертів,  в інших випадках  — лише один експерт.

Після  закінчення експертизи готується  доповідь, яка має містити описування проведених  досліджень  і висновок. Якщо експерти  дотримуються різних думок або якщо у них є засте- реження  щодо  загального  висновку,  кожен  із  них  викладає свою думку чи свої застереження, мотивуючи їх.

Слідчий суддя зобов’язаний  викликати зацікавлені сторо- ни й повідомити  їм про висновок  експертів.  Він вислуховує


їхні заяви й визначає  строк, протягом якого вони мають право подати свої міркування і сформулювати клопотання, зокрема про доповнення експертизи чи проведення контрекспертизи.

Участь спеціалістів, але не в формі експертизи,  передбаче- на й при провадженні дізнання судовою поліцією. Якщо не- обхідно провести дослідження, яке не терпить зволікання, по- садова особа судової поліції звертається за сприянням до будьBяких компетентних осіб, які дають письмову присягу да- вати свої висновки  по честі й совісті. Такі висновки  є письмо- вим доказом у справі. Як правило, ці особи є співробітниками науковоBтехнічних апаратів поліції або лікарями.  На суді вони виступають  як свідки.

Як докази допускаються магнітофонні записи. Розроблені детальні правила  виготовлення фонограм, що мають доказове значення. Так, при провадженні звукозапису в ході слідчих дій необхідна присутність  понятих  або одного із чиновників суду чи прокуратури. Після закінчення запису магнітна стрічка опечатується. Звукозапис як доказ не має переваги  й оцінюється  разом з іншими зібраними  в справі доказами.

4. “Уліки  та матеріальні констанції”. Дане  джерело  до- казів є по суті збірним поняттям,  причому межа між “уліками і матеріальним констанціями вельми розпливчаста. До них відносяться:

w   результати огляду місця події;

w   освідування різних учасників кримінального процесу;

w   вилучені під час обшуку і виїмки предмети;

w   зразки для порівняльного дослідження;

w   речові докази, сліди злочину, відбитки пальців і т. ін.

У  деяких  випадках  “уліки  і матеріальні  констанції”  мо- жуть бути безпосередньо досліджені судовою поліцією, слідчим  суддею чи судом, а в інших випадках  вимагається їх “інтерпретація”  експертом  (детальніше див.: Гуценко К.Ф., Го- ловко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных госу- дарств. — М., 2002. — С. 323).