ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ТА ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Характеристик а

виробничої програми

Найважливішим розділом плану розвитку підприєм- ства є виробнича програма або план виробництва і реалізації продукції, яка визначає можливий обсяг виробництва і продажу продукції в плановому періоді, що відповідає номенклатурі, асор- тименту, якості та вимогам споживача.

Виробнича програма визначає завдання щодо введення в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально- сировинних ресурсах, чисельності робітників, транспорті тощо.

Вона тісно взаємодіє з фінансовим планом, планом з витрат ви-

робництва, прибутку і рентабельності.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму

самостійно, використовуючи: попит на продукцію, виявлений у

процесі вивчення ринку; портфель замовлень на продукцію та

послуги інших споживачів; державні замовлення, які передба-

чають не лише конкретну їх величину, а й гарантоване держа- вою забезпечення оплати поставок і необхідних бюджетних асигнувань.

Виробнича програма складається з трьох розділів: план ви- робництва продукції в натуральних вимірах; план виробництва продукції у вартісних вимірах, план реалізації продукції в нату-

ральних та вартісних вимірах.

У  натуральних  вимірниках  розрізняють  номенклатуру  та

асортимент продукції підприємства. Номенклатура — перелік

продукції однакового призначення, яка реалізується підприємс-

твом та представлена окремою позицією, а асортимент — хара-


 

ктеризує її склад за видами, типами, ґатунками та іншими озна-

ками.

Товарна продукція являє собою вартість усіх видів готової

продукції, робіт промислового характеру і послуг, призначених

для замовників зі сторони, напівфабрикатів, деталей і вузлів, що

постачаються по коопераційних зв’язках, вартість капітального

ремонту, виробів і запасних частин для власного капітального

будівництва і капітального ремонту, інструментів і оснащення для власного будівництва.

Плановий обсяг  товарної   продукції визначається  за  фор-

мулою:

n

Qтов   = ∑ Ni Ц і + Р ,      (2.1)

i=1

де Nі — випуск продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Ці  — гуртова ціна підприємства одиниці виробу і-го виду,

грн;

Р — вартість робіт і послуг на сторону, грн.

Товарна продукція розраховується в діючих відпускних цінах підприємства, а також у незмінних цінах і тарифах. Перша оцінка дозволяє визначити планову суму доходу і прибутку підприємст- ва, розрахувати середні витрати на гривню товарної продукції, а друга — темпи росту і зміни структури виробництва.

Обсяг реалізованої продукції розраховується:

Q реал  = Qтов   [(Qс.к.і  Qс.п.і ) + (Qо.к .і  Qо.п.і )] ,    (2.2)

де Qс.к. та Qс.п. — залишки продукції на складі на кінець та поча-

ток року, грн;

Qв.к.  та Qв.п.  — залишки продукції відвантаженої, але не оплаченої покупцем, грн.

Обсяг виторгу від реалізації продукції головним чином за- лежить від виробництва товарів і послуг, асортименту продук- ції, її якості, скорочення складських залишків готової продукції, а також від зростання або зменшення перехідних залишків про-


 

дукції, відвантаженої, але не оплаченої покупцями. Підприємс- тва реалізують свої товари та послуги відповідно до укладених договорів безпосередньо зі споживачами, органами матеріаль- но-технічного постачання та збуту, торгівлі, через товарні бір- жі, а також через власну мережу продажу продукції.

Валова продукція характеризує загальний обсяг підприємст-

ва. Вона включає всю продукцію у вартісному вираженні, неза-

лежно від ступеня її готовності

Обсяг валової продукції розраховується:

Qвал = Qтов  + (НВк НВп ) ,      (2.3)

де НВк та НВп — вартість залишків незавершеного виробни-

цтва на кінець і початок планового періоду, грн.

До складу товарної та валової продукції включається вар-

тість матеріальних витрат, яка досягає 80 % у витратах підпри-

ємства. Тому чим вища вартість використаних матеріалів, тим

більший обсяг товарної та реалізованої продукції, у той час, ко-

ли випуск у фізичних одиницях може і не змінитися. Більш пра- вильний вклад підприємства у кінцевий результат характеризує чиста продукція.

Обсяг чистої продукції розраховується:

 

 

Qчис


= Qтов


(М + А) ,    (2.4)

 

 

де М — матеріальні витрати на виробництво продукції, грн;

А — сума амортизаційних відрахувань за відповідний пері-

од, грн.

Приклад: Виробнича програма машинобудівного підприємс-

тва наступна: готові вироби — 30 570 тис. грн.; роботи промис-

лового характеру і послуги, виконані на сторону -295 тис. грн.;

вартість запчастин, відпущених на сторону, — 175 тис. грн.

Незавершене виробництво на початок року становило 115

тис. грн.; на кінець року — 122 тис. грн.

Залишки готової продукції на складах: на початок року — 85

тис. грн.; на кінець року 77 тис. грн.

Обчислити обсяг товарної, реалізованої та валової продукції.


 

Розв’язок:

1. Розрахуємо обсяг товарної продукції за формулою (2.1):

Qтов   = 30570 + 295 + 175 = 31040 тис. грн.

2. Розрахуємо обсяг реалізованої продукції за формулою (2.2):

Qреал  = 31040 [(77 85)] = 31048 тис. грн.

3. Розрахуємо обсяг валової продукції за формулою (2.3):

Qвал  = 31040 + (122 115) = 31047 тис. грн.

Відповідь: обсяг товарної продукції — 31040 тис. грн; обсяг реалізованої продукції — 31 048 тис. грн; обсяг валової продук- ції — 31 047 тис. грн.

У матеріаломістких галузях використовується показник но- рмативної вартості обробітку, який одержується як сума показ- ника нормативної вартості обробітку одного виду виробу і-го виду (НВОі) і кількості виготовлених виробів і-го виду (Ni):

п

НВО = ∑ НВОі Ni .          (2.5)

і =1

Якісний бік виробничої програми характеризує показник, який відображає питому вагу продукції, що відповідає міжна- родним стандартам, у загальному обсязі випуску продукції під- приємством. Він може бути обчислений як відношення кількос- ті сертифікованої продукції до загального її обсягу.

2.2 Вироб н ич а потужні с ть підприємства

До найбільш важливих завдань, які стають перед підприємством у процесі його функціонування, належать такі: які виробничі потужності потрібні і як вони будуть змінюватись


 

у часі; яке устаткування потрібне і яким має бути рівень його продуктивності. Таким чином, виробничі потужності є найваж- ливішою складовою виробничого потенціалу підприємства.

Виробнича потужність — це максимально можливий обсяг продукції встановленої номенклатури, яку може виготовляти підприємство за певний період часу за умов раціонального ви- користання обладнання та виробничих площ.

Одиниці виміру виробничої потужності застосовуються за- лежно від характеру та типу виробництва, а також галузевої підпорядкованості. Виробнича потужність  має  визначатися  в тих самих одиницях виміру, у яких планується здійснювати об- лік виготовлюваної продукції. Це можуть бути натуральні або умовно натуральні показники. Для багатономенклатурного ви-

робництва потужність має визначатися також вартісним показ-

ником усього обсягу продукції.

Розрізняють три види потужності підприємства: проектну,

поточну та резервну.

Проектною є потужність, яка визначається в процесі проек-

тування, реконструкції, розширення діючого або будівництва

нового підприємства. Вона вважається оптимальною, бо склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатурі продукції.

Поточна або фактично досягнута виробнича потужність ви- значається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або пере-

вищенням проектних показників.

Резервна потужність повинна формуватись і постійно існу-

вати в певних галузях національної економіки. Наприклад, в

електроенергетиці та газовій промисловості — для покриття так

званих пікових навантажень в електро- та газових мережах; за-

безпечення енергоресурсами споживачів на період виконання

ремонтно-аварійних робіт; у машинобудуванні — для підготов- ки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування та конструкційних матеріалів.

Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходя-

чи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній,


 

агрегатів) основного виробництва. Розрахунок виробничої потуж- ності проводиться з урахуванням заходів для ліквідації «вузьких» місць та можливого внутрішньовиробничого кооперування. Також виробнича потужність підприємства визначається кількістю уста- ткування і виробничих площ з урахуванням корисного фонду часу роботи одиниці обладнання (використання площі).

Розрахунки виробничої потужності проводяться відповідно до типів виробництва.

У масовому виробництві величина виробничої потужності

технологічної лінії  за  розрахунковий період  визначається  як

співвідношення фонду робочого часу в даному періоді та тру-

домісткості одного виробу, виражених в однакових одиницях

виміру часу.

Виробнича потужність механічного цеху:

П = Т к n ,  (2.6)

tвир

де Тк — корисний фонд роботи одиниці устаткування, хв;

n — кількість устаткування, шт;

tвир — норма часу на одиницю виробу, хв.

Приклад: у цеху працює 20 верстатів, норма часу на обробку

виробу 0,55 нормо-год/шт. Режим роботи цеху двозмінний, три-

валість зміни 8 годин. Номінальний фонд робочого часу слід прийняти 230 днів/рік, а регламентовані простої обладнання 4

%. Визначити виробничу потужність цеху.

Розв’язок:

1. Визначимо корисний фонд роботи обладнання за формулою:

 

 

Т  = Т


 

1 % р  N .

 

         

к          н       100 


обл

 

При цьому Т н  = 230 2 8 = 3680 год.

 

 

Т  = 3680 1


 

4  

20 = 70656 год.

 

к                   100 


 

2. Розрахуємо виробничу потужність цеху:

П = 70656 = 128465,45 шт./рік.

0,55

Відповідь: 128465,45 шт/рік.

Виробнича потужність складального цеху або складальної

дільниці:

F T

П =      p  ,       (2.7)

f t

де F — корисна виробнича площа дільниці (цеху), м2;

Тр — кількість робочих днів у розрахунковому періоді;

f — виробнича площа, необхідна для складання одного ви-

робу, м2;

t — тривалість циклу складання одного виробу, дні.

Розрахунок виробничої потужності у серійному виробництві:

П = Тк n ,   (2.8)

tкопм

де t комп — трудомісткість обробки комплекту, де t = ∑ Ni ti  ,

Ni  — кількість деталей і-го найменування, які входять до

комплекту, шт.;

tі — час обробки і-ої деталі, хв.

Розрахунок виробничої потужності у багатономенклатурно-

му виробництві: у цьому типі виробництва потужність розрахо-

вується трьома етапами:

1.  Усе устаткування розбивається на групи  відповідно до

технологічних операцій; відповідно по групах визначаються ко-

ефіцієнти виробничої потужності:

 

К         =   Т п п


 

,           (2.9)

 

в.п.


∑ Ni t j

 

 

де п — кількість найменувань виробів;


 

Nj — кількість виробів і-го найменування, шт.;

tj — час обробки одиниці j-го виробу по даній групі устатку-

вання, хвл.

Наведений вище коефіцієнт завжди має бути не меншим за

одиницю.

2. З усіх визначених коефіцієнтів відповідно до груп устат-

кування вибирається один, який розраховано відносно провід-

ної групи (найменший).

3. Визначається виробнича потужність з урахуванням коефі-

цієнта.

Визначення виробничої потужності підприємства завершу-

ється складанням балансу, який характеризує зміни її протягом

розрахункового періоду.

На підприємстві розраховують наступні показники потуж-

ності:

потужність на початок року (вхідна потужність підприєм-

ства);

потужність на кінець року (вихідна потужність підприєм-

ства);

середньорічна виробнича потужність, яка розраховується

за формулою:

 

 

М         = М


+ Мвв tвв  Мвиб tвиб  ,     (2.10)

 

ср        вх        12        12

де Мвв — кількість введених у дію виробничих потужностей;

Мвиб — кількість виведених виробничих потужностей;

tвв  — кількість місяців із моменту введення виробничих по-

тужностей до кінця року;

tвиб  — кількість місяців із моменту вибуття виробничих по-

тужностей до кінця року.

Коефіцієнт  використання  виробничої  потужності  визнача-

ється шляхом ділення обсягу виробленої у розрахунковому пе-

ріоді продукції на середньорічну величину потужності.

Установлення резервної потужності підприємства здійсню-

ється шляхом розрахунків необхідної кількості резервних агре-


 

гатів (груп устаткування) та обґрунтування розмірів експериме-

нтально-дослідних виробництв.

Резерв виробничої потужності повинен передбачатись для

підприємств, які досягли рівня використання поточної потуж-

ності не нижче 95 % та випускають понад 25 % нової продукції

в загальному обсязі виробництва.

Величина резервної потужності для основного виробництва

визначається за формулою:

М рез  = Мн.п. (Кп.т. 1) ,         (2.11)

де Мн.п. — потужності, які виробляють нові види продукції;

Кп.т.  — коефіцієнт, який ураховує зростання трудомісткості

або зниження продуктивності.

Запитання дл я са моконтролю

1. Поняття та особливості формування виробничої програми.

2. Визначення основних показників виробничої програми у вартіс-

ному вираженні.

3. Обґрунтування виробничої програми ресурсами та виробничими потужностями.

4. Виробнича потужність підприємства, методи її визначення.

5. Основні показники виробничої потужності.

Тести для са моконтро лю

1. Валова продукція включає:

а) товарну продукцію;

б) реалізовану продукцію;

в) зміну обсягів незавершеного виробництва;

г) зміну залишків готової продукції на складі.

2. Яким може бути співвідношення обсягів товарної та реалізованої продукції у виробничій програмі:

а) обсяги товарної та реалізованої продукції однакові;

б) обсяг товарної продукції менший, ніж реалізованої;


 

в) обсяг товарної продукції більший, ніж реалізованої;

г) різне співвідношення.

3. Товарна продукція — це :

а) готова для реалізації продукція;

б) капітальне будівництво для непромислової сфери;

в) запчастини та напівфабрикати для реалізації на сторону;

г) ремонтні роботи на сторону.

4. Реалізована продукція включає:

а) готову продукцію на складі;

б) товарну продукцію;

в) зміну обсягу незавершеного виробництва;

г) зміну обсягу відвантаженої неоплаченої продукції.

5. Для обчислення обсягу виробництва і реалізації продукції вико-

ристовують такі показники:

а) натуральні;

б) вартісні;

в) змішані;

г) умовно-натуральні.

6. Виробнича програма обґрунтовується:

а) обсягом капітальних вкладень;

б) виробничою потужністю;

в) потребою в продукції;

г) матеріальними і трудовими ресурсами.

7. Виробнича потужність промислового підприємства — це:

а) максимально можливий річний випуск продукції при заданих ор-

ганізаційно-технічних умовах;

б) те саме, але за умови використання резервного обладнання;

в) максимальний випуск продукції на вузьких місцях;

г) немає правильної відповіді.

8. Виробнича потужність потокової лінії розраховується за форму-

лою:

 

Фд

а)         ;           б)

r


Фд

Тшт


365 24 q

;           в)         ;

tпл

 

г) немає правильної відповіді.

9. Виробнича потужність залежить від таких чинників:

а) наявного на підприємстві обладнання (крім резервного);

б) якості сировини;

в) рівня спеціалізації;

г) режиму роботу підприємства.


 

10. Асортимент продукції — це:

а) перелік виробів за назвами, сортами, профілями у заданій кіль-

кості;

б) склад і співвідношення виробів у загальному обсязі;

в) обидва визначення правильні;

г) перелік видів продукції, що виробляється.

Задачі

1. Обчислити величину реалізованої продукції та її приріст у пла-

новому році, якщо у звітному обсяг реалізації склав 600 тис. грн.

У плановому році підприємство передбачає виготовлення про- дукції на суму 740 тис. грн. Частина її на суму 30 тис. грн. піде на внутрішні потреби. Незавершене виробництво за плановий рік зменшиться на 5 тис. грн. Додатково до програми випуску готових виробів підприємством будуть надані послуги промислового харак- теру заводам галузі на 45 тис. грн. і виготовлено напівфабрикатів для реалізації на сторону на 12 тис. грн.

2. Обсяг валової продукції підприємства в оптових цінах стано- вить 4,5 млн. грн, у тому числі вартість основних матеріалів, вико- ристаних для виготовлення продукції, — 1 млн, купованих напів- фабрикатів і комплектуючих  виробів — 0,5 млн, амортизаційні відрахування — 0,315 млн. грн.

Обчислити обсяг чистої продукції підприємства.

3. Визначити виробничу потужність дільниці на основі таких даних: встановлено 24 штампувальних автомати з продуктивністю

22 удари за хвилину. За один удар штампується одночасно 5 дета- лей. Підприємство працює при п’ятиденному робочому тижні у дві зміни. Номінальний фонд робочого часу становить 260 днів за рік. Витрати робочого часу на ремонт обладнання — 6%, а на зміну штампів — 7 % часу.


 

3