ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

10. 1 Еконо м і ч на сутність та види еф ективності

Процес виробництва на промисловому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: засобів праці, предметів праці та персоналу. Це озна- чає, що використовуючи наявні засоби виробництва, персонал виготовляє продукцію або робить виробничі послуги. Тому, з одного боку, мають місце витрати живої праці, а з другого, — результати виробництва, які залежать від застосовуваних засо- бів праці, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

Ефективність виробництва характеризується рівнем викори- стання ресурсів підприємства з урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища й визначається шляхом зіставлення результатів виробництва з його витратами.

Ознакою ефективності діяльності промислового підприємст-

ва  є  досягнення  мети  виробничо-господарської  діяльності  з

найменшими витратами суспільної праці або часу.

Ефективність виробництва — величина не постійна, яка мо-

же змінюватися під впливом наступних факторів: стан ділової

кон’юнктури підприємства; залучення у підприємницьку діяль-

ність додаткових інвестицій; інтенсивне використання внутрі-

шніх резервів та спроможностей підприємства, а саме — засто-

сування інтенсивних форм відтворення, таких як реконструкція,

технічне переозброєння, використання новітніх технологій.

Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються

переважно за різноманітністю одержуваних результатів госпо-

дарської діяльності підприємства. Перш за все, результат або

ефект буває економічним або соціальним.


 

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва на підприємстві. До таких показників відносяться обсяг товарної, реалізованої або чистої продукції; величина одержаного прибу- тку; економія різних видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості ро-

бочого тижня; збільшення нових робочих місць і рівня зайнято- сті людей; поліпшення умов праці і побуту; загальної безпеки життя; стану оточуючого середовища.

За характером здійснюваних витрат на підприємстві розріз- няють ефективність застосовуваних ресурсів та ефективність витрат.  До  ефективності  застосовуваних  ресурсів  належать:

ефективність використання виробничих фондів, трудових ре- сурсів. До ефективності витрат відносять ефективність капіта- льних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат.

За умовами оцінювання виділяється реальна, розрахункова та умовна ефективність. Реальна ефективність — це зіставлення

фактичного рівня результатів та витрат за даними бухгалтерсь- кого обліку. Розрахункова — це ефективність, яка базується на проектних або планових показниках, отриманих на підставі пе- вних розрахунків. Умовна ефективність використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.

Залежно від об’єкта, відносно якого визначається результатив-

ність його функціонування, розрізняють наступні види ефектів:

1) локальний ефект — визначає конкретний результат виро-

бничо-господарської або іншої діяльності;

2) первинний або одноразовий ефект — має місце внаслідок

запроваджених на підприємстві прибуткових технічних, органі-

заційних або економічних заходів;

3) мультиплікаційний ефект — виявляється в наступних специфічних формах, а саме:

дифузійний ефект реалізується тоді, коли певне господар-

сько-управлінське рішення, нововведення технічного, організа-

ційного, економічного чи соціального характеру поширюється


 

на інші галузі, унаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перед тим, як метод безперервного розливання рід- кого металу знайшов широке застосування в чорній металургії, ним досить тривалий час користувалися на підприємствах ко- льорової металургії);

резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведен-

ня в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у

виробничій сфері (наприклад, отримання синтетичного волокна високої якості дало можливість виробляти нові види тканин, а відтак — нові види одягу);

ефект «стартового вибуху» — можливий за умови, коли пев-

ний «стартовий вибух» стає початком наступного лавиноподібно-

го збільшення ефекту в тій самій або іншій галузі виробництва чи

діяльності (наприклад, застосування економіко-математичних ме-

тодів і моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки);

ефект супроводжувальних можливостей виявляється у ви-

гляді різних проміжних і побічних результатів;

ефект акселерації означає прискорення темпів поширення

й застосування якогось конкретного позитивного результату.

Взаємозв’язок перелічених форм полягає в тому, що всі вони разом формують загальний інтегральний ефект від практичної реалізації того чи іншого управлінського рішення.

10. 2 Ро з р ах у н о к пок а зників еконо м ічної ефективності

Для оцінки рівня і динаміки економічної ефективно- сті виробництва, результатів виробничо-господарської та коме- рційної діяльності підприємства використовують ряд специфіч- них показників, що відображають ступінь використання кадро- вого потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окре- мих видів матеріальних ресурсів тощо.

Загалом, ефект — це величина, яка характеризує результати виробництва або впровадження інновації. Може проявлятися у


 

зростанні прибутку, зниженні собівартості, зростанні випуску продукції.

Ефективність — це відносна величина, що характеризує ре-

зультативність будь-яких затрат або це зіставлення результатів

з витратами.

Залежно від рівня оцінки, обсягу врахованих ефекту й затрат

і призначення оцінки розрізняють наступну ефективність:

1. Народногосподарська ефективність характеризує відно- шення ефекту до затрат у масштабах народного господарства. Ефектом є ріст національного доходу, а затратами — сукуп- ність спожитих ресурсів.

2. Госпрозрахункова ефективність — оцінює результативність затрат у масштабах галузі, підприємства і розраховується, найчас-

тіше, як відношення прибутку до вартості виробничих фондів або собівартості (рентабельності виробництва продукції).

3. Абсолютна ефективність характеризує загальну або пи- тому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефектив- ність діяльності підприємства за певний проміжок часу, яка ви- значається наступним чином:

В

 

 

абс

 

Е          = П ,            (10.1)

кап

де ∆П — приріст прибутку (зниження собівартості);

Вкап — капітальні витрати.

4.  Порівняльна ефективність  відображає  наслідки  порів-

няння можливих варіантів господарювання й вибору кращого з них, а саме відносну економію витрат, яку отримано з одиниці вкладених інвестицій унаслідок реалізації найкращого варіанта.

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій здійснюється шляхом розрахунку зведених витрат (Взв) за фор- мулою:

Взв = Впі + Ен Вкапі min ,     (10.2)

де Впі  — поточні витрати і-го варіанта (проекту) на одиницю продукції (за  вирахуванням амортизації основних фондів, на


 

створення яких спрямовують капітальні вкладення, що оціню-

ються);

Вкапі — питомі (на одиницю продукції) капітальні вкладення і-го варіанта (проекту), визначаються як відношення загальної величини капітальних вкладень до річного обсягу виробництва

продукції (у натуральних показниках);

Ен — нормативний коефіцієнт ефективності (дорівнює 0,15).

Проект з найменшим значення зведених витрат (Взв) вважа-

ється найкращим та більш доцільним.

Найбільш точна оцінка ефективності може бути отримана на

основі поглибленого аналізу ситуації та врахування великої кі-

лькості обставин. Щоб здійснити такий аналіз, необхідно знати

і розуміти конструкцію основних показників ефективності. Си-

стема показників ефективності має відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві; створювати умови для виявлення резервів підвищення ефективності вироб- ництва; стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві; забезпечувати інформацією стосовно ефективно- сті виробництва всі ланки структури управління.

У системі показників ефективності можна виділити наступні групи показників:

ефективність використання основних фондів, яка зображе-

на у таблиці 10.1

Таблиця 10.1

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ  ФОНДІВ

 

Назва

Визначення

Формула

Фондовіддача

Відношення вартості виготовленої продукції за гуртовими цінами за рік до середньорічної вартості основних виробничих фондів

 

СВовф

Фондомісткість

Обернений до фондовіддачі

 

Qтов

Рентабельність основних фондів

Відношення прибутку, одержаного за певний період, до середньорічної ва- ртості основних виробничих фондів за той самий період

 


 

Закінчення табл.  10.1

 

Назва

Визначення

Формула

Коефіцієнт інте- нсивного вико- ристання облад- нання

Відношення обсягу виготовленої продукції за певний період у натура- льних або вартісних показниках до виробничої потужності обладнання у відповідних показниках

 

Коефіцієнт  змін-

ності обладнання

Відношення кількості відпрацьова- них верстато-змін до кількості оди- ниць обладнання

 

 

ефективність використання оборотних фондів, яка зобра-

жена у таблиці 10.2

Таблиця 10.2

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ФОНДІВ

 

Назва

Визначення

Формула

Коефіцієнт оборо-

тності

Відношення вартості вигото- вленої продукції за гуртовими цінами за певний період до середніх залишків нормова- них оборотних засобів

Q

К об  =       тов

Вноз

Коефіцієнт  заван-

таження

Обернений    до    коефіцієнта оборотності

В         1

К зав =       ноз   =

Qтов   Коб

Тривалість  оборо-

ту

Відношення кількості днів у періоді, що розглядається, до коефіцієнта  оборотності  за цей період

 

Д Т об  = К

об

Рентабельність оборотних засобів

Відношення прибутку, одер- жаного за певний період, до середніх залишків нормова- них оборотних засобів

 

П Рноз  = В

ноз

 

ефективність використання праці (трудових ресурсів) зо-

бражена у таблиці 10.3


Таблиця 10.3

ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ ПРАЦІ (ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ)

 

Назва

Визначення

Формула

Продуктив-

ність праці

Відношення вартості або кількості виготовленої продукції до витрат живої праці, що відображається кі- лькістю відпрацьованих людино- годин. Відображає кількість проду- кції, що виготовляється за одини- цю робочого часу

Q

Ппр =       тов

Впр

Трудомісткість продукції

Обернений до продуктивності пра- ці. Відображає витрати праці на ви- готовлення одиниці продукції

Впр     1

Т пр = Q         = П

тов      пр

Фондоозброє-

ність

Відношення середньої вартості ос- новних виробничих фондів за пев- ний період до середньо облікової чисельності працівників за той са- мий період

СВовф

Фо =  С

чис

Зарплатоміст-

кість продукції

Відношення фонду оплати праці до вартості виготовленої продукції у гуртових цінах за певний період

 

Ф Зм =         оп

Qтов

 

ефективність  використання  капітальних  вкладень  зобра-

жена у таблиці 10.4

Таблиця 10.4

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ

 

Назва

Визначення

Формула

Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень

Відношення щорічного прирос- ту прибутку від здійснення ка- пітальних вкладень до суми ка- пітальних вкладень

 

П Е р = ∑ КВ

Термін            окуп- ності капіталь- них вкладень

Обернений до коефіцієнта ефек- тивності капітальних вкладень. Відображає  кількість  років,  за яку сума прибутку перекриє суму капітальних вкладень

Т          = ∑ КВ =  1

ок        П     Е

р


Закінчення табл  10.4

 

Назва

Визначення

Формула

Зведені   витра-

ти

Дорівнює сумі поточних витрат на одиницю продукції за і-м ва- ріантом та добутку норматив- ного  коефіцієнта  ефективності й питомих (на одиницю проду- кції) капітальних вкладень за і- м варіантом. Найкращим буде варіант з мінімальним значен- ням зведених витрат

Взв =

= Впі + Ен Вкапі min

 

узагальнюючі показники ефективності діяльності вироб-

ничого підприємства зображені в таблиці 10.5

Таблиця 10.5

УЗАГАЛЬНЮЮЧІ ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

Назва

Визначення

Формула

Норма   при-

бутковості

Відношення прибутку, оде- ржаного  за  певний  період, до суми середньої вартості основних фондів за той са- мий період та середніх за- лишків оборотних засобів

 

П Н пр =

СВовф + Сноз

Рентабель- ність  проду- кції

Відношення прибутку, оде- ржаного  за  певний  період від реалізації продукції, до собівартості цієї продукції

 

П Рпрод = С

і

Коефіцієнт ефективності застосовува- них ресурсів

Відношення чистої продук- ції у порівняних цінах за рік до витрат ресурсів, що ві- дображені чисельністю працівників, середньою ва- ртістю основних виробни- чих фондів та середніми за- лишками оборотних засобів за рік, скоригованих на ко- ефіцієнт  повних  витрат праці

К ер =

=          Пчис

Ч пр + (СВовф + Сноз ) К вп


 

Конкретні види ефективності можуть виділятися не лише за різноманітністю результатів діяльності підприємства, а й зале- жно від того, які ресурси беруться до розрахунків.

Необхідно зазначити, що узагальнюючим показником ефек- тивності споживаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної (виробленої) продукції, що характеризує рі- вень поточних витрат на виробництво та збут виробів.

Серед узагальнюючих показників ефективності виробництва підприємства відокремлюється такий показник як відносний рі- вень задоволення потреб ринку. Він визначається як відношен- ня очікуваного або фактичного продажу обсягу продукції до виявленого попиту споживача.

До важливих узагальнюючих показників ефективності виро-

бництва належить частка приросту продукції за рахунок інтен- сифікації виробництва. Це обумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання економічно вигіднішим є не екстенсив- ний, а інтенсивний розвиток виробництва.

10. 3 Еконо м і ч на ефективність нової те х н і к и та технології

Для розвитку промислового підприємства відповідно до заданих темпів необхідно підвищувати питому вагу нових, прогресивних технічних рішень у заходах щодо збільшення ви- робничих потужностей.

У процесі створення нової або вдосконаленні наявної техні- ки інженеру-машинобудівнику доводиться вирішувати різні за- вдання, пов’язані із забезпеченням призначення машини, її про- дуктивністю, застосуванням стандартних вузлів і деталей, вибором матеріалів, технологічністю, поліпшенням умов праці та ін. У пошуках кращих, найбільш ефективних рішень інженер

при створенні нової техніки зустрічається з необхідністю вибо- ру одного з декількох можливих варіантів, що мають різні тех- нічні показники. Розширені технічні параметри нової конструк-


 

ції (потужність, швидкість, продуктивність) характеризують її прогресивність, але іноді деякі технічні показники вступають у суперечність один з одним. Так, збільшення надійності і довго- вічності призводить до вибору високоякісних, але більш доро- гих матеріалів і до більш складних технологічних процесів, що підвищує собівартість і трудомісткість обробки.

Визначення економічної ефективності нової техніки має своїм завданням: — вибір більш прогресивного варіанта нової техніки;

визначення  економії  капітальних  вкладень,  матеріалів  і

трудових ресурсів, яка може бути отримана при впровадженні

нової техніки;

розрахунок економічної ефективності нової техніки.

Критерій економічної ефективності нової техніки — зрос-

тання продуктивності праці. Він дозволяє порівняти всі різні за значенням технічні та економічні показники нової техніки і ви- значити ступінь її прогресивності. Нова техніка буде ефектив- ною в тому випадку, якщо сумарні витрати праці при її ство- ренні та експлуатації, орієнтовані на один і той же кінцевий результат, будуть меншими порівняно з існуючими.

Економічну ефективність нової техніки необхідно розглядати з урахуванням кількісних і якісних змін у всіх суміжних ланках ви- робництва, тому ефект від нової техніки слід визначати і для під- приємства-виробника, і для підприємства, що її впроваджує, і для споживача виробів, що виготовляються за допомогою цієї техніки. Щоб обґрунтувати економічну ефективність нової машини і ви-

значити, якою мірою вона відповідає вимогам щодо економічнос-

ті, потрібен економічний аналіз витрат на її створення.

Розрахунок витрат необхідно проводити на всіх стадіях про-

ектування, починаючи з розробки технічного завдання до впро-

вадження у виробництво.

На передпроектній стадії розрахунки економічної ефектив-

ності виконуються більш широко й уточнюються на стадії тех- нічного проекту. Ці розрахунки слугують підставою для визна- чення доцільності подальшого проектування, а після випуску першого дослідного екземпляра і виготовлення пробної партії виробів економічні розрахунки носять перевірочний характер.


 

Також дані розрахунки дозволяють остаточно встановити роз- мір економічного ефекту нової техніки. На цій стадії неможливо вивчити й оцінити такі фактори, які не могли бути виявлені на стадії проектування, наприклад, підвищення якості обробки.

Під витратами на впровадження нової техніки розуміють суку- пність капітальних вкладень, оборотних фондів і трудових ресур- сів. Економічний ефект від упровадження нової техніки і техноло-

гії за розрахунковий період розраховується за такою формулою:

Ен  =Р т Вт  ,          (10.3)

де Рт  — вартісна оцінка оценка результатів за розрахунковий період, грн;

Вт  — вартісна оцінка витрат на заходи з розробки, упрова- дження та освоєння нової техніки та технології за розрахунко- вий період, грн.

Приведення різночасних витрат за весь період упровадження нововведення здійснюється за формулою:

t

Р т = ∑ Рt  αt  ,    (10.4)

t =1

де Рt — вартісна оцінка в t-році;

αt — коефіцієнт приведення витрат.

Витрати і капітальні вкладення наступних років за варіанта-

ми проводять з урахуванням фактору часу, тобто коефіцієнта

приведення витрат:

 

т

 

αt = (1 + Е)


 

,           (10.5)

 

 

де t — коефіцієнт приведення витрат;

Е  —  прийнятий норматив приведення різнорозмірних ви-

трат;

т — період часу, що відокремлює рік витрат і результатів

від року, до якого вони наводяться (з базисного моменту часу).

Вартісна оцінка витрат на заходи з розробки, впровадження

та освоєння нової техніки і технології (наведені витрати) визна-

чається:


 

Вт  = Ст  + Ен К , (10.6)

де Ст — собівартість продукції, грн;

Ен — нормативний коефіцієнт ефективності;

К — капітальні вкладення на одиницю продукції, грн.

10. 4 Визн ач енн я річного еконо м ічног о ефекту від

упровадження нової  те хн і к и

Річний економічний ефект нової техніки являє собою сумарну економію всіх виробничих ресурсів (людської праці, матеріалів, капітальних вкладень), яку отримує підприємство в результаті впровадження нової техніки.

Визначення річного економічного ефекту ґрунтується на зі- ставленні наведених витрат по базовому і проектному варіантам нової техніки. Неодмінною умовою правильності розрахунків є

забезпечення порівнянності варіантів нової техніки за обсягом виробленої за допомогою нової техніки продукції; якісними па- раметрами, фактору часу; соціальних факторів виробництва і використання продукції, включаючи негативний вплив нової техніки на навколишнє середовище.

Розрахунок річного економічного ефекту від упровадження на

підприємстві нових технологічних процесів, від механізації та ав- томатизації виробництва, способів організації виробництва і праці, що забезпечують економію виробничих ресурсів при випуску од- нієї і тієї ж продукції визначається за такою формулою:

Е річ  = (Вбаз Внов ) N нов  = (Сбаз  + Ен К баз ) (Снов + Ен К нов ) N нов , (10.7)

де Вбаз — приведені витрати на виробництво одиниці продукції за допомогою базового варіанта техніки і технології, грн;

Внов  — приведені витрати на виробництво продукції за до-

помогою нової техніки або технології, грн;


 

Nнов  — річний обсяг виробництва продукції за допомогою нової техніки і технології, од.;

Сбаз   —  собівартість  одиниці  продукції  базового  варіанта,

грн;

Снов — собівартість одиниці продукції базового варіанта, грн;

Кбаз   — капіталовкладення на одиницю продукції базового

варіанта, грн;

Кнов  — капіталовкладення на одиницю продукції на основі нової техніки і технології, грн;

Ен — нормативний коефіцієнт ефективності.

При розрахунку річного економічного ефекту від упрова-

дження нової техніки у складі капітальних вкладень врахову-

ються  витрати  на  всіх  стадіях  створення,  розробки,  впрова-

дження та використання нової техніки, а саме:

витрати на науково-дослідні, конструкторські, дослідні та

дослідно-промислові установки (КДР);

витрати на придбання, доставку, монтаж (демонтаж) обла-

днання, технічну підготовку, наладку та освоєння виробництва

(Ктп);

витрати на  поповнення оборотних коштів підприємства,

пов’язані зі створенням і використанням нової техніки (Коб);

витрати (прибуток) від виробництва та реалізації продукції

в період освоєння виробництва, що передують розрахунковому

року (непрямо).

Тоді сумарні капітальні вкладення розраховуються за фор-

мулою:

К сум  = К др  + К тп   + К об  + К осв .     (10.8)

Розрахунок річного економічного ефекту від виробництва та використання нових засобів праці довготривалого застосування — верстатів, ковальсько-пресового і ливарного устаткування з по- ліпшеними якісними характеристиками (продуктивність, довгові- чність, витрати експлуатації) визначається за такою формулою:

 

 

Е          =  В


N         а  + Е   (С С ) Е  (К  К  )

        2    1            н  +      1          2          н          к 2       к1    В


 

  N  , (10.9)

 

нт        


баз


N1     а2  + Ен


а2  Ен


нов     2


 

де Вбаз, Внов — приведені витрати на одиницю базового і нового засобів праці, грн;

N1, N2 — річні обсяги продукції, виробленої на основі базо-

вого і нового засобів праці, од;

а1, а2  — частка відрахувань на реновацію базового і нового засобів праці;

а2+Ен, а2-Ен — коефіцієнти урахування терміну служби базо-

вого та нового засобів праці, включаючи моральний знос;

С1, С2  — річні експлуатаційні витрати при використанні ба-

зового і нового засобів праці, грн;

Кк2, Кк1 — додаткові капітальні вкладення споживача при використанні базового і нового засобів праці, грн.

Річний економічний ефект від виробництва та використання нових або удосконалення предметів праці (матеріалів, сирови- ни, палива) здійснюється за формулою:

 

Е          =  В


 

У1  +  И1  И 2   Е


 

 К     К   

        к 2  к1     В


N  , (10.10)

 

нпп


  баз

   У 2


         

 

 

У

 

 

 

 У1   2   


н    

 У 2


У1   


нов           2



 

де Вбаз, Внов — приведені витрати на одиницю базового і нового предметів праці, грн;

У1,У2  — питомі витрати відповідно базового і нового пред- мета праці в розрахунку на одиницю продукції (роботи), що ви- пускається споживачем, у натуральних одиницях;

И1, И2  — витрати споживача на одиницю роботи при вико-

ристанні базового і нового предмета праці, грн;

Кк1, Кк2 — капітальні витрати споживача при використанні ним базового і нового предмета праці на одиницю продукції (роботи), виробленої із застосуванням нового предмета праці, грн;

N2 — річний обсяг виробництва нового предмета праці в розрахунковому році у натуральних одиницях.

Річний економічний ефект від підвищення продуктивності нової техніки розраховується за формулою:

 

 

Епрод


 

=  Ва


П

        н 

Па


 

Вн  Пн


,           (10.11)


 

де Ва, Вн — витрати на випуск одиниці продукції за допомогою відповідного аналогу і нової техніки, грн;

Па, Пн — продуктивність відповідно аналогічної і нової техніки;

Пн    — коефіцієнт збільшення продуктивності.

Па

Приклад.

Обґрунтувати доцільність упровадження контрольного ав-

томата з програмним управлінням для перевірки трансформато-

рів, якщо відомо, що продуктивність нової установки 150 тис.

шт./рік, замість продуктивності діючої 65 тис. шт./рік. Вартість

установки зросте з 24 тис. грн до 67 тис. грн. Втрати на повну перевірку трансформатора знизяться з 5,8 к./шт. до 5,1 к./шт.

Розв’язок:

1. Розрахуємо річний економічний ефект від упровадження

контрольного автомата за формулою (10.11).

Отримаємо:

Е          =  0,058 150000 0,051 150000 = 12426,9 грн/шт.

 

прод


65000  

 

 

2.  Визначимо  термін  окупності  додаткових  капітальних вкладень на впровадження автомата:

 

 

Т ок


К  К            67000 24000

=          2          1  =      = 3,4 року.

 

Епрод


12426,9

 

 

Відповідь. Зважаючи на коротший термін окупності порів- няно з нормативним (6,7 року), впровадження автомата є доці- льним.

При виробництві нової продукції або продукції підвищеної якості (з більш високою ціною) для задоволення потреб покуп- ців на основі певних винаходів економічний ефект розрахову-

ється за формулою:

Енпр  = ( П Ен К у ) Nг ,   (10.12)


 

де П — прибуток від реалізації нової продукції або приріст прибут-

ку (П2 – П1) від реалізації продукції підвищеної якості, грн;

Ку — питомі капітальні вкладення у виробництво нової про-

дукції або питомі додаткові капітальні вкладення, пов’язані з

підвищенням якості продукції, грн;

Nг — річний обсяг нової продукції або продукції підвищеної якості в розрахунковому році у натуральних одиницях.

Нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефектив- ності для металорізальних верстатів і автоматичних ліній при- ймають у розмірі 0,15.

Додатковими показниками, що розкривають суть заходу, слугують питомі витрати сировини, матеріалів, палива, елект- роенергії, інструменту, зниження браку. Крім того, при еконо-

мічній оцінці необхідно враховувати ряд показників, які не зав- жди піддаються розрахунку, але, будучи направленними на вдосконалення виробничого процесу, можуть мати вирішальне значення. До них відносяться поліпшення умов праці, підви- щення безпеки праці, усунення важких умов праці й т. д.

Крім розрахунку економічного ефекту від упровадження нових

засобів праці та нових предметів праці широко практикується роз- рахунок результатів від упровадження нововведень у вигляді збі- льшення продуктивності праці, зниження собівартості, матеріало- ємності та енергоємності, вивільнення працюючих й т. д.

Заплановане (фактичне) зниження собівартості (приріст прибутку) від упровадження нової технології, механізації та ав-

томатизації, наукової організації праці, а також від використан-

ня нової продукції у споживача визначається за формулою:

Сі = (С1 Сі ) Ni ,      (10.13)

де Сі, С1  — собівартість виробництва одиниці продукції в і-му плановому році і роцу, що передує впровадженню нової техні- ки, грн;

Ni — обсяг виробництва у планованому році в натуральних одиницях.

Заплановане (фактичне) зменшення чисельності промисло-

во-виробничого персоналу (умовне вивільнення працюючих) на


 

дільницях, де впроваджується нова техніка, визначається за фо-

рмулою:

 

 

Ч і  = (Т1 Ті ) Ni


 

або Ч і  =


Ц і Ni

П1


Ц і Ni

Пі


 

,  (10.14)

 

 

де Т1, Ті  — трудомісткість одиниці продукції в натуральному (або вартісному) вираженні до впровадження нової техніки і в планованому році;

П1, Пі — продуктивність праці до впровадження нової техні-

ки й у планованому році, грн/люд;

Ці — ціна одиниці продукту у планованому році, грн;

Ni — обсяг виробництва в планованому році в натуральних

одиницях.

Планована  (фактична)  економія  капітальних  вкладень  ви-

значається за формулою:

 

 

         В2

Ке =  К1

         В1


 

К2  N2 ,         (10.15)

 

 

де К1, К2  — питомі капітальні вкладення в базову і нову техні-

ку, грн;

В1, В2 — річні обсяги продукції (роботи), вироблені при ви-

користанні базової і нової техніки, у натуральних одиницях;

N2 — річний обсяг виробництва продукції (роботи) у варіанті нової техніки в розрахунковому році в натуральних одиницях.

Заплановане (фактичне) зниження матеріальних витрат у ре- зультаті впровадження нової техніки визначається за форму- лою:

М і  = (М1 М і ) Ni , (10.16)

де Мі, М1 — матеріальні витрати на одиницю продукції в пла- нованому році і в році, що передує впровадженню нової техні- ки, грн;

Ni  — обсяг виробництва в плановому році у натуральних одиницях.


 

Термін окупності капітальних вкладень, планованих на впровадження нової техніки, і додаткових капітальних вкладень розраховується за формулами:

 

 

Т = К2

П і


 

та Т = К дод  ,            (10.17)

Пі

 

 

де К2 і Кдод — плановані і додаткові капітальні вкладення в нову техніку, грн;

Пі та ∆Пі — планована і додатковий прибуток від реалізації рі-

чного обсягу нової техніки на планований рік виробництва, грн.

При розрахунку капітальних вкладень у нову техніку в її виро-

бника і споживача до складу одноразових вкладень включають

вкладення в основне і допоміжне обладнання, його доставку, мон- таж і налагодження, вкладення у виробничі будівлі, необхідні для розміщення основного та допоміжного обладнання; витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, технічну підготовку виробництва, виготовлення та випробування дослідно- го зразка; витрати на освоєння виробництва, на технічні заходи й

установки, що запобігають негативним наслідкам впливу експлуа- тації техніки на природне середовище, а також на умови праці (зниження виробничого шуму, підтримка кліматичних умов у ви- робничих приміщеннях, запобігання травматизму і т. д.).

При упровадженні нової техніки в діюче виробництво в роз- рахунку капіталовкладень слід ураховувати використовуване і невикористовуване устаткування щодо замінюваного виробни-

цтва. Так, якщо до складу обладнання за проектом нової техні- ки включається частина обладнання чинного (якого замінюють) виробництва, то його слід урахувати в розмірі його балансової вартості з урахуванням зносу. Капітальні вкладення на впрова- дження нової техніки визначаються:

К 2  = К н + К в + К нв ,       (10.18)

де Кн — нові капітальні вкладення щодо нової техніки, грн;

Кв   —  балансова вартість використовуваного устаткування

чинного (якого замінюють) виробництва, грн;


 

Кнв — залишкова вартість невикористаного та реалізованого обладнання чинного (якого замінюють) виробництва, грн.

10. 5 Фа ктори  підвищення ефективності діяльності

промислового підприємства

Проблема визначення ефективності підприємства та пошуку шляхів її підвищення є складною, бо промислове під- приємство — це така система, яку важко спростити, не втрати- вши при цьому її суттєвих характеристик.

Можливі напрями реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності виробництва неоднакові за ступенем дії, використання і контролю. Підприємство може і повинно постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників шляхом

розробки і послідовного здійснення власної програми підвищення ефективності виробництва, а також ураховувати вплив на неї зов- нішніх чинників — економічної та соціальної політики держави, діяльності національних інституційних організацій, розвитку ін- фраструктури і структурних змін у суспільстві.

Істотний вплив на рівень і динаміку ефективності виробниц-

тва справляють технологічні нововведення, сучасні форми ав- томатизації та інформаційні технології. Вони викликають сут- тєві зміни в технічному рівні і продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів.

Провідне місце у програмі підвищення ефективності вироб-

ництва належить устаткуванню. Зростанню продуктивності діючого устаткування сприяють належна організація ремонтно- технічного обслуговування, оптимальні строки експлуатації, за- безпечення необхідної пропорційності в пропускній спромож- ності технологічно зв’язаних його груп, чітке планування зава- нтаження  у  часі,  підвищення  змінності  роботи,  скорочення

внутрішньозмінних витрат робочого часу.


 

На промисловому підприємстві, яке має матеріаломістке й енергомістке виробництво, має місце проблема економії та зме- ншення споживання сировини, матеріалів  та енергії, яка може позитивно розв’язуватися шляхом упровадження маловідходної та безвідходної технології, збільшення виходу корисної проду- кції чи енергії з одиниці використовуваного матеріалу, викори- стання дешевих і низькосортних видів сировини, підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки, заміни ім- портних сировини і матеріалів матеріальними ресурсами вітчи- зняного виробництва, раціоналізації управління виробничими запасами і розвитку ефективних джерел постачання.

Важливими чинниками ефективності є самі вироби (продук-

ти),  їх якість та дизайн. У цьому випадку ефективність вироб-

ництва повинна корелювати з корисною вартістю, тобто тією сумою, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Передові підприємства постійно контролюють втілення своєї технічної переваги у конкретних виробах, що користують- ся попитом на ринку. Пропоновані підприємством для продажу вироби повинні з’явитися на ринку у потрібному місці, у потрі-

бний час і за оптимальною ціною.

Основним  джерелом  і  визначальним  чинником  зростання

ефективності виробництва і діяльності підприємства є працівники

— керівники, спеціалісти, робітники. Продуктивність їх праці ба-

гато в чому визначається методами, технікою, особистим умін-

ням, знаннями, відношенням до праці та здібністю виконувати ту

чи іншу роботу. Продуктивність праці робітників буде зростати тоді, коли керівництво підприємства матеріально і морально за- охочує до використання творчих здібностей усіх категорій пра- цівників, сприяє створенню і підтриманню сприятливого соціа- льного мікроклімату, здійснює соціальний захист людей.

Єдність трудового колективу, раціональність у делегуванні

відповідальності і нормах керованості відносяться до принципів організації справ на підприємстві, що забезпечують необхідну спеціалізацію і координацію виробничих і управлінських про- цесів і, отже, вищий рівень ефективності та продуктивності дія- льності.


 

Більш досконалі методи роботи в умовах переважання трудо- містких процесів стають достатньо перспективними для зростання продуктивності. Наукова організація роботи в усіх підрозділах підприємства повинна зробити ручну працю більш продуктивною за рахунок удосконалення способів виконання трудових операцій, застосовуваних механізмів та інструментів, організації робочих місць. Для удосконалення методів праці на підприємстві необхід- но постійно аналізувати трудові операції та використання робочо- го часу, проводити систематичну атестацію робочих місць, вико- ристовувати позитивний досвід інших споріднених підприємств, навчати працівників прогресивних прийомів праці.

Значний внесок у зростання ефективності виробництва може за-

безпечувати сучасна добре організована система  управління, під

контролем якої знаходяться ресурси і результати діяльності підпри- ємства. Загальна ефективність діяльності підприємства залежить від того, коли, де, як і відносно кого застосовується відповідний стиль управління. Стиль управління, в якому поєднані професійна компе- тентність, діловитість і висока етика взаємовідносин між людьми, впливає на усі види і напрями діяльності підприємства.

Максимального впливу внутрішніх чинників на рівень ефек- тивності виробництва можна досягти лише при забезпеченні необхідної комплексності їх використання, узгодженої взаємо- дії у часі і просторі. Наприклад, можна використовувати найно- віші технології та устаткування, але продовжувати застосовува- ти застарілі форми організації праці або мати на підприємстві

недостатньо підготовлені кадри. У такому випадку позитивних зрушень у ефективності виробництва не станеться.

Здійснювана державою (урядом) економічна і соціальна політи- ка істотно впливає на ефективність промислового виробництва че- рез практичну діяльність урядових установ і державних структур; різноманітні види законодавства; фінансові заходи і стимули (пода-

тки, тарифи, фінансова підтримка великих науково-технічних і ви- робничих проектів та ін.); установлювані та контрольовані економі- чні правила й нормативи (регулювання доходів та оплати праці, контроль за цінами, ліцензування зовнішньоекономічної діяльності; створення ринкової, виробничої та соціальної інфраструктури.


 

Ефективність виробництва залежить не лише від створення державою економічних, соціальних, законодавчих і політичних умов, але й організаційних умов підвищення продуктивності ви- робничо-економічних систем. Такі умови забезпечуються шляхом заснування і постійного функціонування на національному, регіо- нальному чи галузевому рівнях спеціальних інституційних механі- змів (дослідно-впроваджувальних і навчальних центрів, інститу- тів, асоціацій), діяльність яких зорієнтована на визначення і розв’язання основних проблем підвищення ефективності різних виробничо-економічних систем і економіки в цілому.

Важливою передумовою зростання ефективності (продуктив- ності) виробництва на підприємствах є достатній рівень розвитку й активна діяльність різноманітних інституцій ринкової, виробни-

чої та соціальної інфраструктури. В сучасних умовах усі виробни- чі підприємства у процесі своєї інноваційної, виробничої і комер- ційної діяльності не можуть обходитися без відповідних послуг інноваційних фондів, товарно-сировинних бірж, бірж праці, фон- дових бірж, комерційних банків та інших інститутів ринкової ін- фраструктури. Результати діяльності та ефективність виробництва

будуть залежати від розвитку і функціонування виробничої інфра- структури — комунікацій, транспорту, оптової та роздрібної тор- гівлі, спеціалізованих інформаційних систем. Найбільш вирішаль- не значення для забезпечення динамічного й ефективного роз- витку виробничого підприємства має потужна мережа організа- ційних структур і система постійно здійснюваних ними заходів,

що у своїй сукупності складають соціальну інфраструктуру. Тому належить приділяти особливу увагу розвитку і підвищенню ефек- тивності різноманітних закладів освіти, науки, культури, систем житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення, його надійного соціального захисту.

Запитання дл я са моконтролю

1. Сучасна характеристика та вимірювання ефективності виробни-

цтва.


 

2. Система показників ефективності виробництва.

3. Методичні підходи до оцінки економічної ефективності діяльності підприємства.

4. Розрахунок економічного ефекту від упровадження нової техніки та нових засобів праці.

5. Чинники зростання економічної ефективності.

Тести для са моконтро лю

1. Поняття «ефект» та «ефективність» в інноваційній діяльності:

а) рівнозначні;

б) нерівнозначні;

в) ефективність є характеристикою ефекту;

г) ефект є характеристикою ефективності.

2. Назвіть принципи визначення економічної ефективності ново-

введень:

а) матеріально-технічної доцільності;

б) економічності;

в) ресурсозбереження;

г) соціальної доцільності.

3. Сумарний економічний ефект від упровадження нової техніки формується за рахунок ефектів:

а) на витратах виробництва;

б) від зниження собівартості;

в) від збільшення продуктивності обладнання;

г) на витратах експлуатації.

4. Що береться за аналог при визначенні економічної ефективності нової техніки:

а) краща в країні техніка;

б) замінювана техніка;

в) краща техніка, що спроектована або випускається у країні чи за кордоном не більше трьох років;

г) техніка з мінімальними приведеними витратами.

5. Основними показниками визначення економічної ефективності є:

а) коефіцієнт економічної ефективності;

б) час освоєння;

в) продуктивність;

г) термін окупності.


 

6. Принцип відбору раціонального варіанта нової техніки є:

а) за максимальним прибутком;

б) за мінімальними капіталовкладеннями;

в) за мінімальними приведеними витратами;

г) за максимальним коефіцієнтом ефективності.

7. Назвіть показники економічної ефективності інноваційних проце-

сів:

а) сумарний економічний ефект;

б) коефіцієнт економічної ефективності; в) термін окупності додаткових витрат; г) усі відповіді правильні.

8. Вкажіть показники технічного рівня нововведень:

а) надійність;

б) оптимальність; в) економічність; г) продуктивність.

9. За масштабами впливу на ефективність функціонування науки і виробництва нововведення поділяються на:

а) технічні; б) соціальні; в) глобальні; г) локальні.

10. Вкажіть показники технічного рівня нововведень:

а) надійність;

б) економічність;

в) точність;

г) оптимальність.

Задачі

1. Впровадження штампованих заготовок осі автомобіля із про- фільного прокату замість поковок квадратного перерізу дозволи- ло автозаводу знизити витрати металу і зменшити питомі капіта- ловкладення. Визначити коефіцієнт корисного використання металу; приведені затрати на 100 заготовок; річний економічний ефект від впровадження прогресивних заготовок використовуючи наступні дані:


 

 

Показники

Поковка

Прокат

Вага 100 заготовок осі, т

4,5

4,0

Вага 100 готових виробів, т

3,5

3,5

Річний обсяг виробництва, тис. шт

100

100

Питомі капіталовкладення на подальшу оброб-

ку 100 заготовок осі, грн

120

122

Собівартість обробки 100 заготовок, грн

250

210

 

2. Визначити умовну річну економію з моменту впровадження но- вої автоматичної лінії та економію до кінця року, якщо до запуску нової лінії собівартість обробки головки блоку двигуна становила

45 грн, а після запуску витрати знизилися до 25 грн. Автоматична лінія почне працювати з 1 червня. Виробнича програма на рік —

250 тис. головок блоку.

3. Визначити ефективність від підвищення якості в залежності від підвищення довговічності машини на основі таких даних:

— передбачено збільшити строк служби машини з 5 до 7 років;

— в результаті збільшення витрат собівартість однієї машини зрос-

те із 2000 до 2900 грн;

— річний обсяг випуску машин 10000 шт.

ВІДПОВІДІ ДО ТЕСТІВ

 

№ тесту

Перелік тем

 

1

 

2

 

3

 

4

 

5

 

6

 

7

 

8

 

9

 

10

1

Б

А, В

В

А, В

А, В

В

Г

В

Б, В

Б

2

Б

Г

А

А, Б

В

Б

А

Б

Б

Б, Г

 

3

Б

А, В, Г

В

А, В

Б, Г

А

А, Г

В

А, В,

Г

А, Г

4

Б, Г

Б, Г

Б

Б, Г

А, Б, В

Б

А, В

Б, В

Б

В

5

А, В

А, Б, Г

Б, Г

А, Б

А, Г

Г

Б, Г

В

Б, Г

А, Г

6

Г

Б, Г

Б, В, Г

Б

Б, В, Г

Б

А, В, Г

Б.В

Б

В

7

Б, В

А

А

В

Б, Г

В

В, Г

А

А

Г

8

А, Г

А

Б

В

Б, В

А

А, В, Г

А, Г

А, Б

А, Г

9

А, Г

А, Г

А, Б

Г

А, В

Б

Б, Г

А, Б

А

В, Г

10

А

А

А, В

Б

А, В

Г

А, Б

В, Г

А

А, В