3. Усна і писемна форми літературної мови

18. Прочитайте обидва тексти. В якому тексті використано монолог, а в якому – діалог?

ЧУВ ТІЛЬКИ ІРЖАННЯ

Одного разу до Насреддіна прийшов бай Нурпеїс і давай вихваляти мудрість свого сина, який скінчив медресе у самому Самарканді.

– Коли я був у Бухарі, – вклинився нарешті у розмову Хо- джа, – тамтешній емір хвалився переді мною своїм арабським скакуном. Та чи справді той кінь такий добрий, як вихваляв його емір, сказати не можу, бо чув тільки його іржання.

НЕБО ЗАЛИШАЄТЬСЯ

Чвалав собі навпрошки через толоку чоловік та й надибав велетня, що закам’янів, придавлений страшним тягарем.

– Хто ти і за які гріхи тут нидієш? – запитав чоловік.

– Атлант. За велінням могутнього Зевса тримаю небесну сферу.

– Кидай це безглузде заняття до бісової матері, – засміявся чоловік. – Зевса давно немає.

Може, й правда твоя, – погодився Атлант, – але ж небо за-

лишається (З тв. І. Власенка).

! Прочитайте й запам’ятайте

Для української мови характерні не тільки культура літературної мови, але й наявність двох форм її існуван- ня – усної і писемної. Вони однаково поширені і важливі для суспільства, обом їм властиві основні лексичні й гра- матичні норми, проте кожна з них має і свої специфічні особливості.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє со- бою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови.

Усна форма літературної мови обслуговує потреби спілку- вання у суспільстві людей, безпосередньо зв’язаних між собою. Кількість учасників усного спілкування обмежена. Інтонація, жести, міміка, умови, в яких відбувається розмова, сприяють ро- зумінню усної мови. Співрозмовники можуть уточнити й додат- ково з’ясувати те, що виявилося незрозумілим у ході розмови.

Писемне мовлення – мовлення, зафіксоване на па- пері. Воно є вторинною формою існування мови і розрахо- ване на зорове сприймання.

Писемна форма літературної мови обслуговує різноманіт- ні потреби народу в галузі науки, художньої літератури, полі- тики, державної і господарської діяльності тощо. Вона розра- хована на спілкування з необмеженою кількістю людей. Автор і той, кому призначається написане, не спілкуються безпосе- редньо між собою. Тому в писемному мовленні не можна за- стосувати додаткові засоби типу інтонація, жести тощо. Проте писемна форма мови передає інформацію в часі і просторі, що сприяє прогресу суспільства. Всі ці фактори й зумовлюють зна- чно вищі вимоги до організації писемної мови, ніж до усної.

Саме тому в писемному мовленні використовуються повні речення, а в усному, що звичайно являє собою діалог, дуже по- ширені неповні речення. В усному мовленні висловлена думка часто стає зрозумілою з півслова, з одного натяку, і розгорну- того оформлення не потребує. А писемному властиві поряд з простими реченнями і складні, що допомагають оформити складну думку і передати тому, хто відсутній.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Писемна й усна форми літературної мови характеризу- ються і деякими відмінностями у використанні словникового багатства національної мови. Якщо для писемної мови потріб- ні слова добираються більш суворо, з урахуванням літератур- ної традиції, то в усній можливе вживання розмовної лексики, просторічної, діалектної тощо. Оскільки усне мовлення, голо- вним чином, обслуговує побутові і виробничі потреби суспіль- ства, то в ньому звичайно переважає лексика побутового та виробничого характеру, значно менше в ньому поширені сло- ва з абстрактним значенням.

Проте чіткої межі в доборі граматичних і лексичних засо- бів між писемною та усною формами літературної мови про- вести не можна. Доповіді, що належать до усної форми спіл- кування, характеризуються синтаксичними і лексичними осо- бливостями писемної форми літературної мови.

Усне і писемне мовлення – це форми реалізації мови як засобу спілкування. Будову літературного мовлення можна представити такою схемою:

писемне

 

 

моноло-

гічне

 

 

Літературне мовлення

 

 

усне

 

 

 

 

 

 

діалогічне

 

 

моноло-

гічне

 

полілогічне

 

 

 

 

 

 

 

руко-

писне  друковане

Кожна з форм мовлення має свої особливості, що видно з таблиці.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Літературне мовлення

 

Усне

Писемне

1. Первинне

1. Вторинне

2. Діалогічне (полі логічне) і монологічне

 

2. Монологічне

 

3. Розраховане на певних слухачів, які виступають співрозмовниками

 

3. Графічно оформлене

4.  Непідготовлене  заздале-

гідь

4.   Пов’язане   з   попереднім обдумуванням

 

5. Живе спілкування

5. Старанний відбір фактів та їх мовне оформлення

 

6. Інтонація, міміка, жести

6. Відбір мовних засобів, чіт- ке підпорядкування стилю і типу мовлення

 

7. Імпровізоване

7. Повний і ґрунтовний ви-

клад думок

 

8. Чітко індивідуалізоване

8.   Поглиблена   робота   над словом і текстом

9.  Емоційне  й  експресивне мовлення

9. Редагування думки ї фор-

ми її вираження

 

10. Повтори, зіставлення, різ-

ні тропи, фразеологізми

 

10. Самоаналіз написаного

 

Усне і писемне мовлення має широке застосування в різ- них сферах життя людей. Усне мовлення існує у формах діа- логу, дискусії, диспуту, монологу, розповіді, переказування, звіту, доповіді тощо, а писемне – у формах переказу, творів


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

(опису, розповіді, роздуму), ділових паперів, газетних жанрів,

плану, тез, конспекту, реферату.

Мовознавче дослідження

19. Прочитайте текст. Охарактеризуйте уявного співроз- мовника. Наведіть з тексту слова і вирази цієї характеристики. Доведіть, що текст – монолог і з’ясуйте його мету.

МОЛИТВА

Отче наш, Тарасе всемогущий,

Що створив нас ґенієм своїм,

На моїй землі, як правда, сущий, Б’ющий у неправду, наче грім. Ти, як небо, став широкоплечо Над літами, що упали в грузь; Віку двадцять першого предтечо, Я до тебе одного молюсь.

Дай нам силу ідолів знімати З п’єдесталів чорної олжі, Бурити казарми й каземати, Де виймають душу із душі. Поклади нам сонце на зіниці -

Променем туди, де непроглядь. Хай підносять очі люди ниці, Хай в незрячих більма погорять.

Мислям нашим дай ясне поління, А поетам – спину, що не гнесь. Дай нам пам’ять на тисячоліття, Непокору і любов на днесь.

Да святиться слова блискавиця,

Що несе у вічну далечінь

Нашу думу й пісню.

Да святиться між народами

Твоє ім’я. Амінь!       (Д. Павличко).


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

 

 

ня:


20. Доберіть і запишіть усі можливі відповіді на запитан-

1. Котра година?

2. Як тебе (вас) звати?

3. Де ти (ви) проживаєш (мешкаєш)?

4. Як вітаєшся (вранці, вдень, ввечері)?

5. Як прощаєшся (з другом, рідними, чужими людьми)?

6. Як можна попросити пробачення?

7. Як можна подякувати?

21. Прочитайте виразно текст. Зверніть увагу на особли-

 

вості інтонування діалогу. З якою метою використовує його автор?

СТЕП Їдемо з батьком серед ночі;

То як мій коник заграє, заскаче, Зараз чогось мому батькові в очі Сльози навернуться, мов він заплаче…

«Чи не спитав,

Чого плаче

Він, козаче?»

«Ох, чи знаєш, – каже, – хлопче,

Який степ твій коник топче?» –

«Що він каже,

Коли зна вже?»

«Хто тут бився, в степу мчався?

Хто втікав, кого лякався?»

«Оте й чули,

Та забули…»

«Чув, чиї отеє могили,

Чув, чого тут вовки вили?..» –

«Бач, від чого

Він, небого, –

Колись, мій синку, ми тії могили

Трупом та трупом начиняли;


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Колись, мій синку, ми в тії могили

Злих ворогів, було, спати клали…» –

«Бач, од чого

Край могили

Вовки вили!» (А. Метлинський).

22. Уявіть, що ви тільки-но подивилися цікавий кінофільм чи спектакль. Дорогою додому зустрічаєте однокурсника (од- нокурсницю). Скажіть, чому ви почали розмову та якою фор- мою мовлення скористалися.

Запишіть цю розмову.

23. Проведіть спостереження  за усним мовленням своїх однокурсників. Які помилки ви помітили?

Відтворіть письмово одну з розмов однокурсників під час перерви, а потім її відредагуйте

24. Складіть діалоги (15–20 фраз):

а) двох студентів на перерві;

б) брата й сестри вдома;

в) матері (батька) й сина (дочки) про справи в універси-

теті.

25. Прочитайте листи. У чому виявляється мовленнєва са-

мобутність їх авторів?

ПАНАС МИРНИЙ – ДО М. М. КОЦЮБИНСЬКОГО

Шановний добродію Михайле Михайловичу!

Один  мій  знайомий,  маючи  думку  видати  книжку  про

«Дівочу долю», як вона вимальовується у різних наших пись- мовців,  дав мені подивитися  свою  працю.  Продивляючись, я перше всього наткнувся на Вашу «Харитю» Прочитав я її та й нестямився!.. У такій невеличкій приповісті, та такого багато сказано! Та як сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком; невелич- кими, домірними нарисами, що розгортують перед, очима ве- лику – безмірно велику – картину людського горя, краси сві- тової, виявляють бездонну глибину думок, таємні поривання


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

душі, забої невеличкого серця!.. Та так тільки справжній ху-

дожник зможе писати!..

До Вас душею і серцем прихильний Панас Мирний.

М. М. КОЦЮБИНСЬКИЙ – ДО І. С. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО Високоповажаний і дорогий Іване Семеновичу! Щиро  поздоровляю  Вас  з  наступаючим  Новим  роком,

бажаю Вам здоров’я й усього найкращого! Дякую сердечне за пам’ять про мене та за передані книжки, які я вже прочи- тав і якось перешлю Вам. Тішить мене, що Ви все працюєте, і цікавить дуже Ваша граматика. А от я не можу нічого робити, третій місяць лежу в клініці, я тяжко слабую вже 1/2 року. Бу- вайте здорові!

Ваш щирий М. Коцюбинський.

26. Напишіть листа: а) другові (подрузі); б) матері (батькові).

У якій формі (монологічній чи діалогічній) ви писатимете?

27. Запишіть в особах телефонну розмову:

а) з матір’ю;

б) з другом (подругою);

в) з викладачем (куратором).

28. Подивіться телепередачу ТСН і перекажіть її письмово.

Як ви побудуєте свій монолог?

29. Дайте відповіді на запитання:

1. Які різновиди літературного мовлення ви знаєте?

2. Назвіть особливості усного і писемного мовлення.

Аргументуйте це прикладами.

3. Коли вживається усне, а коли писемне мовлення?

4.Чим відрізняються монологічне і діалогічне мовлення?

5.Як будується діалог (полілог)?


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

4. Норми літературної мови

Мовознавче дослідження

30. Знайдіть помилки у побудові словосполучень, виправ-

те їх. У зошити запишіть правильні варіанти.

Дякую Вас; піклуватися за матір; пам’ятка Тарасові Шев- ченку; виключення з правил; занятий день; сьогоднішня епо- ха; попадати в скрутне становище; вести себе; суттєве слово; особовий приклад; любе питання; приємний на вираз.

31. Випишіть із тлумачного словника значення поданих

нижче слів.

Усно складіть з ними речення.

Злидні – злигодні, громадський – громадянський, міша- ти – заважати, дрібний – мілкий, заступник – замісник, виті- кати – випливати, класти – ставити, любимий – улюблений, власник – володар, кращий-ліпший, переводити – перекла- дати.

! Прочитайте й запам’ятайте

Найголовніша ознака літературної мови – це її унормо- ваність, властиві їй норми. Мовною нормою виступає будь- яке мовне явище – звук, сполучення звуків, морфема, зна- чення слова чи фразеологізму, форма слова, словосполучен- ня і речення, – що сприймається як зразок. Мовні норми е обов’язковими для всіх ц носіїв. Наприклад, чергування звуків д – дж, с – ш та інші в дієсловах 1-ї особи однини теперішнього часу: сидіти – сиджу, ходити – ходжу, писа- ти – пишу, тесати – тешу, текти – течу, пекти – печу є нормативним. Це одна з морфологічних норм української мови.

Мовні норми можна показати такою таблицею:


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Норми української літературної мови

 

Назви норм

Що регулюють норми

 

Орфоепічні норми

Правильну вимову звуків, звукоспо-

лучень і наголосу в словах

 

Лексичні норми

Уживання слів у властивому їм зна- ченні та правильне поєднання слів за змістом у реченні й словосполу- ченні

 

Граматичні норми

Правильне творення й уживання слів та їх форм, правильна побудова словосполучень і речень

 

Стилістичні норми

Уживання мовних засобів відповід- но до їх стилістичного забарвлення й стилю мовлення

Орфографічні норми

Правильний запис слів

 

Пунктуаційні норми

Правильну розстановку  розділових знаків

 

Для культури мовлення центральною проблемою є мовна норма, що є як мовним, так і суспільним явищем.

Норма літературної мови – це сукупність загально- прийнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні. Опанування норм сприяє підвищен- ню культури мови, а висока мовна культура є свідченням культури думки. Щоб говорити і писати правильно, треба добре знати всі розділи мовної системи, А щоб говорити і писати добре, треба вміти відбирати в конкретній ситуації спілкування найбільш вдалі, доречні мовні засоби – слова, словосполучення речення.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Норми літературної мови відбиті у словниках, фіксуються у вигляді усталених правил у довідниках, посібниках, підруч- никах. Вони є обов’язковим еталоном правильності літератур- ної мови для всіх, хто володіє і користується мовою, особливо для навчальних закладів, радіо, телебачення, театру, видав- ництв тощо.

Нормованість є необхідною якістю літературного мовлення, без якого вона не змогла б виконати свою функцію як знаряддя розвитку суспільства, як засіб спілкування. Нормативність літе- ратурної мови – це природний її стан, а норма – це усвідомле- на реальність мови в її розвитку, закономірності, відображен- ня в узагальненому обов’язковому правилі. Норма лише тоді є нормою, коли відображає об’єктивні закони розвитку мови.

Отже, норма – система норм, що стосуються однорідних груп мовних явищ на всіх рівнях мови.

Виділяють орфоепічні, лексичні, словотвірні, граматич-

ні, стилістичні норми.

Дослідники вважають, що нормативним є мовлення,

1)  що  відповідає  системі  мови,  не  суперечить  її  зако- нам; 2) у якому варіант норми володіє новими семантико- стилістичними можливостями, увиразнює, уточнює контекст;

3) у якому не допущено стильового (і стилістичного) дисонан- су; 4) в якому доречно обґрунтовані застосовані норми з іншо- го стилю; 5) в якому не допускається змішування норм двох мов (суржик).

У мовленні норми передбачають конкретний вибір і вжи- вання тих чи інших мовних одиниць залежно від ситуації, ці- лей і завдань спілкування.

Мовні норми найчастіше пов’язані зі стилістичним забарв- ленням мовних одиниць. Наприклад, нормами літературного мовлення вважаються: біле – білеє; весь – всенький, морозу – Мороза, а в мовленні вживаються залежно від мети і ситуації мовлення.

Норми співвідносяться із стилями мовлення і визначають-

ся в межах кожного стилю.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Літературні норми складалися поступово, вони – явище історично змінне. Мовна практика забезпечує творення і роз- виток норм.

Літературні норми характеризуються двоякістю:

1) для них властива стабільність, незмінність.

2) мовлення, а за ним і мова, розвиваються змінюються, міняються поступово і норми. Встановлено, що причинами змін у мовних нормах найчастіше є зміни в житті суспільства, вплив внутрішніх законів мови, вплив розмовної мови, діа- лектних особливостей.

У межах сучасної літературної мови норма зазнає певних змін, проте зберігає єдність і стійкість – відмінювання 60, 80, написання Святе Письмо.

Норми визначають межі вживання варіантів загально- народної мови і діляться на літературні – нелітературні, пра- вильні – неправильні, регламентують функціонування слів, фразеологізмів, форм і конструкцій в літературній мові на від- міну від діалектів.

Основою культури мовлення є літературна мова.

Джерелами її норм є жива розмовна мова, місцеві говори,

просторіччя, професійні жаргони, інші мови.

Джерела норм літературної мови

 

Жива  роз-

мовна мова


Місцеві

говори


Просто-

річчя


Професій -

ні жаргони


Інші

мови

 

 

Дотримання літературних норм у спілкуванні є визна- чальною ознакою високого рівня культури мовлення кожної людини.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Завдання  для самоконтролю

32. Дайте визначення і наведіть приклади орфоепічних, лексичних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних, орфографічних, пунктуаційних і стилістичних норм.

33. Поясніть значення наведених слів, складіть з ними ре-

чення.

Відноситися – ставитись, діалектний – діалектичний, при- таманний – властивий, пам’ятка – пам’ятник, попадати – по- трапляти, робити – працювати, одягати – надягати, об’ява – оголошення.

34. Сформулюйте правила і наведіть приклади написання

великої букви у власних назвах.

35. Перекладіть словосполучення українською мовою.

Следующий за мной мужчина. На следующее десятиле- тие. Следующий день. Запомните следующее. Приметы сле- дующие. Следующий номер журнала. Следующие правила. Преследовавший его. Сдедовать по маршруту. Следующая станщия. Следуюший параграф. Следующий будет отвечать.

36. Розкажіть про одного із сучасних письменників, ужи-

ваючи слова: відноситися – ставитися, славний – славетний – відомий – прославлений, твори – праці, тема – тематика, ма- лювати – зображати – відтворювати, любимий – улюблений, щастя – везіння – талант, притаманний – властивий – харак- терний.

37. Усно дайте відповіді на запитання:

1. Як ви розумієте унормованість літературної мови?

2. Якими нормами регулюється усне літературне мовлення?

3. Які  норми  властиві  писемному  літературному  мов-

ленню?

4. Чому кожному із стилів притаманна своя норма?

5. Чому не можна порушувати літературну норму?


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

5. Ознаки культури мови

38. Розгляньте таблицю. Поміркуйте, чи всіма якостями мовлення ви володієте. Які з цих якостей вам треба удоскона- лювати?

Основні ознаки культури мови

 

Якості мовлення

 

Правила мовлення

 

1. Змістовність

Продумати текст й основну думку ви- словлювання; розкрити їх повно; ма- теріал підпорядкувати темі й основній думці; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писа- ти  зайвого,  добирати  матеріал,  якого не вистачає.

 

2.  Правильність  і чистота

Дотримуватися норм літературної мови: в усному висловлюванні – орфо- епічних, лексичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, стилістич- них. У писемному – лексичних, фразео- логічних, словотворчих,

 

3. Точність

Добирати слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст вислов- лювання; прагнути, щоб зміст сказано- го або написаного був переданий точно, зрозуміло

 

4. Логічність

і послідовність

Говорити й писати послідовно, ви- діляючи мікротеми і встановлюючи зв’язок між ними; забезпечувати смис- лові зв’язки між словами і реченнями


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

 

в тексті; скласти план (простий чи складний) висловлювання, система- тизувати  зібраний  матеріал,  виділити

«дане» і «нове» у висловлюванні, уни-

кати логічних помилок

 

5.  Багатство  (різ-

номанітність)

Використовувати різноманітні мовні засоби (слова, словосполучення, ре- чення), уникати невиправданого по- вторення слів, однотипних конструкцій речень

 

6. Доречність (до-

цільність)

Ураховувати, сферу призначення ви- словлювання, його мету, обставини спілкування

 

7. Виразність і об-

разність

 

Добирати слова і будувати речення так, щоб якнайкраще, найточніше переда- ти думку, бути оригінальним у вислов- люванні і впливати на співрозмовника (адресата мовлення)

 

! Прочитайте й запам’ятайте

Мова регулює стосунки між людьми, впливає на них. Це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини спілкування. Щоб мовці розуміли один одного, їхнє мовлен- ня повинно бути якісним. Наша культура мовлення залежить від змісту й послідовності, точності й доречності висловлю- вання, багатства словника, досконалого володіння умінням поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структу- ри, активно застосовувати норми літературної мови. Тому найголовнішими ознаками культури мовлення є змістовність, послідовність, правильність, точність, багатство, доречність,


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

виразність. Їх називають комунікативними якостями мовлен- ня, оскільки вони виявляються під час побудови висловлю- вань з метою спілкування.

Творячи висловлювання, люди враховують також логіч- ність, ясність, емоційність мовлення. Усі ці ознаки підпоряд- ковуються найголовнішій – правильності. Це основна комуні-

кативна якість мовлення.

Правильність мовлення – дуже об’ємна і складна ділянка культури мовлення. Щоб забезпечити правиль- ність мовлення, треба досконало володіти нормами літе- ратурної мови. Відомо, що норма – це загальноприйнятий звичай вимовляти, змінювати, записувати слово, будувати речення, текст відповідно до стилю мовлення.

Правильне мовлення передбачає користування всіма мовними правилами, уміння будувати висловлювання, що відповідає його типу і стилю. Отже, щоб говорити правиль- но, треба добре знати усі розділи української мови, її чинні норми, володіти якостями мовлення.

Завдання  для самоконтролю

39. Доберіть  заголовок  і  перекажіть  текст,  доповнивши своїми міркуваннями про мову. Чи можна його назвати зміс- товним? Чого не вистачає для повноти змісту? Виправте цей недолік, дібравши закінчення тексту відповідно до його заго- ловка.

Мова має два потужні крила, які дають їй повнокровне життя, океан слів і граматику. Океан слів – це безмежжя, незліченність, найтісніший зв’язок із життям суспільства, найчутливіший  нерв,  найшвидша  змінюваність,  схильність до  необмеженого  поповнення.  Він  –  велетенське  громад-


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

дя, складники якого жодна людина не спроможна полічити

(І. Вихованець).

40. І. Складіть усну розповідь про слово кобзар, доберіть заголовок. У розповіді скористайтеся таким планом:

1. Первинне значення слова.

2. Поява нового значення слова.

3. Значення слова кобзар у сучасній українській мові. II. Обґрунтуйте необхідність плану висловлювання.

Мовознавче дослідження

41. Прочитайте. Поміркуйте над тим, як співвідносяться норми літературної мови часів І. Котляревського, Т. Шевченка і сучасні норми.

Латину тільки що сказали,

Що од Енея єсть посли,

Із хлібом, з сіллю причвалали,

Та і подарки принесли, Хотять Латину поклониться, Знакомитись і подружиться. Як тут Латин і закричав:

«Впусти! Я хліба не цураюсь

І з добрими людьми братаюсь.

От на ловця звір наскакав (І. Котляревський).

У неділю на вигоні Дівчата гуляли, Жартували з парубками, Деякі співали -

Про досвітки – вечірниці

Та як била мати,

Щоб з козаком не стояла,

Звичайне, дівчата…

То про своє все співають,

Яка про що знає…


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Аж ось з хлопцем старий кобзар

В село шкандибає (Т. Шевченко).

Ще вчора джміль гудів-

Сьогодні вже нема,

Застиг від холоду, ледь лапками він меле.

Крилята задубілі не здійма

І тихо й тоскно дивиться на мене.

Беру його із затінку кладу.

На щире сонце – в затишок осоння.

Джмелями літаки собі гудуть,

І джміль до них гуде собі спросоння (І. Драч).

У лісі яличку зрубали… За нею заплакав дубок, Не роси, а сльози упали На чисту траву із гілок.

Гарячі, пожовклі від болю Стелились листки восени, Ялички пеньок із любов’ю

Від снігу вкривали вони (Д. Павличко).

42. Випишіть із тлумачного словника української мови та запам’ятайте всі можливі значення слів. Складіть кілька ре- чень.

Відноситися. Власник. Випливати. Добрий. Питання. Зна-

чення. З’явитися. Голос. Край. Чорний. Пара. Шар.

43. Перекладіть  українською  мовою.  Поставте  наголос на словах.

Разница, сельский, старый, перепись, плавкий, резкий, показ, прирост, приятель, середина, восемьдесят, советую, об- служивание, чтение, задание, ошибка.

44. Знайдіть  помилки  у  словосполученнях,  виправте  їх.

Доведіть правильність виправлень.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Моя автобіографія; саме найдоцільніше слово; взаємно допомагати один одному; у січні місяці 2002 року; зобразити образ; передовий авангард; за чотири години часу; молодий юнак, молодь і студенти; на слідуючий день; відтворити у сво- їх творах; організувати організацію молоді.

45. Пригадайте, що ви знаєте про особливості вимови зву-

ків і звукосполучень, в українській мові. Наведіть приклади і запишіть.

46. Провідміняйте по два-три слова – іменники, прикмет-

ники, числівники, займенники. Запишіть у зошити і поясніть написання відмінкових закінчень.

47. І. У яких формах можна відповісти на запитання «Ко-

тра година?»: 7.15; 12.45; 22.23; 19.50; 13.30? Відповідь запи-

шіть.

II. У якому випадку можна запитати «Скільки годин?».

48. Дайте відповіді на запитання

1. Що становить основи культури мовлення?

2. Якими якостями володіє мовлення?

3. У чому виявляється правильність мовлення?

4. Чому     правильність      і      нормативність      мовлення обов’язкові?

5. Які ви знаєте норми літературної мови?

6.Чому в мовленні треба дотримуватись норм літературної мови?

6. Орфоепічна правильність мовлення

49. І. Прочитайте вірш, дотримуючись норм літературної вимови. Особливу увагу зверніть на вимову ненаголошених голосних [е], [и]. Прослухайте цей текст у магнітофонному за- писі. Порівняйте свою вимову з вимовою диктора. Вдоскона- люйте свою вимову.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

МОЯ МОВА

Все в тобі з’єдналося, злилося - Як і поміститися в одній! - Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину, Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в’януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі – великого народу

Ніжна і замріяна душа (В. Симоненко).

II. Перевірте за орфоепічним словником наголос у слові віршах і поясніть причину порушення його автором.

! Прочитайте й запам’ятайте

Висока культура усного мовлення вимагає орфоепічної правильності. Тому треба пам’ятати, що в кінці складу та сло- ва дзвінкі приголосні вимовляються дзвінко: сад, казка, ніж, захід, гриб (але грип). У запозичених словах перед голосним є приголосні вимовляються твердо: лекція, література, тех- нік. В українській мові є злиті звуки дз, дж (дзеркало, джере- ло), крім ц, ч, що є і в російській мові.

Ці та інші правила вимови (орфоепії) становлять основу усного спілкування, і знання їх обов’язкове для всіх, хто корис- тується українською мовою.

Висока культура усного мовлення не можлива без доскона- лого звукового його оформлення. Зі звуковою стороною мови пов’язані насамперед фонетичні й орфоепічні (вимовні) нор- ми. Фонетичні норми виявляються в додержанні правильного


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

вживання звуків мови, зокрема у врахуванні правил чергуван- ня голосних і приголосних у словах, подовження, уподібнен- ня тощо: спокій – спокою; лебідь – лебедя (а не лебідя), ка- мінь – каменя (-ю); село – сіл (а не сел); Київ – Києва (а не Ки- їва);  знання, весілля, стінний (а не знаня, весіля, стіний); бік – бічний – на боці (і на боку), порох – порошина – у поросі (а не в пороху); радити – раджу (а не ражу і не радю); сиді- ти – сиджу (а не сижу і не сидю), їздити – їжджу; возити – вожу; косити – кошу; летіти – лечу.

В основі орфоепічних, або вимовних, норм літературної мови лежать відповідні фонетичні закономірності, властиві українській мові. Основні з них такі:

1. Ненаголошені [е] та [и] у вимові зближуються і вимов- ляються то як [еи], то як [ие]: [веисна], [стеиповий], [жиеве], [виешневиĭ].

2. Ненаголошений  [о]  здебільшого  вимовляється  чітко [вода], [молоко], [голова], [додому]. Лише в деяких словах перед складом з наголошеним [у] він наближається у вимові до [у]: [зоузул’а], [лоупух], [коужух].

3. Дзвінкі приголосні перед глухими та в кінці слів вимов- ляються дзвінко: [книжка], [казка], [дуб], [ніж]. Глухо вимов- ляється лише приголосний [г]: [вохко], [лехко], [кіхті], орф. вогко, легко, кігті.

4. Приголосний [р] вимовляється твердо в кінці складу і в  кінці  слова:  [зв’ір],  [комар],  [л’ікар],  [Харк’іў],  [пов’ірте]. На початку слова або складу [р] буває м’яким: [р’асний], [р’адно], [бур’ак], [чотир’ох], [говор’у].

5. Шиплячі приголосні вимовляються твердо: [н’іч], [н’іж], [товариш], [д’іўчата], [ручка], [біжат’], [кричат’], лише перед і, я, ю пом’якшуються [ч’ітко], [облич’: а], [п’ід: аш’: а] [з’б’іж’: у] (графічно збіжжю).

6. Приголосний [ц] у кінці слів вимовляється м’яко: [хло- пець’], [с’т’ілец’], [с’в’ітлиц’а]; тверда вимова [ц] буває лише в словах іншомовного походження та деяких вигуках: [шприц], [палац], [пайац], [бац], [клац].


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

7. Звуки [дж], [дз] вимовляються злито: [джерело], [хо-

джу], [дзв’ін], [дзеркало], [кукурудза].

8. Проривний звук [ґ], що вимовляється подібно до ро- сійського [ґ], вживається в українських і запозичених словах (на письмі він позначається п’ятою буквою українського ал- фавіту): [ґанок], [ґн’іт], [ґуцзик], [ґедз’], [дзиґа], [ґеоґраф’ія], [ґетеи] (графічно Ґете).

9. Перед голосним [е] всі приголосні вимовляються твер-

до: сту [де]нти, лі [те]ратура, ін [женер], [те]ма.

10. Приголосний [в] не оглушується й не переходить у [ф]. Після голосних у кінці складів і перед приголосними та в кінці слова вимовляється, як [ў]: [буў], [даўно], [шоўк], [в’іўторок].

Українська мова відзначається милозвучністю. Це одна з її природних тенденцій у закономірному розвитку й удоскона- ленні. Потреба милозвучності зумовила спрощення груп при- голосних, важких для вимови: [ста], [ждн], [здн], [стл], [рдц], [лнц], [рнч]: вісник, тижневий, обласний, виїзний, серце, сон- це, гончар тощо.

Створенню милозвучності сприяє існування в нашій мові фонетичних варіантів окремих слів, які виникають у резуль- таті чергування звуків [у]- [в], [і]- [й]: упевнитись – впевни- тись, уперед – вперед, увесь – ввесь (і весь), учений – вчений, іти – йти, пішла в поле, пішов у поле, батьків і дітей.

Фонетичними варіантами виступають прийменники з, із, зі (з книжки, зі сходу, із школи); у, у в, уві (увійшла в хату, ввійшов у хату, глянув ув очі, бачив уві сні); піду підіу підо (під землею, піді (підо) мною).

Завдання  для самоконтролю

50. І. Запишіть слова. Поставте наголоси. Поясніть вимову голосних звуків. Перевірте за орфоепічним словником.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Вересень, вимете, випишіть, пелюстковий, серпанковий, лексика, сонечко, швидкий, веселка, легкий, ділитися, карти- на, вулицею, берізка, примерзлий, оселедець, література, ко- жух, собі, зозуля, веретено, решето.

ІІ. Які особливості наголошення виділених слів?

51. Прочитайте слова. З’ясуйте різницю у вимові звуків, позначених літерою в. Запишіть слова фонетичною тран- скрипцією.

Дівчина, ввійти, робив, давно, вовк, бував, товар, смаку- вав, півострова, вчора, вітер, дзвенять, важкий, взув, ввесь, вервечка, булава, вовна, ввібрати.

52. І.  Прочитайте  слова,  а  потім  запишіть  у  дві  колон-

ки зліва – з літерою г, а справа – з ґ. Перевірте вимову слів за орфоепічним словником.

Гайок, галас, ґава, ґандж, галицький, ганьба, ґиґнути, ґир- лиґа, ґалаґан, ґрунт, гіркий, гість, генерал, ґудзик, ґуля, ґедзь, годен, година, глухий, ґлей ґніт, ґрати, грати, ґречний, грець- кий, гриміти, ґатунок.

ІІ. З’ясуйте значення виділених слів, складіть з ними ре-

чення.

53. І.  Прочитайте  речення,  дотримуючись  орфоепічних норм української мови. Поясніть вимову звуків, позначених літерами дж, дз.

1. Земля віддала людям, що могла віддати, і, чи то з жалю

до себе, чи з жалю до людей, заплакала осінньою сльозою і неспокійно ввійшла в зимовий сон. 2. Ох як люто, на шаленій коловерті вітрів, зачинався цей сон: спочатку вітровіям і сні- говиці хотілося підважити, вирвати з насиджених місць пере- лякані хати, розметати золото скирт і вдарити на сполох спі- вучою міддю дзвонів. 3.А потім вони (вітри) втихомирились, поскочувались, прищулились у яругах, і тепер люди по коліна бредуть у снігу, що вечорами шеретує крихти срібла та вико- лихує блакитні дими й волошкове цвітіння (За М. Стельма- хом).


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

ІІ. Визначте метафори, виражені дієсловами. Які образи вони викликають у вашій уяві?

54. Прочитайте уривок з вірша. Зверніть увагу на вимову

прикінцевих приголосних.

Мохнатий джміль із будяків червоних

Спиває мед. Як соковито й повно Гуде і стелеться понад землею Ясного полудня віолончель!

…………………………………………… Заснули води і човни на водах, Висять рої, як кетяги пахучі,

І навіть сонце, мов достиглий плід,

Здається непорушним… (М. Рильський).

ІІ. З’ясуйте роль виділених іменників у створенні худож-

нього образу.

55. І. Прочитайте текст, правильно вимовляючи губні й шиплячі приголосні звуки. Зверніть увагу на пом’якшену ви- мову цих звуків. Поясніть причини такої вимови.

Ніжна душа нашого народу бринить у слові. Слово, опо- вите любов’ю, вигране вічністю, заходить у серце і настроює струни ніжності. З ніжної душі – слово ніжне і запашне, як розпростерта у світ неперевершена українська пісня. Дивить- ся мудрими очима вічності й промовляє до нас зелен-травою, яблуневою весною, червоним осіннім зойком клена і ніжністю слова. Слово ніжне будить у нас людину, слово ніжне освячене любов’ю до найдорожчого на землі, слово ніжне сходить зо- рею і яскравіє, доки людина живе для добра, доки мудрість і праця квітчають землю, доки живе в людині жага творення…

Людина опоетизовує найдорожче, увічнює його у слові. Вона хоче словом сказати всьому світові про свої найглибші почуття і зоряні мрії. Людина вибудувала з минулого в при- йдешнє золотий міст, яким спішать у серця посланці людя- ності і любові – викупані у пелюстках квіту і в пробуджених росяного ранку слова (І. Вихованець).


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

ІІ. Які почуття викликає текст? Перекажіть у формі роз-

думу про рідну мову.

56. І. Дотримуючись орфоепічних норм української мови, прочитайте речення і зверніть увагу на вимову звука [ц]. Як він вимовляється: на початку складу; в кінці складу і слова?

1. Кождий  нарід,  хоть  би  дикий,  любить  свій  родимий край, любить отцівські язики, свою мову і звичай (А. Могиль- ницькиій). 2. Діалект, а ми його надишем міццю духу і огнем любови і нестерпний слід його запишем самостійно між куль- турні мови (І. Франка). 3. Он калина розцвілася, уквітчалась білим, попід нею простелився зелененький килим (А. Крим- ський). 4. Ні! В кім думка прагне слова, хто в майбутнім хоче жить, той всім серцем закричить: «В рідній школі рідна мова!» (О. Олесь). 5. Сиділи ми в садку, там саме зацвітало і сипався з капітанів білий цвіт (Леся Українка). 6. Творець творця! Вла- дики пурпурові перед тобою меркнуть, як зола. Та й вічність би себе не осягла, аби її ти не осяг у слові! (Б. Олійник). 7. Страш- ні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись (Л. Костенко). 8. Ти зрікся мови рідної. Твій дух на милицях жадає танцювати (Д. Павличко).

ІІ. З’ясуйте смисл двох останніх речень. У чому їх сила і правда?

57. І. Користуючись орфоепічним словником, у поданих словах поставте наголос.

Адже, бажаний, ознака, близький, болітце, вивершений, вимова, каталог, вітрище, в цілому, вогкий, сільськогосподар- ський, дихання, завдання, одинадцять, дрова, другий, здій- сненний, косий, навскоси, помаленьку, сімдесят, ціпилно, чо- тирнадцять, шасі, помилка, завжди, разом, світанковий.

ІІ. З виділеними словами складіть речення.

Мовознавче дослідження

58. І. Прочитайте, вибираючи з варіантів слів, що в дуж- ках, найбільш доречний. З’ясуйте мотиви свого вибору. Запи- шіть текст у зошити.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Рідну Батьківщину (в, у) (усі, всі) віки порівнювали (з, із) матір’ю, бо нема нічого найдорожчого (в, у) людини, як мати (і, й) рідна земля. Окрема людина невіддільна (від, од) народу, а народ невіддільний (від, од) Батьківщини: (в, у) цьому сила народу (і, й) міць його, невмирущість (і, й) безсмертя.

Черпаючи (з, із) скарбниць усної народної творчості, що сягає (у, в) прадавні часи, (пересвідчуємось, пересвідчуємося), якою вірністю (і, й) незрадливістю шанували наші предки рід- ну землю, захищаючи її (від, од) ворогів на (ратному, ратнім) полі. З древньоруських літописів, легенд та переказів, (з, із) героїчних дум та пісень постає (перед, переді) нами та любов а гартована (у, в) битвах (з, із) степовими ордами половців (і, й) печенігів, турків, татар, ляхів. Мабуть, (нема, немає) та- кої пісні чи думи, де (б, би) народ не оспівав своєї рідної землі (Є. Гуцало).

ІІ. Перекажіть текст, дотримуючись правильної вимови звуків, звукосполучень і наголосу.

59. Дайте письмові відповіді на запитання

1. Що вивчає орфоепія?

2. Чому треба правильно вимовляти й наголошувати слова?

3. Яких правил треба дотримуватися при вимові голосних і приголосних звуків? Наведіть приклади.

4. Як впливає наголос на правильність мовлення?

5. Від чого залежить милозвучність української мови?

7. Граматична правильність мовлення

Мовознавче дослідження

60. Прочитайте речення і перебудуйте їх так, щоб вийшов текст. Зверніть увагу на роль граматичних засобів (морфоло- гічних форм, речень) у створенні висловлювань.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Граматична правильність забезпечується знаннями гра- матики (морфології і синтаксису). У мовній практиці часто трапляються порушення граматичних норм. Так, наприклад, у давальному відмінку однини іменники чоловічого роду ма- ють паралельні закінчення: чоловіку – чоловікові. Ковалю – Ковалеві, ректору – ректорові, секретарю – секретареві. Нормою є чергування цих форм, щоб забезпечити милозвуч- ність мовлення (Бойку Іванові Петровичу – Бойкові Івану Петровичу). Цього необхідно дотримуватися при оформлен- ні документів, написанні листів тощо. Трапляються помилки у вживанні числівників з іменниками (два дня, а треба два дні; дві цілих і сім десятих гектарів, а треба дві цілих і сім деся- тих гектара) та ін.

! Прочитайте й запам’ятайте

Морфологічна правильність

1. У сучасній українській літературній мові деякі іменники мають паралельні форми роду – чоловічого і жіночого: зала – зал; клавіш – клавіша; санаторій – санаторія; птах – пта- ха; сусід – сусіда. Форми чоловічого роду е літературними, форми жіночого – розмовними, хоча з певною стилістичною метою зрідка користуються ними й письменники. Наприклад: У залі, повній сяйва і тепла (В. Сосюра). Не одна кричала пта- ха: «Пожалій гніздо моє!» (Д. Білоус).

2. Кожній  змінюваній  частині  мови  –  іменникові,  при-

кметникові, числівникові, займенникові, дієслову – властива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід дотри- муватися.

3. У  давальному  відмінку  однини  іменники  чоловічого роду мають закінчення -ові, –  еві (-єві)  та -у, –  ю, однак перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

є назвами осіб за фахом чи родом діяльності та істот: дирек- торові, деканові, бригадирові, товаришеві, Андрієві. Закін- чення -у, – ю вживаються переважно для урізноманітнення форм, коли таких іменників кілька, наприклад: товаришеві Карпенку Олегові Івановичу, студентові-математику.

4. Сучасній українській мові не властива складена форма

найвищого ступеня порівняння зі словом самий (сама, саме, самі): самий більший, сама найкраща, саме менше. Особливістю якісних прикметників вищого ступеня порівнян- ня в українській мові є вживання їх у контексті з прийменни- ками від, за, ніж: Волга довша від Дніпра (за Дніпро, ніж Дніпро). Багато помилок трапляється у формах непрямих від- мінків числівників. Почати хоча б з того, як читається таблиця множення: дважди два, трижди три, п’ятю сім, шістю ві- сім, сім у сім. А треба: два помножити (помножено) на два чи два на два, п’ять на п’ять… Ще більше помилок у складених числівниках: Урожай зібрали на двісті п’ятдесят шести гек- тарах, а правильно: на двохстах п’ятдесяти (п’ятдесятьох) шести (шістьох) гектарах. У складених порядкових числів- ників змінюється тільки останнє слово: Ця подія відбулася у тисяча дев’ятсот двадцятому році (не у тисячу).

5. При дробових числівниках іменник має форму родового

відмінка однини: дві цілих і п’ять десятих метра, одна тре-

тя кілограма (а не метри, кілограмів).

6. Користуючись займенниками, слід ураховувати те, щоб кожен із них точно вказував на потрібне слово. Неврахування

цього часто утруднює розуміння змісту висловлювання.

Синтаксична правильність

1. Пильної уваги вимагають особливості поєднання слів у словосполучення, що виступають мінімальним контекстом, у якому відбиваються зв’язки між словоформами.

2. Уважним  треба  бути  при  використанні  фразеологіч-

них словосполучень української мови: день у день (а не з дня


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

у день), впадати в очі (а не кидатися в очі), ні в чому не по- турати ледарям (а не ніякої поблажки не давати ледарям), спало на думку (а не прийшло в голову), збити з пантелику (а не збити з толку).

3. Необхідно звертати увагу на словосполучення, побудо- вані на основі зв’язку керування, бо тут не завжди правильно добираються відмінкові форми іменників (займенників) і при- йменники: Кожен був сповнений гордості (а не гордістю), ми не повинні проходити повз ті недоліки (а не повз тих недолі- ків), для творів О. Гончара властива (чи притаманна) різно- манітна тематика (а не для творів О. Гончара характерна різноманітна тематика).

4. У  мові  студентів  звичайно  переважають  прості,  неу- складнені речення. Проте користуватися тільки такими кон- струкціями не можна, бо вони порушують плавність, смислову і ритмічну єдність, роблять мовлення примітивним. Поряд із простими й короткими реченнями потрібно користуватися і простими ускладненими та складними.

5. Зворотний порядок пов’язується з семантико-стилістич- ними особливостями мовлення і характеризується інтонацій- ним виділенням певного члена речення. Такий порядок слів широко використовується в художньому стилі, в усній народній творчості, у розмовному мовленні як образний експресивно- стилістичний засіб. Наприклад: Виточу, вигострю зброю іс- кристу (Леся Українка).

6. Дієприслівник передає додаткову дію по відношенню до основної, вираженої дієсловом-присудком, і стосується од- ного і того ж предмета. Наприклад: Прочитавши це слово, ми уявили людину з ніжним поглядом (а не Прочитавши це сло- во, в нашому уявленні постає людина з ніжним поглядом). Повернувшись у село, він турбувався, як ідуть справи у шко- лі (а не Коли він повернувся у село, його хвилює,..).

7. Дієприкметникові   звороти   виступають   як   синоніми до підрядних означальних. Речення з дієприкметниковим зво- ротом характеризується більшою синтаксично-інтонаційною


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

цілісністю, ніж складнопідрядне. Порівняйте: Ротою тепер командував гвардії старший лейтенант, надісланий з ре- зерву (О. Гончар) і Ротою тепер командував гвардії стар- ший лейтенант, якого надіслали з резерву.

8. Досить  поширені  в  нашій  мові  речення,  ускладнені однорідними  членами.  Користуючись  такими  структурами, не можна поєднувати в одному однорідному ряді логічно да- лекі або несумісні поняття. Наприклад: Вступ і тема твору Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; Були побудовані нові школи, лікарні і приміщення для худоби.

9. Характерними для української мови є односкладні без- особові речення з головним членом, вираженим дієслівною формою на -но, -то. Безособові речення з таким головним членом можуть бути синонімічними до двоскладних, у яких присудок виражений дієприкметником. Порівняйте: У Києві організовано школу мистецтв і У Києві організована школа мистецтв.

10. Користуючись  складними  реченнями,  необхідно  до- тримуватися чіткості і правильності в їх побудові, не допуска- ти вживання великої кількості сурядних і підрядних частин в одному реченні. У мовленні варто вживати й безсполучнико- ві складні речення, що допомагають стисліше і чіткіше сфор- мулювати думку, урізноманітнити висловлення, посилити його виразність і емоційність. Наприклад: Дав слово – зроби.

Зобов’язалися – виконаємо. (Нар. творчість).

Завдання  для самоконтролю

61. Утворіть, де можливо, дві числові форми іменників. Чому деякі іменники мають лише одну числову форму? Об- ґрунтуйте іншими прикладами.

Кисень, вода, камінь, радість, колосся, блакить, Україна,

птахи, жнива, вовк, оповідання, дітвора, площа, пісок, масло,


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

хліб,  пшениця,  сталь,  переконання,  солодощі,  радощі,  сту-

дентство, молодь, ножиці, золото, молоко.

62. Розкажіть, користуючись знаннями, набутими в серед- ній школі, про особливості відмінювання: 1) іменників І, II, ІІІ та IV відмін, 2) числівників; 3) дієслів. З’ясуйте наявність варіантів. Доберіть власні приклади, запишіть.

63. Поставте наведені іменники в родовому, давальному й орудному відмінках однини.

Яремків Іван Омелянович, Дігтяр Степан Петрович, Швець, швець, Житомир, гай, танець, Дунай, Дніпро, Крилов Семен Федорович, Чорне море, лікар Величко Геннадій Іларі-

онович, Валер’ян Поліщук, голуб, кобзар.

Мовознавче дослідження

64. Від одиничних іменників утворіть множину й складіть з ними речення. Чи є різниця в значеннях числових форм? Від чого це залежить?

Зразок. 1. Вилітали запорожці на лан жито жати (Т. Шев-

ченко) – злакова рослина. 2. Хилить вітер жита понад шляхом (П. Тичина) – поля з цими рослинами або самі рослини цих полів.

Буряк, сталь, пшениця, сир, сік, жаль, страх, диво, радість,

сніг, лихо, гречка, молоко, вода, овес, ячмінь, зерно, мед, груша.

65. Провідміняйте  числівники,  подаючи  їх  паралельні форми.

П’ять,  сім,  вісім,  одинадцять,  вісімдесят,  шістнадцять,

тридцять, п’ятдесят.

66. Провідміняйте числівники, дотримуючись норм їх від-

мінювання.

325, 2002 рік, 1796, 221 будинок, 749, 7 днів, 40 поверхів.

67. Запишіть цифрові назви словами, поєднавши їх з імен-

никами.

13,7; 33/4; 16,9; 1/5; 0,75; 125,5; 1/3; 1/4; 2,6; 3/4; 391,25;

11/2; 0,5.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

68. Побудуйте з поданими словами варіанти словоспо- лучень. Доведіть, що вони синонімічні. Складіть з ними ре- чення.

Заввишки (з, як), завширшки (в, з); завбільшки (в, як), за-

втовшки (у, з); завглибшки (з).

69. Розкрийте дужки, утворюючи різні за значенням сло-

восполучення. Поясніть значення кожного з них.

Пішов (вода), приніс (вода), поїхати (Київ), плаває (річ- ка), живе (село), залишитися (господарство), іти (ліс), зробити (брат), рухатися (вулиця), говорити (товариш).

70. Доберіть до поданих іменників прикметники і утворіть

словосполучення. Абревіатури запишіть словами.

Продаж, ягня, шинеля, дріб, ярмарок, перепис, біль, роль, тополя, шампунь, путь, санаторій, рояль, ООН, УТН, ВНЗ, КВК.

Мовознавче дослідження

71. Перекладіть  українською  мовою.  Порівняйте  слово- сполучення. Чим вони відрізняються? Визначте тип зв’язку в них.

Болеть гриппом, ждать его, извинить товарища, плавание по морям, разъехаться по селам, любовь к Украине, смеяться над собой, приблизиться к городу, сильнеє ветра, плакать обо мне, сильная боль, на днях, на совесть, без устали, веселиться вовсю.

72. І. До дієслів доберіть іменники. Утворені словосполу-

чення заишіть.

1. Боятися, лякатися, побоюватися, соромитися. 2. Обі- цяти, надоїдати, заздрити. 3. Балакати, дружити, вітатися, миритися, прощатися. 4. Спостерігати, слідкувати, ганятися.

5. Впливати, жалітися, сердитися, надіятися.

ІІ. До виділених слів доберіть синоніми й з’ясуйте відтінки в значеннях.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

73. Прочитайте текст. Поміркуйте над тим, чому автор ви- користовує переважно прості речення. Що зміниться в тексті, коли прості речення перебудувати у складні? Перебудуйте, де можна, речення і запишіть. Порівняйте обидва тексти.

НЕ ВИХОДЬ НІКУДИ

У відділі нас було шестеро. Числилися. Бо найчастіше я за-

лишався сам.

– Не виходь нікуди, – наказував мені начальник.- Відпо-

відай на телефонні дзвінки.

А телефон дзеленчав без угаву. Я тільки те й робив, що бу- бонів у трубку: « Слухаю… Кого?.. Його немає… Кудись вий- шов…»

Зрештою мені це набридло, і я згадав, що маю диплом ін- женера та трохи знань до нього. Згадав і зробив собі електро- нного секретаря.

Тепер я міг спокійно читати романи, а мій секретар моїм голосом відповідав у телефон: «Слухаю… Кого?.. Його немає… Кудись вийшов…» Та через рік мені набридли й романи. Я за- клав у електронний мозок свого робота програму самовдоско- налення і спокійно поїхав у кругосвітню подорож.

Повернувся через п’ять років. З вокзалу подзвонив на ро-

боту.

Запитав про колег.

– Вони всі вийшли кудись, – справно відгукнувся мій ро-

бот,

– А з ким я розмовляю?

– З начальником відділу, – солідно відповів мені мій влас-

ний голос.

А чого? Він, робот мій, працівник хороший. Весь час на міс-

ці (В. Нечипоренко).

74. Прочитайте речення. Поміркуйте, що в них неправиль-

но. Виправте помилки і відредаговані речення запишіть.

1. Учора я і мій брат, ми ходили в бібліотеку. 2. Він добре розуміє і співчуває товаришеві. 3. Вона не була впевнена у свої


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

сили. 4. Навесні на річці ламається крига, розливається, зали- ває свої берега. 5. Мене не тільки цікавлять оповідання, але і вірші. 6. Погода була хороша, сонячна, тепла. 7. Треба встано- вити керівництво і контроль за роботою фірми. 8. Більш за все я люблю і захоплююсь історією України.

75. Складіть   шість   складносурядних   речень   так,   щоб у трьох з них перша частина була двоскладною, а друга – непо- вною, в останніх трьох перша частина – неповною, а друга – двоскладною.

76. Відредагуйте речення, поясніть характер помилок.

1. Під  час  експерименту  показник  не  фіксувався.  Він не може бути врахований. 2. До мого сусіда прийшов співро- бітник. Я знаю, він його дуже шанує. 3. Цього літа мені б хоті- лося відпочивати у пансіонаті «Водограй». Мені завжди подо- балися в йому обслуговування і харчування. 4. Мені б хотілося мати фотографію Тетяни. Я її та поважаю і постійно б носив її з собою.

77. Дайте відповіді на запитання

1. Що таке граматична правильність мовлення?

2. Яку роль у висловлюванні відіграють відмінкові форми іменників?

3. Які ви знаєте паралельні форми іменників? Наведіть приклади

4. Які помилки трапляються при відмінюванні числівни-

ків? Чим це зумовлене?

5. З якою метою використовується прямий і зворотний по-

рядок слів?

6. Які найтиповіші помилки трапляються в побудові ре-

чень? Наведіть приклади і поясніть шляхи їх виправлення.

Мовознавче дослідження

78. Прочитайте  текст.  З’ясуйте  значення  повнозначних слів і обґрунтуйте точність їх уживання. Які з них можна за- мінити іншими, які – ні?


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Для чого вживаються прийменники? Чи є якась у них пе- ревага? Прийменники вживаються не заради чиєїсь примхи. Вони покликані точніше передавати думку, чіткіше окреслю- вати зв’язки предметів і явищ. Деякі відмінки протягом три- валого історичного розвитку мови значеннєве знебарвилися, не витримують на плечах покладеного на них граматично- го тягаря. Сім відмінків (дуже мало) не спроможні впорати- ся  з  величезною  кількістю  граматичних  значень,  які  імен- ник зобов’язаний виражати в реченні. Тому дещо перейняли на себе прийменники (І. Вихованець).

8. Точність мовлення

Мовознавче дослідження

79. І. 3’ясуйте значення поданих слів, складіть з ними сло-

восполучення.

Гарний – красивий – прекрасний – вродливий. Глибінь – глибочінь – глибина. Благати – молити – просити. Процент – відсоток. Інший – другий – наступний. Галузка – гілка – віти – ломака – вітка. Раптово – несподівано – зненацька – враз.

ІІ. Доведіть, що кожна група слів – синоніми і з’ясуйте їх значення.

! Прочитайте й запам’ятайте

Точним називається таке мовлення, в якому слова повніс- тю відповідають своїм значенням і смислу висловленої думки. Точність мовлення – одна з найважливіших його властивос- тей і характеризує насамперед зміст висловлювання. Зале- жить точність від умінь мовця дібрати такі слова, які повністю


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

співвідносяться з предметами, явищами, діями, котрі їх нази-

вають.

Точність мовлення передбачає, з одного боку, знання і вживання точних значень слів, словосполучень, речень, що відповідають нормам літературної мови, а з другого – уміння виражати свої думки так, щоб вони однозначно були сприй- няті адресатом мовлення. Вимога точності впливає на відбір мовних засобів для побудови усного чи писемного висловлю- вання.

Точність мовлення створюється за таких умов: 1) знання предмета мовлення; 2) знання мови; 3) володіння мовленнє- вими навичками говорити про щось, використовуючи багат- ство мови.

Творячи мовлення, ми вільно вибираємо слова з тим чи іншим значенням. Але при цьому враховуємо, чи зрозуміє нас співрозмовник. Отже, точність мовлення залежить не від кіль- кості використаних слів, а від їх доступності, недвозначності. Точність мовлення –  це ввічливість, чемність, мовна етика у всіх сферах спілкування.

Найголовнішими засобами точності нашого мовлення є лексичне багатство української мови, бо воно містить великі можливості для вибору. Наприклад, щоб утворити словоспо- лучення з прикметниками громадський, громадянський, ми повинні точно визначити їх смисл: громадський – належний громаді, зв’язаний з громадою (громадські інтереси, громад- ські збори, громадське доручення), громадянський – власти- вий свідомому громадянинові, цивільний, державний (гро- мадянська гідність, громадянський обов’язок, громадянський шлюб).

Найбільше можливостей для вираження точності мовлен- ня мають багатозначні слова, терміни, синоніми, омоніми, па- роніми. Досить важко будувати висловлювання, використову- ючи іншомовні, застарілі, професійні слова, фразеологізми.

Відомо, що в мові більше багатозначних слів, ніж одно-

значних. Тому основним способом точної передачі значення


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

слова є контекст (словосполучення, речення, текст). Напри- клад: полк б’ється – серце б’ється; червоне золото – біле зо- лото (бавовна); середня школа – школа життя.

Точність  наукового  мовлення  тісно  пов’язана  з  точніс- тю вживання термінів. Термін – слово або словосполучення, що називає явища, предмети спеціальних галузей людських знань. Використання термінів вимагає особливої точності й однозначності. Значення термінів розкривається в тексті, в їх тлумаченні. Наприклад: Лексикологія – наука, що вивчає словниковий склад. Закінчення – це змінна значуща части- на слова, яка виражає його граматичне значення і служить для зв’язку слів у словосполученні й реченні (З підручника).

Синоніми (близькі за значенням слова) виражають різні відтінки значення слова: правопис – орфографія; збірка – збірник – зібрання; лице – обличчя – пика; любов – кохання; йти – крокувати – плестись. Добираючи слова з синоніміч- ного ряду, слід ураховувати відтінок у значенні, стильову при- належність, емоційне забарвлення тощо.

Омоніми (слова з різним значенням й однаковим звуко- вим складом) вимагають точного знання значення слова. На- приклад: ніс – частина обличчя людини, ніс – форма минулого часу від дієслова нести; місяць – небесне світило, місяць – від- різок часу. Точність мовлення передбачає уміле користування паронімами (спільнокореневі слова, схожі за вимовою і будо- вою, але різні за значенням). Сплутування паронімів призво- дить до неточності. Значення їх легко визначити за словни- ком. Наприклад: наслідний – який став наслідником престолу, наслідковий – який є наслідком чогось (підрядне наслідкове речення); лісний – який має властивість лісу, водиться, росте в лісі, лісистий – порослий лісом.

Художня   точність   зумовлена   специфікою   художнього

мовлення. Точне слово в художньому творі малює образну, емоційно-експресивну картину, переживання автора. Худож- ня точність виражається художніми засобами – епітетами, ме-


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

тафорами, порівняннями тощо. Точність у художньому мов-

ленні – це точність у змалюванні художніх образів.

Точність мовлення, таким чином, вимагає повної співвід-

носності слів з реальною дійсністю.

Завдання  для самоконтролю

80. І. Прочитайте  текст.  Визначте  в  ньому  багатозначні слова. З’ясуйте їх значення в поданому тексті.

ЖОРНА

Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили, ніби мотузки. Каміння клацало зубами в жорнах, жувало жовті зерна на друзки.

І сіялось не борошно,

а мука…

При тьмяному мигтінні каганця жіночі ніжні материнські руки тягли за ручку камінь без кінця. Журливо мліли очі сумовиті,

і борошно,

мов біла кров, лилось…

Це все було

в двадцятому столітті,

що грозами над нами пронеслось (В. Симоненко).

ІІ. Визначте стиль тексту та його особливості.

81. Уведіть наведені словосполучення в речення. Поясніть їх значення й уживання.

Туалетний стіл, письмовий стіл, вегетаріанський стіл, мо- лочний стіл; іншомовне слово, вступне слово, художнє слово, заключне слово; гострий кут, гострий біль, гострий зір, гостра на язик.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

82. Прочитайте. Знайдіть й поясніть їх значення. Чи мож-

на їх замінити іншими? Як зміниться зміст речень?

1. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає. Плаче козак молоденький, долю проклинає (В. Забіла). 2. Ой брате, мій брате, сизокрилий орле, покидаю тобі всі розкоші мої. Всі роз- коші мої і діток маленьких, а сам полечу у чужу сторону, в чужу сторононьку шукать таланоньку (Нар. творчість). 3. На вас, завзятці юнаки, що возлюбили Україну, кладу найкращії гад- ки, мою сподіванку єдину: в вас молода ще грає кров, в дум- ках у вас немає бруду, і в серці гріється любов до обездоленого люду (М. Старицький). 4. На момент єдиний запиши свій сум, думки і горе – і струмінь власної душі улий в шумляче море. Лови летючу мить життя! (О. Олесь). 5. У нас кохати – полю- бить сповна і серце з милим вік не розлучати (А. Малишко).

83. Запишіть текст, добираючи з дужок найбільш точне

слово. Мотивуйте свій вибір.

Був травень, ніч (стояла, була) погідна, місячна; де-не-де білими сніговими вогниками (переблискували, мигтіли, бли- мали) зірки, але їх було мало, і світло їхнє здавалося сліпим і німим у (повені, поводі) місячного (сяйва, світла, блиску). На узбіччі горбилася верба, й по її поплилому донизу (гіл- лю, віттю, галуззю) збігав безшелесним потоком примарний блиск, і в тому блиску відчувався (подих, повів) (неживого, мертвого): наче верба була опромінена мертвим усміхом. Я пі- дійшов до неї, зірвав листок і коли підносив до (вуст, губів), щоб відчути смак молодої гіркоти, то на (довгастому, видо- вженому) листку (тремтіло, дрижало) (довгасте, видовжене) сиве сяяння (Є. Гуцало).

84. Прочитайте речення. З’ясуйте значення омонімів.

1. Ой вже вечір вечоріє, сонечко заходить, пусти мати по- гуляти, бо душа заходить (Нар. творчість). 2. Здалека під небом,  в  вирій  летючи,  голосно  курличуть  журавлів  ключі (Я. Щоголів). 3. Ще роса з житів не спала, ми взяли бруски й клепало із зорі гострим коси, в ручку йдем, колос під ноги


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

кладем  –  до  зорі  (Я. Щоголів).  4.  Лишаю  ти,  люба  мамко, ключі на полиці, аби ти їх передала молодшій сестриці (Нар. творчість). 5. Сидить півень на воротях: коси до землі, голос до неба (Нар. творчість). 6. Зоре ясна, нам світи на широкі ясні світи (Л. Первомайський). 7. Вгорі темне непривітне небо, долі – холодна земля (М. Коцюбинський).

85. З’ясуйте значення омонімів і складіть з ними речення.

Лама, туш, запливти, лава, передати, бал, вид, батарея,

баба, перекладати, вал, куля, ніс.

86. Прочитайте речення. Знайдіть слова, що порушують точність думки. Виправте помилки. Обґрунтуйте виправ- лення.

1. Вона  з  успішністю  впоралася  з  контрольною  робо- тою. 2. Повинна ж була інститутка любити чоловіка хоч формально. 3. Маланка хороша жінка, охайна і дуже свар- лива. 4. Леон Гаммершляґ – прототип образу Бенедя Сини- ці. 5. У мене аж волосся на голові зупинилося од переляку.

6. На вечір зустрічі в школі прийшли бувші її випускники.

7. Ми хочемо з вами побалакати про те, як підготуватися до Різдвяних свят.

87. До поданих іменників доберіть з дужок потрібні за зміс-

том означення. Аргументуйте свій вибір.

Наголос, … речення, … числівник, … ніж, … цех (склада- ний, складовий, складальний, складний, складений); … мо- лодь, … зал, … книжка, … конференція (читаний, читацький, читальний, читаючий); … острови, … погляди, … стан (матері- алістичний, матеріальний, материковий); … погода, … апарат,

… риба, … мітинг (літаючий, льотний, літальний); … розшару- вання, … твір з … музика (класичний, класний, класовий); … присутність, … займенник, … випадок (особливий, особистий, особовий).

88. Розкрийте  дужки,  утворюючи  словосполучення.  До-

тримуйтесь точності мовлення.

1. Школа,  слух  (музичний,  музикальний).  2.  (Житель,

мешканець)  будинку,  України.  3.  (Квиток,  білет)  на  поїзд,


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

на екзамені. 4. (Ставлення, відношення) до людей, між людь- ми. 5. (Пам’ятка, пам’ятник) архітектури, Т. Шевченку. 6. (По- штовий, абонементний) скринька, ящик. 7. (Котрий, скільки) година? 8. (Дефекти, недоліки, помилки) у роботі, у приладі, у диктанті.

Мовознавче дослідження

89. І. Прочитайте тексти. Проаналізуйте їх словнико- вий склад. Випишіть слова, що можуть мати: а) синоніми, б) омоніми; в) пароніми. Як вони впливають на точність змісту?

І. Чи помітили ви, що наша мова чи письмо дещо схожі на телеграфічні знаки азбуки Морзе? У всіх трьох випадках ідеться про знаки або звуки, яким надано певного значення. За «наказом» мозку наші голосові зв’язки, гортань, рот, підне- біння, губи разом з дихальними органами видають різні звуки, які, відповідно поєднуючись, утворюють людську мову. Чужа мова незрозуміла, якщо людина не може її «розшифрувати», так само як азбука Морзе незрозуміла для людини, що з нею незнайома (І. Томан).

ІІ.        На полустанку вікна світяться,

Сміються, плачуть солов’ї.

А навкруги, бліді від місяця,

Лежать поля, стоять гаї.

Безлюддя. Спокій. Аж не віриться,

Що зовсім поряд інший світ

Шумить, кипить, в рекламах міниться,

Вогнями бурхає в зеніт.

І важко звикнути, освоїться

Після міської суєти.

І кожен крок луною двоїться, Їй важко йти, і ген хати Біліють стінами до місяця.

В одній із них – батьки мої…


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

На полустанку вікна світяться.

Сміються, плачуть солов’ї (М. Луків).

ІІ. Назвіть слова у другому тексті, що забезпечують худож-

ню точність.

90. Прочитайте текст. Випишіть слова-терміни. З’ясуйте їх роль у тексті.

Мова – це наша ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості.

Мова – це форма нашого життя, життя культурного й на- ціонального, це форма національної організації. Мова – душа кожної національності, її святощі, її найціннішій скарб… Зви- чайно, не сама по собі мова, а мова як певний орган культури, традиції. В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання.

Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного Я…

І поки живе мова – житиме й народ як національність. Не стане мови – не стане й національності; вона геть розпо- рошиться поміж дужчим народом… (І. Огієнко).

91. Складіть розповідь про якості мовлення, використову-

ючи наукову лексику, слова-терміни. Своє висловлювання за-

пишіть у зошити.

92. Прочитайте.   Поясніть,   якими   мовними   засобами у кожному уривку досягаються чіткість і послідовність вислов- лювання.

І. Старий заховавсь в степу на могилі? щоб ніхто не ба- чив, Щоб вітер по полю слова розмахав, Щоб люде не чули, бо то Боже слово, То серце по волі з Богом розмовля, То сер- це щебече Господнюю славу, А думка край світа на хмарі ґуля (Т. Шевченко).

II. Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре по-

чуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від дов-


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

гого пробування на чужині? Чи відомий вам такий психічний стан, коли за один рідний згук, один образ рідний ладен бува- єш заплатити роками життя? (М. Коцюбинський).

ІІІ. Дивовижний світанок на лісовій галявині. Сонце ніяк не може вибратися з-поміж дерев. Дятел улаштував свій убо- гий сніданок на старій сосні, ожили метелики (В. Земляк).

IV. Тихо, поволі, нога за ногою, пливе валка битим шля- хом у безлюдній пустелі. Достоту корабель той у безвітря се- ред моря. Тихо, поважно чвалають і чумаки за своїми вола- ми. Не чуть гомону, наче душа розмовляє з степовою тишею… (Панас Мирний).

93. Дайте відповіді на запитання

1. Що таке точність мовлення?

2. Які умови для створення точності мовлення?

3. Якими  мовними засобами  виражається  точність  мов-

лення?

4. Як визначити точність багатозначного слова?

5. Яку роль відіграють синоніми, омоніми, пароніми для точного вираження думок?

6. Чому терміни, наукова лексика є особливими засобами

точності?

7. Як ви розумієте поняття «художня точність»?

9. Логічність мовлення

Мовознавче дослідження

94. І. Прочитайте текст. Дайте йому заголовок. Розбийте на абзаци. Складіть план тексту.

А  жнива  йшли  своєю  чергою…  Поля  горіли  то  росою, то срібно-золотими стернями, то зернистими вівсами… пере- пілки, як завжди, бурхливими ранками підпідьомкали, мор- гасті зайчики металися полями, зграї куріпок полохливо пе-


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

релітали з долини до долини, яр Мозолянка лежав зеленою латою на золотому савані золотих нив.

Матвійове поле, як і завжди, пересічене вузькою дорож- ниною, справа й зліва вкрите пшеницею, житом, ячменем, ві- всом з широкою і щедрою благодаттю мудрого, загорілого, як обличчя женця, неба. Божа рука була щедрою, стебло порос- ло густо й високо, колос дзвенить в колос, в гущавинах вели- ке життя всілякого гомінкого цвірковіння. О, яке безпосеред- нє диво! Здійміть шапку, станьте на межі і послухайте… І хай вашу мокру від поту голову погладить вітер. Підніміть ваші втомлені груди, звільніть серце і беріть оберемками свіже, ба- дьоре, пересичене сонцем повітря.

Саме такого часу отам, на дорожині, раннім ранком, коли сходить з-за Мозолянки сонце, а на шпориші дорожини ра- зом з курявою бринить роса, на південному боці за пагорбком з’являються дві постаті. Це йдуть Матвій та його син Володь- ко. На плечах у них грабки. Ступають по звогченій за ніч землі рівним, широким кроком. Сонце ллє їм назустріч просто в за- горілі обличчя своє м’яке тепло, свою живучу радість, свою невсипущу бадьорість (У. Самчук).

ІІ. Усно перекажіть текст, дотримуючись логічності й по-

слідовності викладу.

! Прочитайте й запам’ятайте

Логічність мовлення має багато спільного з точністю. Вона теж характеризує зміст висловлювання і забезпечує його смислову послідовність.

Логічним називається мовлення, що забезпечує смислові зв’язки між словами і реченнями в тексті.

Словесне вираження думки здійснюється за законами ло- гіки – науки про мислення. Логічність виявляється в точності вживання слів і словосполучень, у правильності побудови ре-


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

чень, у смисловій завершеності тексту. На основі логічнос- ті визначаються доступність, дієвість, доречність мовлення. Основою логічності мовлення є логічне мислення, що фор- мується запасом знань і вмінням їх передати співбесіднико- ві. Щоб мовлення було логічним, треба володіти знаннями мови і законами зв’язного мовлення. Логіку висловлювання людина удосконалює протягом усього життя. Умови логіч- ності, як і точності, бувають різні. Насамперед треба оволо- діти логікою висловлювання. Людина, яка хоче навчитися говорити і писати логічно, повинна навчитися логічно мис- лити. Тому треба виховувати в собі уміння чітко і послідовно мислити. Необхідно оволодіти логікою викладу, враховувати мовленнєву ситуацію. Дотримання логіки викладу позитив- но впливає на розуміння змісту висловлювання слухачем або читачем.

Найголовніші умови логічності такі:

1. Сполучаючись, слова повинні утворювати смислову єд- ність. Наприклад: дуже приємний (а не страшенно приєм- ний), злюща баба-яга (а не злюща бабуся),

2. Правильний  порядок  слів  і  речень,  тобто  послідовне

розташування «даного» і «нового» в тексті, Наприклад: 3 роз- топленої штучної смоли («дане») одержують нитки («нове»). Ці нитки («дане») називають синтетичним волокном («нове»). Багато з таких волокон («дане») міцніші від сталі («нове»).

3. Логічно правильна побудова тексту (вживання службо-

вих, вставних слів як засобів зв’язку речень у тексті). Напри- клад: Як нестримно летить час! Здається, лиш вчора ми тіши- лися новорічними святами, а вже почався лютий – останній місяць зими.

Хоч за своїм характером він і найконозистіший, та одна-

ково сонце повертає на весну (В. Скуратівський).

Для логічно правильної побудови тексту важливе значен- ня мають синоніми, займенники, повторення окремих слів, простих і складних речень, виділення абзаців.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

У мовленні часто трапляються логічні помилки. Це неви- правдані повторення спільнокореневих слів (тавтологія), вжи- вання зайвих слів (плеоназми). Наприклад: Письменник зо- бразив образ (треба змалював); місяць лютий (треба лютий), моя автобіографія (автобіографія). Логічними помилками вважаються неправильна побудова речень з однорідними чле- нами, дієприслівниковими зворотами, порушення структури складних речень тощо.

Логічність властива текстам усіх типів і стилів мовлення. Однак у художньому мовленні логічність має певні особливос- ті, оскільки вона підпорядкована основному – змалюванню художнього образу. Тут можуть зустрітися порушення логіч- ності, наприклад: Бісова ніч… Голову з пліч буря зрива (П. Во- ронько) Ці порушення розглядаються як певні художні засо- би, стилістичні прийоми. Але алогізми, що зустрічаються в ху- дожніх творах, не повинні порушувати логічності мовлення, бо закони логіки мислення єдині для всіх типів і стилів мов- лення. Логічність мовлення залежить від способу мислення, рівня знань, життєвого досвіду людини.

Мовознавче дослідження

95. І. Прочитайте тексти. Визначте «дане» і «нове» в кож-

ному реченні.

Народна література наша по праву посідає перше місце се- ред світової літератури. Творча продукція народу нашого дуже велика, – він утворив силу пісень, казок, переказів, оповідань, легенд, прислів’їв, загадок тощо.

Наукове дослідження нашої народної літератури стоїть дуже високо серед світового фольклору, і ми маємо тут силу поважних праць (І. Огієнко).

Благослови, мати, Весну закликати! Весну закликати. Зиму проводжати!


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

 

 

сті?


Весну закликати, Зиму проводжати! Зимочка – в возочку,

Літечко – в човночку (Нар. творчість).

ІІ. У чому виражається логічність викладу в кожному тек-

96. Поясніть, чому у наведених словосполученнях немає

 

логічності. Від чого це залежить? Виправте помилки.

Дуже синюватий, зовсім лисий, трохи чистісінький, над- звичайно злющий, забагато добрий, сильно смугастий, дуже далеченько, надто зеленуватий, білувата синява, цукрова сіль, солодкувата кислота.

97. Знайдіть у реченнях порушення логічності. Відреда-

гуйте речення й аргументуйте виправлення.

І. 1. Кожний герой має свої індивідуальні риси. 2. У мов- ленні він уживав місцеві слова і діалектизми. 3. Шевченко подружився з друзями. 4. Він почав займатися малюванням і намалював багато картин. 5. Він людина передових і про- гресивних поглядів. 6. Ще зовсім молодими юнаками пішли вони на заробітки. 7. У січні місяці багато релігійних свят.

8. На вулиці було чути крик дитячих голосів. 9. Це дуже зді- бний і перспективний на майбутнє спортсмен. 10. В україн- ській мові вимова не збігається з написанням.

ІІ. 1. Ми радіємо і гордимося успіхами наших спортсменів.

2. Погода була холодна, сіра і пасмурна. 3. Роман чекав ранку і коли всі прокинуться. 4. У святкуванні ювілею письменника взяли участь учні і молодь. 5. Шевченко писав вірші, поеми, повісті і прозу. 6. У селі побудовано не тільки нову школу, а та- кож лікарню і бібліотеку. 7. Мене не тільки цікавлять тварини, але і собаки. 8. Ці квіти пахнуть ніжно, але не різко. 9. Ти маєш свою власну бібліотеку? 10. У святковий вечір багато людей було на площах, бульварах, вулицях, провулках.

98. Прочитайте речення. Спробуйте змінити порядок слів у пропонованих реченнях. Що від цього зміниться? Обидва ва- ріанти 2–3 речень запишіть.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

1. Вечірньою прохолодою вітає байрак гостей (М. Коцю- бинський). 2. Дарій прийняв посланців з парадною пишнотою (І. Сенченко). 3. Поставали над колодязем печеніги і аж роти пороззявляли од подиву (С. Плачинда). 4. Настала зима. Мо- рози скували Дніпро (І. Шаповал). 5. Під цим дубом любив колись сидіти Дмитро Іванович Яворницький (І. Шаповал).

6. Журно, одноманітно шелестіла на припічку материна пряд- ка (І. Микитенко). 7. Дивовижний світанок на лісовій галя- вині (В. Земляк). 8. Школа ця була незвичайна (В. Близнець).

9. Ген-ген до самого обрію скатертю-самобранкою простелив- ся лан (І. Чендей). 10. У Верхній Хортиці стоїть і досі могутній запорозький дуб (І. Шаповал).

99. Напишіть твір-розповідь на одну з тем за складним планом.

1. Квітнева ластівка день починає, а соловей кінчає (Нар.

творчість).

2. Люблю, мов сонце, материнську мову (С. Литвин).

100. Дайте відповіді на запитання

1. Що таке логічність мовлення?

2. Що спільного в логічності і точності мовлення?

3. Чому логічність мовлення залежить від логіки мис-

лення?

4. Як можна оволодіти логікою викладу?

5. Які найголовніші умови логічності?

10. Багатство і різноманітність мовлення

Мовознавче дослідження

100. Прочитайте  текст.  Дайте  йому  заголовок.  З’ясуйте, якими мовними засобами користується автор. У чому виявля- ються багатство й різноманітність тексту?


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Слово, якщо воно мовлене не ложними вустами, має осо- бливу  цінність.  Споконвіків  його  магічність  прирівнювала- ся до найвищих людських якостей. Недарма ж, якщо хотіли у давнину ствердити непорушність істини, то привселюдно присягалися: «Слово честі!»

Це вже у наш час втратився зміст цього вислову, бо нерід- ко він ставав словесною іграшкою в людей легковажних і словоблудних. Відтак ми перестали вірити в істинність цієї шляхетної присяги. Між тим традиційна мораль ґрунтува- лася на авторитеті слова, його високій місії і незаперечнос- ті. Особливо це стосувалося родинного етикету, та пріоритет незаперечне належав главі сім’ї – батькові. Батькове слово було не тільки законом – воно повчало, об’єднувало і утвер- джувало моральні устої. Разом з тим пошанівок до батьково- го слова вимагав од останнього особливої відповідальності й житейських чеснот. Чи не від того увійшов у повсякдення вислів: «Хоч батько й скупий на слово, але воно є законом»? (В. Скуратівський).

! Прочитайте й запам’ятайте

Багатство мовлення – це використання великої кількості мовних одиниць (слів, словосполучень, речень), які відрізняються за смислом і будовою.

Різноманітність мовлення – використання різ- них мовних засобів для вираження однієї і тієї ж думки. Багатство мовлення досягається мовними засобами, які в тексті не повторюються, а різноманітність забезпечує вираження однієї і тієї ж думки різними мовними засо- бами.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Багатство мовлення – створюється сукупністю ба- гатства морфологічних синтаксичних засобів мови, її сти- лістичною гнучкістю і красою.

Українська мова – багата й різноманітна, а мовлення кожної людини може бути багатим і бідним, різноманітним чи одноманітним. Багатство й різноманітність мовлення залежить від того, хто є мовець: весь народ чи окрема осо- ба, дитина чи доросла людина. Великий уплив на багатство та різноманітність мовлення мають його стиль, сфера спіл- кування тощо.

В українській мові існують семантичні групи слів (омоні- ми, синоніми, антоніми), багатозначні й однозначні, абстрак- тні й конкретні, застарілі й новоутворені слова, що становлять її багатство. Виражаючи думку, мовець може використати різ- номанітні засоби залежно від знання мови, ерудиції, стилю висловлювання. Багатство та різноманітність мовлення ви- являються на лексичному, фразеологічному, словотвірному, граматичному й стилістичному рівнях.

Умови багатства і різноманітності мовлення такі:

1) багатство словникового запасу кожної людини; 2) умін-

ня  використовувати  у  своєму  мовленні  різні  мовні  засоби;

3) уміння інтонувати мовлення; 4) постійне удосконалення і збагачення власного мовлення.

Про багатство мовлення судять насамперед по його лек- сичному складу. Середній запас слів у добре освіченої людини становить 6–9 тисяч, тлумачний словник української мови містить понад 130 тисяч слів, а в народній скарбниці – 200 ти- сяч слів.

Лексичне і фразеологічне багатство мовлення форму- ється словниками української мови, творами художньої, наукової, суспільно-політичної літератури, усної народної творчості. Лексичне багатство вимагає не тільки засвоєння


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

великої кількості слів, а й усіх можливих значень багатознач- ного слова. Наприклад, слово вертеп має три значення: 1) печера; 2) старовинний пересувний ляльковий театр, де ста- вили релігійні і світські п’єси; 3) сховище або місце гульбища злочинців. У зв’язку з відродженням української культури друге значення слова вертеп набуло в наш час особливого поширення.

Багатство  мовлення  забезпечується  й  багатством  форм. У мові є велика кількість варіантів слів та їх форм, засвоєння і використання яких робить мовлення кожної людини багат- шим, виразнішим, різноманітнішим. Наприклад, в іменниках паралельні форми роду (шинель – шинеля, зал – зала, кла- віш – клавіша), відмінків (батьку – батькові, Тарасу – Та- расові), паралельні відмінкові форми прикметників, числів- ників (червонім – червоному, одинадцяти – одинадцятьох). Прикметники мають й інші паралельні форми. Наприклад, присвійні прикметники (материн – материнський, братів – братовий), стягнені й нестягнені форми (добра – добрая, зе- лене – зеленеє), повні й короткі форми (рад – радий, певен – певний). Урізноманітнюють мовлення й фонетичні варіанти слів. Наприклад: хоч – хоча, лиш – лише, знов – знову, звід- кіль – звідкіля, робить – робити тощо.

Багатство й різноманітність висловлювання (тексту) за- безпечують синтаксичні конструкції, наприклад: дієприкмет- никовий, дієприслівниковий звороти й підрядні речення, пря- ма й непряма мова, варіанти граматичних форм, наприклад, майбутній час: буду читати – читатиму, наказовий спосіб: читайте – читали б тощо.

Українська мова надзвичайно багата й різноманітна й зі стилістичного боку. Ці мовні засоби використовуються в тек- стах різних стилів.

Будуючи висловлювання в тому чи іншому стилі, необхід- но враховувати емоційно-експресивне забарвлення слів, сло- восполучень, речень та їх закріпленість за певним стилем.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Отже, стилі ставлять певні вимоги щодо багатства й різно-

манітності мовлення.

Завдання  для самоконтролю

101. З’ясуйте значення слів кожного синонімічного ряду.

Синоніми першого ряду введіть у складені речення.

1. Гарний, красивий, прекрасний, вродливий, дивний, чу- довий. 2. Плести, скручувати, сукати, вити, тягнутися. 3. За- вжди, раз у раз, повсякчас, постійно. 4. Шлях, путь, дорога, гостинець, шосе, тракт. 5. Хуртеча, вітрюга, завірюха, крутія, завія, курява, юга. 6. Розуміти, тямити, збагнути, усвідомлю- вати, осмислювати.

102. І. Прочитайте прислів’я і приказки. Вкажіть синоні-

ми – іменники, синоніми – дієслова, синоніми – прикметники.

1. Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий. 2. Бі- дак живе обачно: раз на тиждень обідає, та й то не смачно. 3. В убогого все по обіді. 4. Хто тягне, того ще й б’ють. 5. Працю- ємо до сьомого поту. 6. Доброго вола в ярмі пізнають. 7. Хоро- ше, та рідко шито. 8. Біда ще й за горе зачепилася. 9. Вода пли- ве – роки йдуть. 10. Казали минеться, а воно тільки настає.

ІІ. З’ясуйте значення шостого речення.

103. Поясніть значення слів і складіть з ними речення.

Хворий – хворобливий – хоровий; дефектний – дефектив- ний – дефектологічний; лісник – лісничий – лісовод; адреса – адресат – адресант; передній – передовий; зуб – зубок – зуби- ло; сірчаний – сірчастий – сіркуватий; літаючий – летючий – літальний.

104. І.  Прочитайте  текст.  Визначте  багатозначні  слова.

З’ясуйте Їх роль у тексті.

Весна прийшла так якось несподівано?

Зима стояла міцно до пори.

Вітри війнули з півдня. І тоді вона


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Немов у Ворсклу з’їхала з гори.

Ще сніг ковтала повідь широченна,

і рала ждав іще тужавий лан. А під горою вишня наречена вже до віночка міряє туман.

Подовшав день. Полегшали ці тіні,

Вечірні тіні спогадів і хмар.

І дика груша в білому цвітінні на ціле поле світить, як ліхтар Уже в дітей порожевіли личка. Уже дощем надихалась рілля.

І скрізь трава, травиченька, травичка!

І сонце сипле квіти, як з бриля (Л. Костенко).

II. Які ще мовні засоби створюють багатство і різноманіт-

ність тексту? Випишіть їх.

105. Поясніть значення прикметника золотий. Складіть з ним кілька речень.

Золотий вік, золотий мішок, золотий оксамит, золота мо- лодь, золота рибка, золотий промінь, золоті гори, золоте дно, золотий годинник, золоті нитки, золоті руки.

106. Запишіть  речення,  розкриваючи  дужки.  Поясніть свій вибір.

1. Що на Чорн (ому, ім) мор (і, ю), на камен (і, ю) (біло- му, біленькому) там стояла темниця кам’яна, (ая). 2. Зажурила (ся, сь) (У, В) країна, бо нічим прожи (ти, ть): витоптала орда (кіньми, конями) маленьк (і, ії) діти. 3. Гей, (у, в) (суботу, субо- тоньку), проти (неділі, неділеньки), Супрун (з, зо, зі, із) ордою стяв (ся, сь), гей, а (у, в) неділю, (у, в) обідн (ю, юю) годину (у, в) (неволю, неволеньку) попав (ся, сь). 4. Максим козак За- лізняк, козак з (Запорожжя, Запоріжжя). Як поїхав на (У, В) країну – як пишн (а, ая) рожа. 5. Ой (попід, під) гай (ем) (зеле- ним, зелененьким) ходить Довбуш (молодий, молоденький).

6. Не хили (ся, сь), (яворе, явороньку), ще ж ти (зелений, зеле- ненький), не жури (ся, сь), (козаче, козаченьку), та ж ти (моло- дий, молоденький) (Нар. творчість).


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

107. Прочитайте виразно тексти. Запишіть у зошити, роз-

ставляючи розділові знаки. З’ясуйте роль інтонації.

Втім він відчув, як теплі долоні торкнулися щік, хтось ніж- но притулився обличчям до його тімені. І від цього стало легко й добре на серці, вмить стекла з нього сукровиця страху перед життям, він став готовим до спокути.

– Це ти, лебедице спитав

– Я нині була Мотрею, якій ти подарував рятівні для неї слова

– …Де тепер Мотря

– Цього ніхто не знав. Бо ж не відає ніхто й того, де душа гетьмана, який хотів подарувати волю нашому краєві

– А ти хто

– Я зболена душа твоя… Бідний мій страждальцю, як бага-

то горя впало на тебе, і дай, Боже, тобі сили вистраждати його

– Але ж ти ділитимеш зі мною у спокуті терпіння і мені буде легше…

– Я чистота душі твоєї і з тобою буду тільки тоді єдина, коли сам очистишся. Яка ж бо зі мною спокута, зі мною тобі радість. Покутувати можна тільки наодинці зі своїм гріхом.

А коли пекучий туск відпустив серце, Єпіфаній узяв косту- ра і вдруге вирушив у світ, спонукуваний тепер наказом білої душі своєї (Р. Іваничук).

ІІ. І ліс людей встав. Ми сходимось ближче… Ціла зем- лекопська армія оточує нас. Розповідають, як вони гнались за останнім військкоматом від села до села, вони туди, а його вже нема, вони далі, а він ще далі…

– Скільки вас

– Багато. Візьміть нас із собою. У вас, бач, компас. Пере- дні дивляться на світлячок компаса, що фосфориться у мене на руці

– Приймаєте

Вони ждуть нашої відповіді.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

А я думаю, що без них нам виходити буде легше, дрібні- шими групами безпечніше пробиратись… То що ж, кинути вас у біді? Кинути тих, що, може, стануть завтра солдатами насту- пів, переможних битв?

– Добре кажу їм. Ми вас беремо. Тільки в нас – дисципліна.

– Дисципліна нам не страшна… Ми народ надійний.

Тепер,   коли   рушаємо,   все   поле   за   нами   шелестить

(За О. Гончаром).

108. Складіть художній опис лісу (лугу, степу, парку), ви-

користовуючи різні лексичні та граматичні засоби.

109. Дайте відповіді на запитання

1. Яке мовлення вважається багатим?

2. У чому полягає різноманітність мовлення?

3. За яких умов мовлення стає багатим і різноманітним?

4. Як впливає на мовлення лексичне багатство мови?

5. Чому треба добре володіти інтонаційним і граматичним багатством мови?

6. Чому багатство і різноманітність мовлення пов’язані зі стилями?

11. Чистота мовлення

Мовознавче дослідження

110. Прочитайте тексти. Якими мовними засобами досяга-

ється краса й чистота мовлення?

І. Добрий вечір тобі, господарю! Стережи, Боже, твойого товару. Твойого товару від всякого спадку,

Щоб не було якого припадку. Хорошеньку господиню маєш, Хорошенько її поважаєш:


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Як чашечка у меду,

Як соловейко у саду.

Там барвінок в саду процвітає,

Там чоловік жону вихваляє (Нар. творчість).

ІІ.  Під  вечір  підбилося  жито  з  в  дрімоті  сивіє  вітряк. На його мовчазних спрацьованих крилах зависла хмарина, недалеко від них засумував перепел: «Спать підем, спать під- ем»… як, напевне, хочеться вітряку струсити з себе, з полів дрімоту, зачерпнути крилами небо, озватися людськими го- лосами, задзвеніти наколиханим за літо зерном, а пролитися борошном… Навколо рясніють поля. В житах заблудилась до- рога, нагорбатились верби над нею, за ними прокльовуються зорі. І тиша, тиша навкруги, бо молодик над степами, бо жит- ній сон у степах (М. Стельмах).

ІІІ. Перше, що побачив Климко, коли розплющив очі?- ве- лике, рівно обведене коло червоного сонця у вікні (воно світи- ло, мов крізь морок), і став пригадувати, де він. А пригадавши, спитав:

– Тітонько, тьотю Марино… Що воно – ранок чи вечір? Де ви, тітонько? – спитав так тихо, що ледве почув свій голос.

– Тут я, синок, осьо, – тітка Марина схилилася над ним і поторкала теплими губами його чоло.- Слава Богу! – зраділа.- Охолонув лобик. А то ж горів, як жарина. Ранок зараз, дітки, сонечко тільки що зійшло.

– Довго я спав, тьотю? – спитав Климко.

– Не спав, а в гарячці був. Без пам’яті був трохи не три дні. Так тебе тіпало, бідолагу, що аж підкидало на ліжку. Не знали вже, чим і вкривати. Застудився ти дуже… (Григір Тютюнник).

! Прочитайте й запам’ятайте

Людина, користуючись мовою, може поліпшувати або погіршувати її. Чим вища культура суспільства, тим більша


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

можливість втручання людини в мову. Позитивне втручан- ня – це розвиток, збагачення мови, усталеність її норм, спри- яння чистоті мовлення. Якщо у мовленні немає порушень орфоепічних, лексичних та інших норм, то воно вважається чистим.

Чистота мовлення – це повна відповідність нор- мам літературної мови. Для чистоти мовлення важли- вими є правильна літературна  вимова, вживання  слів, що відповідають літературній нормі. В чистому мовлен- ні не вживаються діалектизми, лайливі слова, слова- паразити тощо. Чистота мовлення на рівні вимови до- сягається суворим дотриманням орфоепічних норм (ви- мова голосних і приголосних звуків, звукосполучень, наголос у словах). Тому недопустимі такі порушення: лі [т’]ература (треба література), зеркало (треба [дз] еркало), ненависть (треба ненависть), випадок (треба випадок) тощо. Чистота мовлення залежить від дикції (чіткої, виразної вимови).

Найпоширенішими помилками у вимові, що заважають чистоті мовлення, є неправильні наголошення, невиправдане

«акання» та впливи інших мов, переважно російської мови. Руйнують чистоту мовлення лексичні засоби, якщо викорис- товуються неточно, стилістично невмотивовано. Це насампе- ред діалектні, просторічні, жаргонні слова, канцеляризми і професіоналізми, лайливі й вульгарні слова.

Діалектні слова використовуються в розмовному і худож- ньому мовленні, але з певною метою. В розмовному тому, що мовці є носіями різних діалектів, у художньому – для відо- браження місцевого колориту чи характеристики персонажів. Однак, користуючись літературною мовою в розмовному мов- ленні, треба уникати діалектних слів. Уживання діалектизмів в інших сферах спілкування засмічує мову, порушує її чистоту.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Просторічні слова мають згрубіле, іронічне забарвлення, через те вони можливі у повсякденному, побутовому спілку- ванні. Наприклад: бешкетник, брехун, швендяти, насобачи- тись, горлати, охламон.

Такими особливостями вживання відзначаються жарго- нізми – слова, пов’язані з певною професією, родом занять. Вони використовуються в усному мовленні людей і зрідка в ху- дожніх творах, щоб підкреслити індивідуальні риси дійових осіб. Наприклад: рубати (їсти), вікно (вільний час між урока- ми), лівий рейс (поїздка на державній автомашині в особистій справі), засипатись (не скласти іспиту).

Слова професійної і ділової лексики можуть засмічувати мову, якщо вони вживаються в текстах розмовного та інших стилів невмотивовано. Класичним прикладом цього є мова Возного в п’єсі «Наталка Полтавка» І. Котляревського.

Надмірність канцеляризмів і професіоналізмів засмічує мову, робить її громіздкою, важкою для сприймання. Тому у повсякденному мовленні їх треба уникати, використовуючи синоніми чи описові звороти. Наприклад: відсоток (замість процент), довбня (замість сталева чи куляста баба), завдан- ня, роль (замість функція), наслідки (замість результати).

Чистота мовлення вимагає уникати вульгарних і лайливих слів, які не відповідають нормам літературної мови і людської поведінки.

Іншомовні слова теж засмічують мову, якщо вживають- ся надмірно й недоречно. Особливої шкоди завдає так зване суржикове мовлення, в якому змішуються українські і ро- сійські слова. Про таке мовлення дуже влучно сказав В. Су- хомлинський: «Говорити такою скаліченою мовою – це все одно, що грати на розстроєній скрипці. Все одно, що з дерева красуню різьбити тупою щербатою сокирою. Скалічена мова отупляє, оглупляє людину, зводить її мислення до приміти- ва». Засмічують мову й слова-паразити. Це звичайні вставні слова, що нічого не виражають у тексті: ну, значить, так би


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

мовити, взагалі, власне кажучи, як це, розумієш. Надмірне вживання їх не тільки псує мову, а й робить її беззмістовною. Чистота мовлення – це його краса й ознака культури кожної людини.

111. І. Прочитайте тексти. З якою метою автор використо-

вує росіянізми?

1. Тьотя. – Не бачили, не читали? «Харків» – написано. Тільки що під’їхали до вокзалу, дивлюсь – отакими велики- ми літерами: «Харків». Дивлюсь – не «Харьков», а «Харків»! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?

2. Тьотя.

– Єтого не может бить!

– Доводи?

– Доводи? Будь ласка, – доводи. Да єтого не может бить потому, што єтого не может бить нікада (М. Куліш).

ІІ. Доведіть на прикладах мовлення ваших товаришів шкідливість «суржикового мовлення».

Мовознавче дослідження

112. Прочитайте речення. Знайдіть діалектні слова. З якою метою вони використані? Аргументуйте свої міркування.

1. Ой мамуню, мамунцю, ой та зголодніла, коби бульба

колочена, то би-м попоїла. 2. Ой летіла зозуленька, ой летіла пава, коб я мала зо три морґи, то бим сі віддала. 3. Та я мушу, хлоп молодий, іти на зарібки, не є у ня в хижі хліба, не є у ня ріпки. 4. Ой Матію та Матію, відколи тя прошу: зроби мені ко- новочки, най співанки ношу. 5. Не пустили на музики, ще й хотіли бити, заставили до баняка редьку теребити. 6. Але фай- но скрипка грає, нікому співати, сидить милий за ворітьми, ніким наказати (Нар. творчість).

113. Перекладіть українською мовою. Зверніть увагу на те,

як співвідносяться слова в обох мовах. З’ясуйте можливості синонімічних замін.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Бывает летом пора: полынь пахнет так, что сдуреть можно. Особенно почему-то ночами. Луна светит, тихо,.. Неспокойно на душе, томительно. Й думается в такие огромные, светлые, ядовитые ночи вольно, дерзко, сладко. Это даже – не ду- мается, что-то другое: чудится, ждется, что ли. Притаишься где-нибудь на задах огородов, в лопухах, – сердце замирает от необъяснимой, тайной радости. Жалко, мало у нас в жизни таких ночей.

Одна такая ночь запомнилась на всю жизнь (В. Шукшин).

114. Прочитайте.  З’ясуйте,  що  засмічує  подані  речення.

Відредагуйте їх і запишіть.

1. У даній брошурі ми розглянули питання, які стоять на порядку денному нашої астрономії. 2. Праця різних пра- цівників розрізняється за її якістю. 3. Я іду, значить, і зустрі- чаю товариша, а він, значить, і розповідає мені про цю подію.

4.  Це,  ну,  така  людина,  з  якою,  ну,  цікаво  спілкуватися.

5. Твоя основна функція стежити за дорогою. 6. Мене з вишу за куркулівство викинули – ідіотизм якийсь! Дев’ять років на гімназію витратила і прошу – дочка куркуля! 7. А Феня з Броварів каже: «Кому ето нада? Щоб рибйонку голову за- бивать? Щоб він шизом ставав? Дебілом? Вона і так в нього забита».

115. Прорецензуйте  відповідь  на  семінарському  занятті

одного з ваших однокурсників. Які помилки ви помітили? Як їх виправити?

116. Дайте письмові відповіді на запитання

1. Що таке чистота мовлення?

2. Коли діалектизми засмічують мову?

3. Яку роль у мові відіграють просторічні слова, жаргоніз-

ми?

4. Коли і чому треба уникати канцеляризмів та професіо-

налізмів?

5. Яке мовлення називається суржиком?


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

12. Доречність мовлення

Мовознавче дослідження

117. Прочитайте тексти. Доведіть, що кожний з них від- значається доречністю форми і змісту, вдалим вибором мов- них засобів.

І.                      ЗАСПІВ Заспіваю вам не пісню Про стару старовину, Розкажу я вам не казку, А бувальщину одну.

Розкажу вам про минуле, Що вже мохом поросло, Що, нащадками забуте, За водою поплило.

Перед вами стародавні Пройдуть хвилями часи, із могил до вас озвуться Наших предків голоси.

Наших предків, що блукали

По страховищах – лісах,

Що з природою змагались

Тільки з вірою в серцях (О. Олесь).

ІІ. У який бік життя не поглянемо, скрізь побачимо, як оригінально, своєрідно складав свою культуру народ україн- ський. Скрізь, на всьому поклав цей народ свою ознаку, ознаку багатої культури й яскравої талановитості. Візьмем його піс- ню: її утворив народ наш такою, як ніхто з інших народів, і хіба тільки серби мають таку ж саму пісню. Наші пісні – це ти- хий рай, це привабливі чари, ті чари, що всім світом признано за ними (І. Огієнко).

ІІІ. Зустрілися два дніпровські лоцмани та й повели між собою розмову про Яворницького. Один з них і каже:


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

– Ти чув, що Яворницький помер?

– Чув, та не дуже вірю? – відповів другий.

– Чому ж не віриш?

– Тому, що Яворницький характерник. Он що!

– А що це?

– Те, що він тільки про око людське вмер, а справді живий. Він, кажу тобі, може у що завгодно перевернутися, бо все знає, і все бачить, і все може зробити.

– А де ж він тепер?

– Він переселився. Він усіх гетьманів бачив, усіх кошових отаманів знав, бував на їхніх радах, знався з запорозькими характерниками. Через те його й прозвали запорозьким бать- ком. Ти бачив, скільки він книг понаписував?

– Ні, не бачив.

– Е-е-е! Ну, що ж з тобою балакати – темна ти людина!

(І. Шаповал).

! Прочитайте й запам’ятайте

Серед якостей мовлення особливе місце займає його до- речність. Ми часто чуємо або кажемо: «Це доречно», «Це недоречно», «До речі, хочу зауважити…»

Доречність – ознака мовлення, яка організує його точність, логічність, чистоту, вимагає такого добору мов- них засобів, що відповідають меті й умовам спілкування. Доречне мовлення відповідає темі висловлювання, його логічному змісту, емоційному забарвленню. Доречне мов- лення обов’язково вимагає врахування ситуацій, складу мовців, форм (усної чи писемної) мови.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Умови доречності мовлення такі:

1) розуміння необхідності доречності мовлення;

2) володіння культурою мовлення і спілкування за допо-

могою мови;

3) висока вихованість людини, рівень її культури, мораль-

них якостей;

4) досконале знання мови, її функцій, форм і різновидів.

Засоби для досягнення мети спілкування і забезпечення його доречності досить різноманітні: монолог чи діалог, ін- тонація (заклична, спонукальна), риторичні запитання, різні види звертання, тональність тощо. Уміння вибирати найбільш доречну форму спілкування залежить від стосунків людей і мовленнєвої практики: кожна людина про той самий пред- мет мовлення може висловитись по-різному. Порівняймо, на- приклад, розповідь про Різдвяні свята дітей-колядників, їхніх батьків, письменника, ученого – дослідника народних зви- чаїв. Залежно від різних умов і мети спілкування доречність мовлення буває контекстуальною, ситуаційною, стильовою і психологічно зумовленою.

Контекстуальна доречність виявляється в єдності зміс- ту і форми висловлювання. Контекст вимагає, щоб у ньому були гармонійно поєднані загальна тональність слова, інто- нація, структура речень. Щоб забезпечити контекстуальну доречність висловлювання, варто використовувати в усному мовленні неповні речення, звертання, інтонацію, в писемно- му – складні речення у вставні слова тощо. Контекстуальна доречність впливає і на порядок слів у реченні, а речень – у тексті.

Ситуаційна доречність мовлення залежить від ситуації спілкування. Саме цим зумовлено використання монологу, діалогу (полілогу), внутрішнього монологу, авторського ро- зуміння, різних форм звертання (від інтимного до офіційно- го) тощо. Від ситуації залежать темп і тональність мовлен-


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

ня, вибір слова, а в писемному – застосування схем, таблиць,

графіків.

Важливою є стильова доречність. Кожний стиль будуєть- ся на виборі мовних засобів, їх співвідносності. Для наукового стилю доречне використання наукових слів, термінів, а для офіційно-ділового – ділової лексики. Тому доречність – важ- лива ознака кожного стилю мовлення.

Доречність мовлення залежить від мовця, його мовлен- нєвої поведінки, мовної етики, тому зумовлюється й психоло- гічно. Уміння встановити контакт із співрозмовником, знайти відповідні слова, інтонацію, дотримуватися норм спілкуван- ня є обов’язковим для кожного. Треба завжди пам’ятати, що

«шабля ранить тіло, а слово – душу».

Доречним мовлення може бути лише тоді, коли воно від-

значається правильністю, логічністю, точністю, багатством.

Завдання  для самоконтролю

118. Прочитайте і запишіть прислів’я. Як у них тлумачать-

ся якості мовлення? У чому їх доречність?

1. Слово до слова – зложиться мова. 2. Слово – не горо- бець, вилетить – не спіймаєш. 3. Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові. 4. Від теплого слова і лід розмерзається.

5. Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш. 6.

І від солодких слів буває гірко. 7. Не мни слова, говори просто.

8. Слово може врятувати людину, слово може і вбити. 9. Не ба-

зікай, чого не велять. 10. Товче воду в ступі.

119. Прочитайте текст. Доведіть доречність використан- ня лексичних засобів: загальновживаних, багатозначних, емоційно  забарвлених  слів,  синонімів.  Випишіть  ці  слова у зошити.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

ВІРНІСТЬ

Вечірня радість – мов далекі дзвони, Мов відголос, мов спомин, мов луна.., До стомленого підійшла вікна,

І в погляді, як в морі, погляд тоне… Отак життя пройшли ми довгі гони, Всього було – й трутизни, і вина

У чарці тій, якій немає дна,

Аж поки крок навік не захолоне? Дай рученьку. Спрацьована, худа! Волосся дай мені поцілувати, –

Ця сивина прекрасна й молода.

Ти друг, ти вірність, ти жона і мати, –

О! Бачиш? Син наш за вікном біжить!–

Люблю тебе. Не можу розлюбить (М. Рильський).

120. Складіть  діалоги,  враховуючи  ситуацію  мовлення, на такі теми: розмова на тролейбусній зупинці, зустріч матері й дочки (батька й сина) на вокзалі, обговорення двома подру- гами переглянутого фільму, обмін новинами членів сім’ї після робочого дня.

121. І. Прочитайте текст. Доведіть доречність авторської

мови. Якими лексичними і синтаксичними засобами скорис-

тався автор?

У нас криги розбиває блакитний березень. Спочатку він парубкує в лісах – видобуває з-під снігу ще не розщібнуті під- сніжники, потім розморожує сік у березі, і коли вона блисне щасною сльозою, – йде на річки й озера. Тоді на прогнутих плесах починають світити вимоїни і прокидаються льодоко- ли, – поведуть своїми срібними смичками, і вже тільки при- слухайся – над берегами й за берегами здиблюється бентеж- ний передзвін, а в берегах шипить, гуркоче, шаленіє крига й радісно зітхає вивільнена хвиля. Як їй любо після темені заграти сонцем та вдарити в бубни примкнутих човнів, щоб підскочили  вони  вгору,  рвонули  свої  кайдани  та  згадали


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

воленьку-волю і купальські вечори, і сяйво юних очей із тих вечорів.

Пройшовся березень з підсніжником на шапці і над та- тарським бродом, і під його ходою вибухнули криги, зосліпу посунули одна на одну та на коріння яворове, на м’який з чер- вонолозом берег, він закипів шумовинням, накостричився ви- рваним татарським зіллям, що ніжно запахло торішнім літом. А до гомону річки приєднується дитячий гомін, бо скресання криги завжди свято для дітвори і тривога для матерів: хоч скільки кажи, хоч скільки грози, а неодмінно ж якийсь отря- ха захоче прокататись на крижині. Ось і зараз знайшовся та- кий шибай-голова: осідлав крижину, широко розставив ноги й, осяяний заздрісними поглядами дітвори, кружляє, пливе в березневі світи, в оте фіалкове марево веснування, що трем- тить над деревами і завжди тримає в собі бентежну принаду (За М. Стельмахом).

ІІ. Перекажіть текст, змінивши тип мовлення. Доведіть доречність такої зміни.

122. У цьому вірші немає розділових знаків. Поміркуйте, чому автор запропонував це зробити читачеві. Прочитайте ви- разно текст, запишіть і поставте розділові знаки.

ПРАМАТІР ЛЮДЕЙ Чи їй сто було чи двісті Не любила жити в місті

Звалось так – жила в рідні

У селі у Козині

Вже й сини ті повмирали Генерали адмірали Пастухи бухгалтера Внукам вже вмирать пора Не здається лиш стара Вже давно вона прапра Все одно тікає з дому

Щоб потрапити додому

Де той дім – ніхто не зна

Таїна так таїна (І. Драч).


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

123. Прочитайте текст. Аргументуйте доречність у ньому наукових слів і термінів. Якого стилю текст?

Будь-яка розвинута національна мова являє собою систе- му систем. З одного боку, мова – система (сукупність) специ- фічних національних особливостей, характеристик, ознак. А з другого – вона складається з інших рівнів, або систем – фо- нологічної (функціонування фонем), морфологічної (будова слова, функціонування морфем), лексико-фразеологічної, синтаксичної, стилістичної. Кожна з цих систем є важливим об’єктом дослідження для мовознавчої науки.

Стилістика вивчає стилістичну диференціацію мови, її функціональні стилі. Це наука про виражальні засоби мови, тобто про ті елементи, що приєднуються до власне вираження думки, супроводжують семантичний зміст висловлюваного – емоційно-експресивні та оцінні елементи мовлення (З підруч- ника).

124. Складіть художній опис куточка природи (берега річ-

ки, пшеничного лану, лісової галявини, міського парку тощо). Намагайтеся доречно використовувати лексичні й граматичні засоби, дотримуючись стилю висловлювання.

125. Дайте відповіді на запитання

1. Що таке доречність мовлення?

2. Від чого залежить доречність мовлення?

3. Якими засобами забезпечується доречність?

4. Які умови доречності?

5. У чому виражається контекстуальна доречність?

6. Яку роль у доречному виборі мовних засобів відіграє си-

туація мовлення?

7. Як виявляється доречність у мовних стилях та індивіду-

альному мовленні?


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

13. Виразність мовлення

Мовознавче дослідження

126. Прочитайте тексти. З’ясуйте, які засоби виразності їм властиві.

І. Густа імла село заволокла, заслала світ. Виє, крутить, мете. Завіями заносить, перевіває дороги, буруни намітає, ку- чугури. Сніговий вихор із свистом мчить вуличкою, б’є в хату, січе в лице. Тріщать дерев’яні закутки. Ревище стоїть надворі.

Зима довго не хотіла стелитися, а тоді як закуріло, зави- хрило – світу не видно. Котить, верне, нагортає перемети, за- носить вулиці, хати.

На просторі є де розгулятися хуртовині. Між лісами, серед поля на пагорбі, вздовж шляху стоять могутні тополі. Сюди і збіглися всі польові вітри, що вирвалися з ярів, балок, мов озлилися на весь людський рід, зітнулися на самому шляху, сичали, бушували, шаліли (К. Гордієнко).

Слова, поете, неживі Бувають інколи у тебе, Мов ґудзики на рукаві:

Лиш для краси – не для потреби. Нехай веселий пустодум Подзвонить римою завзято,

А ти повинен шить костюм

На будень, не лишень на свято. Щоб можна в ньому йти у степ Траву косить і сіять жито. Подбай, звичайно, і про те,

Аби сказали – гарно вшито (Д. Павличко).

ІІІ. Багато є таємниць у світі, і одна з найбільших з-поміж них – мова. Здається, ми знаємо якесь слово, немовби розу- міємо його. Проте все, що закладено в нього упродовж віків, нерідко не можемо повною мірою видобути. Потрібно доклас-


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

ти чимало зусиль, щоб заховане у слові постало перед нами у всій красі, глибині і неповторності.

З раннього дитинства і до глибокої старості людина невід- дільно пов’язана з мовою. Це єдине знаряддя, що вивищує лю- дину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини. Роз- починається прилучення дитини до краси рідної мови з милих бабусиних казок і материнської колискової пісні. Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель – мова (І. Вихованець).

! Прочитайте й запам’ятайте

Ми іноді говоримо: «Як виразно читає» чи «Дуже ви- разне мовлення». Виразність мовлення – не менш важлива його якість, ніж інші. Але ця якість найбільше залежить від особи мовця, його ерудиції, знання мов, мовленнєвих умінь і навичок. Мовна практика свідчить, що мовлення здатне збу- джувати увагу, викликати інтерес людей до сказаного чи на- писаного. Ці особливості культури мовлення називають ви- разністю. У мові є невичерпним запаси виражальних засобів, які роблять наше мовлення виразним. Це насамперед засоби художнього мовлення і засоби звукового мовлення. Вираз- ність уключає в себе й образність мовлення. Ця його якість передбачає вживання слів і словосполучень у незвичному, ме- тафоричному значенні, що дає можливість образно, художньо відтворювати дійсність. Отже, виражальні засоби можуть бути образними й необразними. Це залежить від стилю висловлю- вання. Так, наприклад, виразність художнього стилю досяга- ється усіма мовними засобами, а наукового тільки тими, яким образність не властива. Виразність мовлення включає такі засоби, як інтонація з логічний наголос, звукове оформлення тексту, емоційно забарвлені слова і виразна фігури поетично- го синтаксису. Деякі з цих засобів характерні тільки для усно- го мовлення»


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Виразність мовлення досягається за таких умов:

1) самостійність (а не за шпаргалкою) мислення мовця;

2) інтерес мовця до того, про що він говорить чи пише;

3) добре знання мови й виражальних засобів;

4) досконале володіння стилями мовлення;

5) систематична мовна практика;

6) свідоме бажання мовця говорити або писати виразно;

7) розвинутий хист, «чуття» мови.

Виразність усного мовлення розвивається за рахунок чи- тання» Це – мистецтво втілювати написане у звуковому мов- ленні. Виразне читання покликане навчити читати друкова- ний текст, вести розмову, тобто спілкуватися між собою або з аудиторією. Мистецтво живого слова – це також уміння доне- сти всі відтінки думки до слухача. Виразність читання буває таких видів: літературне читання, поетичне читання, театра- лізоване читання, дуетне читання, читання з музичним супро- водом. Найбільш поширеним є літературне читання, бо кожна людина повинна уміти читати будь-який текст, написаний лі- тературною мовою.

Виразність мовлення залежить від його звукового оформ- лення, що виражається в інтонації, милозвучності, викорис- танні звукоповторів тощо. І справді, зворушливо і виразно звучать рядки С. Воробкевича:

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

Щоб досягти більшої виразності, автор цих рядків вико-

ристовує емоційно забарвлені слова рідна, рідне, серденько.

Виразності мовлення сприяють особливі синтаксичні структури (фігури поетичного синтаксису): еліпсис (речення з пропущеними членами), паралелізм (речення з однорід- ними частинами) повтори (анафора – повтор звуків чи слів на початку рядка), епіфора (повтор звуків чи слів наприкін-


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

ці рядка), риторичні речення, антитеза (протиставлення) та інші.

Образність художнього мовлення досягається широким використанням метафоризації. Це найбільш поширений спо- сіб створення образності. Метафоризацію мовлення створю- ють тропи – епітети, порівняння, метафори, метонімії, синек- дохи та інші. Основна сфера використання тропів – художнє мовлення, але зустрічаються вони в розмовному і публіцис- тичному стилях.

Епітети – це художні означення, які дають образну ха- рактеристику предметові, явищу, особі: веселі думки, золо- та голова, ніч-чарівниця, свинцеві хмари, звір-потвора. Слово стає у тексті епітетом і виражає авторське сприйман- ня світу. В ролі епітетів найчастіше виступають прикмет- ники, рідше – інші частини мови (іменники, прислівники, дієприкметники). Наприклад: Діти сплять, і тиша, як стру- на, лагідно видзвонює над ними (М. Луків). Епітети не слід змішувати із звичайними означеннями.

Порівняння – це такі тропи, в яких пояснення одно- го предмета чи явища подається за допомогою іншого, по- дібного до нього. Наприклад: Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина… (Шевченко).

Метафори – найбільш поширені тропи, які розкри- вають суть чи особливості одного явища, предмета через перенесення на нього схожих ознак і властивостей другого явища» предмета. В основі метафори лежить переносне зна- чення слова найчастіше за схожістю. Наприклад: Одспівала коса моя, сохнуть теплі сіна (М. Рильський). Метафора одспі- вала виражена одним словом, ужита у значенні відпрацюва- ла. Метафора може бути розгорнутою. Наприклад: Там море дере свою синю одежу об гострі скелі на білі клапті і закидає ними весь берег (М. Коцюбинський). Синя одежа моря, білі клапті – метафори, виражені словосполученнями.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Метонімія – це троп, що утворюється на основі су- міжності предметів чи явищ. Метонімія ґрунтується на пе- реносі назви одного предмета, явища на інші, що перебу- вають з ними у тому чи іншому зв’язку. Наприклад: Пере- гукувалися  балкони  через  вулицю-ріку  (С. Журахович). Замість виразу перегукувалися люди вжито метонімію перегукувалися балкони. Метонімія може називати ім’я автора замість його книги (читав Шевченка), – місто за- мість країни (Київ зустрічає зарубіжних гостей), матеріал замість предмета, виготовленого з нього (дівчина в шов- ках),  посуд  замість  того,  що  в  ньому  буває  (з’їв  миску).

Синекдоха – це різновид метонімій, у якому наявна кількісна заміна понять, зіставляються ціле і його частина. Наприклад: Чекає на ката ганьба й домовина, де б чоботом він не ступив (М. Бажан). Мається на увазі не один кат, а ті вороги-фашисти, що напали на нашу країну.

Ці та інші тропи використовуються в художньому мовлен-

ні, сприяють його виразності й образності.

Завдання  для самоконтролю

127. Прочитайте напам’ять поезії Т. Шевченка, що вивча- ли  в  школі.  Дотримуйтеся  правильної  інтонації.  Порівняй- те декламацію кількох своїх однокурсників. Якщо є різниця, то поясніть чому?

128. І. Прочитайте тексти в особах. Яку роль відіграють розділові знаки для виразності мовлення? Яку роль відігра- ють слова автора?

І. Над юрбою мужчин хмарою стоїть дим. Курять, аж на бі-

лому світі чорно. В них свої розмови.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

– Купив оце підсвинка, та боюсь, чи не прогадав.

– Скільки ж?

– Одну з четвертиною.

– Та й як?

– Їсть наче добре.

– А моя заболіла, хоч до ветінара веди.

– Жінка?

– Став би я з нею водитися! Корова (Г. Тютюнник).

ІІІ. Сторож востаннє витирав три вікна шкільної світлиці. Батюшка та вчитель розмовляли проміж себе і боялись за того або іншого школяра, що міг не здати екзамену. Школярі й собі з запалом розмовляли.

– Чого ж він приїде, той пан? – допитувався маленький хлопчик, що тільки одну зиму походив до школи, у свого стар- шого товариша.

– А питатиметься з чи навчилися ми…

– А він який? Страшний?

– Та хіба ж я знаю: я й сам його не бачив. Спитайсь у Олек-

сія Петровича.

– Олексію Петровичу, – озивається школяр до вчителя, –

а він страшний?

– Хто?

– А той пан, що приїде?

Учитель силкується впевнити, що страшного в «тому па-

нові» нічого нема.

– А він не битиме? – не покида свого школяр.

– Та ні! Хто ж тут сміє битися? – дуже зневажливо впевняє другий.

– Е, не сміє! А як спитається, а ти й не знатимеш, то що тоді? Тоді й битиме…

У другому місці, де сидять щонайстарші, чути, як вони бу-

бонять, бо кожному хочеться мати «свідоцтво» (Б. Грінченко).

ІІ. Перекажіть текст, перебудувавши діалоги на монологи.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

129. Прочитайте монологи. З’ясуйте, в чому виявляються індивідуальні особливості мови персонажів. Якими засобами досягається емоційність мовлення?

І. Так отой чоловік мені й розказав:

«Дивлюсь, каже, а біля Сіркової могили надвечір сидять двоє. Хто б ти думав? Сірко і Яворницький.

Кошовий Сірко був при повній амуніції, а Яворницький такий, яким ми його бачили в човні на Дніпрі – в капелюсі, з ціпком у руках. Вуса в обох вниз, по-козацькому». Ось Явор- ницький і каже Сіркові: «Ану, Іване, склич сюди своє коза- цтво?» Тоді Сірко як свиснув, як тупнув ногою, так аж глина посипалася в хатах. Думали, то землетрус, аж воно Сірко ко- манду давав. Враз, як з-під землі, вивалили запорожці. На них червоні жупани, сині шаровари, зброя виблискує – все аж го- рить. Зібралися козаки, і всі хоч зараз тобі – в похід на орду або на турка готові. Яворницький підійшов до одного, до другого, вдивляється їм у очі, лапає їхні широченні плечі, милується запорожцями, щось питає, жартує. Сміх, як грім, гоготить… (І. Шаповал).

ІІ. – Я мав змогу спостерігати за дідом Семеном у такі хви- лини, які для стороннього ока недоступні, – заглибився у спо- гади мій співбесідник. – Не раз бачив, як він працює. Крім того, дід розповідав багато такого, чого не знайти в жодній книжці… Мистецтвознавці один за одним повторюють думку про те, що дід разом зі своїм братом ходили по науку до ви- знаних у другій половині минулого століття різьбярів – Шкрі- бляків, які доводилися братам родичами по материній лінії. Звичайно, вони мусили переймати в когось складне мисте- цтво, запозичувати форму виробів, мотиви узорів. Без Шкрі- бляків, напевне, не було б і Корпанюків. Але, як згадував дід, ніхто не водив його за руку. Безпосередньо, як би тепер сказа- ли, наставництва він не мав. До Шкрібляків далеко було ходи- ти. У Вижницьку різьбярську школу, що діяла в ті часи, також не мав змоги піти. То не те, що нині – сів на автобус, поїхав

у місто, склав іспити, і ти вже студент (М. Яновський).


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

ІІІ. Валерій Іванович весело нагадав Тритузному:

– Як ви там казали? Цей вовка за вухо вхопить? А таки вхо- пить, особливо вовка відсталого… Одне слово, з живчиком та з перчиком хлопець, – посміхнувся Валерій Іванович і знову перейшов на офіційний, твердіший тон: – І хай перед нами справді дисгармонійний варіант особистості, та вихователі все-таки ми, а він тільки вихованець. Ми озброєні знаннями, досвідом, терплячістю, зрештою, своєю небайдужістю до його долі… В нас на нього інструкцій тисяча і одна… Звичайно, він теж не дрімає, весь час до нас приглядається: ану у які ви, мовляв, наставники?.. Чи кожен із вас правдивий, стійкий, принциповий? Чи не лише на словах, ай на ділі бажаєте мені добра? З перших кроків уже маємо дати відчути йому, що опи- нився він у колективі людей вимогливих, але й справедливих, доброзичливих, тактовних… (О. Гончар).

130. Прочитайте вірш. Випишіть словосполучення зі сло- вами, вжитими в переносному значенні. Як вони впливають на виразність і художню образність тексту?

Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Бубонять рогачі і кочерги – Щось пригадують з давнини, І чекають покірно черги Засмаглілі горшки й чавуни.

Звично грюкають мляві двері, Піч гуде і димить у світ – Скільки в пащу цій ненажері Тітка вкинула кращих літ! Сновигають по зморшках думи, На щоках танцює вогонь,

Сажа в’їлася чорним глумом

У пелюстки її долонь.

Менше ми гіркоти нестимем,

Стане ближчою наша мета,


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Як не будуть у небо димом

Підніматись жіночі літа (В. Симоненко).

131. Перекладіть текст українською мовою. Доберіть відпо-

відні тропи, щоб зберегти емоційно-ліричний настрій автора.

Идет человек по серебряно-зимнему лесу. Кругом сугробы, на  деревьях  тяжелые  снеговые  шапки.  Но  ёлки  стоят  пря- мо, сильные еловые лапы держат снег. А березки, прекрасно белые, согнулись дугой под тяжестью снега, уткнувшись голо- вой в сугроб. Да так низко, что й не пройти, только заяц может пробежать под ними.

Так идет этот человек и освобождает одно дерево за дру- гим. Это ходит по лесу со своей волшебной палкой писатель – ведун Михаил Михайлович Пришвин (Л. Воронкова).

132. Прочитайте текст вголос. Перекажіть його, оживляю-

чи сюжет засобами виразності.

Сірий кит – дивний кит. Деякими своїми рисами він на- гадує гладеньких китів, деякими – смугачів, але вони йому не найближчі родичі.

Ще в давні часи сірі кити населяли Північну Атлантику, нині залишилися тільки в Тихому океані. Тут їх два основних табуни: один зимує і розмножується біля берегів Каліфорнії й Мексики, другий – біля Південної Кореї. Улітку і ті, й дру- гі пливуть на північ. Корейські сірі кити пливуть в Охотське море, каліфорнійські – до Британської Колумбії, багато які й далі – до Берінґового моря, але й там не всі залишають- ся, частина через Берінґову протоку виходить у Чукотське море.

На початку нашого століття здавалося, що сірих китів ви- нищили. Пізніше невеликі їх групи знову почали з’являтись у різних місцях. Перед Другою світовою війною, коли зали- шилося тільки 250 сірих китів, полювання на них припинили. Зараз біля берегів Каліфорнії і Мексики зимує близько 6 ти- сяч сірих китів з а по той бік Тихого океану, мабуть, одиниці (З підручника).


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

133. Складіть художній опис літнього (зимового) дня, ви- користовуючи засоби образності (епітети, метафори, порів- няння).

134. Напишіть і виразно прочитайте:

а) вітання товаришеві з нагоди дня народження;

б) розмову двох друзів по телефонну;

в) двох сусідок у крамниці.

135. Напишіть твір на лінгвістичну тему. Виразно прочи-

тайте і перекажіть.

136. Дайте відповіді на запитання

1. Що таке виразність мовлення?

2. Чим відрізняється виразність від образності?

3. Якими засобами треба користуватися, щоб досягти ви-

разності мовлення?

4. За яких умов наше мовлення стає виразним?

5. Як впливає на мовця виразне читання тексту?

6. Назвіть фігури поетичного синтаксису і наведіть при-

клади.

7. Що таке тропи і яка їх роль у виразності й образності мовлення? Наведіть приклади.

14. Текст

Мовознавче дослідження

137. Порівняйте обидва тексти. Що спільного в них, і чим вони відрізняються? Визначте: а) тип мовлення; б) тему тексту.

1. Стоїть Курінь, старіє. Мох на ньому послався, жовтий і зелений, бур’яни довкола розкошують, не кошені, є толочені: полин і вівсюг, ковила й молочай, горошок деревій… А на са- мому верху Куреневому тополеня росте – залетіло звідкись іще зернятком.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

2. Степ уже вбирався у вечорову просинь. Спершу вона, як вода, вступила у видолинки, стала у полинових кущах та по- біля них, а далечінь була вже вся синя. А за нею ген-ген край- неба червоніла сонячна заграва та вітерець ледве чутно дихав (З тв. Григора Тютюнника).

! Прочитайте й запам’ятайте

В одному реченні, звичайно, неможливий розгорнутий виклад якогось змісту. Для цього необхідно кілька (багато) пов’язаних між собою речень, тобто текст.

Текст (від латинського tехtum – тканина, зв’язок, побудо- ва) – висловлювання, яке складається з кількох речень, має певну змістову і структурну завершеність.

Текст являє собою сукупність речень, пов’язаних і змістом, і мовними засобами. У кожному наступному реченні викорис- тана попередня інформація, що й становить змістовий зв’язок між його частинами (реченнями, абзацами). Мовні засоби тексту – узгодження форм часу і способу дієслів, займенники, синоніми, сполучники тощо.

Кожен текст, висвітлюючи якусь тему, містить певний обсяг фактів, певну інформацію. Текст і створюється заради передачі інформації. Більшість текстів утворюється з пев- ної кількості пов’язаних між собою речень. Іноді текст може складатися з одного речення. Це прислів’я, коломийки, частівки, крилаті вирази. Наприклад: Влітку один тиж- день рік годує (Нар. творчість). Заспіваймо коломийку, нащо так сидіти, коломийку у нас люблять і старі і діти (Нар. творчість). Те, про що говориться в тексті, назива- ється темою. Вона найчастіше відображена в заголовку. Тема може членуватися на підтеми (мікротеми). Частиною тексту, в якій розкривається зміст підтеми (мікротеми), є абзац. На письмі абзац виділяється відступом вправо. Пер-


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

ші речення абзацу вимовляються з більшою силою голосу. Між абзацами паузи довші, ніж між реченнями в середині абзацу.

Тема – ознака будь-якого тексту. Крім того, у кожному тек- сті є основна думка, те головне, заради чого твориться текст. Думка в тексті розвивається. Мовець відштовхується від «да- ного», того, про що вже було сказано, і додає «нове», розвиває думку.

Текст є засобом відтворення зв’язного мовлення.

Речення в тексті поєднуються за допомогою «даного». У «даному» використовуються повтори слів, займенники, синоніми. Саме вони і є засобами зв’язку речень у тексті.

«Нове» в реченні містить основне повідомлення й ви- діляється логічним наголосом. У спокійному монологіч- ному мовленні «нове» звичайно знаходиться наприкінці речення.

«Дане» в тексті служить для зв’язку речень. У ньому повторюється якась частина попереднього речення («нове» або «дане»).

У тексті може бути послідовний («ланцюжковий») і па- ралельний зв’язок. При послідовному зв’язку речень «да- ним» наступного речення стає «нове» попереднього. Па- ралельний зв’язок полягає в тому, що «дане» залишається одним і тим же.

Послідовний зв’язок речень використовується в усіх сти- лях мовлення. Він допомагає уникнути невиправданого по- вторення слів. Послідовний зв’язок з повторенням слів ши- роко використовується в науковому та діловому мовленні, забезпечуючи точність мовлення. Наприклад: Правильно і чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

або вчителів-мовників, це – не тільки ознака, а й обов’язок кожної культурної людини. Культурними в нас мусять бути всі, незалежно від того, працює людина розумово чи фізично (Б. Антоненко-Давидович).

Паралельна будова тексту надає мовленню урочистості, піднесеності. Якщо ж зміст тексту не відповідає урочистому тону, то паралельний зв’язок може спричинити монотонність текстур. Повтор слова при паралельному зв’язку є засобом під- силення, підкреслення  чого-небудь. Узагальнююче  речення в такому тексті виконує роль експресивного повтору. Напри- клад: І справді – раптом почав падати прямий дощ. Він лив, і половина сонця заховалася за хмари, а половина визирала: а що робиться на землі, бо там весною завжди дуже весе- ло, і сонцю хотілося все бачити. Всі краплини сяяли на сонці від його проміння і сліпили очі. Це був веселий сліпий дощик! (О. Іваненко).

Засобом зв’язку між реченнями в тексті виступають займен- ники, прислівники, сполучники. Наприклад: Пролягають скиби благодатної ріллі через горби і виярки. Вони дихають силою життя, тепліють ласкою сонця (А. М’ястківський). Джмелі спросоння – буц – лобами, попадали, ревуть в траві! І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові! (М. Він- грановський).

Засобом зв’язку речень можуть виступати синоніми. На- приклад: Життєлюб! – часто говорять, коли йдеться про Рильського, і це справді так, про це найкраще свідчить сама його земна, життєлюбна поезія. Але для повноти, як то ка- жуть, образу слід би, характеризуючи нашого славного по- ета, частіше ще й додавати: – і працелюб. Великий праце- люб (О. Гончар).

Мовознавче дослідження

138. І.  Доберіть  заголовок  до  тексту,  визначивши  його тему. Порівняйте свій заголовок з тими, що дібрали одноклас-


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

ники. Яка з назв найбільш удала, найточніше відображає тему тексту?

Скресла, розламавши льоди бурхливими весняними вода- ми, завжди гомінлива річка Рибниця. Скресла, як скресає кож- ної весни, щоб повести талі води з далеких і близьких стрім- чаків ген на доли. Налетіли у гори теплі вітри, щоб розвору- шити їх сувору задуму, розбудити приспану холодною зимою зелень. Вітри принесли на своїх легких крилах весну. А вона по-особливому стукає в людські серця, немов оновлює сили, кличе до дії, розворушує почуття й уяву. Напевно найвідчутні- ший її вплив на людину творчої праці (М. Яновський).

ІІ. Доберіть синоніми до слів скресати, стрімчак, задума

і складіть із ними речення.

139. І. З поданих нижче тем виберіть широку, в яку б вхо-

дили інші, вужчі теми.

1. Осінній листопад. 2. Восени на річці. 3. Осінній ранок у гаю. 4. Останні осінні квіти. 5. Моя берізка пізньої осені.

6. Осінь прийшла в наші краї.

ІІ. Побудуйте розповідь «Золота осінь», використовуючи подані вище речення як сюжетну канву.

140. І. Визначте тему твору учня 5 класу. Доберіть заголо-

вок. Який недолік в оформленні твору ви помітили? Розчле-

нуйте тему на підтеми, визначте межі абзаців.

У нас дома є маленький собачка Пушок Це біленьке куче- ряве щеня завбільшки з велику рукавицю. Пушок – жваве і допитливе створіння на коротеньких ніжках. Одного разу ми з ним вийшли на прогулянку. На дитячому майданчику було багато дітей. Вони розглядали великого жука-рогача, якого знайшов один з хлопчиків. Жук сидів на дні консервної банки і грізно ворушив вусами-рогами. Пушкові дуже хотілося по- знайомитися з жуком, але, очевидно, він ніяк не наважувався. Щеня декілька разів обійшло навколо банки, привітно пома- хало хвостиком. Нарешті сунуло неї свою мордочку. Жук вче- пився Пушкові за носа. Через мить щеня клубочком покотило-


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

ся в одну сторону, а жук – в іншу. Діти сміялися з дурненького Пушка, а мені було від душі жаль його: адже Пушок ще зовсім маленький!

II. Визначте основну думку тексту.

141. Прочитайте. Визначте тему і основну думку текстів.

Доберіть заголовки.

І. У Чорне море впадають річки, що збирають свої води з величезних територій з неоднаковими фізико-географічними умовами і різним господарським використанням. Вони несуть розчинені речовини, які часто є забрудненими. Так, з водами Дунаю в море надходять мільйони тонн органічних речовин, що сприяють бурхливому розвитку водоростей у північно- західній його частині. А це призводить до зменшення кисню у воді і замору риби.

Речовини, що надходять у море, переносяться течіями, випадають в осад, мінералізуються, засвоюються живими ор- ганізмами. Тому морські рослини, молюски, риби, краби міс- тять ртуть, дуст. Поки що величини їх вмісту нижчі ГДК. Од- нак здатність моря самоочищатися не є безмежною (З підруч- ника).

ІІ. Зустрілися два мисливці та один до одного:

– Ну, що вполював?

– Та нічого, як бачиш.

– Я теж, як бачиш…

– Ну, то гайда на болото, хоч куличків постріляємо.

– А дорогу туди знаєш?

– А ми зараз розпитаємо… Агов, тітонько, як нам до боло-

та втрапити?

– Ось підете цією стежкою до села, а там крамниця, від неї…

– Годі, годі! Нам би тільки до крамниці добратися, а до бо-

лота втрапимо (Нар. творчість).

142. Прочитайте тексти. Знайдіть в них «дане» і «нове». З’ясуйте, яким способом – послідовним чи паралельним – пов’язані речення в кожному тексті.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

І. Він (дід) був наш добрий дух лугу і риби. Гриби й ягоди збирав він у лісі краще за нас всіх і розмовляв з кіньми, з теля- тами, з травами, з старою грушею і дубом – з усім живим, що росло і рухалось навколо.

А коли ми ото часом наловимо волоком чи топчійкою риби і принесемо до куреня він, усміхаючись, довірливо хитав голо- вою і промовляв з почуттям тонкого жалю і примиренності з бігом часу.

ІІ. До чого ж гарно й весело було в нашому городі! Ото як вийти з сіней та подивитись навколо – геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвіте весною! А що робилось на почат- ку літа – огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, бу- ряків, лободи, укропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамовна мати (З тв. О. Довженка).

143. Прочитайте уривок з вірша. Визначте, якими засо- бами (повтори, займенники, синоніми, сполучники) пов’язані в ньому речення. Доведіть, що використано паралельний і по- слідовний зв’язки речень.

Літній вечір… Гори в млі,

В золоті вершини…

А під ними ллється десь

Пісня України.

Гасне вечір.. Сон обняв

Гори і долини…

А між горами літа

Пісня України.

Ніч давно… Заснуло все…

Тільки море плине, Та щебече понад ним Пісня України (О. Олесь).

144. Складіть твір на тему «Пам’ятна (цікава, сумна, радіс-

на) подія в моєму житті». Приступаючи до роботи, уточніть широку тему та мікротеми. Визначте основну думку вашого твору.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

145. Дайте відповіді на запитання

1. Що таке текст?

2. Як ви розумієте поняття «змістовий зв’язок між части-

нами тексту»?

3. Що таке тема і мікротема тексту?

4. Як визначити основну думку тексту?

5. Яку роль відіграє заголовок у тексті?

6. Чому в тексті виділяють абзаци?

7. Що таке «дане» і «нове» в тексті?

8. Які види зв’язку речень зустрічаються в тексті?

9. Які    особливості    побудови    тексту    з    послідовним зв’язком?

10. Чим відрізняється паралельна побудова тексту від по-

слідовного зв’язку?

11. Які засоби зв’язку речень у тексті використовуються при послідовному й паралельному зв’язках?

15. Мовний етикет

Мовознавче дослідження

146. Прочитайте тексти. Поміркуйте, які засоби мовного етикету тут використано. Доведіть їх доцільність.

1. Ми добре з вами знаємо чудесний звичай нашого наро-

ду, коли, проходячи вулицею в найглухішому селі, один одно-

го обов’язково привітає:

– Здорові були!

на відповідь:

– Драстуйте!

І то не обов’язково треба бути знайомими один одному, ні! Це такий собі всенародний, сказать би, звичай, що знаменує собою повагу громадян один до одного.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Це – пошана, це любов не тільки до свого земляка, гор- дість, що він твій земляк, а це самогордість і самолюбов, що ти маєш за щастя мати такого земляка і що є щаслива нагода його привітати.

2. От підходить людина до черги, а попередній громадя-

нин їй:

– Будь ласка, вперед! Дуже прошу!

– Ні, нізащо! Ви будете спереду, а я ззаду.

– Та я вас благаю, станьте поперед мене!

– І не просіть, і не благайте! Я такий щасливий, що позаду вас! Не позбавляйте мене цієї радості! Познайомимось!

– Який ви симпатичний!

– А ви просто ангел! (З тв. Остапа Вишні).

! Прочитайте й запам’ятайте

У поняття культури мовлення входить і поведінка мовця, або мовний етикет. Те, що називають мовним етикетом, ви- користовується щоденно в мовленні кожної людини. Це най- більш уживані слова і вирази, з якими люди звертаються одне до одного, виявляючи ввічливість, пошану, стриманість, такт. Нам по декілька разів на день доводиться вітатися, прощатися з людьми, бажати успіху з вибачатися, співчувати комусь, ра- дити, просити, запрошувати.

Мовний етикет є тією сукупністю мовних засобів, які регу-

люють нашу поведінку в процесі мовлення.

Мовна поведінка людини повинна виявляти її глибоку, справжню повагу до інших людей. Мовний етикет робить спіл- кування людини з іншими приємним, бажаним.

Більшість людей спілкуються для обміну інформацією, но- вими знаннями. Однак спілкування має і побутовий характер, спілкування для спілкування. В усіх випадках спілкування діє мовний етикет, правила, норми якого повинна знати кожна людина. І суспільство виробило ці правила. Мова має цілу сис-


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

тему словесних формул, за допомогою яких люди налагоджу- ють контакт між собою, підтримують доброзичливу тональ- ність мовлення. Наприклад: Добрий день! Щиро дякую! Ви- бачте, будь ласка! Дозвольте пройти! Мовний етикет постав з живої мовної практики українського народу. Увага до мов- ного етикету проявилася в народних піснях, казках, прислів’ях і приказках. Наприклад: Що маєш казати, то наперед об- міркуй. Краще недоговорити, ніж переговорити. У народній практиці живого спілкування вироблені чіткі правила мовно- го етикету: першим вітається той, хто заходить у приміщення, молодий перший вітається зі старшою людиною, чоловік – із жінкою. Гарна традиція в селі, де вітаються з усіма людьми, знайомими і незнайомими.

Мовний етикет – це стійкі формули, що забезпечують прийняте в певному середовищі, серед певних людей вклю- чення  в  мовленнєвий  контакт,  підтримання  спілкування в обраній тональності. Мовний етикет орієнтує нас на ті пра- вила мовлення, за якими можливе змістовне спілкування.

Правила мовного етикету залежать від мовних ситуацій, до яких відносяться знайомство, вітання, прощання, поздо- ровлення, вибачення, прохання, запрошення, пропозиція, по- рада, згода, відмова, співчуття, комплімент, схвалення.

Кожна ситуація вимагає використання характерних для неї мовних засобів. Так, згоду виражаємо формулами: Із за- доволенням!  З  радістю!  Будь  ласка…  Відмову  –  на  жаль, не можу… Прохання – дайте мені, будь ласка… Коли ваша ласка, допоможіть…

Знайомство – важлива ситуація, що супроводжується осо- бливими формулами мовного етикету: Дозвольте з вами по- знайомитись! Дуже приємно з вами познайомитись! Мене звуть Наталею. Я хочу познайомити вас із Сергієм. При зу- стрічі вживаємо інші вирази: Ласкаво просимо! Доброго дня!


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Як ваші справи? Що нового на роботі, в школі? Яка приємна зустріч! Рада вас бачити! При прощанні говоримо: Будь- те здорові! До побачення! На все добре! Хай вам щастить! Щасливої дороги!

Найголовніші вимоги мовного етикету – ввічливість, чем- ність, уважність і стриманість. «Ніщо не обходиться нам так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість», – писав іспан- ський письменник Сервантес. До засобів мовного етикету від- носяться словесні формули вираження ввічливості, особливі форми звертання до знайомих і незнайомих людей, уживання пошанної множини (займенника Ви) та інші. В українській мові є чимало засобів вираження ввічливості: дякую, на все добре, будь ласка, доброго здоров’я, щасливої дороги тощо.

Звертання до співбесідника – найяскравіший і часто вжи- ваний етикетний знак. Такий знак може бути офіційним, за- гальним та індивідуальним, інтимним. Специфіка звертання полягає в тому, що воно називає співбесідника і привертає його увагу.

За допомогою звертання ми можемо назвати і покликати людину, звернутись до неї з проханням, пропозицією тощо. До близьких і знайомих звертаємось: Надю! Іване Петрови- чу! Мамо! Сестричко! До незнайомих людей належить звер- татись словами: пані, пане, добродійко, добродію. Якщо це офіційне звертання до людей, то використовуються вирази: пане міністре, добродію Величко, пані Ольго, добродійко Ко- цюбинська, при спілкуванні заведено вдаватися до пошанної множини (звертатися на ви), при звертанні до одного співбе- сідника, якщо він незнайомий, малознайомий, старший за ві- ком та посадою. Цим підкреслюємо повагу до співбесідника. Займенник ти виражає близькі стосунки між людьми. Він передає повагу, що виникла на основі дружби, кохання, това- риських відносин. Ти вживається у спілкуванні між членами сім’ї, колегами, товаришами по навчанню тощо.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Звертання дітей до батьків допускає дві форми звертан- ня – на ти і ви. Головне тут у шанобливому, ввічливому став- ленні до батьків, у стосунках між рідними людьми. До чужих дітей дорослі звертаються на ти до шістнадцяти років. Пере- хід людей на ти при спілкуванні свідчить про низький рівень культури мови і вихованості.

Для мовного етикету важливими є і певні заборони, тоб- то те, чого не можна допускати. Таких «не можна» є декілька: голосно говорити, жестикулювати, штовхати співбесідника, смикати за одежу, плескати по плечу, нашіптувати щось од- ному з кількох співрозмовників, нагадувати людині про її вік, фізичні вади. Є й низка мовних заборон: говорити суржиком, виражати своє ставлення до чогось вигуками ой, ігі, ага, угу чи вживати слова дідько, чорт, біс, часто повторювати слова страх, жах, Боже, називати конкретну людину він, вона.

Правила мовного етикету людина засвоює з дитинства і користується ними протягам усього життя. Це має бути нор- мою поведінки кожного з нас. Спілкування людей може мати двоякий характер: один тільки говорить, а інший тільки слу- хає або ж мовець і слухач міняються ролями. В першому ви- падку це буде монолог, а в другому – діалог (полілог).

Монолог – висловлювання, розраховане на слухача (читача). Він може мати різну тривалість – від одного ре- чення до великого за обсягом висловлювання (публічний виступ). Монолог може бути висловлений експромтом, тобто без попередньої підготовки, але може й готуватися, продумуватися і записуватися (доповідь, лекція).

Особливим різновидом монологічного мовлення є вну- трішній монолог, який широко використовується в художніх творах. Внутрішній монолог є засобом відтворення мисли- тельної діяльності літературного героя. Це, як правило, ху- дожній авторський вимисел, за допомогою якого розкрива-


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

ються риси характеру персонажа. Наприклад: «О голово ти моя золота! – подумав Шрам.– Коли б то так усі, як ти, держались честі да правди! А то на кого не зглянеш – усяке, мов звірюка, про свою тілько шкуру да про свій берліг дбає» (П. Куліш).

Діалог характеризується наявністю двох або більше співрозмовників. Ця форма спілкування використовується у повсякденному житті людей і має різні форми: розмова в сім’ї, на вулиці, судове слідство, шкільний урок та ін. Ви- словлювання кожного мовця називається реплікою. Діалог теж буває різної тривалості – від двох реплік до кількаго- динної бесіди (театральна вистава).

Залежно від стилю мовлення діалоги бувають побутові (розмовний стиль), полемічні (публіцистичний стиль), худож- ні (художній стиль) та інші.

Змістом діалогів можуть бути побутові, повсякденні спра- ви, питання політики, господарської діяльності, мистецтва, науки, техніки. Зміст і структура діалогів залежать від теми і мети висловлювання, умов та обставин мовлення, індивідуаль- них якостей співрозмовників. Так, діалог побутового характе- ру проходить в неофіційних обставинах. Його репліки корот- кі, динамічні і тісно пов’язані між собою. Наприклад, розмова двох хлопчиків з оповідання О. Кониського «Знахідка»:

– Що? Звісно що! Знахідка!

– Та яка?

– Яку Бог поклав: двадцять копійок.

– Брешеш! Покажи!

– А не видереш з рук?

– Та ні!..

– Забожись.

– Гріх божитися!


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Репліки в офіційному діалозі характеризуються більшою смисловою самостійністю. Наприклад, діалог військового слідчого і солдата Івана Орлюка з «Повісті полум’яних літ» О. Довженка:

– Підсудний Іван Орлюк, у вас під час арешту знайшли се- ред речей оце. Що це? – запитав військовий юрист Величко, слухаючи зізнання підсудного у військовому трибуналі.

Підсудний важко зітхнув і почервонів.

– Відповідайте, що це?

– Земля…- сказав підсудний і опустив очі.

– Яка?

– Українська… Це я взяв на спомин, коли покидав Украї- ну. Вночі. Удосвіта жінка одна плакала, казала, що це кінець України, ну, кордон, сказати б, межа…

– Так. Продовжуйте.

Ведення діалогу вимагає дотримання мовного етикету. Українське діалогічне мовлення передбачає широке вико- ристання формул ввічливості (пробачте, будьте ласкаві, пере- прошую тощо), особливі форми звертань. Наприклад, у казці

«Іван – мужичий син» зустрічаємо такі діалоги:

І.- Дозвольте? панове, мені з своїм словом втрутитися!..

– Можеш, говори.

– Є у мене син, що може дістать того коня.

ІІ. – Чого, хазяїне мій милий-любий, звеш мене?

– Пора нам у путь-дорогу вирушати.

– Ну, добре.

! Прочитайте й запам’ятайте

Дотримання правил мовного етикету в діалозі – обов’язкова умова при спілкуванні і невід’ємна ознака високого рівня мов- ної культури.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Щоб підвищувати рівень мовленнєвої культури,

необхідно:

– шанувати мову, якою спілкуєшся, і людей, з якими спіл-

куєшся;

– багато читати – творів різних стилів, майстрів індивіду-

ального художнього чи публіцистичного стилів;

– намагатися,  користуючись  практично  кількома  мова- ми (у нашому суспільстві – українською і російською), добре оволодівати нормами кожної з них, осмислити їх специфіку, не допускати змішування мовних явищ;

– незалежно від сфери своєї діяльності стежити за зміна- ми норм (нове в українському правописі), які фіксуються у но- вих виданнях словників, довідників тощо;

– критично (і творчо!) ставитися до написаного та про- мовленого слова, звіряючи його з кодексами норм і практи- кою визнаного зразка (письменника, вчителя, диктора);

– не йти за «модними» тенденціями, що виявляться у над- мірності запозичених слів, жаргонізмів, термінологізмів, на- рочитої спрощеності, що межує з «простакуватістю».

Отже, основами мовної культури кожної людини є добре знання мови, її виражальних засобів і мовленнєва практика, побудована на самоповазі і самоконтролі, на пошані до укра- їнської мови і народу, що її створив.

Згадаймо  при  цьому  слова  О. Гончара:  «Віками  народ витворював собі цю мову, витворив її, одну з найбагатших мов серед слов’янства, триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тім числі явивши світові шедеври незрівнян- ної краси, дала світові Україна геніальних поетів, зажило українське слово шани й визнання серед народів близьких і далеких. Як можна всім цим знехтувати, до цього не при- слухатися? І мимоволі замислимося – чи вміємо ми відібра- ти найточніше, найдоречніше слово, чи зуміємо ввести його у фразу так, щоб нас зрозуміли, щоб почали діяти відповідно до сприйнятого? ».


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Завдання  для самоконтролю

147. Прочитайте  прислів’я.  Сформулюйте  за  їх  змістом правила мовного етикету.

1. Бережи хліб на обід, а слово на відповідь. 2. Краще мов-

чати, ніж брехати. 3. Дав слово – дотримай його. 4. Не хочеш почути дурних слів;, не кажи їх сам. 5. Що маєш казати, то на- перед обміркуй. 6. Хліб-сіль їж, а правду ріж. 7. Треба знати, де що сказати. 8. Ласкаве слово – як день ясний. 9. Погане слово проковтни. 10. Всякому слову свій час.

148. Прочитайте речення. Які норми мовного етикету вони виражають, що в них засуджується і чому?

1. Яка чемна у вас донечка: усім сусідам каже «добри-

день». 2. Привітний у мене сусід з, уважна людина: не забуває привітати мене з днем народження. 3. Яка неприємна люди- на: усім каже «ти». 4. Наша сусідка – чемна людина, завжди так ввічливо каже «спасибі» навіть за дрібну послугу. 5. Такі невиховані діти у наших сусідів: ніколи не вітаються. 6. Он сусідка сусідці розказує новини так, що на всю вулицю чути.

7. Що ви мене паном називаєте? Який я вам пан? 8. От неви- хована людина: рота не дає відкрити, все говорить, перебиває всіх.

149. Запишіть усі можливі формули вітання та прощання

з близькими і малознайомими людьми. Поясніть різницю між цими виразами.

150. Складіть діалог на тему «Зустріч друзів після канікул

(відпустки)», дотримуючись правил мовного етикету.

151. Прочитайте текст. Який у ньому недолік? Переробіть текст так, щоб відповідав нормам мовного етикету.

ПАН І ПАСТУШОК

То раз їде пан. Доїжджає він до річки, а там недалеко пас-

тушок пасе овечок. От пан і питає його:

– Скільки у тебе овець? Чи далеко до села? Як тебе звуть?

Чи річка ся глибока? Дак той пастушок і каже йому:


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

– Сімсот сім верст. Мартин, по коліна! (Нар. творчість).

152. Прочитайте прислів’я. Які порушення мовного етике-

ту в них названі?

1. Базіка – мовний каліка. 2. Ляпає язиком, як постолом.

3. Накрив мокрим рядном та ще й помелом. 4. Говорить, наче три дні не їв. 5. Гавкає, як собака на прив’язі. 6. Заторохтіла сорока, наче діжка з горохом. 7. Меле, як порожній млин.

8. Бесіди багато, а розуму мало. 9. Глухий слухає, як німий го-

ворить. 10. На городі бузина, а в Києві дядько.

153. Прочитайте. Який зміст закладений у поданих речен-

нях? Які правила мовного етикету виражені в них?

1. Людина не може жити сама. Найвище щастя і радість людська – спілкування з людьми. 2. Ми часто говоримо один одному: бажаю тобі всього доброго, бажаю тобі добра і щас- тя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність. 3. Ми говоримо один одному: здрас- туйте, доброго вам здоров’я… Цим ми висловлюємо своє став- лення до найбільшої цінності – людини. 4. Ми говоримо один одному: дякую, спасибі. У словах подяки, що стали формулою людських взаємовідносин з давніх часів, виражається наше ставлення до зробленого для нас добра. 5. Звертаючись один до одного з проханням, ми говоримо: будь ласка. У цьому про- стому і чудесному вислові, що здатний чудодійно впливати, захована наша повага до гідності людини, шанування в ній са- мостійності, незалежності, доброї волі. 6. Великим людським скарбом є вміння відчувати свою провину. Допустившись по- милки, завдавши прикрощів, тривоги, ми почуваємо докори сумління й звертаємося з проханням: простіть, вибачте (В. Су- хомлинський).

Мовознавче дослідження

154. І. Прочитайте уривок. Доведіть, що це монолог. Дайте йому заголовок. Які думки й почуття виразив автор у цьому тексті?


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

…Роз’ятрений  нудьгою,  затоплений  в  задумі,  плентавсь я тихою ходою берегом річки, не помічаючи навіть, як чор- на хмара обіймала крайнебо, тихо лізла догори… драгліла вже над головою моєю… І тільки перші краплі густого дощу, що з глухим гуком упали на землю серед раптової тиші, змуси- ли мене озирнутися навкруги, пошукати певного захисту від зливи. Але не встиг я ще й озирнутися гаразд, як по моїх на- пружених нервах ударила хвиля рідних, близьких мені згуків. Я виразно почув журливо-поважний голос української пісні. Що се? У сьому глухому закутку Бесарабії – пісня моєї краї- ни? Чи не омана се, чи не хвороблива часом уява моя викли- кала галюпінапію слуху? Я навіть трохи змішався. Але ні, се не уява: я чую, як пісня дужчає, здіймається вгору, переко- чується могутнім грюкотом і гине тихим акордом у плюскоті зливи (М. Коцюбинський).

II. Які типи мовлення використав автор?

155. Складіть  розповідь  з  теми  «Культура  українського мовлення» і запишіть. Чим буде відрізнятися ваш усний мо- нолог від письмового?

156. І. Прочитайте текст. Виділіть у ньому монолог та ді-

алог. Поміркуйте, з якою метою автор поєднує ці дві форми мовлення?

– Довелось нам, Соню, підвозити сьогодні одного хіпі, – став розповідати Заболотний дружині. – Злива, ніч захо- дить, а він, до рубця промоклий, стоїть на узбіччі, голосу- єм.

– І ви зупинились? Не побоялись брати нічного в маши-

ну? – вжахнулась дружина. – Серед них же і вбивці є.

– Ні, цей виявився мирним, просто людина-квітка, знаєш, серед них є такі, що вважають себе квітками. Правда, квітка досить немита, але дощ таки добре її скупав.

– Ще один бродячий філософ?

– І, уяви собі, філософ не пустопорожній, – жвавішає За-

болотний. – Деякі його міркування, безперечно, варті уваги…


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Скажімо, він вважає, що нам потрібен, просто необхідний який-небудь сигнал із Всесвіту чи навіть з’ява позаземних при- шельців, щоб могло нас нарешті об’єднати! В одне зібрати весь геній людства й поставити його на захист планети, бо тільки така крайність отямить, згуртує землян в єдине ціле і зарятує нас як рід! (О. Гончар).

II. Назвіть мовні засоби, якими в тексті виражаються точ-

ність, логічність і багатство мовлення.

157. Складіть монолог-роздум на тему «Як я сприймаю НЛО?» Обміняйтеся текстами зі своїми однокурсниками. Про- ведіть взаєморецензування текстів.

158. Випишіть з художніх творів два діалоги, один з яких

відображав би живе, невимушене мовлення, інший – офіційну розмову людей. Порівняйте їх і зробіть висновок про особли- вості інтонації кожного з них.

159. Складіть діалог – знайомство людей у кількох варі-

антах:

а) знайомство дітей шкільного віку;

б) знайомство юнака і дівчини;

в) знайомство незнайомих людей у поїзді (автобусі). Яки- ми засобами ввічливості ви скористаєтеся? Чи однакові вони будуть в усіх трьох текстах? Якщо ні, то чому?

160. Перекладіть уривок українською мовою. Порівняйте формули ввічливості в обох мовах.

– Сделайте милость, не беспокойтесь так для меня, я про-

йду после, – говорил Чичиков.

– Нет, Павел Иванович, нет, вы гость, – говорил Манилов,

показывая ему рукою на дверь.

– Не затрудняйтесь, пожалуйста, не затрудняйтесь. Пожа-

луйста, проходите, – говорил Чичиков.

– Нет уж, извините, не допущу пройти позади такому при-

ятному, образованному гостю.

161. Дайте відповіді на запитання

1. Що таке мовний етикет?


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

2. Як мовний етикет впливає на культуру спілкування?

3. Як впливає ситуація мовлення на мовний етикет?

4. Як треба звертатися один до одного?

5. Якими засобами володіє мовний етикет?

6. «Ви» чи «ти»?

7. Які  традиції  українського  народу  відбиті  в  правилах мовного етикету?

8. Як мовний етикет відображений в усній народній твор-

чості? Наведіть приклади.

9. Яку структуру має наше мовлення?

10. Яке мовлення називається монологічним?

11. Яку роль відіграє внутрішній монолог?

12. Чим діалог відрізняється від монологу?

13. Які різновиди діалогу вам відомі?

14. Як відбивається мовний етикет у діалогічному мов-

ленні?