1. Поняття про культуру мовлення

Невід’ємною ознакою освіченої, всебічно розвиненої лю- дини є висока мовна культура, тобто вміння активно вико- ристовувати як знаряддя спілкування сучасну літературну мову з усіма багатствами виражальних засобів та властивими літературній мові нормами.

Основою мови є слово – одне з наймогутніших комуніка- тивних знарядь людини. Безсиле само по собі, воно стає могут- нім і нездоланним, дієвим і привабливим, якщо сказане вміло, щиро, вчасно й доречно. А власне так – цілеспрямовано, своє- часно, переконливо, виразно – повинна користуватися словом кожна людина в будь-якій сфері й за будь-яких умов спілку- вання. Недарма народна мудрість повчає: говори не так, щоб тебе зрозуміли, а говори так, щоб тебе не могли не зрозуміти. Це особливо важливе для людей, які постійно спілкуються з великою аудиторією, виконують адміністративні, державні обов’язки й покликані активно впливати на співрозмовника. Отже, необхідне глибоке знання літературної мови й уміння послуговуватися нею.

Мова здається нам чимось звичним і дуже простим, а на- справді цей дивний людський феномен надзвичайно склад- ний. Саме тому люди нерідко  забувають: знати мову – ще не означає володіти нею. Звичайно, щоб «порозумітися», до- статньо знати 3–5 тисяч слів. Але ж мова народу нараховує сотні тисяч слів (у найбільшому сучасну словникові зафіксо- вано біля 200 тисяч). Отже, багатство загальнонародної мови повинне виховувати прагнення до багатства індивідуального мовлення.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Наука, що вивчає нормативність мови, її відповідність тим вимогам, що ставляться перед мовою в суспільстві, називаєть- ся культурою мови. Вона розробляє правила вимови, наголо- шення, слововживання, формотворення, побудови словоспо- лучень і речень та вимагає від мовців їх дотримання. Культу- рою мовлення вважаються правила літературного мовлення та вміння ними користуватися. Кожна освічена людина має прагнути до оволодіння культурою мовлення і в спілкуванні з іншими демонструвати уміння користуватися мовою.

Завдання  для самоконтролю

1.І. Прочитайте і перекажіть.

Найбільше та найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку він складає і своє давнє життя, і свої споді- ванки, розум, досвід, почування (Панас Мирний).

II. Поміркуйте, як треба розуміти висловлювання Панаса

Мирного?

Аргументуйте думку, добираючи власні приклади.

III. Розкажіть про роль мови в житті нашого народу та у власному житті.

2. І. Прочитайте текст. З’ясуйте його стиль та тип мовлен-

ня. Доберіть заголовок.

Люди спілкуються між собою за допомогою мови. Обмін думками, життєвим досвідом здійснюється в процесі мов- лення.

Нема нічого такого, про що не можна було б розповісти. Тому мова – найдосконаліший засіб спілкування людей. Кож- на людина навчається мови від тих, хто її оточує. Суспільство (сім’я, знайомі, дитячий садок, школа) навчає людину мови. Якщо дитина виросте не серед людей, а наприклад, серед тва- рин (такі випадки відомі), то вона не навчиться говорити.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ безпосередньо, «таким, як він є». Насправді наше сприйняття світу відбувається крізь призму нашої мови.

Мова – засіб самопізнання народу, форма існування над-

будови в усіх її виявах.

Мова – найважливіший засіб спілкування людей, тобто за-

сіб вираження й передавання думок, почуттів, волевиявлень.

Мова – це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, осмислення реальності.

Мова  –  явище  суспільне.  Вона  виникає,  розвивається,

живе і функціонує в суспільстві.

Мова – засіб спілкування не тільки між людьми, що жи-

вуть в один час, а й між поколіннями.

Завдяки мові відомі думки, спосіб життя людей, що жили в сиву давнину.

Мова – величезне надбання людського суспільства.

Мова – не тільки витвір історії суспільства, але й активний чинник цієї історії.

Формою існування мови, свідченням її життєздатності є мовлення, тобто використання цієї мови людьми в комуніка- тивних актах в усіх сферах громадського й особистого життя.

Перестаючи бути засобом спілкування, мова стає мерт-

вою.

До джерел культури мовлення

ІІ. Виділіть у тексті та запишіть фразу, що передає його основний зміст.

III. Складіть  і  запишіть  план  тексту.  Використайте  для цього речення з кожного абзацу.

3. Пригадайте і розкажіть, що ви знаєте з середньої школи

про такі поняття, як мова, мовлення, спілкування, мовленнєва діяльність. Які є форми спілкування?


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування  та культура  мовлення

! Прочитайте й запам’ятайте

Мова – засіб спілкування. Спілкуючись між собою, люди користуються реченнями, будують висловлювання – текст. Творцем мови є народ, який користується нею і дбає про її розвиток. Мова – явище багатофункціональне, що видно із схеми:

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ МОВИ

Комунікативна            Мислетвірна Пізнавальна  Номінативна Об’єднувальна             Експресивна

Емоційна        Естетична

Речення – основна одиниця спілкування. Мова є основною формою національної культури і насамперед першоосновою літератури. Вона характеризується єдністю, взаємозв’язком і взаємозалежністю всіх одиниць, що вхо- дять до її складу. Мова існує у вигляді різноманітних актів мовлення, повторюваних усно й фіксованих за допомогою письма.

Мовлення є сукупністю мовленнєвих дій, кожна з яких має власну мету, що випливає із загальної мети спіл- кування. Основу мови і мовлення становить мовленнєва діяльність. Тільки у ній народжується, формується і мова, і мовлення. Мовленнєва діяльність можлива лише в сус- пільстві, зумовлюється його потребами. Основні її – аудію- вання, говоріння, читання і письмо.


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Спілкування – це обмін інформацією, передача пев- ної інформації однією людиною іншій. Спілкування здій- снюється в мовленнєвих актах. Форми спілкування бувають різні: діалог, групова розмова (полілог), монолог. Діалог і полілог вимагають участі у спілкуванні двох або кількох співрозмовників.  У  монолозі  наявність  співрозмовника не обов’язкова. Будь-яке мовне повідомлення є наслідком мовленнєвої діяльності певної людини.

МОВА

 

Звук    Морфема        Слово Словоспо-

лучення


Речен-

ня

 

 

ТЕКСТ

МОВЛЕННЯ

СУКУПНІСТЬ МОВНИХ ОДИНИЦЬ

ПРОДУКТИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (МОВЛЕННЄВІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ)

СПІЛКУВАННЯ

ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ МІЖ АВТОРОМ ВИСЛОВЛЮВАННЯ І АДРЕСАТОМ

ДІАЛОГ         МОНОЛОГ    ПОЛІЛОГ


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Отже, обов’язковим учасником спілкування, крім мовця, є слухач, реальний чи уявний. Мовлення, таким чином, є кон- кретне говоріння, усне чи писемне, а також сприйняття (слу- хання або читання).

У процесі спілкування мовлення ділиться на відрізки, що мають певну протяжність і членуються на більш-менш за- вершені (самостійні) частини. Таке мовлення називається зв’язним. Це висловлювання, пов’язане однією темою, осно- вною думкою і структурою тексту.

Результатом процесу говоріння є усний чи письмовий текст, який твориться на основі законів, правил даної мови, що становлять її норми. Досконале володіння мовою, її норма- ми в процесі мовленнєвої діяльності людини визначає її куль- туру мовлення.

Мові високої культури властиві багатство словника, різно- манітність граматичних конструкцій, художня, виразність, ло- гічна стрункість. У писемному оформленні мови дотримують норм орфографії і пунктуації.

Мовознавче дослідження

4. Прочитайте прислів’я, поясніть їх зміст. Про що в них говориться – про мову чи мовлення?

1.Слова ласкаві, та думки лукаві. 2. Таке верзе, що й купи

не держиться. 3. Слово не горобець: вилетить – не спіймаєш.

4. Язик без кісток: що хоче і лопоче. 5. Меле, як порожній млин. 6. Гризуться, як собаки за кістку. 7. Слова пристають, як горох до стінки. 8. Язик до Києва доведе.

5. Прочитайте вірш. Знайдіть слова, які характеризують мову і мовлення. Запам’ятайте їх.

Шумить Дніпро, чорніють кручі в граніт холодний б’є прибій, Прийми слова мої жагучі,

як заповіт, юначе мій!

Листку подібний над землею,


І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

що вітер з дерева зрива,

хто мову матері своєї,

як син невдячний, забува. О мова рідна! Їй гаряче віддав я серце недарма. Без мови рідної, юначе,

й народу нашого нема (В. Сосюра).

6. Підготуйте усну розповідь на тему «Мова – душа наро-

ду». Обґрунтуйте своє розуміння цього твердження.

7. Складіть діалог (полілог) на тему «Мовлення – це мова в роботі». Використайте в ньому теоретичний матеріал, пода- ний вище, і побудуйте текст у вигляді запитань і відповідей на практичному занятті.

8. І. З’ясуйте, як ви розумієте такі вирази:

мова – засіб мислення;

мова – засіб інтелектуальної діяльності людей;

мова – засіб спілкування;

мова – засіб оволодіння суспільно-історичним надбанням людства;

мова – засіб людського пізнання.

II. Доведіть правильність цих слів і аргументуйте прикла-

дами.

9. Дайте письмові відповіді на запитання:

1. Як ви розумієте поняття «мова», «мовлення»?

2. Які умови потрібні для спілкування?

3. Якими формами спілкування ви користуєтесь?

4. Як ви розумієте поняття «культура мовлення»?


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення