6. Лексичні та граматичні особливості

На усне ділове мовлення активно впливає словниковий за- пас кожної людини. Він змінюється протягом усього її життя: залежно від обставин одні слова переходять у пасивний запас, інші з’являються в активному словнику, щоб знову поверну- тися в пасив. В особистому словнику інтелектуальної, людини, яка багато читає й мислить над прочитаним, постійно працює над собою, – десятки тисяч слів. У повсякденному спілкуванні ми обходимося 2–3 тисячами слів. У офіційному спілкуванні до цього долучається значна кількість слів ділової лексики, професіоналізмів тощо.

Однак багатство словника ще не є ознакою високої мовної культури. Потрібно навчитися точно, доцільно вживати слова залежно від ситуації мовлення (розмова по телефону, прийом відвідувачів, нарада тощо).

Часто в усному мовленні ми послуговуємося так званими перифразами – описовими синонімами до певних слів: Коб-

зар – Т. Г. Шевченко, лицарі волі – запорізькі козаки, Київ –

місто каштанів тощо.


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Проте вдало дібране слово, якщо воно вжите не до речі, втрачає свою свіжість і новизну, стає сумнівною «красивістю». Порівняйте: біле золото, зелене золото, чорне золото, голубе золото. Затертими є вирази зі словами «у контексті», «заді- яні», «у міру», «у питанні», «у зв’язку з тим, що», «у справі» тощо. У діловому спілкуванні часто чуємо: допомога – повсяк- денна, оцінка – висока, підтримка – гаряча, завдання – кон- кретні, розмах – широкий. Складається враження, що наве- дені іменники не мають інших ознак, як тих, що виражені на- веденими вище прикметниками.

Як відомо, ділове мовлення характеризується частою по- вторюваністю мовних засобів і служить, таким чином, серед- овищем, що сприяє виникненню мовних штампів, шаблонів – готових формул. Для писемного ділового мовлення ця особли- вість є нормою. Але й в усному мовленні люди намагаються вживати готові формули, кліше. Однак бездумно переносити ці засоби в усне спілкування не варто, бо саме в цьому мовлен- ні ми виявляємо своє єство, оригінальність, індивідуальний стиль.

Інколи складається враження, що мовець ніби боїться віді- йти в усному спілкуванні від звичних для нього канцеляризмів писемного мовлення, не вміє сказати того, про що так багато пише, сказати коротко, чітко і точно. Тому чуємо у виступах: Має місце наявність…; На сьогоднішній день питання слабо підняте…; У виробництві товарів місто має відставання порядку…; По лінії збирання зернових ще далеко не все зро- блено…

Щодо користування штампами в усному мовленні, то вар-

то дотримуватися певних правил:

 не слід переносити в усне спілкування тих кліше писем-

ного ділового мовлення, що в документі вживаються як

«логічні прокладки» між частинами тексту;

 пам’ятати, що надмірне користування штампами при-

зводить до беззмістовності фрази;


ІІІ. КУЛЬТУРА УСНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

 штампи нівелюють оригінальність мовлення людини, роблять її сірою, безбарвною особистістю. Штампована мова – це наслідок невміння або небажання говорити своїми власними, свіжими словами.

Точність усного мовлення вимагає уникнення «пустих» слів, слів-»паразитів» типу значить, отже, звичайно, ви- ходить, власне, власне кажучи, так би мовити, фактично тощо. У певних випадках ці слова начебто «звільняються» від значення, стають «пустими», «порожніми». Це випробуваний засіб зекономити час для формування наступної думки, однак надмірне їх уживання псує наше мовлення. Особливо шкідли- ві ці слова в діалогічному мовленні, бо спричиняють його роз- тягненість, а часом і беззмістовність.

Важливим засобом лексичного багатства людини є сино- німи. Проте ніщо так не псує мови службової особи, як невмін- ня в потрібний момент знайти найточніший і найдоречніший відповідник серед багатьох слів-синонімів. Для цього треба не тільки знати усе гніздо слів – синонімічний ряд, але й їх смислові й стилістичні відтінки, тобто що означає кожне із слів-синонімів і в якій ситуації його можна вживати. Напри- клад, слова заступник і замісник синонімічні, але суттєво відрізняються значенням і вживанням: заступник – посада людини, яка виконує певну службову функцію постійно (за- ступник директора, заступник прокурора тощо), замісник – людина, що тимчасово може виконувати функції посадової особи (замісник директора, замісник командира).

Є в українській мові синоніми-дієслова, що називають по- няття «прийти»: вони не тільки називають дію, але й дають характеристику особі, що її виконує (прилізти, приплента- тися, пришвендяти, приволочитися тощо). Проте жодне з цих слів для ділового спілкування непридатне. Виходить, що треба вживати тільки прийти! Ні, можна використовувати словосполучення нанести візит, засвідчити повагу, прибу- ти з місією. Є низка синонімічних виразів із значенням при- йти, мені довелося побувати, я мав нагоду побачитися з,


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

трапилося мені зайти, мені пощастило зустріти, я мав честь засвідчити свою повагу, мені випало (припало)тощо. Ці вирази не тільки називають дію прийти, вони вказують на те, куди прийшла, кого зустріла, що почула й побачила. І, звичайно, бідною видається мова людини, яка з усіх можли- вих варіантів уживає слово прийти, або завітати.

Для ділового спілкування важливою є і чистота мовлен- ня. Не секрет, що спілкування наших службовців насичене перекрученими російськими словами, мішаниною слів, гра- матичних форм двох мов – української та російської. Тому правильність усного, як і писемного, ділового спілкування ви- значається чистотою мовлення – українського чи російського, уникнення так званого суржика.

Неправильно вживати слова слідуючий, нештатний, лицевий, високомірно, прогадати, повістка денна, міропри- ємство, полупатися, співпадати, об’єм роботи, прийняти міри, приймати участь, нагрузка, відноситися до роботи, недостатки та ін. Слова слідуючий в українській мові нема (хіба штучно утворений дієприкметник від дієслова сліду- вати), отже замість нього залежно від контексту може бути інший, другий, такий, наступний. Наприклад, наведені сло- ва мають такі українські відповідники: внештатний – по- заштатний, лицевий – особовий, високомірно – зверхньо, прогадати – помилитися, повістка денна – порядок ден- ний, міроприємство – захід, получатися – виходити, співпа- дати – збігатися, об’єм роботи – обсяг роботи, прийняти міри – вжити заходів, приймати участь – брати участь, нагрузка – навантаження, відноситися до роботи – стави- тися до роботи, недостатки – недоліки.

Спілкуючись у різних службових ситуаціях, необхідно уникати мовленнєвих недоліків, прагнути, щоб мовлення було коректним, змістовним і літературно правильним, при- ємним.


ІІІ. КУЛЬТУРА УСНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Завдання  для самоконтролю

191. І. Розкрийте дужки, визначте рід іменників.

Перед нами (розкинутися) (широкий) степ. 2. У журна- лі  (з’явитися)  (останній)  запис.  3.  Подруга  запросила  мене на чашку (чорний) кофе. 4. У залі сидить (компетентний) журі.

5. Обличчя жінки прикриває (густий) вуаль. 6. (Цей) шампунь часто рекламують. 7. Його не (полишати) (зубний) біль. 8. Ту- ристи піднялися на (високий) насип.

192. І. Перепишіть прислів’я, вставляючи замість крапок

у або в, поясніть умови чергування.

1. … нього в очах засвітилась відрада (П. Мирний). 2. В Ан-

тарктиді працюють наукові експедиції. 3. Цієї ночі птах кричав

… небо відлетіле (М. Вінграновський). 4. Вірю … пам’ять … сер- це людське (Б. Олійник). 5. Пішла … садок вишневий (Т. Шев- ченко). 6. … синьому морі я висіяв сни (М. Вінграновський).

193. І. Чи можна визначити безпосередньо (без контексту) те значення, яке виражене словами: ми, шелестіли, линути, хмари, казати, сміх, ера, вести, вірш, п’ять, допомагати, ве- селий, червоний, книга?

ІІ. Складіть з цими словами речення і покажіть, з якими значеннями можуть бути зв’язані ці слова.

194. Дайте відповіді на запитання

1. Яке мовлення називаємо усним діловим?

2. Які основні правила наголошування слів?

3. Які правила вимови ви знаєте?

4. Чому необхідно дотримуватися правил милозвучності мовлення?

5. Які правила користування мовними штампами?