2. Ділова етика

Мовознавче дослідження

186. І. Складіть діалог розмови диспетчера та співробітни-

ка, які крім того, є друзями, з приводу розподілу часу роботи.

ІІ. Уведіть до речень етичні формули звертання, створив-

ши ситуації ділового мовлення.


ІІІ. КУЛЬТУРА УСНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

! Прочитайте й запам’ятайте

Спілкування включає цільові настанови, специфічні для кожного мовця, який розпочинає мовленнєву дію. Ділове спіл- кування неможливе без урахування правил мовної етики. Це найбільш уживані слова та вирази, якими люди звертаються одне до одного, виявляючи ввічливість, повагу, стриманість, такт. Нам по декілька разів на день доводиться вітатися, про- щатися з людьми, бажати успіху, просити вибачення, співчу- вати комусь, радити, просити, запрошувати. Мовна етика є тією сукупністю мовних засобів, що регулюють нашу поведін- ку в процесі спілкування.

Для високоосвіченої людини врахування норм мовної ети- ки обов’язкове, бо цим вона виявляє власну вихованість, куль- туру та представляє категорію людей, що виражає й захищає волю держави, й робить це коректно, виявляючи увагу та по- вагу до кожного відвідувача.

Уміння володіти словом – велика майстерність. Не секрет, що не завжди на належному рівні ведуться ділові переговори, виступи перед співробітниками чи незнайомою аудиторією. І, на жаль, частково огріхи припадають на невдало дібрані й промовлені слова. Наприклад, доповідачі у своїх виступах час- то вживають російські слова в українському варіанті й навпаки (тобто калькують їх), або насичують мовлення просторіччям, регіональними, діалектними словами, професіоналізмами, нехтують правилами вимови.

Частотним є вияв мовної некомпетентності – порушення структури слів. Іноді вимовляють: лєкція (треба лекція), тєма (треба тема), проблєма (треба проблема), навєрно (треба ма- буть), поощряє (треба заоохочує), конєшно (треба звичайно). Інколи плутають наголошення слів, що призводить до по- рушення смислу: Прошу (будь ласка) і прошу (звертаюся з проханням), шкода (про жалість, втрати) і шкода (даремно, не варто).


Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

З’явилася проблема й з використанням звука [Ґ]. Дехто намагається вживати його взагалі замість [Г], або, навпаки, зовсім ігнорувати. У такому разі треба звертатися до орфогра- фічного словника чи правопису.

Іноді мовці у виступах використовують книжні слова, складні  терміни,  різні  граматичні  звороти.  Таке  мовлення не сприймається слухачами, стомлює, створює дискомфорт, що засвідчує низький рівень підготовки доповідача.

Трапляється, що доповідач чи лектор нав’язливо зверта- ється до слухачів «Вам ясно?», «Вам зрозуміло?». Запитання такого типу вказують на нешанобливе ставлення до слухачів й ображають їх. Отже, необхідно дотримуватися мовної етики.

Правила мовної етики залежать від мовних ситуацій, кожна з яких вимагає використання характерних для неї за- собів. Наприклад, згоду виражаємо словесними формулами: Із задоволенням! З радістю! Будь ласка! Відмову – на жаль, не можу тощо; прохання – зробіть, будь ласка… Коли ваша ласка, допоможіть…

Найголовніші вимоги мовної етики – ввічливість, чем- ність, уважність і стриманість. До засобів мовної етики відно- сяться словесні формули висловлення ввічливості, особливі форми звертання, вживання пошанної множини (займенника Ви).

Звертання – найяскравіший і часто вживаний етикетний знак. Його специфіка полягає в тому, що воно називає спів- розмовника й привертає його увагу. Для ділового спілкування форми звертання мають особливе значення, адже в одних ви- падках (з великою пошаною) ми звертаємося: пане міністре, пане Бойко, пані Шевчук, в інших – добродію Коваль, добро- дійко Величко, в особливих ситуаціях – громадянине Михай- ленко, громадянко Волкова.

В офіційному спілкуванні заведено вдаватися до пошан- ної множини (звертатися на Ви) незалежно від віку, посади співбесідника.


ІІІ. КУЛЬТУРА УСНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Для мовної етики важливими є також певні заборони, тобто те, чого не можна допускати при діловому спілкуванні. Таких «не можна « є декілька: голосно говорити, жестикулю- вати, нашіптувати щось одному з декількох співрозмовників, нагадувати людині про вік, фізичні вади. Є й низка інших мов- них заборон: говорити суржиком, називати конкретну особу він, вона, цей, ця, висловлювати своє ставлення до когось (чо- гось) вигуками та ін.

187. Дайте відповіді на запитання

1. Розкажіть, яких помилок припускаються мовці під час спілкування?

2. Назвіть чинники, що впливають на правильність мовної

етики?

3. Укажіть найголовніші вимоги мовної етики?

4. Охарактеризуйте специфіку звертань до ділового спів-

розмовника?