2. Класифікація та оцінка запасів

Різноманітність складу запасів потребує їх класифікації. В осно- ву її покладено  функціональну належність  і виділено економічно од- норідні групи запасів, що покладені  в основу їх обліку та відповіда- ють відповідним бухгалтерським рахункам:

1. Виробничі  запаси — рахунок 20 «Виробничі запаси».

2. Тварини  на вирощуванні та відгодівлі — рахунок 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі».

3. Малоцінні та швидкозношувані предмети — рахунок 22 «Мало- цінні та швидкозношувані предмети».

4. Матеріали та продукти харчування — рахунок 23 «Матеріали та продукти харчування».

5. Готова продукція — 24 «Готова продукція».

6. Продукція сільськогосподарського виробництва — 25«Продук- ція сільськогосподарського виробництва».

В свою чергу кожна з цих груп має підгрупи або ж субрахунки, що визначені  в Плані рахунків та виділяють  економічно  однорідні запа- си. В розрізі таких підгруп організований облік на субрахунках.

Ця класифікація запасів дозволяє виділити  в обліку економічно однорідні групи запасів, які мають однакове призначення, умови збе- рігання, порядок обліку та контрою за їх використанням, наприклад, господарські матеріали, учбові матеріали, медикаменти, продукти харчування, паливо та інші.

В бухгалтерському обліку запасів важливим  питанням  є методи оцінки при надходженні, вибутті, а також переоцінка запасів.

В бухгалтерському обліку запаси установ відображаються по ба- лансовій вартості.

Балансова вартість — це вартість запасів по якій вони відобража- ються в балансі. В свою чергу балансова вартість буває:

– первісна;

– відновлювальна;

– справедлива.

За первісною вартістю зараховуються на баланс придбані, виро- блені запаси. Вона визначається на рівні фактичної собівартості при- дбання чи виготовлення.

При придбанні запасів слід мати на увазі, що не всі витрати по придбанню включаються  до собівартості придбаних  запасів.


 

Так, відповідно  до Інструкції № 125 не збільшують  вартість  за- пасів такі витрати:

– транспортні витрати,  які списуються  за тим кодом  витрат,  за яким вони передбачені в кошторисі  (зарплата — по коду 1111, нарахування на зарплату  — по коду 1120, транспортні послуги

— по коду 1135, витрати на відрядження — по коду 1140 і т.д.);

– сума сплаченого податку на додану вартість. Ця сума списуєть- ся на витрати  за кодом придбання запасів або включається до складу податкового  кредиту, якщо установа є платником ПДВ (в частині придбання запасів за рахунок  спеціальних коштів). Таким  чином сума ПДВ  у всіх випадках  не збільшує  вартість придбаних  запасів.

Справедлива вартість  — це первісна вартість  запасів отриманих установою  безоплатно.  Вона визначається на рівні існуючих ринко- вих цін на аналогічні запаси і використовується для оцінки безоплат- но отриманих  запасів чи отриманих, як гуманітарна допомога.

Запаси,  що отримані  в результаті  ліквідації  необоротних  активів оцінюються  за цінами можливого  використання, що і є їх справедли- вою вартістю.

Відновлювальна вартість  — це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінки.

Запаси можуть  бути переоцінені на виконання нормативних ак- тів (якщо такі будуть введені), або ж за рішенням керівника установи, у випадках  якщо запаси морально  застаріли  та у зв’язку з тривалим часом їх перебування на збереженні  в установі, їх первісна  вартість значно відрізняється від аналогічних запасів, що придбані пізніше.

Переоцінка  запасів  установи  проводиться комісією  з переоцін- ки, яка призначається наказом  керівника  установи  і до складу  якої входять: заступник керівника  установи  (голова  комісії)  та головний бухгалтер  чи його заступник,  бухгалтер  що веде облік запасів, мате- ріально-відповідальні особи на яких  покладено  відповідальність за збереження  запасів та інші відповідальні  особи (на розсуд керівника установи).

Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці запа- сів і встановлюються нові ціни. Документи,  що підтверджують нові ціни не потрібні. При встановленні цін на однотипні предмети, вони встановлюються однаковими в межах однієї установи.


 

За  результатами переоцінки  складається акт про зміну вартості запасів, який затверджується керівником  установи.

Відповідальність за організацію  роботи  комісії  покладається на керівника  установи, а за об’єктивність  визначення реальної  вартості запасів — на керівника  установи і голову комісії.

Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом устано- ви і не належить  до доходів. Результати переоцінки  відображаються на рахунку 441 «Переоцінка матеріальних активів».

Оцінка  запасів при вибутті на різні цілі: використання на потре- би установи, на виробництво,  продаж, інше вибуття, здійснюється за двома методами:

1 — по балансовій  вартості;

2 — по середньозваженій собівартості.

При списанні запасів по балансовій вартості, вони списуються за вартістю, що відображена в балансі. Тобто, собівартість запасів, що вибувають визначається по кожній одиниці запасів. Такий метод до- цільно використовувати при невеликій  кількості  запасів. При цьому передбачається налагодження попартійного  чи індивідуального облі- ку по кожному виду запасів.

Середньозважена  собівартість розраховується шляхом  ділення вартості залишку запасів на початок звітного місяця (Зпоч.м) та вар- тості отриманих  у звітному  місяці  запасів  (Знад) на сумарну  кіль- кість запасів на початок звітного періоду (Кпоч.м) та кількості запа- сів, що надійшли за звітний місяць(Кнад):

Соб. Од. запасів = (Зпоч.м. + Знад.) / (Кпоч.м.+Кнад.). Середньозважена собівартість визначається по кожному виду по-

дібних запасів.

Його  доцільно  використовувати при значній  кількості  однотип- них запасів  придбаних  за різними  цінами.  Обчислюється на періо- дичній основі або ж при кожній отриманій партії запасів.

Тара оцінюється на основі цін постачальників. При цьому в разі її повернення  або реалізації  різниця  між цінами придбання і реалізації списується на фактичні  видатки.

Продукція, що отримана  від виробництва у власних  майстернях обліковується за фактичною собівартістю виробництва. Продукція с-г виробництва на протязі року обліковується за плановою собівар- тістю, а в кінці року коригується до рівня фактичної.