4. Порядок складання проектів  кошторисів, розгляду та затвердження кошторисів бюджетних установ

Кожна  бюджетна  установа  складає   індивідуальний  кошторис, плани  асигнувань,  штатний  розпис  та  інші  обов’язкові  документи


 

за затвердженою формою. При складанні  кошторису,  здійснюються детальні розрахунки, що обґрунтовують кожну статтю видатків. Роз- рахунки обов’язково надаються вищому розпоряднику для перевірки та узгодження  запланованих видатків.

Видатки  плануються в сумі, що не перевищують  надходження по загальному  фонду, а по спеціальному  — ще і включаючи  залишки коштів.

В частині доходів по загальному  фонду зазначають  суму коштів, що доведена вищим розпорядником на основі лімітної довідки. В цій же сумі визначають видатки установи за напрямками їх використання.

Суми видатків в кошторисі  відображаються за повною економіч- ною класифікацією видатків  та повинні  бути обґрунтовані відповід- ними розрахунками.

Плануючи  видатки  по загальному  фонду  беруть  до уваги  осно- вні виробничі  показники та контингенти (чисельність хворих, дітей, учнів, студентів),  матеріально-технічну базу, обсяги обслуговування населення тощо, які доводяться  вищим розпорядником.

Розраховують чисельність  штатних працівників відповідно до нормативів  та розраховується фонд оплати праці, відрахування на соціальні заходи, розраховуються матеріальні видатки, капітальні ви- датки та інші, що необхідні для виконання поставлених завдань. При цьому використовують інструкції  та вказівки  Держказначейства, Мінфіну,  вищого розпорядника щодо розрахунків кожного виду ви- датків.

Для обґрунтування фонду оплати праці складають Штатний роз- пис — це документ в якому приводяться перелік штатних працівників бюджетної установи, приводяться їх посадові оклади, доплати та над- бавки та їх запланований фонд оплати праці на місяць та на рік. Він є невід’ємним додатком до кошторису.

За даними про видатки на оплату праці визначають суму нараху- вань на заробітну  плату до фондів  соціального  страхування та Пен- сійного  фонду  за встановленими фондами  соціального  страхування ставками нарахувань.

При розрахунку  потреби в стипендіальному фонді беруть до ува- ги плановий  контингент  студенів, їх успішність та розмір стипендії.

Для розрахунку потреби в різних видах видатків використовують матеріальні  та грошові норми.


 

Матеріальні норми — це норми, що відображають  витрати  мате- ріальних цінностей в розрахунку на одиницю виміру: склад і кількість продуктів харчування  на одного хворого, склад і кількість  учбових матеріалів  на 1 студента, норми витрат ПММ та інше.

Грошова  норма витрат  це матеріальна норма витрат  переведена в грошове вираження виходячи  з діючих цін і тарифів.  Наприклад, кількість продуктів на харчування одного хворого оцінені за діючими цінами  складе  грошову  норму  витрат  на  харчування. А кількість ліжко-місць в лікарні  помножене  на норму витрат на харчування  на одне ліжко-місце становитиме суму витрат на харчування  по лікарні.

Норми витрат поділяють  на обов’язкові та розрахункові. Обов’язкові  — це норми  витрат,  що встановлюються норматив-

ними документами  і їх використання є обов’язковим для бюджетний установ. Це такі: ставки  заробітної  плати, розміри  стипендії, коман- дировочні витрати, витрати палива та інші.

Розрахункові — це середні витрати  на розрахункову одиницю  з врахуванням конкретних  умов роботи установи.

До спеціальних коштів відносять кошти отримані в результаті доз- воленої законодавством господарської діяльності бюджетних установ (платні  послуги, виробнича  діяльність,  науково-дослідні роботи).

Планування доходної частини  спеціального фонду  проводиться на підставі розрахункових даних про доходи, які очікується отримати в наступному році.

Розрахунки по формуванню цих доходів необхідно робити по кожному джерелу надходжень, що планується на наступний  рік. При цьому планування власних  надходжень  здійснюється за групами  та підгрупами власних коштів.

Власні надходження поділяються на дві групи:

Перша група — «Плата за послуги, що надаються бюджетними установами».  Такі надходження мають постійний  характер і обов’яз- ково плануються в бюджеті.

Друга  група  — «Інші  джерела  власних  коштів».  Такі  кошти  не мають постійного  характеру  і плануються лише за наявності  відпо- відної підстави, наприклад,  угода про надання благодійної допомоги, рішення КМУ тощо.

Обсяги  надходжень  до спецфонду  визначаються на базі розра- хунків,  які  складаються за  кожним  джерелом  доходів,  що  перед-


 

бачаються  на плановий  рік з врахуванням конкретних  умов роботи закладу.

За основу цих розрахунків по находженнях беруть наступні показники:

– обсяг надання тих чи інших платних послуг,

– рівень  їх  фактичного   виконання за  останній  звітний  період

(минулий рік);

– очікуване виконання на поточний рік;

– інші розрахункові показники (площа  приміщень  і вартість  об- ладнання  та  іншого  майна,  що  здаються  в  оренду,  кількість місць  у  гуртожитках,   кількість   відвідувань   музеїв,  виставок тощо);

– розмір плати в розрахунку  на одиницю показника,  який пови- нен встановлюватись відповідно до законодавства.

На підставі вказаних  показників визначається сума доходів на наступний  рік по кожному  джерелу з врахуванням конкретних  умов роботи установи та фактичних надходжень минулого року.

При плануванні доходів від надання платних послуг важливо правильно визначити вартість наданих послуг.

Для бюджетних установ вартість платних послуг формується відповідно до нормативних актів. Так, наприклад, порядок формування вартості  освітніх  платних  послуг  встановлений «Порядком надан- ня платних  послуг державними навчальними закладами», що зат- верджений    наказом   Міносвіти,    Мінфін,   Мінекономіки  України

№ 383/239/131 від 27.10.1997 року.

Якщо ж законодавчих актів для певних видів послуг не затверджено, то слід керуватися «Законом про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 року № 507-ХII.

Згідно  з цим законом  ціни  та тарифи  бувають  державні  фіксо- вані, регульовані та вільні. Вільні ціни встановлюються установою самостійно  на всі види послуг, за винятком тих, щодо яких здій- снюється державне регулювання цін і тарифів.

При формуванні ціни на надані послуги  основними  складовими витрат є наступні:

– витрати на оплату праці працівників, що будуть зайняті при на- данні платних послуг;

– внески на соціальні заходи;


 

– матеріальні   витрати   пов’язані   з  наданням   платних   послуг (придбання матеріалів,  палива, енергії, інструментів,  пристро- їв, спецодягу тощо);

– витрати  на утримання та експлуатацію  приміщень,  обладнан- ня, що буде використано при наданні послуг;

– інші витрати, в тому числі послуги сторонніх організації.

Якщо установа є платником податку на додану вартість  і платні послуги, що плануються не звільнені  від оподаткування ПДВ, то до ціни необхідно включити  суму цього податку за встановленою став- кою.

При  цьому  видатки  на  заробітну  плату  з  коштів  спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок  цих коштів, із застосуванням законодавчих норм, що ви- користовуються установами  аналогічного  профілю.

Показники по надходженню  коштів та розподілу  видатків уза- гальнюються  за всіма джерелами  власних коштів і в цілому по уста- нові.

Розподіл видатків по спеціальному  фонду (власні  кошти)  прово- диться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень запла- нованих  на цю мету в спеціальному  фонді. Залишки коштів  за цим фондом не плануються.

Видатки спеціального фонду (в частині власних коштів) плану- ються і спрямовуються в першу чергу на заплановані заходи з надан- ня платних послуг, господарська діяльність та інші видатки за видами спец коштів, тобто видатки на здійснення таких послуг.

При перевищенні  доходів над видатками  сума перевищення ви- користовується:

– на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов’язань за спеціальним та загальним фондом кошторису;

– на  проведення   заходів,  пов’язаних   з  виконанням  основних функцій,  які не забезпечені  (чи частково забезпечені) видатка- ми загального фонду бюджету.

Порядок  планування, розгляду  та затвердження кошторису  уста- нови регулюється такими  нормативними актами, як Бюджетний ко- декс, «Порядок  обслуговування державного  бюджету за видатками» (наказ ДКУ № 89 від 25.05.2004 р.), «Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних


 

установ» (постанова КМУ № 228 від 28.02.2002 р.). Зокрема цими до- кументами визначено такий порядок.

1. Мінфін,  Міністерство фінансів  Автономної  республіки  Крим, місцеві фінансові  органи доводять  до головних  розпорядників відо- мості про граничні обсяги видатків та надання кредитів з бюджету загального фонду на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

2. Головні розпорядники на цій підставі доводять установам гра- ничні обсяги видатків  або надання  кредитів  з бюджету, терміни  по- дання проектів та вказівки  щодо їх складання.

3. Проекти  індивідуальних кошторисів  вивчаються  вищими  роз- порядниками з точки зору їх законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності розподілу видатків за  економічною  класифікацією або  класифікацією кредитування з бюджету, додержання діючих ставок (посадових  окладів),  норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти  зведених кошторисів.

4. На основі проектів зведених кошторисів  головні розпорядники формують  бюджетні запити, які та подають в Міністерство фінансів України,  Автономної  республіки  Крим,  місцевим  фінансовим орга- нам для включення до проектів відповідних бюджетів.

Таким  чином індивідуальний кошторис  кожної бюджетної уста- нови є складовою частиною Зведеного кошторису  бюджету.

5. У тижневий термін після опублікування закону про державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, головним  розпорядникам доводять- ся лімітні довідки про бюджетні асигнування.

Лімітна довідка  — це документ в якому вказані затверджені бюд- жетні призначення (встановлені бюджетні  асигнування) та їх помі- сячний розподіл. Їх форма затверджується Міністерством фінансів.

Головні  розпорядники  направляють показники лімітної  довід- ки нижчим  розпорядникам, на основі яких бюджетні установи  при- водять у відповідність  з її даними проекти  кошторисів  та складають проекти:

– планів асигнувань  загального фонду бюджету;

– планів надання кредитів із загального фонду;

– планів спеціального  фонду;


 

– планів використання бюджетних коштів (крім планів викорис- тання бюджетних коштів одержувачів);

– помісячних  планів використання бюджетних коштів.

Уточнені  проекти  кошторисів  та плани і подають вищим розпо- рядникам  для  складання зведеного  кошторису.  При  цьому  всі роз- порядники приводять у відповідність  видатки  з доведеною сумою доходів (асигнувань, кредитів, спеціальних коштів).  Для цього чи- сельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним  розписом,  приводиться у відповідність  з визначеним фон- дом оплати праці, а інші витрати — у відповідність  з іншими вста- новленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених  на установу функцій.

6. Головні розпорядники у двотижневий термін після отримання лімітних  довідок  повинні  подати  до Міністерства фінансів,  Мінфін АРК, місцевих фінорганів уточнені проекти зведених кошторисів, зведених планів асигнувань, зведених планів надання кредитів, зве- дених планів спеціальних коштів, а вузи крім того ще і зведені плани використання бюджетних  коштів  та зведені  помісячні  плани  вико- ристання  бюджетних коштів для загального і спеціального  фонду.

На основі цих документів  Міністерством фінансів  та місцевими фінансовими органами складається в розрізі головних розпорядників розпис  відповідного бюджету до якого входять:

– річний  розпис  асигнувань   (за  винятком надання  кредитів  з бюджету) відповідного бюджету за повною економічною кла- сифікацією  видатків,  що відповідає  зведеним  показникам усіх кошторисів;

– річний  розпис  повернення  кредитів  до відповідного  бюджету та надання  кредитів  з відповідного  бюджету за класифікацією кредитування бюджету,  що  відповідає  зведеним  показникам усіх кошторисів;

– річний  розпис витрат  спеціального  фонду з розподілом  за ви- дами надходжень за відповідними розділами бюджетної класи- фікації, що відповідає зведеним показникам усіх кошторисів;

– помісячний розпис асигнувань  загального  фонду відповідного бюджету  та  помісячний розпис  спеціального  фонду  держав- ного бюджету (за винятком власних надходжень  бюджетних установ та відповідних  видатків) за скороченою  економічною


 

класифікацією видатків та за класифікацією кредитування бю- джету, що відповідають зведеним показникам усіх планів асиг- нувань загально фонду бюджету та планів спеціального  фонду;

– помісячний розпис  повернення  кредитів  до загального  фонду та помісячний розпис надання  кредитів із загального фонду відповідного  бюджету за класифікацією кредитування бюдже- ту, що відповідають  зведеним  показникам усіх планів надання кредитів із загального фонду бюджету.

7. Мінфін  надсилає  Держказначейству для реєстрації,  обліку  та виконання затверджений розпис державного бюджету.

При цьому Держказначейство на протязі  3-х робочих днів після затвердження розпису доводить до головних розпорядників витяги з його складових  частин, які є підставою для затвердження в установ- леному порядку:

– кошторисів,   планів   асигнувань   загального   фонду   бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального  фонду,  планів  використання бюджетних  коштів і помісячних  планів  використання бюджетних  коштів — усіма розпорядниками;

– планів використання бюджетних коштів — одержувачами. Відповідно  до порядку  №  228 кошториси,  плани  асигнувань  за-

гального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального  фонду, плани використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячні плани використання бюджетних коштів і штатні розписи під- писуються керівником установи та керівником фінансового відділу або головним  бухгалтером, а затверджуються керівником  вищої установи. Ці документи  подаються на затвердження у двох примірниках, один з яких повертається установі, а інший залишається вищій організації.

Плани  використання бюджетних  коштів одержувачами затверд- жуються їх керівниками за погодженням з розпорядниками, через яких вони одержують бюджетні кошти.

Зміни  до кошторису  по загальному  фонду  вносяться  після  вне- сення змін до розпису відповідного бюджету. При внесенні змін до кошторису  після  його затвердження складаються довідки  встанов- леної  Мінфіном форми,  які затверджуються тим керівником  вищої установи, який затверджував кошторис.


 

Зміни до розпису спецфонду за власними надходженнями не вно- сяться.

Власні надходження бюджетних установ часто не виконуються в запланованій сумі. Тому за два тижні до кінця бюджетного року роз- порядники коштів повинні переглянути планові показники по спец- фонду кошторису.  Якщо обсяг надходжень  до цього фонду менший від запланованого, тоді необхідно  внести  зміни  до планових  показ- ників, скоротивши надходження та видатки  з урахуванням наявних надходжень  та очікуваного  використання до кінця  року. При цьому переглядаються і взяті зобов’язання.

Обслуговування державного  бюджету  за видатками  передбачає контроль  за відкритими асигнуваннями за всіма бюджетними  уста- новами, що здійснюється наступним  чином.

Головні  розпорядники бюджетних  коштів  до початку  бюджетно- го року визначають  мережу розпорядників коштів  нижчого  рівня  та одержувачів  бюджетних коштів за територіями (обласний рівень), чіт- ко визначившись із статусом кожної установи.  До мережі відповідних розпорядників бюджетних  коштів можуть бути включені  установи  чи їх відокремлені підрозділи, які розташовані на різних адміністративних територіях,  включені до реєстраційної справи суб’єкта господарювання та занесені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники подають  Державному казначействі України  на папе- рових та електронних носіях мережу установ та організацій, які отри- мують кошти з державного бюджету за встановленою формою. Держ- казначейство України  узагальнює  її та доводить до своїх управлінь.

Головні розпорядники подають свою інформацію про мережу роз- порядників нижчого  рівня до управлінь  держказначейства. А нижчі розпорядники подають в управління держказначейства інформацію про мережу в територіальному розрізі.

Управління звіряють  дані про мережу  розпорядників, отримані від Держказначейства України  та від відповідних  розпорядників, що безпосередньо обслуговуються в органах держказначейства.

Для  відкриття асигнувань,  бюджетні  установи  надають  в управ- ління держказначейства затверджені кошториси  та плани асигнувань, дані яких звіряються з даними держказначейства за мережею та бюд- жетними призначеннями, що вказані в розписі відповідного бюджету.