ЕЛАСТИЧНІСТЬ І ПРИСТОСУВ АННЯ РИНКУ Базовий рівень. Основні терміни та поняття

Попит і пропонування мають властивість реагувати на зміну численних чинників. Еластичність показує ступінь їх  чутливості до цих змін.

Еластичність – це міра чутливості функціонально пов’язаних вели-

чин. Вона обчислюється як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних: якщо

y = f ( x) , то


E y  = %Δy / %Δx ,  або

E y  =   y2


y1 100 : x2


x1 100 = Δy : Δx , звідки отримуємо базову

формулу для обчислення будь-якого виду еластичності:


E y  = Δy x1 .

 

x

 

Δx  y1

y

 

Показник  Ex


є коефіцієнтом лінійної еластичності, який

 

визначає еластичність у початковій точці зміни і може застосовуватись лише у випадку незначних змін або для лінійної функції.

   y

 

Показник  дугової еластичності


Ex    визначає  процентну  зміну  в

 

центральній точці інтервалу. Для розрахунку дугової еластичності беруть се-

 

 

 

редні значення змінних:


E y  = Δy x   .


 

Відтак незалежно від того, зростає чи

 

x          Δx  y

зменшується змінна, результат, виміряний цим показником, буде один і той же.

Основними видами еластичності попиту є: цінова еластичність попиту, перехресна еластичність та еластичність попиту за доходом.

Еластичність попиту за ціною – це процентна зміна обсягу по-

питу, спричинена однопроцентною зміною ціни даного товару:

 

E D  = ΔQD

P          ΔP

 


P1

QD1


 

або

 

P

 

E D  =


Q2 Q1        :

(Q + Q ) / 2


P2 P1

(P + P ) / 2


= ΔQD P

ΔP      Q

 

1          2          1          2          D

Ці показники вимірюють процентну зміну обсягу попиту вздовж кривої попиту і мають від’ємний знак, який часто не враховують.


 

 

Оскільки для функції попиту QD  = a b P,


константа b є кутовим ко-

 

ефіцієнтом, визначеним відносно абсциси, b = ΔQ / ΔP , то


E D  = b P .

 

P          Q

Ця формула звичайно застосовується для визначення еластичності у точці ринкової рівноваги.

Еластичність лінійної функції попиту не постійна. Кожна лінійна крива попиту має два відрізки: верхній, у межах якого попит є еластичним, і ниж- ній, у межах якого попит стає нееластичним, вони розмежовуються точкою одиничної еластичності. Для нелінійної функції попиту ця закономірність може виконуватись, а може й не виконуватись. Існують також нелінійні фун- кції, які мають постійну еластичність.

E

 

Розрізняють наступні випадки цінової еластичності попиту.

 

 

Попит еластичний, якщо


D   > 1, тобто однопроцентна зміна ціни

 

P

 

 

E

 

призводить до більшої процентної зміни обсягу попиту.

 

 

Попит нееластичний, коли


D   < 1, тобто однопроцентна зміна ці-

 

P

 

ни спричиняє менш ніж однопроцентну зміну обсягу попиту.

Попит з одиничною еластичністю має місце, коли


 

E

 

 

P

 

D   = 1, тоб-

 

то однопроцентна зміна ціни веде до однопроцентної зміни обсягу попиту.

E

 

Існують також граничні випадки еластичності.

 

 

Абсолютно еластичний попит має місце,  коли


D   , і

 

P

 

 

E

 

означає, що споживачі купують товар у необмеженій кількості, але лише за однією ціною. Найменше підвищення ціни зменшує попит до нуля, а будь- яке зниження ціни веде до безмежного його зростання. Крива попиту є гори- зонтальною прямою.

 

 

Абсолютно нееластичний попит  має місце, коли


D   = 0 , і

 

P

 

означає, що покупці зовсім нечутливі до зміни ціни, незалежно від її рівня попит пред’являється на одну й ту саму кількість товару. Крива попиту має вигляд вертикальної прямої.

Чинниками цінової еластичності попиту виступають:

¾ наявність товарів–замінників: чим більше близьких і досконалих замін-

ників має товар, тим більш еластичним є попит на нього, і навпаки;

¾ питома вага товару у видатках  споживача: чим більшу частку займає

товар у видатках, тим більш еластичним є попит на нього, і навпаки;

¾ фактор часу у споживанні: у короткостроковому періоді попит менш

еластичний, ніж у довгостроковому, оскільки для зміни смаків, уподобань і


 

структури споживання потрібен час;

¾ важливість товару для споживача: попит на товари першої необхідності

є нееластичним, на предмети розкоші – еластичним за ціною.

За неціновими чинниками попиту розрізняють перехресну еластичність попиту та еластичність попиту за доходом. Обидва показники вимірюють процентне зміщення кривої попиту під впливом відповідного нецінового

чинника.

Перехресна еластичність попиту  – це процентна зміна обсягу попиту на один товар, спричинена однопроцентною зміною ціни іншого товару:

 

E D XY  =


ΔQX

ΔPY


PY

QX


 

або

 

E D XY  =


QX 2 QX 1            : (QX 1 + QX 2 ) / 2


PY 2 PY 1  =

(PY 1 + PY 2 ) / 2


ΔQX

ΔPY


PY

   

 

QX

 

Для  товарів–субститутів  перехресна  еластичність  попиту  додатна

(E D XY  > 0) , тому що з підвищенням ціни одного товару обсяг його продажу

зменшується, а попит на товар-замінник зростає.

Для  товарів–комплементів  перехресна  еластичність  попиту  від’ємна

(E D XY  < 0) , оскільки підвищення ціни одного товару призводить до змен-

шення обсягу попиту на цей товар скорочення попиту на товар–доповнювач.

У випадку, коли два товари не пов’язані між собою, є незалежними у споживанні, перехресна еластичність попиту рівна нулю (E D XY  = 0) .

Еластичність попиту за доходом – це процентна зміна обсягу попиту, викликана однопроцентною зміною доходу:

 

E D  = ΔQ     I


 

або

 

I           ΔI Q

 

 

E D  =


Q2 Q1


:           I2 I1


ΔQ     I

=

 

            .

 

I           (Q + Q ) / 2


(I  + I


) / 2


ΔI       Q

 

1          2          1          2

Еластичність  попиту  за  доходом  для  нормальних  благ  є  додатною

(E D  > 0) , для нижчих – від’ємною (E D  < 0) , для нейтральних – нульо-

I           I

I

 

вою  (E D  = 0) . Предмети розкоші мають еластичність попиту за доходом

 

I

 

 

I

 

E D  > 1, предмети першої необхідності –


0 < E D  < 1.

 

Еластичність пропонування характеризує чутливість продавців (вироб-

ників) до зміни ціни продукції.

Цінова еластичність пропонування – це процентна зміна обся-


 

гу пропонування, обумовлена однопроцентною зміною ціни товару:

 

E S  = ΔQS

P          ΔP


P1

QS1


 

або

 

P

 

E S  =


Q2 Q1        :

(Q + Q ) / 2


P2 P1

(P + P ) / 2


= ΔQS P

ΔP      Q

 

1          2          1          2          S

Оскільки крива пропонування має позитивний нахил, то значення кое-

 

фіцієнта еластичності пропонування завжди є додатним, EP

обсягів пропонування відбуваються в одному напрямку.


S  > 0 : зміни цін і

 

Для пропонування, як і для попиту, розрізняють декілька випадків елас-

 

 

тичності: еластичне пропонування


(EP


S  > 1) , нееластичне пропонування

 

(EP


S  < 1) , пропонування з одиничною еластичністю (E S =1) .

 

P

 

Кожна точка лінійної кривої пропонування, яка виходить з початку коор-

динат, має одиничну еластичність. Криві пропонування, що починаються

 

 

від перетину з вертикальною віссю, мають


E S  > 1 , отже, відповідають ела-

 

P

 

 

P

 

стичному пропонуванню. Криві пропонування, які починаються від горизо-

 

 

нтальної осі, мають значення

нуванню.


E S  < 1 і відповідають нееластичному пропо-

 

Абсолютно нееластичне пропонування означає, що обсяг пропонування не  реагує  на  зміни  ціни.  Крива  пропонування  є  вертикальною  прямою,

 

P

 

E S  = 0.


Абсолютно еластичне пропонування має місце, коли пропону-

 

вання зовсім відсутнє доти, доки ціна не досягне певного рівня, за якого про-

давці готові продати будь-яку кількість продукції. У цьому випадку крива пропонування є горизонтальною прямою, а E S P  .

Продавці також можуть переключатись з виробництва одного товару на

виробництво іншого, тому і для пропонування застосовується показник пере- хресної еластичності, значення якого є від’ємним. Перехресна еластичність показує, на скільки процентів зміститься крива пропонування одного товару при зміні ціни іншого.

Основним чинником еластичності пропонування є час.

Часові періоди є найважливішою характеристикою в мікроекономіці, во-

ни враховуються при аналізі всіх змін у ринкових процесах і в сфері вироб-

ництва. Розрізняють три часових періоди:

        Найкоротший (миттєвий) період – це період часу, протя-

гом якого у попиті чи пропонуванні не відбувається жодних змін: ні продав-

ці, ані покупці не встигають відреагувати на зміну ціни. У цьому випадку і


 

попит, і пропонування є абсолютно нееластичними.

        Короткостроковий період – це період часу, протягом якого

відбувається часткова адаптація виробників і споживачів до зміни ціни, а по-

пит і пропонування стають більш еластичними.  Виробничі потужності за- лишаються незмінними, але виробники можуть збільшити випуск продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання. Споживачі можуть знайти замінники певного товару або обмежити споживання.

        Довгостроковій період – це період, достатній для повної ада-

птації і покупців, і продавців до зміни ціни. За цей період виробники можуть

розширити виробничі потужності. Споживачі можуть змінити смаки і уподо-

бання. Попит і пропонування стають надзвичайно еластичними.

В  цілому  еластичність  попиту  і  пропонування  за  ціною  у  довго-

строковому періоді є значно вищою, ніж у короткостроковому.

Аналіз пристосування ринку до змін у попиті та пропонуванні показує,

що у короткостроковому періоді на ці зміни найбільше реагує ціна, у довго-

строковому періоді – обсяги продукції.

Концепція еластичності має численні сфери практичного застосування:

ƒ         визначення цінової стратегії продавців;

ƒ         аналіз і прогнозування наслідків зміни ринкових умов;

ƒ         визначення наслідків державного втручання у ціноутворення;

ƒ         прогнозування наслідків оподаткування.

Продавцям, результати діяльності яких пов’язані з обсягом купівлі- продажу продукції, важливо визначити, яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Сукупний виторг

 

продавців


(TR = P Q)


одночасно є видатками покупців, тому зв’язок між

 

показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін.

 

D

 

Якщо попит на товар еластичний ( EP


> 1) , то незначне зниження ціни

 

набагато збільшує виторг продавців (видатки покупців). І навпаки, підви- щення ціни призводить до зменшення виторгу. Отже, у випадку еластичного попиту ціна і виторг змінюються у протилежних напрямках.

 

D

 

Якщо попит нееластичний ( EP


< 1) , то зниження ціни зменшує виторг

 

продавців (видатки покупців); підвищення ціни, навпаки, призводить до зро- стання виторгу. Таким чином, у випадку нееластичного попиту виторг і ціна змінюються в одному напрямку.

E

 

 

P

 

У випадку одиничної еластичності видатки покупців і виторг продавців не

 

змінюються зі зміною ціни, а в точці, де

мальної величини.


D   = 1, виторг досягає макси-

 

У разі державного втручання у ціноутворення і відхилення цін від рівно-


 

важних величини  дефіцитів  та  надлишків, котрі виникають в результаті,

прямо залежать від еластичності попиту та пропонування.

Важливою сферою застосування концепції еластичності є політика оподаткування. Звичайно податки встановлюються на товари та послу- ги, попит на які нееластичний, що дозволяє збільшити податкові надхо- дження. Якщо попит на товар еластичний, встановлення чи підвищення податку може призвести до скорочення податкових надходжень.

Платниками податку можуть бути визначені як продавці товарів і послуг, так і їх покупці. Проте юридичне визначення платника податків абсолютно не впливає на економічний розподіл податкового тягаря. Податкове наван- таження несуть обидва суб’єкти ринку.

Розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями визначається

відносною еластичністю попиту і пропонування.

Якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропонуван- ням, більшу частину податкового тягаря будуть нести покупці, меншу части- ну – продавці. І навпаки, якщо попит на товар  еластичніший за його про- понування, більшу частину податкового тягаря будуть нести продавці, а ме- ншу частину – покупці. Частки податкового навантаження, що припада- ють на покупців і продавців, можуть бути визначені аналітично.

*          *

 

Податковий тягар покупців (TD ) :


TD  = (PD P 0 ) Q 1 .

 

*          *

 

Податковий тягар продавців (TS ) :


TS   = ( P 0  PS ) Q 1 .

 

У випадку надання субсидії більшу частину вигоди отримують спожива- чі, якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропонуван- ням, меншу частину вигоди отримують виробники. І навпаки, якщо попит на товар еластичніший за його пропонування, то більшу частину вигоди одержать виробники, а меншу частину – споживачі.

Графічно площі, які відповідають часткам вигоди від субсидії споживачів і виробників, міняються місцями порівняно з відповідними частками подат-

 

кового тягаря, оскільки у випадку оподаткування


PD  > PS


, а у випадку на-

 

дання субсидії, навпаки,


PS  > PD .

 

Частки вигоди від надання субсидії, що припадають на споживачів і ви-

робників, можуть бути визначені аналітично.

*          *

 

Вигода споживачів (BD ) :


BD  = (P 0 PD ) Q 1 .

 

*          *

 

Вигода виробників (BS ) :


BS  = (PS  P 0 ) Q 1 .

 

Розподіл вигод від субсидій між споживачами  та  виробниками, так само як і розподіл податкового тягаря, визначаються відносною еластичністю попиту і пропонування.