ЧАСТИНА І. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ КОНКУРЕНТНОГО  РИНКУ ПОПИТ, ПРОПОНУВАННЯ ЦІНА  ТА  РИНКОВА  РІВНОВАГА Базовий рівень. Основні терміни та поняття

Всі мікроекономічні суб’єкти взаємодіють через ринок.

Ринок – це механізм, завдяки якому відбувається реалізація господарсь-

ких рішень основних мікроекономічних суб’єктів та їх оптимізація.

Ринок характеризують такі основні змінні: попит, пропонування, ціна.

Споживачі на ринку виступають як покупці, їх поведінку описує категорія

„попит“. Фірми виступають як продавці товарів і послуг, їх поведінку опи-

сує категорія „пропонування“.

Ринкова ціна є результатом взаємодії продавців і покупців. З одного бо-

ку, ціна виступає як складна функція попиту і пропонування, а з іншого – вона сама впливає на величину попиту і пропонування, які виступають як функції ціни. Всі змінні тісно пов’язані між собою і взаємно впливають од- на на одну, формуючи ринковий механізм саморегулювання.

Попит є формою вираження потреб, представлених на ринку і забезпе- чених грошовими засобами. Розрізняють індивідуальний (попит окремих економічних   суб’єктів)   та   ринковий   (агрегований   з   попиту   окремих

суб’єктів) попит. У будь-якому випадку попит формується двома складови-

ми: ціною та кількістю товару чи послуги, яку бажають придбати покупці.

Попит – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару.

Обсяг попиту – це конкретна кількість товару, яку покупці бажа-

ють і можуть придбати за деякий період часу за певного значення ціни.

Закон попиту твердить, що між ціною і обсягом попиту існує обе-

рнений зв’язок.

Математичним виразом закону попиту є функція попиту:

 

QD  =


f (P) .

 

Іноді для аналізу використовується інша функція – функція ціни попиту, яка

 

встановлює залежність ціни товару від обсягу попиту на нього: P =


f (QD ) .

 

Графічним відображенням функції попиту є крива попиту, яка зви-


 

 

чайно є спадною і у більшості випадків – нелінійною.

Лінійна функція попиту описується рівнянням:


 

QD  = a b P.

 

Важливо розрізняти зміни в обсязі попиту і зміни у попиті, які визнача- ються різними чинниками. Ціна є основним чинником попиту, зміни ціни спричиняють зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точ- ками вздовж даної кривої попиту.

Нецінові чинники попиту спричиняють зміни у попиті, тобто зміню-

ють всю множину співвідношень цін і обсягів благ, що графічно відповідає

зміщенню всієї кривої попиту.

Нецінові чинники попиту :

¾         смаки та уподобання споживачів;

¾         кількість покупців на ринку;

¾         доходи споживачів;

¾         ціни сполучених товарів;

¾         очікування споживачів відносно зміни цін і доходів у майбут-

ньому.

Доходи споживачів чинять неоднозначний вплив на попит. Відпові- дно до динаміки попиту в залежності від динаміки доходів розрізняють нор- мальні, нижчі та нейтральні товари.

Нормальні товари – це товари, попит на які зростає зі зростанням дохо-

дів споживачів.

Нижчі товари – це товари, попит на які скорочується зі зростанням до-

ходів споживачів.

Нейтральні товари – це товари, попит на які не змінюється зі зміною доходів споживачів.

Ціни сполучених товарів також чинять неоднозначний вплив на попит залежно від характеру взаємозв’язку товарів.

Товари-субститути або взаємозамінники – це пари товарів, для яких підвищення ціни одного викликає зростання попиту на інший, і навпаки.

Товари-комплементи  або  взаємодоповнювачі  –  це  пари  товарів,  для яких підвищення ціни одного призводить до зменшення попиту на інший, і

навпаки.

Незалежними у споживанні є товари, для яких зміна ціни одного ніяк не впливає на попит на інші.

Пропонування – це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути доставлена на ринок. Розрізняють індивідуальне пропонування (окремої

фірми) та ринкове пропонування (сумарний обсяг індивідуального пропону-

вання всіх фірм галузі).

Пропонування – це множина співвідношень цін і відповідних кіль-

костей товару.

Обсяг пропонування – це конкретна кількість товару, яку про-


 

давці бажають і можуть поставити на ринок за деякий період часу за певного значення ціни.

Закон пропонування твердить, що між ціною і обсягом пропону-

вання існує прямий зв’язок.

Математичний виразом закону пропонування є функція пропону-

 

вання:


QS  =


f (P) .

 

Іноді для аналізу використовується інша функція – функція ціни пропо-

нування, яка встановлює залежність ціни товару від обсягу його пропонуван-

 

ня: P =


f (QS ) .

 

Графічним відображенням функції пропонування є крива пропону-

вання, яка звичайно є висхідною і нелінійною.

 

Лінійна функція пропонування описується рівнянням:


QS  = c + d P.

 

Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі пропонування, що графічно від- повідає руху між точками вздовж даної кривої пропонування. Нецінові чинники спричиняють зміни у пропонуванні, що графічно відповідає змі- щенню всієї кривої пропонування.

Нецінові чинники пропонування:

¾         ціни ресурсів;

¾         технологія виробництва;

¾         кількість продавців на ринку;

¾         податки та субсидії;

¾         зміни цін інших товарів;

¾         очікування відносно зміни цін у майбутньому.

Взаємодія попиту і пропонування визначає ринкову рівновагу.

Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропонування збігаються.

Рівновага окремого ринку певного товару називається частковою рівно-

вагою і встановлюється за умови: QD  = QS .  Графічно відповідає точці пе-

ретину кривих попиту та пропонування.

Ціна рівноваги – це ринкова ціна, за якої обсяг попиту дорівнює об- сягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси збігаються, а на ринку не існує ні дефіциту, ні надлишку продукції. Рівноважний обсяг продукції – це обсяг попиту та пропо- нування за ціною рівноваги.

Аналітичний  вираз  для  рівноважної  ціни         та  рівноважного  обсягу:

 

QD  = QS ;


QD  = a b P;


QS  = c + d P;


a b P = c + d P;

 

P*  = a + c  ;

b + d


Q*  = a d c b   .

b + d


 

Ринок не завжди перебуває у стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.

Існує декілька моделей механізму встановлення ринкової рівноваги: мо-

дель „невидимої руки“, павутиноподібна модель, модель аукціоніста.

Рівновага може змінитися під впливом будь-якого з нецінових чинників, який змінює попит або пропонування. Точка  рівноваги переміщується в нове положення і не повертається назад, ринкова система набуває нової рівноваги з іншими параметрами рівноважних ціни і обсягу.

Зміни у стані рівноваги за зміни попиту: якщо на ринку за інших рів-

них умов зростає (скорочується) попит, то рівноважна ціна і рівноважний об-

сяг продукції зростуть (скоротяться).

Зміни у стані рівноваги за зміни пропонування: якщо на ринку за інших рівних умов зростає (скорочується) пропонування, то рівноважна ціна зни- зиться  (підвищиться), а рівноважний обсяг зросте (скоротиться).

У всіх випадках, коли попит чи пропонування змінюються на абсолютну величину, відбувається паралельне зміщення відповідних кривих.

Подібні зміни рівноважних цін та обсягів відбуватимуться і у випадку від-

соткових змін у попиті чи пропонуванні. Якщо попит зросте на 25% (r ) за незмінного пропонування, це означатиме, що за кожного значення ціни обсяг попиту покупців стане більшим за попередній на відповідну величину. Крива

 

попиту змінить кут нахилу:

тиме вигляд:


QD  = 1,25(a b P) . Рівняння рівноваги ма-

QD (r ) = QS ;

 

(1 + r ) (a b P) = c + d P .

Зміни у стані рівноваги за одночасних змін попиту і пропонування:

якщо одночасно зростають (скорочуються) і попит, і пропонування, рівнова-

жний обсяг продукції зросте (скоротиться), але вплив на рівноважну ціну є невизначеним, він залежить від ступеня відносних змін попиту та пропону- вання. Рівноважна ціна знизиться, якщо попит зросте в меншій мірі, ніж про- понування, і підвищиться, якщо попит зросте в більшій мірі, ніж пропону- вання. За умови односпрямованих пропорційних змін попиту і пропонування рівноважна ціна не зміниться.

Зміни  параметрів  ринкової  рівноваги  можуть  відбуватись  в  результаті

втручання держави, зокрема при встановленні податків і наданні субсидій.

Метою встановлення податків є одержання податкових надходжень до державного чи місцевого бюджетів. Податком можуть обкладатися як покуп- ці, так і продавці товарів і послуг. Прямі прибуткові податки скорочують до- ходи споживачів, їх зміна зміщує криву попиту. Непрямі податки на товари і послуги (акциз, мито) зменшують прибутковість продавців і зміщують криву пропонування. Характер зміщення кривих залежить не тільки від величини


 

податку, але й від способу його стягнення.

Податок може стягуватись як певна сума з одиниці товару (потоварний податок) або як відсоток від ціни товару.

У випадку встановлення потоварного податку на виробників кри- ва пропонування зміщується ліворуч паралельно до початкової кривої на ве- личину податку по вертикалі. Визначити параметри нового стану рівноваги можна кількома способами.

 

У точці нової рівноваги ціна пропонування


PS , яка визначає виторг про-

 

давців, відрізняється від рівноважної – ціни попиту PD , за якою купують

 

товар покупці, на величину податку (T ) :


PD PS  = T .

 

Знаходження параметрів нової рівноваги потребує відповідної корекції рі-

внянь пропонування або попиту.

 

Якщо ми приймаємо, що  PS


= PD  T , то параметри нової рівноваги ви-

 

S

 

значаються шляхом корекції рівняння пропонування: QT  = c + d ( P T ).

 

Відтак у точці рівноваги:


a b P = c + d (P T ) ,  звідки визнача-

 

ються нові рівноважні ціна та обсяг продукції.

 

Якщо ми приймемо, що


PD  = PS  + T , то коригується рівняння попиту.

 

Тоді за рівнянням рівноваги:


a b ( PS  + T ) = c + d PS


знаходимо спо-

 

чатку ціну пропонування


PS , а потім ціну рівноваги. Обидва методи розра-

 

хунку дають однаковий результат і з точки зору математики є однаково при- йнятними. Проте, з огляду на економічний зміст перетворень, обґрунтованою є корекція саме рівняння пропонування, оскільки податок є його неціновим чинником і зрушує криву пропонування.

З встановленням відсоткового податку крива пропонування та- кож зміщується ліворуч, але не паралельно до попередньої. У цьому випадку змінюється і точка перетину кривої пропонування з відповідною віссю, і кут її  нахилу, оскільки має місце непропорційне підвищення рівнів цін для різ-

 

них обсягів пропонування. Ціна пропонування  PS


відрізняється від рівно-

 

важної – ціни попиту PD :


PS  = (1 t) PD


або


PD  = (1 + t ) PS .

 

Якщо, наприклад, ставка податку (t )


становить 10%, то


PS = 0,9 PD .  З

 

врахуванням ставки податку рівняння кривої пропонування матиме вигляд:

Q

 

 

S

 

t   = c + d (1 t ) P .

Звідси визначаємо нову рівноважну ціну  та  обсяг продукції:

a b P = c + d (1 t )P .


 

 

Водночас за ставки податку 10%


PD =1,1· PS . Відповідно можна скори-

 

гувати рівняння попиту і за рівнянням рівноваги:

 

a b(1 + t) PS


= c + dPS

 

знайти спочатку ціну пропонування PS , а потім ціну рівноваги.

На відміну від потоварного податку, для відсоткового податку розрахунки за двома способами корекції рівнянь дадуть результат з незначною розбіжні- стю даних, що пов’язано з властивістю процентів.

В обох розглянутих способах встановлення податку рівноважна ціна то-

вару зростає не на величину податку, а на меншу величину. Винятками є випадки вертикальної та горизонтальної кривих попиту, коли ціна відповідно зростає  на величину податку та не змінюється взагалі.

Субсидії вважаються „податком навпаки“, вони покривають частину витрат виробника і дозволяють збільшити пропонування. Тому крива пропо- нування буде зміщуватись праворуч на величину наданої субсидії по верти-

 

калі. У точці нової рівноваги ціна пропонування  PS


відрізняється від рівно-

 

важної – ціни попиту PD , за якою купують товар покупці, на величину суб-

 

сидії (sub) :


PS  = PD  + sub


або


PD  = PS  sub .

 

Параметри нової рівноваги після  надання субсидії можуть бути визначені шляхом корекції рівняння пропонування:

S

 

Q sub   = c + d ( P + sub) .

 

У точці рівноваги:


a b P = c + d (P + sub) ,   звідки визначаються

 

нові рівноважні ціна  та  обсяг продукції.

Якщо ми приймемо, що PD  = PS  sub , то за рівнянням рівноваги:

a b(PS   sub) = c + d PS

 

знаходимо спочатку ціну пропонування


PS , а потім ціну рівноваги та рівно-

 

важний обсяг. В обох випадках матимемо однаковий результат, хоча еконо-

мічно логічною є корекція рівняння пропонування.

За інших рівних умов з наданням субсидії виробникам рівноважна ціна знизиться, а рівноважний обсяг зросте.

Втручання держави або інших регулюючих інституцій в процес ринково- го ціноутворення може бути спрямованим на відхилення цін від рівноваж- них. Якщо ціна встановлюється на рівні, вищому за рівноважну (нижня межа

або „підлога“ ціни), з’являється надлишок продукції. Якщо ціна відхиля-

ється вниз від рівноважної (верхня межа або „стеля“ ціни), з’являється де-

фіцит.


 

Таке втручання розбалансовує ринок, ціна втрачає свою роль регуля- тора. Тоді скорочення обсягу попиту (за вищої за рівноважну ціни), або про- понування (за нижчої) виводять ринкову систему в стан нестійкої рівноваги, яка може утримуватись лише адміністративними методами. У точці нестійкої рівноваги інтереси покупців і продавців можуть не співпадати, а ціна попиту не відповідатиме ціні пропонування, як у випадку встановлення податку чи субсидії. Ринкова система втрачає здатність до саморегулювання.