ЧАСТИНА VІ. ТЕОРІЯ РИНКІВ РЕСУРСІВ ПОПИТ НА ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА  Базовий рівень. Основні терміни та поняття

Необхідні для виробництва ресурси фірми купують на специфічних рин- ках, які називаються ринками факторів виробництва або ресурсів. Продавця- ми на цих ринках виступають домогосподарства та інші фірми, які володіють тими чи іншими ресурсами.

Дослідження ринків ресурсів базується на ряді припущень:

ƒ         кожен фактор має свою продуктивність, яку враховує фірма, ку-

пуючи ресурси;

ƒ         у короткостроковому періоді діє закон спадної віддачі або спадної продуктивності факторів виробництва;

ƒ         у довгостроковому періоді існує взаємозамінність основних фак-

торів виробництва.

Ринки факторів виробництва, як і ринки товарів, мають різну структуру:

існують досконало конкурентні ринки, а також ринки з монопольною та мо-

нопсонічною владою.

Ринки ресурсів, як і всі інші, регулюються силами попиту і пропонуван- ня. Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ре- сурсів, тоді як пропонування кожного з ресурсів має свої специфічні особли- вості. Закон попиту так само справедливий для ринку ресурсів, як для ринку готової продукції: чим вищою є ціна ресурсу, тим меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на нього.

Проте формування попиту на ресурси зазнає впливу багатьох специфіч- них чинників, пов’язаних насамперед з похідним характером попиту. По- пит на ресурси залежить від:

ƒ         попиту на готову продукцію;

ƒ         технології, яку фірма обирає для виробництва продукції;

ƒ         співвідношення продуктивності і ціни ресурсу.

Ці чинники впливають на формування кривої попиту на фактори вироб-

ництва не тільки фірми, але й галузі, а також економіки в цілому.

У короткостроковому періоді, коли змінним є лише один ресурс  F  і дія закону спадної віддачі зумовлює зменшення продуктивності додаткових

одиниць ресурсу, перед фірмою постає проблема визначення оптимальної кі-


 

лькості покупок фактора виробництва з метою максимізації чистої вигоди.

 

Чиста вигода покупця ( NB)


визначається як різниця між цінністю

 

покупки


(V ) і видатками на неї (E) : NB = V E . Оскільки згідно з зако-

 

ном спадної граничної корисності кожна додатково придбана одиниця товару має для покупця все меншу цінність, він буде нарощувати чисту вигоду від збільшення кількості покупок доти, доки приріст чистої вигоди не зменшить- ся до нуля.

Загальне правило максимізації вигоди для покупця поля-

гає у тому, що чиста вигода максимізується, коли гранична цінність по-

 

купки стає рівною граничним видаткам:


MV = ME .

 

Гранична цінність покупки одиниці ресурсу вимірюється показником граничної доходності ресурсу, величина якого залежить від двох змінних: граничної продуктивності змінного ресурсу (MPF ) і граничного виторгу від продажу готової продукції, створеної додатковою одиницею ресурсу (MR) .

Гранична доходність ресурсу (MRP) – це грошовий вираз гра-

ничної продуктивності змінного фактора виробництва:

 

MRPF


= MPF  MR


або


MRPF


= ΔTRF / ΔF ,

 

де  ΔTRF


– приріст сукупного виторгу від продажу продукції, виробле-

 

ної додатковою одиницею ресурсу F .

Для конкурентної фірми, у якої граничний виторг співпадає з ціною продукції (MR = P) , гранична доходність ресурсу визначається як:

 

MRPF


= MPF  P


і називається  цінністю граничного продукту (VMPF ) :

 

VMPF


= MPF  P = MRPF .

 

Граничні видатки фірми на ресурс


(ME) – це зміна видатків

 

на ресурс внаслідок купівлі ще однієї одиниці ресурсу, або додаткові видатки на      залучення       у            виробництво додаткової      одиниці          ресурсу:

 

MEF


= ΔEF / ΔF .

 

Якщо будь-яка фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна є величиною сталою, то граничні видатки на ресурс співпадають з сере-

 

дніми видатками і з ціною ресурсу:


MEF


= AEF


= PF .

 

Правило оптимального використання ресурсів: прибуток будь-якої фірми буде максимізуватись за умови, що гранична доходність ре- сурсу буде рівною граничним видаткам на ресурс, або його ціні:

 

MRPF


= MEF ,           або


MRPF


= PF .

 

Фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними


 

видатками на нього (ціною ресурсу) і розширює попит на ресурс, доки грани-

чна доходність ресурсу перевищує граничні видатки (ціну).

Внаслідок дії закону спадної віддачі, гранична доходність кожної додат- кової одиниці ресурсу спадає. Тому фірма розширює купівлю ресурсу до об- сягу, за якого гранична доходність останньої з куплених одиниць зменшуєть- ся до рівня ринкової ціни ресурсу.

Попит фірми на ресурс відображає множина співвідношень граничної доходності ресурсу і його кількості. Кожна точка на кривій попиту показує кількість ресурсу, яку купувала б фірма за кожної можливої ціни (граничної

доходності). Крива попиту має від’ємний нахил: чим нижчою буде гранична

доходність (і ціна), тим більша кількість ресурсу буде придбана фірмою для розширення виробництва до рівня, який забезпечить максимізацію прибутку.

Попит на ресурс фірми, яка функціонує на досконало конкурентному рин-

ку готової продукції, більш еластичний, крива її попиту на ресурс спадна і похила. Попит на ресурс фірми – недосконалого конкурента менш еластич- ний, крива попиту стрімка, оскільки MRP недосконалого конкурента знижу- ється з двох причин: через зменшення граничної продуктивності фактора виро- бництва і зниження ціни на продукцію за зростання обсягів її випуску.

Зміни у попиті фірми на ресурс і відповідне зміщення всієї кривої попи-

ту визначають наступні чинники:

ƒ         зміна попиту на готову продукцію – впливає на MRP через залеж-

ну від споживчого попиту ціну готової продукції фірми MRP = MP P ;

ƒ         зміна продуктивності ресурсу впливає на MRP внаслідок зміни MP;

ƒ         зміна цін інших ресурсів має різні наслідки для взаємозамінних і

взаємодоповнюваних ресурсів.

Якщо ресурси взаємозамінні, то зміна ціни одного з ресурсів викликає два ефекти: ефект заміни зменшує попит на відносно дорожчий ресурс, ефект обсягу випуску збільшує попит на обидва ресурси при зниженні ціни одного з них. Сукупна дія цих ефектів визначає кінцевий вплив на зміну по- питу, напрямок зміщення кривої попиту на ресурс. Якщо ресурси є взаємо- доповнювачами, то зміна ціни одного з ресурсів не викликає ефекту заміни, діє лише ефект обсягу випуску, який спричиняє різноспрямовані зміни у по- питі на один ресурс відносно зміни ціни іншого ресурсу.

Чутливість виробників до зміни ціни змінного ресурсу, тобто цінову ела-

стичність попиту на ресурс  визначають наступні чинники:

ƒ         коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу:

якщо гранична продуктивність спадає повільно, то гранична доходність ре- сурсу, отже, і попит на ресурс, буде знижуватись повільно, матиме тенденцію до високої еластичності, і навпаки;

ƒ         здатність ресурсів до взаємозаміни: чим більше замінників має ре-

сурс, тим більш еластичним є попит на нього;


 

ƒ         еластичність попиту на готову продукцію: чим вища еластичність

попиту на готову продукцію, тим більш еластичним є попит на ресурс, і навпаки;

ƒ         питома вага видатків на ресурс в сукупних видатках фірми: якщо

видатки на ресурс становлять значну частку сукупних видатків фірми, попит на нього буде більш еластичним, і навпаки.

Ринковий попит на ресурс в умовах досконало конкурентного ринку представляє собою суму обсягів попиту всіх галузей, де використову- ють даний ресурс, за кожної можливої ціни ресурсу. Але галузевий попит на ресурс не є простою сумою попиту окремих фірм. Крива попиту для кожної

конкурентної фірми будується за припущення про незмінність ціни готової

продукції. Крива галузевого попиту на ресурс повинна враховувати можливі зміни у попиті всіх фірм, пов’язані зі зміною ціни готової продукції.  В умо- вах монополії попит фірми на ресурс є галузевим попитом.

У довгостроковому періоді фірми можуть змінювати обсяги всіх викори- стовуваних ресурсів, тому довгостроковий попит фірми на ресурс є більш еластичним, ніж короткостроковий.

У пошуку оптимальної комбінації вхідних ресурсів фірми повинні розв’язати дві взаємопов’язані проблеми:

•           знайти таке співвідношення вхідних ресурсів, яке дозволило б  виро-

бляти заданий обсяг продукції з найменшими витратами;

•           знайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б одержати мак-

симальний прибуток.

Основне правило мінімізації видатків на заданий обсяг продукції: міні- мальні витрати на будь-який обсяг фірма забезпечує за такого співвідношен- ня ресурсів, для якого відношення граничних продуктивностей ресурсів до їхніх цін є однаковим для всіх видів ресурсів:

 

MPL  / PL  = MPK  / PK


= ... = MPN  / PN .

 

Існує багато рівнів виробництва, для яких можна мінімізувати витрати, але лише один з них дозволяє максимізувати прибуток. Для його визначен- ня фірма застосовує правило оптимального використання ресурсів:

 

MRPL  = MEL ;


MRPK  = MEK ; ... MRPN


= MEN ,

 

або


MRPL  = PL ;


MRPK  = PK ;


...


MRPN


= PN   .

 

У загальному вигляді це правило називається правилом оптима-

льного співвідношення ресурсів:

 

MRPL

MEL


= MRPK

MEK


= ... = 1.

 

За цієї умови фірма досягає максимально можливої величини прибутку з мінімальними витратами.