ВИБІР ФІРМОЮ ОПТИМАЛЬНОГО ОБСЯГ У  ВИПУСКУ  І КОНКУРЕНТНЕ ПРОПОНУВАННЯ У КОРОТКОСТРОКОВОМУ ПЕРІОД І Базовий рівень. Основні терміни та поняття

Ринок досконалої конкуренції  має такі характерні риси:

        велика кількість продавців і покупців;

        стандартизована продукція;

        незалежність дій продавців і покупців;

        об’єктивність ціноутворення, відсутність будь-якого впливу на

ринкову ціну;

        інформованість покупців і продавців;

        вільний вступ і вихід з галузі.

Положення фірми на конкурентному ринку визначається  тим, що вона

надто мала, щоб вплинути на стан ринку. Ринкова ціна не залежить від обсягу пропонування   окремої  фірми.   Конкурентна   фірма  є   “ціноотримувачем” (“price taker”). Тому попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно

еластичним, графічно має вигляд горизонтальної лінії на рівні ринкової ціни.

Конкурентна фірма, як і будь-яка інша, прагне максимізувати економічний прибуток, який вона визначає як різницю між сукупним виторгом і сукупни-

ми витратами: EP = TR TC .

Сукупний виторг – це сума грошей, отриманих від продажу продук-

 

ції на ринку:


TR = P Q .

 

Середній виторг – це виручка від реалізації одиниці продукції:

AR = TR / Q = P Q / Q = P .

Граничний виторг – це додатковий виторг від продажу додаткової

 

одиниці продукції:


MR = ΔTR / ΔQ .

 

Графічно криві середнього і граничного виторгу співпадають з лінією ціни і попиту на продукцію конкурентної фірми.

Для обчислення економічного прибутку фірмі потрібна інформація про

ціну, обсяг виробництва і витрати. Оскільки ціна фіксована і задається ри- нком об’єктивно, то основним чинником, який означає обсяги випуску, є ви- трати. Порівнюючи сукупний виторг з сукупними витратами на кожному обсязі випуску, а також ринкову ціну з середніми та граничними витратами,


 

фірма приймає рішення: чи виробляти продукцію взагалі, а якщо виробля-

ти, то скільки, і визначає, яким буде результат діяльності.

У короткостроковому періоді:

ƒ         фірмі слід виробляти продукцію, якщо вона отримує економічний

прибуток, або коли сума збитків менша, ніж постійні витрати,

величина яких визначає збитки у випадку закриття;

ƒ         фірмі слід припинити виробництво, коли збитки перевищують

величину постійних витрат.

Оптимізація рішення фірми щодо виробництва і пропонування продукції на конкурентному ринку передбачає двохетапну процедуру:

◘          на першому етапі фірма вибирає оптимальний обсяг випуску –

обсяг, який дозволяє максимізувати суму економічного прибутку або мі-

німізувати збитки за певний період;

◘          на другому – обчислює результати діяльності в оптимальному режимі – наскільки вона буде прибутковою або збитковою – з тим, щоб розробляти стратегію свого подальшого розвитку.

Загальне правило вибору оптимального обсягу випуску:

‰   оптимальним обсягом для фірми у будь-якому випадку є обсяг, на

якому граничний виторг стає рівним граничним витратам:

MR = MC.

На цьому обсязі фірма перебуває у стані рівноваги, тут вона не має стиму-

лів до зміни обсягів, оскільки будь-яка зміна не поліпшить її стану. Це прави-

ло визначає умову рівноваги для фірми. Воно справедливе для всіх фірм, у будь-якій ринковій структурі.

У ситуації прибутковості на оптимальному обсязі випуску фірма отримує

 

максимальний  економічний  прибуток,  правило

умову максимізації прибутку.


MR = MC


тут  визначає

 

Аналітичний метод визначення оптимального обсягу випуску базуєть- ся на використанні граничних величин. Умова оптимуму для випадку  макси- мізації  прибутку  виводиться  шляхом  диференціювання  функції  прибутку:

EP(Q) = TR(Q) TC (Q). У точці максимуму функції прибутку її похідна

повинна дорівнювати нулю: TR(Q) TC(Q) = 0. Похідні від функцій су-

купного виторгу і сукупних витрат – це граничний виторг і граничні витрати,

тобто MR MC = 0. Це означає, що прибуток максимізується, коли приріст обсягу виробництва не змінює прибутку, тобто ΔEP / ΔQ = 0. Відтак  умо-

вою максимізації прибутку є рівність: MR = MC .

Оскільки в умовах ринку досконалої конкуренції граничний виторг  MR

чисельно дорівнює ціні, то для конкурентної фірми загальне правило мак-

симізації прибутку означає вибір такого обсягу випуску, за якого граничні


 

 

витрати рівні ціні:


MC = MR = P .

 

Поведінку фірми на конкурентному ринку в короткостроковому періоді вивчають за допомогою двох моделей рівноваги:

¾         моделі TRTC – співставлення сукупного виторгу і сукупних витрат та

¾         моделі  MRMC –  співставлення  граничного  виторгу  і  граничних  ви-

трат (моделі граничного аналізу поведінки фірми на ринку).

Графічний метод визначення оптимального обсягу випуску за моделлю TRTC передбачає пошук обсягу, для якого відстань між кривими TR і TC по вертикалі є найбільшою, а проведена до TC  дотична є паралельною лінії TR . Це означає рівність кутів нахилу обох кривих: ∆TR/∆Q=∆TC/∆Q, зві-

дки випливає відповідність визначеного обсягу правилу MR = MC .

Відшукавши оптимальний обсяг, фірма приступає до другого етапу при-

йняття рішення – визначення результату діяльності. Результат діяльності –

сума економічного прибутку (збитків) на оптимальному обсязі  –  визначаєть-

 

ся за формулою:


EP = TR TC


і графічно є вертикальним відрізком між

 

кривими TR і TC .

Умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми за моделлю TRTC :

¾         фірма прибуткова, коли TR > TC , існує точка перетину лінії сукупного

виторгу і кривої сукупних витрат;

¾         фірма беззбиткова, коли TR = TC , що відповідає точці перетину лінії

сукупного виторгу і кривої сукупних витрат;

 

¾         фірма мінімізує збитки шляхом виробництва, коли


TC > TR > VC ,

 

існує точка перетину лінії сукупного виторгу і кривої змінних витрат;

¾         фірма мінімізує збитки шляхом закриття, коли TR < VC для всіх Q .

Графічний метод визначення оптимального обсягу випуску за модел-

лю MRMC  безпосередньо передбачає пошук точки перетину кривих MC і

 

MR . Якщо


MR > MC (P > MC) , то


Q < Q* , фірмі доцільно збільшити

 

 

обсяг випуску. Якщо


MR < MC (P < MC) , то


Q > Q* , а фірмі доцільно

 

зменшити обсяг випуску.

Результат діяльності – сума економічного прибутку (збитків) на опти-

мальному обсязі   –   визначається на основі перетворення базової формули

EP = TR TC :

 

EP = (TR / Q TC / Q) Q;


TR / Q = AR = P;


TC / Q = ATC , звідки:

 

EP = (P ATC ) Q* .

У моделі  MRMC сума економічного прибутку (збитків) графічно відпо-


 

відає площі прямокутника.

Умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми за моделлю MRMC :

¾  умова прибутковості: P > ATC ;

 

¾         умова беззбитковості:


P = min ATC ;

 

¾  умова         мінімізації      збитків            шляхом           виробництва:

ATC > P AVC ;

¾         умова мінімізації збитків шляхом тимчасового припинення виро-

 

бництва:


P min AVC ; P = min AVC


– точка закриття.

 

Ці умови разом з умовою рівноваги визначають короткострокову стратегію фірми на досконало конкурентному ринку.

Всі точки перетину кривих МR і МС  показують співвідношення можливих цін на продукцію і відповідної кількості продукції, яку фірма запропонувала б

на ринку за даними цінами. Тому висхідний відрізок кривої граничних ви-

трат вище мінімуму середніх змінних витрат є короткостроковою кривою пропонування конкурентної фірми. Висхідна коротко- строкова крива пропонування конкурентної фірми підтверджує закон пропо- нування: з підвищенням ціни обсяг пропонування зростає.

На конкурентному ринку зустрічаються багато фірм, які взаємодіють між собою і утворюють галузевий ринок. Короткострокова крива рин- кового пропонування визначає обсяг виробництва галузі. Вона одержу- ється шляхом додавання обсягів пропонування всіх фірм за кожної можливої ціни. Ринкове пропонування є більш еластичним, ніж пропонування окремих фірм галузі. Рівноважна ринкова ціна і рівноважний обсяг випуску галузі ви- значаються взаємодією ринкового попиту та ринкового пропонування.

Функціонування конкурентного ринку сприяє утворенню вигод для вироб- ників і продавців товару. Кожна точка кривої пропонування фірми визначає мі- німальну ціну, за якою фірма могла б беззбитково продати визначений обсяг ви-

 

робництва


(MC = P) . Встановлення рівноважної ринкової ціни, яка переви-

 

щує граничні витрати для кожної з вироблених одиниць продукції, крім остан-

ньої, забезпечує фірмі одержання додаткового виграшу – надлишку виробника.

Виробничий надлишок фірми – це різниця між ринковою ціною та граничними витратами. Графічно відповідає площі, розміщеній між кри- вою пропонування (MC) та лінією попиту (MR) .

Виробничий надлишок фірми пов’язаний з економічним прибутком, але не дорівнює йому. Оскільки постійні витрати фірми є величиною сталою, то сума всіх граничних витрат дорівнює сумі змінних витрат виробництва про-

дукції від 0 до Q . Тому виробничий надлишок (BH ) обчислюється як рі-


 

зниця між сукупним виторгом і лише змінними витратами:

 

BH = TR VC


або


BH = (P AVC ) Q* .

 

Обчислення економічного прибутку вимагає відрахування з TR не лише змінних, а й постійних витрат:

 

EP = TR VC FC = TR TC


або


EP = (P ATC ) Q* .

 

 

Відтак виробничий надлишок фірми у короткостроковому періоді завжди перевищує суму її економічного прибутку: BH = EP + FC .

Сума виробничих надлишків всіх фірм галузі дає величину виробничого надлишку для ринку. Графічно він відповідає площі, розміщеній між лінією ринкової ціни та кривою пропонування у проміжку між нульовим та рівнова- жним обсягом виробництва.