ОБМЕЖЕННЯ ВИРОБНИКА. ПРОДУКТИВНІСТЬ РЕСУРСІВ І ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА У КОРОТКОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ Базовий рівень. Основні терміни та поняття

У короткостроковому періоді фірма для збільшення виробництва може змінювати обсяги лише деяких ресурсів, інші є фіксованими. Ця особливість

зумовлює відмінність виробничої функції і короткострокових витрат.

 

Сукупний обсяг випуску


(Q)


у короткостроковому періоді відображає

 

продуктивність всіх ресурсів, як постійних, так і змінних:

Q = f (К , L).

Але його зміни пов’язані лише зі зміною змінного фактора (L) .

Короткострокова виробнича функція має вигляд:

Q = f (L).

Вона надає інформацію про внесок кожної одиниці змінного фактора у зростання загального обсягу випуску, дозволяє визначити, якими затратами змінного фактора можна досягти максимального обсягу випуску за певний період часу з врахуванням дії закону спадної віддачі. Внесок змінного факто- ра у виробничий процес обчислюють у показниках сукупного, середнього та граничного продукту в фізичних одиницях.

Сукупний  фізичний  продукт  або   сумарна   продуктивність

 

змінного фактора (TP)


– це загальна  кількість продукції, виробленої всіма

 

одиницями змінного фактора виробництва за деякий період.

Граничний фізичний продукт або  гранична  продуктивність

 

змінного фактора (MP)


– це приріст сукупного продукту, або додатковий

 

продукт, одержаний від застосування додаткової одиниці змінного фактора:

MP = ΔTP / ΔL.

Середній фізичний  продукт або середня продуктивність змін- ного фактора ( AP) – це кількість продукції, виробленої на одиницю затрат змінного фактора:

AP = TP / L.

З врахуванням динаміки всіх показників продуктивності за умови наро- щування використання змінного фактора можна виділити чотири стадії розвитку виробництва:


 

¾         на першій стадії всі показники (TP, MP, AP) зростають;

¾         на другій стадії  MP  починає спадати, а TP і  AP  продовжу-

ють зростати;

¾         на третій стадії зростає лише TP , а MP і  AP спадають;

¾         на четвертій стадії – спадають всі показники .

 

Конфігурація кривої сукупного продукту (TP)


ілюструє нерівномірність

 

приростів випуску продукції. Початкова опуклість функції донизу означає, що обсяг випуску продукції зростає швидше, ніж обсяги ресурсу, і є проявом закону зростаючої граничної продуктивності. Подальша опуклість кривої TP  вгору означає, що зростання обсягу випуску уповільнюється з кожною додатково залученою у виробництво одиницею праці внаслідок дії закону спадної віддачі.

Закон спадної віддачі полягає у зменшенні приросту обсягів випус- ку продукції при послідовному збільшенні змінного фактора за незмінних інших. Він, як правило, діє в межах певної технології і є феноменом коротко- строкового періоду.

Динаміка граничного продукту проходить дві стадії: за низьких обсягів використання змінного фактора гранична продуктивність додатна і зростає, а за високих – додатна, але зменшується. На обох стадіях сукупний продукт

 

TP зростає, досягаючи максимуму, коли


MP = 0 , а крива  MP  перетинає

 

горизонтальну вісь. За точкою максимуму сукупного продукту виробництво стає неефективним і не входить у виробничу функцію, технологічно ефекти- вний спосіб виробництва виключає можливість від’ємної граничної продук- тивності.

Коли граничний продукт перевищує середній, середній продукт зростає, якщо ж гранична продуктивність нижча за середню, то середня продуктив- ність спадає. У точці перетину кривих граничного і середнього продуктів MP = AP ,  досягається  найефективніше  використання  змінного  ресурсу, оскільки рівність встановлюється за максимального значення середньої про- дуктивності.

Спадна продуктивність змінного фактора визначає динаміку короткостро-

кових витрат виробництва.

Витрати виробництва складають основне обмеження в моделі поведінки фірми. Вони залежать від продуктивності ресурсів і технології, яку фірма обирає для виробництва даного товару, а також від цін ресурсів.

Оскільки у короткостроковому періоді деякі ресурси фіксовані, а обсяги інших можна змінювати для розширення випуску, виділяють два типи витрат

– постійні і змінні, які аналізують за двома рівнями.

Перший рівень аналізу стосується витрат на весь обсяг продукції, дру-


 

гий – аналізу витрат на одиницю продукції.

Витрати на весь обсяг продукції називаються  сукупними

 

витратами

трати:


(TC).


Вони включають постійні

TC = FC + VC.


(FC)


і змінні


(VC) ви-

 

Постійні  витрати


(FC)


– це  фіксовані  витрати,  величина

 

яких не змінюється зі зміною обсягів випуску. До них відносять витрати на устаткування, утримання управлінського персоналу, рентні платежі за оренду приміщення чи землі, зобов’язання фірми з облігаційних позик, страхові вне- ски тощо. До постійних витрат відносять також всі неявні витрати.

 

Змінні витрати


(VC) - це витрати, величина яких змінюється за-

 

лежно від зміни обсягів виробництва:


VC = TC − FC . До них відносять

 

витрати на сировину, паливо, електроенергію, транспортні послуги, заробітну плату найманих робітників та ін.

Відмінність постійних і змінних витрат має суттєве практичне значення для фірми. Змінні витрати підприємець може контролювати. Постійні ж ви- трати у короткостроковому періоді не піддаються контролю, вони є обов’язковими і повинні бути оплачені, незалежно від того, виробляє фірма продукцію чи ні. За нульового обсягу виробництва загальна сума витрат фі- рми дорівнює її постійним витратам.

Другий рівень аналізу включає витрати на одиницю продукції. До них відносять середні і граничні витрати. Всі види середніх витрат обчис- люються шляхом поділу відповідних сумарних витрат на весь обсяг продук- ції, випущеної за певний період (Q) .

 

Середні постійні витрати:

Середні змінні витрати:

Середні сукупні витрати:


AFC = FC / Q.

AVC = VC / Q.

ATC = TC / Q.

 

 

Оскільки


 

TC = FC + VC , то


 

ATC = AFC + AVC .

 

Граничні витрати (MC) – це додаткові витрати, пов’язані з виро- бництвом ще однієї додаткової одиниці продукції, або приріст сукупних ви- трат в результаті приросту обсягу випуску на одиницю:

MC = ΔTC / ΔQ.

Оскільки сукупні витрати змінюються в результаті приросту змінних ви-

трат, то граничні витрати можна визначити також за показником приросту

 

змінних витрат:


MC = ΔVC / ΔQ .

 

Граничні витрати мають стратегічне значення, оскільки рішення діючої фірми про обсяги виробництва носять, як правило, прирістний характер: ме-


 

неджери вирішують, на скільки одиниць зменшити або збільшити попередні обсяги випуску. Граничні витрати якраз і відображають зміни у витратах, що важливо для визначення прибутковості виробництва. Показники середніх ви- трат такої точної інформації не надають.

Всі типи витрат виробництва безпосередньо пов’язані з виробничою фун- кцією. Між динамікою продуктивності факторів виробництва і витрат існує обернений зв’язок: гранична продуктивність змінного фактора на низь- ких обсягах випуску зростає, а згодом на вищих обсягах спадає; прирости ви- трат, навпаки, на низьких обсягах мають спадний характер, а на вищих – зро- стаючий. Криві граничних і середніх змінних витрат є дзеркальним відобра- женням кривих граничної і середньої продуктивності змінного фактора. Мак- симум граничної продуктивності змінного фактора відповідає мінімуму гра- ничних витрат, а максимум середньої продуктивності відповідає мінімуму середніх змінних витрат. Так само криві змінних та сукупних витрат є дзер- кальним відображенням кривої сукупного продукту.

З врахуванням зв’язку між граничною продуктивністю та граничними ви-

 

тратами останні можуть бути визначені як одиниці змінного фактора.


MC = P / MP , де  P  –   ціна

 

Дія законів зростаючої та спадної віддачі (спадних та зростаючих витрат)

обумовлює U – подібну форму кривих граничних, середніх змінних і серед-

ніх сукупних витрат у короткостроковому періоді.

На основі динаміки показників середніх витрат виробництва виділяють

три стадії виробництва:

 

¾         на першій стадії середні витрати


( ATC, AVC) спадають;

 

¾         на другій стадії –  ATC спадають, а   AVC вже зростають;

¾         на третій стадії – зростають всі показники.

При зменшенні виробництва до нуля всі середні витрати зростають до не-

скінченності.

Між   ATC ,   AVC і  MC  та відповідними кривими існує характерний зв’язок: коли середні витрати перевищують граничні, то середні витрати спа-

дають, а коли значення  MC перевищують значення  ATC і  AVC , то сере-

дні витрати зростають, криві середніх витрат стають висхідними. Крива MC перетинає криві середніх витрат ATC  і  AVC у точках їх мінімумів. Подіб- ної залежності не існує між  AFC і MC , вони не пов’язані між собою.

Зі зміною умов формування витрат (цін або технології) криві витрат зміщуються. Зростання постійних витрат переміщує криві  FC ,  AFC , а та- кож TC  і  ATC  вгору,  інші криві витрат – без змін. Зі зростанням змінних витрат вгору змістились би криві TC і  ATC , а також VC ,  AVC і MC .