ЗМІНА РІВНОВАГИ СПОЖИВАЧА. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТА РИНКОВИЙ ПОПИТ Базовий рівень. Основні терміни та поняття

На рішення споживача щодо вибору оптимального споживчого кошика впливають зміни у доході та цінах товарів.

Між споживчим вибором і ціною існує складний, прямий і обернений зв’язок: ціна визначається суб’єктивною оцінкою корисності товару спожи-

вачем, а вибір оптимального кошика залежить від рівня ринкових цін.

Крива „ціна – споживання” показує функціональну залежність між обсягом споживання кожного блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з товарів. На її основі будується крива індивідуального попиту.

Властивості кривої попиту:

¾   оскільки зі зниженням ціни одного з благ споживач переміщується на

все вищі криві байдужості, крива попиту відображає зміну рівня кориснос- ті споживача: чим нижчою є ціна, тим вищий рівень добробуту вона забез- печує споживачеві;

¾   у кожній точці кривої попиту споживач максимізує корисність, оскі-

льки кожна точка кривої попиту є точкою оптимуму споживача на пев-

ному рівні корисності;

¾   у міру зниження ціни товару гранична норма заміни благ зменшу-

ється. Зменшення MRS відповідає інтуїтивному відчуттю споживача, що відносна цінність блага зменшується в міру збільшення його споживання,

тобто справджується закон спадної граничної корисності.

Зміна ціни чинить двоїстий вплив на споживчий кошик, викликаючи два ефекти – ефект заміни та ефект доходу.

Ефект заміни  полягає у зміні обсягу споживання внаслідок зміни відносних цін товарів за незмінного реального доходу споживача.

Ефект доходу полягає у зміні обсягу споживання внаслідок зміни реального доходу за незмінності відносних цін товарів.

Концепція розмежування ефектів заміни та доходу була розроблена укра-

їнським економістом і математиком Є. Слуцьким (1915 р.) та англійським економістом Дж. Хіксом (в середині 30-х років).

Для розмежування впливу ефектів Слуцький застосовує ідею компенсую-


 

чої рівноваги. Її економічний смисл – визначити, якою стала б структура споживчого кошика, якби змінились лише відносні ціни благ. Графічно пе- редбачає побудову допоміжної прямої – компенсуючої бюджетної лінії. У моделі за Слуцьким компенсуюча бюджетна лінія проходить через точку по- чаткової рівноваги і є січною початкової кривої байдужості; ефект заміни су- проводжується деяким покращенням добробуту, оскільки споживач перемі- щується на вищу криву байдужості.

У моделі Хікса компенсуюча бюджетна лінія дотична до початкової кри- вої байдужості. Під впливом ефекту заміни споживач залишається на тому ж рівні корисності, але змінює набір товарів у кошику.

Обидві моделі виявляють однакові тенденції: зі зниженням ціни блага ефект заміни обов’язково зумовлює збільшення його споживання, тобто має додатне значення. На відміну від ефекту заміни, ефект доходу діє в різних напрямках, – залежно від того,  до якого типу належить товар.

У випадку зниження ціни ефект доходу для нормальних благ діє в тому ж напрямку, що і ефект заміни, є величиною додатною. Для нижчих благ ефект доходу діє в протилежному напрямку і має від’ємне значення, проте

ефект зміни для нижчих благ значно більший, ніж ефект доходу, тому загаль-

ний ефект дає збільшення споживання нижчого блага за умови зниження йо-

го ціни.

У випадку підвищення ціни ефект заміни завжди є від’ємним, а ефект до- ходу для нормальних товарів – від’ємним, для нижчих – додатним. Великі показники доходу ефекту доходу пов’язані частіше з нормальними, аніж з

нижчими товарами.

Нормальні блага, а також нижчі блага, для яких ефект заміни перевищує ефект доходу, так що споживання їх збільшується, називаються звичайними благами. Для звичайних благ справджується закон попиту: з підвищенням ціни попит на звичайні блага скорочується, а зі зниженням ціни попит на них зростає, крива попиту має від’ємний нахил.

Товар Гіффена – це нижчий товар, який займає значне місце у видатках споживача і для якого не виконується закон попиту; ефекти доходу і заміни

різноспрямовані, при цьому ефект доходу перевищує ефект заміни, а крива

попиту має висхідний характер.

У моделі Хікса для випадку досконалих доповнювачів зі зміною віднос- них цін благ оптимальний споживчий кошик не змінюється, ефект заміни відсутній, а зміна обсягу попиту відбувається виключно за рахунок ефекту доходу. У випадку досконалих замінників, навпаки, відсутній ефект доходу, а зміна рівноваги і зміна обсягу попиту відбувається лише за рахунок ефекту заміни.

Спадний характер кривої попиту визначають три чинники: спадна гра-

нична корисність, ефект доходу і ефект заміни.

Ефекти заміни та доходу мають не тільки важливе теоретичне, але й прак-


 

тичне значення для прогнозування змін індивідуального, отже, і ринкового попиту, а також впливу на нього різноманітних заходів економічної політики держави. Вони дозволяють визначити більш прийнятні варіанти оподатку- вання, виявити, який спосіб стягнення податку  або який спосіб компенсації підвищення ціни внаслідок запровадження податку є найменш вразливими для добробуту споживача.

Для оцінки ефективності такої політики застосовується крива попиту з компенсацією доходу, яка показує кількість товару, яку придбали б спожива- чі за кожної ціни, якби їм цілком компенсували ефект доходу від її зміни.

Крива відрізняється від звичайної кривої індивідуального попиту тим, що при

її побудові з загального ефекту зміни обсягу попиту виключається ефект до- ходу, для нормальних благ вона завжди більш стрімка, ніж звичайна, для ни- жчих є більш пологою. Відмінність між кривими є суттєвою для благ, які мають значну питому вагу у видатках споживача (значний ефект доходу) і незначною для решти благ.

Зміна доходу споживача призводить до паралельного зміщення бюджет- ної лінії і переміщення споживача на іншу криву байдужості в нову точку рі- вноваги.

Крива „доход – споживання“ сполучає всі точки рівноваги спожи- вача, пов’язані з різними рівнями доходу і показує співвідношення між дохо- дом споживача і кількістю товарів, що купуються.

Траєкторія кривої „доход – споживання“ залежить від типу благ: для нор- мальних благ вона є монотонно зростаючою, – зі зростанням доходу спо- живання всіх товарів збільшується; для нижчих благ вона набуває від’ємного нахилу, відхиляється ліворуч, відображаючи скорочення споживання зі зрос- танням доходу;  для нейтральних благ вона має вигляд вертикальної лінії, – споживання блага не залежить від рівня доходу

Модель „доход – споживання” характеризує зміни в індивідуальному по- питі на благо: зміна доходу споживача спричиняє зміни у попиті на товар і зміщує криву попиту.

На основі кривої „доход – споживання“ або безпосередньо в узагальненій моделі „доход – споживання“ на основі розширеного бюджетного обмеження можуть бути побудовані криві Енгеля.

Криві Енгеля  характеризують залежність обсягу споживання товару від доходу споживача. Для різних типів благ вони мають однаковий з криви- ми „доход – споживання” характер залежності від доходу.

Криві Торнквіста  описують залежність видатків споживачів від доходу для трьох груп благ: першої необхідності, другої необхідності та предметів розкоші. Вони показують, що потреба у предметах першої необ- хідності задовольняється в першу чергу, але зі зростанням доходу їх частка у бюджеті споживача скорочується, а рівень споживання стабілізується. Спо- живання благ другої необхідності, починається за досягнення певного рівня


 

доходу, видатки споживачів на ці товари спочатку зростають, згодом дещо стабілізуються, після чого починається новий етап стрімкого зростання цих видатків з наступною їх стабілізацією. Видатки на предмети розкоші з’являються за досить високого рівня доходу, але зі зростанням доходу вони зростають безперервно та стрімко.

Ринковий попит обчислюється додаванням показників величини ін-

дивідуального попиту всіх покупців даного товару за кожного значення ціни.

Звичайно криві індивідуального попиту утворюються виключно на основі смаків і уподобань певних споживачів, а попит інших покупців ніяк не впли- ває на попит окремого споживача. Проте попит на деякі товари однієї особи іноді залежить від того, скільки ще людей придбали цей товар, що в свою чергу чинить вплив на величину та еластичність ринкового попиту.

Позитивні сіткові зовнішні впливи виникають, коли типовий споживач збільшує свій попит, якщо товар купує багато людей. Це – ланцюговий ефект, який з’являється при бажанні споживача слідувати моді, придбати товар, який мають інші. Крива індивідуального попиту зміщується праворуч, а ринковий попит стає більш еластичним.

Негативні сіткові зовнішні впливи виникають тоді, коли люди прагнуть володіти рідкісними, унікальними товарами; чим менша кількість людей во- лодіє даним товаром, тим вищим буде попит на нього. Це – ефект снобізму,

внаслідок якого крива індивідуального попиту зі зростанням споживання ін-

ших осіб зміщується ліворуч, крива ринкового попиту стає більш стрімкою, а ринковий – попит менш еластичним.

Товари Веблена – це предмети розкоші, попит на які споживачів з висо- ким рівнем доходу зростає, незважаючи на підвищення їхніх цін. Ці товари виявляють ефект снобізму (ефект Веблена): зниження цін на них розціню-

ється споживачами як падіння їх престижності, тому попит скорочується.

Крива попиту на товари Веблена є висхідною.

Максимальна сума грошей, яку заплатив би кожен споживач за бажаний товар, називається готовністю платити і є показником сприйняття цінності товару споживачем. Крива попиту визначає ціну, яка відображає готовність платити граничного споживача, тобто готового першим залишити ринок за найменшого підвищення ціни.

Споживчий надлишок – це різниця між максимальною сумою, яку споживач був готовий заплатити за кількість товару, на яку він пред’являє попит, і фактично заплаченою сумою.

Величина сукупного надлишку вимірюється площею фігури, обмеженої кривою попиту, лінією ринкової ціни та віссю ординат. Споживчий надли-

шок вимірює сукупну вигоду споживачів від придбання товарів на конкурен-

тному ринку, є показником їх добробуту. Концепція споживчого надлишку включається в теорію економіки добробуту як доказ переваг ринкової систе- ми, котра максимізує загальний добробут як споживачів, так і виробників.


 

Невизначеність умов споживчого вибору є джерелом ризику. Під ризи- ком розуміють можливість відхилення від цілі, яку ставила перед собою лю- дина, можливість відсутності позитивного результату. За ставленням до ри- зику всіх людей поділяють на схильних до ризику, нейтральних і не схиль- них до ризику. Схильність до ризику пов’язана з майновим станом індивіда. Більшість людей не схильна до ризику сумами, які вважає значними для сво- го рівня достатку. І навпаки, ризик може стати привабливим, якщо суми, якими ризикують, невеликі порівняно з виграшем.

Для людини, не схильної до ризику, справджується закон спадної гранич- ної корисності грошового доходу. Для людей, схильних до ризику, кожна до- даткова одиниця багатства стає все більш корисною. Тому приріст корисності від виграшу для них більший, ніж втрата корисності від невдачі.

У ризикових операціях рішення приймаються на основі порівняння очі- куваного доходу з антиблагом ризику: чим вищим є ступінь ризику, тим ме- ншою є корисність очікуваного доходу.

Основне правило зменшення ризику – „не кладіть всі яйця до одного ко- шика“, – вимагає розподілу портфеля фінансових активів між різними проек- тами, більш і менш ризиковими.