Розділ 2 ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ТОВАРІВ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЇЇ ПОПЕРЕДЖЕННЯ 2.1. Світова практика щодо контролю

та поліпшення якості харчової продукції

Питання забезпечення якості та безпеки харчових продуктів найбільш гостро виникло у другій половині 20 століття. Це було пов’язано в першу чергу з безперервним розширенням їхнього виробництва, величезним асор- тиментом продуктів, що невпинно розширюється і стрімким зростанням виробників. Неможливість 100 % контролю змусила зацікавлені сторони розробляти й приймати різні попереджуючі дії, такі, як визначення й впро- вадження результативних методів контролю (організаційні), розробка від- повідного встаткування для виробництва й моніторингу (технічні), а також розробляти й впроваджувати відповідні методики й стандарти (норматив- ні). Не був забутий і так званий «людський фактор», усіляко була посилена підготовка й навчання персоналу, пов’язаного з виробництвом і моніторин- гом. Був так само виявлений значний вплив на безпеку продуктів стан екології в районі виробництва. І, на кінець, гостро встало питання із забез- печення результативного й ефективного менеджменту, включаючи мене- джмент якості, безпеки і екології. У зв’язку із цим кінець 20 століття, а особливо його 90-і роки, ознаменувалися розробкою й виходом великої кількості міжнародних, національних, галузевих стандартів, специфікацій і технічних стандартів, спрямованих на забезпечення якості й безпеки харчових  продуктів,  а  так  само  їхнього  пакування.  Початок  21 століття продовжує цю тенденцію. Більше того, ця діяльність підсилюється й роз- ширюється рік у рік.

Першими в області забезпечення якості та безпеки продуктів харчу-

вання стали США, як країна, що володіла в той час найбільш передовими


 

технологіями виробництва харчових продуктів. Система НАССР (аналіз ризиків і критичних контрольних точок) була вперше розроблена й впро- ваджена в 60-х роках саме в США на замовлення Національного Аерокос- мічного Агентства й застосовувалася для контролю безпеки при виробни- цтві продуктів харчування для американських астронавтів. За свою більш ніж 40-літню історію існування система HACCP одержала широке поши- рення в країнах Європи й Америки й стала всесвітньо визнаним методом у забезпеченні безпеки харчової продукції. Система HACCP одержала схвалення спеціалізованих організацій ООН і ЄС, у багатьох європейсь- ких країнах (Данія, Німеччина, Франція, Словенія) вимога про впро- вадження системи НАССР на підприємствах харчової галузі закріплено законодавчо.

У 1997 році Данією був прийнятий стандарт DS 3027, відомий як HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Points) Аналіз ризиків і критичні контрольні точки. Цей стандарт став великим кроком уперед у питанні забезпечення безпеки харчової продукції, і його популярність аж ніяк не випадкова. Впровадження системи HACCP становить значний інтерес для компаній, що беруть участь у всіх стадіях життєвого циклу харчової продукції:

Система НАССР базується на семи принципах:

•     Проведення аналізу ризиків

•     Ідентифікація критичних крапок контролю (CCP)

•     Установлення критичних меж для кожної CCP

•     Установлення вимог до моніторингу CCP

•     Розробка коригувальних дій

•     Установлення процедури ведення записів

•     Установлення процедур перевірки системи HACCP.

Версія 2002 року стандарту DS 3027, що увібрала в себе рекомендації GMP (Good manufactures practice) або гарної виробничої практики, з’явила- ся подальшим послідовним кроком у напрямку забезпечення безпеки хар- чової продукції.

Стандарти ISO серії 9000, що знайшли заслужене визнання у світі, ви- значають вимоги до системи менеджменту якості, однак не пред’являють вимог до забезпечення безпеки виробленої продукції для споживача. Де ж вихід? Вихід був знайдений наприкінці 90 років. Він складався в розробці й створенні інтегрованої системи менеджменту. Стандарт ISO 9001 ство- рює базу для інтеграції вимог стандартів, спрямованих на забезпечення


 

безпеки. Система менеджменту якості, побудована відповідно до ISO 9001:2000 націлена на виявлення й попередження появи невідповідної продукції, од- нак, вона не гарантує надходження на ринок безпечної продукції. Створен- ня інтегрованої системи менеджменту відповідно до вимог стандарту ISO

9001 і принципами НАССР дає гарантію відповідності продукції вимогам і забезпечує її безпеку для споживача. Україна не залишилася осторонь від цієї важливої діяльності. В Україні в 2001 році були введені у дію державні стандарти: ДСТУ ISO 9000 — 2001 «Системи управління якістю. Основні положення та словник», ДСТУ ISO 9001 — 2001 «Системи управління які- стю. Вимоги» та ДСТУ ISO 9004—2001 «Системи якості. Настанови щодо поліпшення діяльності».

Зростання числа захворювань, викликаних зараженою їжею або кор- мами викликало необхідність створення стандарту, здатного врегулювати дане проблемне питання. Адже крім шкоди для здоров’я ці хвороби мо- жуть привести до значних економічних втрат, що виражається в збитках від відсутності персоналу на робочому місці, оплати лікування, страхових виплат і компенсацій за рішенням суду. Тому у 2005 році експертами ІSO від харчової промисловості у тісному співробітництві з Комісією «Кодекс Аліментаріус» було розроблено стандарт ISO 22000:2005 «Системи мене- джменту безпеки харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій у ланцюжку поставки» (Food safety management systems — Requirements for any organization in the food chain). Даний стандарт підтриманий світовою громадськістю, гармонізує вимоги до систем менеджменту безпеки ланцю- жків поставки продовольчих товарів, пропонуючи унікальне рішення між- народного масштабу. Крім того, системи менеджменту, засновані на ISO

22000, можуть бути сертифіковані.

Стандарт ISO 22000 розроблений спеціально для того, щоб організації всіх типів, що беруть участь у ланцюгу поставки харчової продукції, могли впровадити систему менеджменту безпеки цієї продукції. До таких органі- зацій належать виробники сировини й харчових продуктів, компанії, що за- безпечують транспортування й зберігання готової продукції, організації роздрібної торгівлі, а також виробники устаткування, пакувального матері- алу, добавок і інгредієнтів.

Головним достоїнством документа є його здатність полегшити органі- зації впровадження системи НАССР, вимоги якої гармонізовані для за- стосування на підприємствах харчової промисловості будь-якої країни, і не залежать від виду продукції.


 

У 2000 році Європейський союз поширив «Білу книгу» про безпеку харчових продуктів як початковий етап створення нової правової основи, що регулює належне виробництво продуктів харчування й тварин кормів і контроль безпеки харчових продуктів. Комісія «Кодекс Аліментаріус» про- довжує розробку міжнародних стандартів керуючих принципів і рекомен- дацій, призначених для скорочення ризиків продовольчої безпеки. У рам- ках Кодекс Аліментаріус була розроблена модель аналізу ризиків, компле- ксний підхід до харчового ланцюга й система аналізу ризиків і керування критичними точками контролю (АРККТК). Парадигма аналізу ризиків, що складає з оцінки ризику, керування ризиками й оповіщення про ризики, включена як загальні принципи в закон ЄС і становить правову основу сис- тем забезпечення продовольчої безпеки в країнах-членах.

У «Білій книзі» ЄС відповідальність за забезпечення продовольчої безпеки покладає на весь ланцюг виробництва продуктів харчування (включаючи тваринний корм). Уряди країн-членів стежать за тим, щоб ви- робники належним чином виконували цю відповідальність із метою захис- ту здоров’я й благополуччя споживачів. У документі міститься 84 пункти дії, які повинні бути оформлені й включені в закон Співтовариства для змі- цнення систем забезпечення безпеки харчових продуктів країн-членів.

Іншим шляхом забезпечення безпеки харчових продуктів і пакування, що застосовується в харчовій промисловості, стала поява цілого ряду тех- нічних стандартів Європейського союзу. До цієї групи належать такі стан- дарти, як BRC і IFS. У цьому випадку розроблювачами цих стандартів ста- ли — Великобританія, Німеччина й Франція.

Стандарт харчової галузі BRC (British Retail Consortium

—  Британського  Консорціуму  Роздрібної  торгівлі)  було  розроблено  у

1998 році спочатку для постачальників фірмової продукції, а потім став широко використовуватися у низці інших галузей харчової промисловості, включаючи підприємства ресторанного господарства та виробників сиро- вини. У подальшому стандарт став незамінними для всіх організацій галу- зі. Застосування стандарту за межами Великобританії зробило його глоба- льним, і не лише з метою оцінки постачальників, але і як основа для вироб- ництва харчових продуктів і планування перевірок. Стандарт BRS спрямо- ваний на забезпечення безпеки продукції і встановлює поряд з вимогами до системи HACCP вимоги до системи менеджменту якості й гігієні виробни- чого середовища. Стандарт передбачає два рівні сертифікації — основний


 

(базовий) і вищий. Низка міжнародних підприємств вимагає застосування цього стандарту. Він також прийнятий організацією роздрібної торгівлі Global Food Safety Initiative (GFSI) — Глобальною ініціативою харчової безпеки — в якості рівноцінного по відношенню до інших стандартів без- пеки харчових продуктів.

BRC (British Retail Consortium) розробив цілу серію різноманітних стандартів: Глобальний стандарт BRS для упаковки харчових продуктів та

іншого пакувального матеріалу (2002), Глобальний стандарт BRS Спожив- чі продукти (2003), Глобальний стандарт BRS Зберігання та транспорту- вання (2006). Кожен з цих стандартів регулярно переглядаються и редакція кожного з них повністю переглядається та оновлюється кожні 3 роки після обширних консультацій з широким колом зацікавлених осіб.

Стандарт на упаковку BRS IoP Британського консорціуму роздрібної торгівлі та Інституту упаковки (Institute of Packaging — IoP) діє для вироб- ників харчових продуктів для власних торгових марок роздрібних торгов- ців. Він призначений для захисту споживачів та виконання вимог британ- ського Закону про безпеку харчових продуктів (Food safety act). Мета BRS IoP — створити єдиний стандарт, який замінює різноманітні специфічні для підприємств правила торгівлі харчовими продуктами.

Стандарт IFS (International Food Scheme) — Міжнародна схема серти- фікації в харчовій галузі. Стандарт розроблено ініціативною групою прові- дних компаній роздрібної торгівлі Німеччини (Hauptverband des Deutschen Einzelhandels) з метою створення єдиного базового стандарту проведення аудитів систем управління безпекою. У 2003 році офіціально прийнятий до застосування   Глобальною   Ініціативою   за  Безпеку  харчової  продукції (GFSI). У 2003 році представники французьких роздрібних та оптових під- приємств приєдналися до робочої групи з розробки IFS, що призвело до створення 4-ї редакції стандарту. Сьогодні IFS вважається авторитетним міжнародним стандартом з безпеки для всіх виробників харчових продук- тів. Зокрема, стандарт IFS визнаний найбільшими торговельними мережа- ми, які охоплюють більше шістдесяти відсотків всієї світової торгівлі. У країнах Європейського Союзу IFS є найбільш важливим стандартом для постачальників провідних торговельних мереж. Наприклад, для укладання договору на поставку продукції членам Суспільства німецької роздрібної торгівлі або Федерації підприємств торгівлі й дистрибуції Франції необхід- но мати сертифікат IFS, поза залежністю від країни походження. Стандарт


 

IFS також широко використовується в Австрії, Польщі, Швеції, Італії й інших країнах. IFS створив єдину основу для взаємної оцінки продавців, постачальників і виробників товарів продовольчої групи. За даними на вересень 2007 року, у світі видано понад 7300 сертифікатів відповідності стандарту IFS. Ці сертифікати є для виробників продуктів харчування своє- рідним  пропуском  у  торговельні  мережі  Німеччини  (Aldi,  Edeka,  Lidl, Metro, Rewe, Spar і інші), Франції (Auchan, Carrefour, Casino, Cora, Monoprix, Systeme U), Італії й ряду інших країн. Саме тому кількість вида- них сертифікатів IFS за 3 роки збільшилася більш ніж у 4 рази. Причому видані вони були виробникам як у Європі, так і в Америці, Африці й Азії.

Обидва технічних стандарти BRC і IFS містять вимоги стандарту ISO

9001:2000, принципи НАССР і рекомендації GMP. Обидва стандарти спрямовані на забезпечення безпеки харчової продукції і упакування, що застосовується при виробництві харчової продукції. Відповідність вимогам одного із цих стандартів дає найбільш повну гарантію для споживача одер- жати харчову продукцію відповідну контрактним вимогам щодо якості та безпеки.

Основи регулювання якості та безпеки харчової продукції приводять- ся в Загальному Законі ЄС про харчові продукти, а також у Постанові Єв- ропейського парламенту й Ради ЄС № 178/2002/ЄС, у якій встановлюються загальні принципи й вимоги правових норм в області харчових продуктів, засновується Європейська служба з безпеки харчових продуктів і вводять- ся процедури, пов’язані з безпекою харчових продуктів.

28 січня 2002 р. було уведено у дію Регламент Європейського Парла- менту та Ради (ЕС) №178/ 2002 про встановлення загальних принципів і вимог законодавства про харчові продукти, створення Європейського орга- ну з безпеки харчових продуктів і встановлення процедур щодо питань, по- в’язаних із безпекою харчових продуктів. Регламент належить до сфери за- хисту прав споживачів та безпеки продуктів харчування та продовольчої сировини.

Загальний Закон ЄС про харчові продукти надає базу для забезпе- чення послідовного підходу в розвиток законодавства про харчову про- дукцію. У ньому надаються визначення, принципи й зобов’язання, що охоплюють всі стадії виробництва й розподілу продуктів харчування й кормів для тварин, внаслідок того, що в останні роки харчове зараження було однією з основних проблем харчування. Закон також надає загаль- ну основу для тих сфер, які не охоплені конкретними гармонізованими


 

правилами, але де функціонування Внутрішнього Ринку забезпечується взаємним визнанням.

Закон ЄС про харчові продукти доповнений детальним законодавст- вом по повному спектру питань, що стосуються харчової безпеки, таких як гігієна на виробництві, залишки і радіонуклідні домішки, використання пестицидів, добавок і барвників, нових продуктів, харчових добавок і про- дуктів, що перебувають у контакті із продуктами харчування, такі як упакування й устаткування; жорсткі процедури контролю росту й викорис- тання продуктів, отриманих у результаті генетичної модифікації.

Мета Закону про харчові продукти складається в забезпеченні для споживачів безпечних харчових продуктів, що відповідають різноманітним вимогам. По-друге, повинно бути забезпечене адекватне інформування споживачів, на підставі якого вони могли б робити свій вибір.

Крім Закону про харчові продукти сфера харчової продукції регулю- ється нормативно-правовими актами ЄС — директивами, постановами, рішеннями.

Європейським Парламентом та Радою 1 січня 2006 року було введено в дію так званий «Пакет гігієнічних вимог», до якого увійшли декілька ак- тів, що стосуються гігієни харчових продуктів та кормів, мікробіологічних критеріїв, організації та здійснення контролю продуктів та ін.

Останнім часом гострим є питання регулювання харчової та сільсько- господарської біотехнології, що використовує генетичну інженерію, транс- генних рослин та тварин, генетичну модифікацію. Перше законодавство стосовно ГМО у Євросоюзі було прийняте на початку 90-х років. З тих пір законодавство працює з метою захисту навколишнього середовище та здо- ров’я людей в контексті об’єднаного ринку для біотехнології. Основними актами цього законодавства є: Директива 2001/18/ЄС, Регламент 1829/2003, а також Регламент 1830/2003. Регламент 1829/2003 регулює використання їжі й кормів, що містять або складаються із ГМО. Їжа й корми, виготовлені із ГМО або такі, що містять інгредієнти, виготовлені із ГМО, вважаються ГМ їжею й кормами. Регламент 1830/2003 по маркуванню й простежувано- сті забезпечує повну інформацію про складові продукти і корми, що скла- даються або зроблені із ГМО, у т. ч. соєве й кукурудзяне масло, виготовле- не із ГМ сої й кукурудзи. Етикетка повинна мати напис «Цей продукт міс- тить ГМО». Це робиться з метою інформування покупців і фермерів про щире походження й характеристики продуктів і кормів, щоб вони могли зробити інформований вибір.


 

Міжнародною комісією ФАО / ВОЗ із втілення кодексу стандартів та правил щодо харчових продуктів (Комісією «Кодекс Аліментаріус») розро- блена та прийнята збірка міжнародних харчових стандартів Кодекс Аліме- нтаріус. Стандарти кодексу охоплюють основні продукти харчування — як оброблені і напівфабрикати, так і необроблені. Окрім того, у тій мірі, в якій це необхідно для досягнення принципіальних цілей Кодексу — охорони здоров’я споживачів і сприяння добросовісній торгівлі харчовими продук- тами, — представлені матеріали, що використовуються при наступній переробці харчових продуктів.

Положення Кодексу стосуються: гігієнічних вимог і харчової цінності продуктів харчування, включаючи мікробіологічні критерії, вимоги щодо харчових добавок, слідів пестицидів та ветеринарних лікарських препара- тів, забруднюючих речовин, маркування та зовнішнього вигляду, а також щодо методів відбору проб та оцінки ризику.

Кодекс Аліментаріус повною мірою може вважатися найважливішим міжнародним довідником в галузі якості харчових продуктів. У ньому взя- то до уваги новітні досягнення наукових досліджень у галузі харчування. кодекс значно підвищив інформованість світової спільноти щодо таких життєво важливих питань, як якість продуктів харчування, продовольча безпека та діяльність суспільної служби охорони здоров’я.