1.2. Ідентифікація товарів

Загальні поняття про ідентифікацію. На сучасному етапі формування вільного ринку в Україні актуальною проблемою є вивчення властивостей товарів, встановлення їх натуральності та виявлення підробок.

Ідентифікація товарів є важливою дією при оцінці якості та встанов- лення їх відповідності еталоном або вимогам, які передбачаються в мо- ральній або іншій документації.

Термін «ідентифікація» (від лат. identifico — ототожнюю) — тракту- ється як ототожнювання, встановлення відповідності товару, наявності співпадання чогось з чимось.

Відповідно термінологічному словнику термін «ідентифікація» — це ви-

значення відповідності показників якості харчових продуктів і продовольчої


 

сировини показникам, встановленим у нормативній та технічній докумен- тації виробника харчових продуктів чи наведеними в інформації про ці продукти, а також визначення відповідності харчових продуктів і продо- вольчої сировини у звичайній загальній назві з метою сертифікації.

Ідентифікація вимагає багатосторонніх досліджень товарознавцями-- експертами, а також висококваліфікованими вченими-експертами. Оскіль- ки результати ідентифікації того чи іншого виробу аналізуються і на основі цього аналізу роблять відповідні висновки, то такий процес можна назвати

«ідентифікаційною експертизою». Це пояснюється ще й тим, що без про- ведення ідентифікаційної експертизи не можна встановити групу товару, його код по ТН ЗЕД.

Основними завданнями ідентифікації на сучасному етапі є:

•     розробка основних понять, структури, норми і правил у сфері іденти-

фікації товарів;

•           розробка  спеціальних  критеріїв,  які  будуть  використовуватися  для цілей ідентифікації однорідних груп, видів і найменувань товарів;

•     удосконалення стандартів та іншої нормативної документації з вклю-

ченням до неї показників якості, які необхідні при ідентифікації;

•           розробка методів ідентифікації товарів і першу чергу експрес-методів, які б дозволяли визначати асортиментну належність товару з досить високим ступенем ймовірності.

Об’єктами ідентифікації є товари, послуги, цінні папери, інформація та інші об’єкти комерційної діяльності.

Суб’єктами ідентифікації є всі учасники ринкових відносин:

•           виробник товару — на стадії приймання сировини, напівфабрикатів і протягом всього технологічного процесу;

•     представник оптової і роздрібної торгівлі — на стадії заключення дого-

ворів куплі-продажу, приймання товарів і підготовки їх до реалізації;

•     споживач — на стадії купівлі та використання товару.

Види і засоби ідентифікації. В залежності від призначення розрізня- ють слідуючи види ідентифікації: споживча, асортиментна (видова), якісна (кваліметрична) і товарно-партіонна.

Споживча ідентифікація проводиться з метою встановлення можли- востей використання товару відповідно до його призначення та функціона- льних властивостей. Споживча ідентифікація не дозволяє появи в торговій мережі товарів, які не відповідають споживчим вимогам, а також небезпечні для здоров’я людини.


 

Асортиментна або видова ідентифікація — це встановлення відповід- ності даного товару його належності до певної асортиментної групи. Цей вид ідентифікації має особливе значення при митній експертизі для встано- влення коду ТН ЗЕД та сертифікації товарів.

Якісна (кваліметрична) ідентифікація — це встановлення відповідно-

сті вимогам якості товару, які передбачені в нормативній документації.

Цей вид ідентифікації дає можливість встановити градації якості про- дукції на стандартну, нестандартну, умовно-придатну чи непридатну для харчових цілей.

Товарно-партіонна ідентифікація — це найбільш складний вид іден- тифікації в процесі якої встановлюється належність представленої частини товару (об’єднаної проби, середнього зразка або одиничних екземплярів) до конкретної товарної партії. Складність полягає в тому, що у більшості випадків відсутні або ненадійні критерії ідентифікації.

Засоби ідентифікації. До засобів ідентифікації товарів відносять нормативні документи (стандарт, ТУ тощо), які регламентують показники якості та можуть бути використані для цілей ідентифікації, а також техніч- ні документи, у тому числі товаросупровідні (сертифікати, накладні, посві- дчення якості, маркування, упаковка та ін.). Для продуктів харчування важливим засобам ідентифікації є маркування, яке містить всю інформацію про товар і яку можна використати з метою ідентифікації (найменування, вид, сорт товару, хімічний склад, сировина тощо). До інформаційних засо- бів ідентифікації відноситься штрихове кодування, яке розглядається в наступному розділі.

Критерії ідентифікації. Це характеристики товарів, які дозволяють можливість ототожнювати найменування представленого товару з на- йменуванням, зазначеним на маркуванні або в нормативних, товаросупро- відних документах.

В стандартах, технічних умовах, правилах Системи сертифікації харчо-

вих продуктів і продовольчої сировини передбачаються три групи показників:

•           органолептичні;

•           фізико-хімічні;

•           мікробіологічні.

Найбільш придатні для ідентифікації органолептичні та фізико-хіміч-

ні показники.

Органолептичні показники визначаються за допомогою органів чуття людини і слугують для характеристики основних споживчих властивостей.


 

До загальних органолептичних показників відносять: зовнішній ви-

гляд, смак і запах (букет, аромат), консистенція.

Окрім загальних органолептичних показників, деяким товарам влас- тиві і специфічні: внутрішня будова і прозорість (горілки, вина, пива), співвідношення твердої та рідкої фракції (компоти, консерви).

Перевагою органолептичних методів є їх доступність, простота, а не- доліком їх недостатня достовірність. Тому вони не можуть бути єдиними критеріями ідентифікації і для більшого ступеню ймовірності і об’єктивно- сті слід використовувати фізико-хімічні методи.

Фізико-хімічні показники характеризують фізичні і хімічні властивос-

ті харчових продуктів і визначаються лабораторними методами.

При ідентифікації харчових продуктів використовують загальні (масова частка вологи, вміст сухих речовин, жиру, цукру тощо), спеціальні (наявність в виноградних винах винної кислоти, тартратів). Але не всі вони можуть використовуватись в якості ідентифікаційних показників.

В якості критеріїв ідентифікації мають бути обрані тільки показни-

ки, які відповідають наступним вимогам:

•           типовість для конкретного виду товару або однорідної групи продук-

ції, найменування;

•           об’єктивність;

•           відтворюваність;

•           можливість перевірки;

•           складність фальсифікації.

Найбільше значення серед цих вимог має типовість, яка може харак- теризуватися комплексними або одиничними показниками, що доповню- ють один одного і відрізняються різним ступенем ймовірності. Так, для чаю найбільш типовим критерієм ідентифікації може бути вміст кофеїну. Незначна заміна чаю листям вишні, тополю, дубу або спитим чаєм знижує масову частку кофеїну.

Критерії ідентифікації повинні бути об’єктивними і не залежати від суб’єктивних даних випробувача — його професіоналізму, компетентності; а також умов проведення дослідження.

Можливість перевірки (перевірюваність) — означає, що при повтор- них перевірках в інших лабораторіях, незалежно від суб’єктів, засобів і умов проведення ідентифікації будуть отримані ті ж самі або близькі результати.

Складність фальсифікації товару за певними критеріями ідентифікації можуть бути гарантом надійності ідентифікації. Важливо в якості критеріїв


 

ідентифікації вибирати такі характеристики, щоб при підробці фальсифіка-

ція не мала сенсу.

При ідентифікації товарів використовують такі ж методи, як в товаро-

знавчій практиці — органолептичні, інструментальні та експертні.

Органолептичні методи визначення показників якості — це методи визначення показників якості за допомогою органів чуття людини.

При ідентифікації товару визначають такі показники: зовнішній вигляд, форма (сиру, хліба), колір (молока, м’яса), блиск (вина, горілки), прозорість (вина, соків), консистенцію (сметани, ковбаси), щільність (м’якушки хліба), еластичність (клейковини борошна), запах (м’яса, риби), аромат (чаю, кави), букет (вина), соковитість, ніжність (фаршу, ковбаси), смак, терпкість (фруктів, вина), повнота смаку, хрускіт (цу- кор, шоколад).

Інструментальні методи визначення показників якості — це методи визначення значень показників якості товарів за допомогою спеціальних приладів, апаратури, реактивів, посуду.

Інструментальні методи в залежності від засобів вимірювань поділя-

ються на фізичні, хімічні, фізико-хімічні і мікробіологічні.

Фізичні методи визначення якості товарів використовують для хара- ктеристики фізичних властивостей продукції. Наприклад, за допомогою люмінесцентного аналізу можна визначити наявність цукрового сиропу в меді, пористості хліба за допомогою приладу Журавльова.

Хімічні методи визначення якості товарів використовують для вста- новлення хімічних показників за допомогою стандартних речовин, вимірю- вальних приладів.

Фізико-хімічні методи визначення показників якості використовують в тих випадках, коли речовини хімічного складу визначають за допомогою фізичних приладів. До них відносять сучасні методи електронного аналізу, усі види хроматографії.

Мікробіологічні методи використовують для визначення загальної кількості мікроорганізмів у продуктах (ковбаси, сметани) та їх видовий склад. Ці показники використовують при спеціальній ідентифікації на без- пеку товарів.

Експертні методи визначення якості — це методи визначення якості товару на підставі рішення, прийнятого експертами.

Місце ідентифікації і оцінюванні відповідності товарів. Ідентифіка-

ційна експертиза якості товарів використовується при оцінці, експертизі


 

якості та сертифікації, і спрямована на встановлення відповідності товару певним вимогам.

Термі «відповідності» трактується як «додержання всіх встановлених вимог до продукції, процесу чи послуги» (Керівництво ІСО (МЕК2 п. 13.1).

Оцінка відповідності визначається як рівень (ступінь) відповідності фактичного рівня якості встановленим вимогам, які передбачені в норма- тивній документації. Якщо товар відповідає вимогам нормативних доку- ментів, то рівень його відповідності — 1, якщо не відповідає, то рівень дорівнює 0.

При невідповідності товару вимогам нормативної документації хоча б за одним з показників, товар не відповідає стандарту. Такий товар в залеж- ності від ступеню його відповідності може реалізуватися, але по іншій ціні і з інформацією про його дефекти і ступінь відповідності.

Існує декілька видів діяльності щодо визначення ступеню відповід- ності якості товарів: оцінка якості, контроль якості, експертиза якості та сертифікація відповідності.

Оцінка якості — це вибір номенклатури показників якості та вста- новлення їхнього фактичного значення. Для оцінки якості можна викорис- товувати різні показники, у тому числі і непередбачені нормативними документами.

Оцінку  якості  можуть  проводити  усі  суб’єкти  ринкових  відносин:

виробники і продавці, споживачі.

Кінцевий результат оцінки може бути оформлений у вигляді техніч-

ного документа (посвідчення якості, акта перевірки, висновку тощо).

Контроль якості — це перевірка відповідності встановленим вимогам. Відповідно ДСТУ 3993-2000. «Товарознавство. Терміни та визначення» ко- нтроль якості — це «діяльність, яка включає проведення вимірів, екперти- зи, випробування або оцінка однієї чи декількох характеристик товару та порівняння отриманих результатів із встановленими вимогами для визна- чення, чи досягнуто відповідності з кожної із цих характеристик».

Контроль якості проводиться представниками компетентних контро- льних органів (державний, відомчий, внутрішьофірмовий). До них відно- сяться державні інспектори Головного Держстандарту, працівники дослід- них лабораторій виробничих і торговельних підприємств, санітарні лікарі санепідемнагляду, споживачі).

Номенклатура перевіряємих показників обмежується вимогами стан-

дартів.


 

Кінцевим  результатом  контролю  якості  може  бути  акт  перевірки,

який складається одним контролером або контрольною комісією.

Експертиза якості (товарна експертиза) — це «незалежне перевірен- ня якості та кількості товару компетентними спеціалістами на замовлення зацікавленої юридичної або фізичної особи (ДСТУ 3993-2000).

Основними цілями при проведенні товарної експертизи є:

•           ідентифікація товару та його походження;

•           встановлення виробника товару;

•           виявлення сторонніх речовин та домішок;

•           виявлення фальсифікації та ступеня небезпечності товару.

Кінцевим результатом експертизи якості товару є акт експертизи.

Сертифікація — «це дія третьої сторони, яка надає впевненості у то- му, що належним чином ідентифікована продукція відповідає встановле- ним вимогам» (Керівництво УСО/МЕК2). Суб’єктами, які проводять серти- фікаційну діяльність, є юридичні або фізичні особи, незалежні від вироб- ника і споживача.

При визначенні терміна «сертифікація», як необхідна умова, регламе-

нтується належна ідентифікація продукції.

У системі сертифікації харчових продуктів і продовольчої сировини необхідно перед проведенням досліджень за показниками безпеки продук- ції визначити регламентовані стандартами органолептичні і фізико-хімічні показники.

При сертифікації всі показники підрозділяють на три групи:

•           перша група: показники, необхідні для ідентифікації;

•           друга група: показники, необхідні для підтвердження безпеки продук- ції та інших обов’язкових вимог для проведення обов’язкової сер- тифікації;

•           третя група: будь-які показники, які не належать до обов’язкових, для проведення добровільної сертифікації.

Кінцевим результатом сертифікаційних досліджень є сертифікат від-

повідності.

В сучасних умовах в Україні та в інших країнах підвищуються вимоги споживачів до якості товарів, що потребує забезпечення високого рівня якості продукції. Проведення якісної ідентифікації — дуже складний, тривалий і часто цей процес коштує дорого.