2.7. Цивільно-правова відповідальність за порушення прав споживачів

Основний принцип майнової відповідальності за порушення законо-

давства  про  захист  прав  споживачів  міститься в ст. 16 Закону України

«Про захист прав споживачів». Згідно з положеннями цієї статті шкода, заподіяна життю, здоров’ю чи майну споживачів підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачена підвищена міра відповідальності; право вимагати відшкодування збитку має будь-який споживач незалежно від того чи був він із продавцем у договірних відно- синах; виготовлювач несе відповідальність за збиток, заподіяний життю, здоров’ю або майну споживача незалежно від рівня його наукових або технічних знань.

При цьому Закон покладає на споживача обов’язок довести:

1)     наявність шкоди;

2)     наявність дефекту в продукції;

3)     наявність причинно-наслідкового зв’язку між шкодою та дефектом.

Як і адміністративна, майнова відповідальність передбачається не тільки Законом «Про захист прав споживачів», а також іншими норматив- ними актами. Зокрема відповідні санкції передбачені в Цивільному кодексі України; Законі України «Про рекламу» від 03.07.96 року; Законі України

«Про інформацію» від 02.10.92 року; а також Законі України «Про забезпе-

чення  санітарного  та  епідеміологічного  благополуччя  населення»  від

24.12.94 року.


 

На практиці нерідко виникають ситуації, коли товар (робота або послуга) заподіюють шкоду особам, ніяк не зв’язаним з виробником цього товару. Наприклад, при загорянні телевізора найчастіше збиток заподію- ється не тільки майну власника телевізора, але і майну інших осіб. Така си- туація передбачена Законом, у силу якого вимагати відшкодування шкоди може будь-який потерпілий, незалежно від того, чи був він у договірних відносинах із особою, що завдала шкоду.

Відповідно до вимог Закону шкода, заподіяна життю, здоров’ю або майну споживачів, відшкодовується в повному обсязі. Правила відшкоду- вання шкоди життю і здоров’ю громадянина встановлені діючим цивіль- ним законодавством.

При заподіянні шкоди здоров’ю споживача відшкодуванню підлягає втрачений заробіток або його частина, розмір якого розраховується за правилами, встановленими ЦК України; витрати на лікування, додаткове харчування, санаторно-курортне лікування, протезування, а також інші витрати, викликані ушкодженням здоров’я.

Якщо ушкоджено або знищено майно споживача, то йому повинна бути надана річ того ж роду і якості або відновлене ушкоджене майно. У випадку, коли цього зробити не можна, споживачеві повинні бути відшко- довані збитки. Під збитками розуміється вартість утраченого майна, витра- ти, що зробив або повинний буде зробити споживач у зв’язку з утратою майна (реальний збиток), а також неодержані доходи, що одержав би пост- раждалий споживач, якби його право на безпеку товару не було порушено (упущена вигода).

Виділяється ще один підвид відповідальності суб’єктів торгової ді- яльності за порушення прав споживачів — оперативно-господарські санкції. Якщо інші заходи впливу не дали або не дадуть належних ре- зультатів, діяльність господарюючих суб’єктів тимчасово припиняється відповідно до Положення про порядок тимчасового припинення діяль- ності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила то- ргівлі і надання послуг, умови збереження і транспортування товарів, затвердженого  Постановою  Верховної  Ради  України  № 26/95 ВР  від

25.01.95 р.

Дана постанова містить 3 Положення, у яких визначені санкції до су- б’єктів господарювання за порушення правил торгівлі, реалізацію недобро- якісних товарів і їхнє вилучення з обороту. Крім того, постанова визначила


 

порядок припинення (заборони) державними органами в справах захисту прав споживачів відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва това- рів, які не відповідають вимогам нормативних документів щодо якості. Зазначене рішення приймається з метою попередження порушень прав споживачів на безпеку і якість товарів (послуг) і на необхідну, доступну і достовірну інформацію про товари, а також заподіяння шкоди цими това- рами життю, здоров’ю, майну споживачів або навколишньому природному середовищу (стаття 2).

Згідно з положеннями, посадові особи Держпотребстандарту за результатами перевірки можуть забороняти суб’єктам господарювання реа- лізацію споживачам продукції:

•           на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;

•           на яку в нормативно-правових актах і нормативних документах вста- новлені обов’язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здо- ров’я, майна споживачів і охорони навколишнього природного сере- довища, якщо продукція була внесена в перелік продукції, належній обов’язковій сертифікації, але яка не має сертифікату відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

•     ввезеної на територію України без документів, підтверджуючих її на-

лежну якість;

•           на яку термін придатності не був вказаний або вказаний з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, термін придатності яких закінчився;

•     яка є фальсифікованою.

Положення також надає право ухвалювати рішення про:

а)     припинення  суб’єктами господарювання  сфери  торгівлі і послуг,  у тому числі ресторанного господарства, реалізації і виробництва про- дукції, яка не відповідає вимогам нормативно-правових актів і норма- тивних документів, — до усунення виявлених недоліків;

б)    тимчасове припинення діяльності суб’єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі ресторанного госпо- дарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі і організа- цій незалежно від форми власності, які систематично реалізують това- ри неналежної якості, порушують правила торгівлі і надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, — до усунення виявле- них недоліків;


 

в)     опломбовування в порядку, передбаченому законодавством, виробничих, складських, торгових й інших приміщень, суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а та- кож несправні, з неправильними свідченнями, з пошкодженим переві- рочним тавром або без нього, або з таким, термін дії якого закінчився, засобів вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється об- слуговування споживачів.

Така санкція можлива, зокрема, у випадку:

а)         повторного виявлення протягом 90 календарних днів того ж порушен-

ня, а саме:

•           реалізації  товарів,  що  не  відповідають  вимогам  нормативних документів або не мають документів, які підтверджують їхню належну якість;

•           обману   споживачів   (обваження,   обмірювання,   обрахування, використання засобів виміру, що не відповідають вимогам нор- мативних документів, завищення цін і т. п.);

•           продажу товару без видачі документа, що засвідчує факт їхньої покупки;

•           недотримання вимоги нормативних документів відносно обміну товарів або регламентуючих порядок виробництва, збереження, транспортування, реалізації товарів, що може заподіяти шкоду життю, здоров’ю або майну споживачів;

б)     виявлення недоліків, причини яких не можуть бути усунуті негайно, а подальша діяльність господарюючого суб’єкта може нанести шкоду життю, здоров’ю чи майну споживачів;

в)     невиконання суб’єктами господарювання приписів державних органів у справах захисту прав споживачів про припинення порушень прав споживачів.

Згідно з п. 4 Положення рішення про тимчасове припинення діяль- ності суб’єкта господарювання приймається на основі акту перевірки й оформляється  розпорядженням  державного  органу  у  справах  захисту прав споживачів. У випадку повторного, протягом 365 календарних днів, тимчасового припинення діяльності суб’єкта господарювання, державний орган у справах захисту прав споживачів зобов’язаний, залежно від фор- ми власності суб’єкта господарювання й інших конкретних обставин, поставити перед його власником або уповноваженим ним органом, що здійснює управління майном суб’єкта господарювання, питання про відсторонення  керівника  суб’єкта  господарювання  від  посади,  що  він


 

займає, або перед відповідним органом — про скасування держреєстрації або спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення відповідного виду під- приємницької діяльності. У той же час не допускається тимчасове припи- нення діяльності суб’єкта господарювання, який здійснює роздрібний продаж продовольчих товарів першої необхідності і є єдиним у населено- му пункті.